Ухвала

від 12.08.2024 по справі 727/8498/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8498/24

Провадження № 2-з/727/60/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикова Ю. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про забезпечення позову.

09.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить суд:

В порядку поділу майна, шо є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. РНОКПП - НОМЕР_1 право власності на 1/2 частини:

земельної ділянки, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гаража, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 право власності на 1/2 частини:

земельної ділянки, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гаража, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Калмикову Ю. О. Справу фактично передано судді по реєстру 09.08.2024.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача у справі.

09.08.2024 ОСОБА_1 до відкриття провадження у цивільній справі звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з заявою про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.08.2024 для розгляду заяви про забезпечення позову визначено суддю Калмикову Ю. О., в провадженні якої перебуває раніше подана позовна заява ОСОБА_1 про визнання поділ майна подружжя.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що ціна позову без врахування судових витрат складає 975000,00 (дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч) гривень.

Встановлено, що за Відповідачем зареєстрована власність у вигляді:

земельна ділянка, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гараж, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №089230 був виданий 18.1 1.2004 року на підставі рішення 23 сесії XXIV скликання Чернівецької міської ради від 08.07.2004 року №492 на ім`я Відповідача під час перебування у шлюбних відносинах.

Нерухоме майно було придбане нами під час зареєстрованого шлюбу як подружжям на спільні кошти, за спільною домовленістю.

Метою придбання зазначеного майна було спільне проживання, користування, експлуатація нашою сім`єю.

Невжиття заходів щодо забезпечення позову наддасть можливість Відповідачу відчужити зазначене майно до винесення рішення у справі, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При таких обставинах, з підстав передбачених ст. ст. 150, 152 ЦПК України, на час розгляду справи в суді необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та транспортні засоби, що належать Відповідачу, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Пропозицій щодо зустрічного забезпечення немає зважаючи на предмет позову.

На підставі викладеного, просила суд накласти арешт на наступне майно:

земельна ділянка, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гараж, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглянувши клопотання про забезпеч ення позову, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттювизнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада

2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Звертаючись до суду із вимогою про забезпечення позову ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовувала тим, що за час шлюбу із відповідачем ними придбано зокрема: земельна ділянка; квартира; гараж та після розірвання шлюбу між ними не було досягнуто згоди щодо добровільного поділу спільного майна подружжя, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання за нею частки власності на спільне майно. Задля унеможливлення відчуження майна просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно: земельну ділянку; квартиру; гараж.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

За змістом статті 151ЦПКУкраїни заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152ЦПКУкраїни встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152ЦПКУкраїни види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4Постанова Пленуму Верховного Суду Українивід 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 , позову є визнання по 1/2 частці права власності за кожним на спільне майно подружжя.

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд доходить висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій можеспричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Як на підставу заяви про забезпечення позову позивач посилається на можливість відповіда відчужити спільне майно подружжя.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на наступне майно:

земельну ділянку, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гараж, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Однак з такими вимогами суд погоджується частково, оскільки накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії - це два різні способи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Суд звертає увагу на те, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Враховуючи предметспору,а такожте,що заходизабезпечення позовумають тимчасовийхарактер ідіють довиконаннярішеннясуду,яким закінчуєтьсярозглядсправи посуті,-суд уважає,щозаява ОСОБА_1 прозабезпечення позовупідлягає частковомузадоволенню,асамещодо заборони ОСОБА_2 вчинятидії по відчуженню наступного майна:

земельної ділянки, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гаражу, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Враховуючинаведене,судуважає,щоспівмірним,необхідним ідостатнім заходомзабезпечення позовуу спірнихправовідносинах євжиття заходівзабезпечення позовушляхомзаборони ОСОБА_2 вчинятидії по відчуженню спірного майна, до вирішення справи по суті.

Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Колегія суддів виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника рухомого та нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження.

На думку суду, заборона вчинення дій щодо відчуження спірного майна є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиттятакого заходу не зумовлює фактичноговирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що законодавством визначено не тільки необхідність забезпечення прав та інтересів позивача, а так само й недопущення необґрунтованого або надмірного обтяження прав відповідача

Враховуючи,що міжсторонами дійсновиник спірта існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову, суд враховуючи розумність, обґрунтованість вимог заявника, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку, що необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії як власнику, щодо розпорядження наступним майном:

земельною ділянкою, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гаражем, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м.. який знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме щодо відчуження земельної ділянки, квартири та гаража.

Такий вид забезпечення позову як заборона відчужувати нерухоме майно, не перешкоджає відповідачу у вільному володінні та користуванні власним майном.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 149-151, 258-260, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В порядкузабезпеченняпозовузаборонити ОСОБА_2 вчинятидіїяквласнику,щодовідчуження наступного майна:

земельної ділянки, площею 0.0240 га. з кадастровим номером: 7310136300:08:001:0024. цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 100,30 кв.м., житлова площа 58.50 кв.м., яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат;

гаража, літ, Б. загальною площею 20.00 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, Центру надання адміністративних послуг в м. Чернівцях - для виконання, а учасникам справи - для відома.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю. О. Калмикова