Рішення

від 14.08.2024 по справі 944/7562/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/7562/23

Провадження №2-а/944/16/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.,

з участі секретаря судового засідання Романик Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій поліцейського та скасування постанови,

встановив:

04.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, інспектора ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Макаряка О.М., про визнання протиправними дії поліцейського та скасування постанови серії БАД №588975 від 02.10.2023.

У позові зазначає, що 28.11.2023 він отримав поштовий конверт від Яворівського районного суду Львівської області із повісткою у справі №944/6402/23. Ознайомившись із матеріалами вказаної адміністративної справи, позивач з`ясував, що відносно нього ще 02.10.2023 інспектором поліції Макаряк О.М. винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серія БАД №588975 від 02.10.2023.

Так, з копії постанови серії БАД №588975 від 02.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором поліції Макаряк О.М. убачається, що 02.10.2023 о 21 год.48 хв. в м.Новояворівськ, вул. Вербицького, 9, водій керував т/з марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 в якого в темну пору доби не були увімкнені фари ближнього світла чим порушив п. 19.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, він такого правопорушення не допускав, посилається на те, що оскаржувана постанова була складена без його участі. Зазначає, що вказаний у постанові транспортний засіб марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2 . Будь-які належні докази керування позивачем вказаним транспортним засобом відсутні, а про наявність відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення позивач дізнався тільки тоді, коли ознайомився в суді із справі №944/6402/23.

Факт відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, також підтверджується відсутністю підпису у графі 7 вказаної постанови.

На підставі вищенаведеного, позивач просить поновити пропущений строк для скасування постанови, визнати дії поліцейського протиправними, скасувати постанову серія БАД №588975 від 02.10.2023 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у порядку ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП.

Ухвалою судді від 05.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 08.01.2024, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача замінено неналежних відповідачів - Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, інспектора ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Макаряка О.М., на належного - Головне управління Національної поліції у Львівській області, якому надано строк для подання відзиву на позов.

У судове засідання 14.08.2024 сторони не з`явилися.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляд справи, до суду подав заву про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги. Однак в судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2024 позивач зазначив, що автомобіль марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 . Наголосив, що 02.10.2023 вказаним автомобілем не керував та й у місті його не було. Як пізніше йому стало відомо, в цей день саме ОСОБА_4 був за кермом цього автомобіля.

ГУ НП у Львівській області явку представника на судове засідання не забезпечено, незважаючи на належне повідомлення про дату та час його проведення, заяв та відзиву на позов суду не направлено.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи та установлено в суді, 02.10.2023 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та постановлено накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,0 грн. в дохід держави, копія постанови рекомендованим листом позивачу не надсилалася, що підтверджується відсутністю запису в нижній частині постанови. Про вищевказану постанову позивач дізнався 29.11.2023 ознайомлюючись в приміщенні Яворівського районного суду Львівської області із матеріалами справи №944/6402/23, на що вказує відповідна відмітка на штампі Яворівського районного суду Львівської області про реєстрацію заяви про надання адміністративної справи для ознайомлення. Непогоджуючись із даною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з позовом про скасування останньої.

Право звернення до суду встановлене та гарантоване статтею 55 Конституції України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (статті 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Частиною 1 статті 5 КАС України також передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 287 КУпАП визначено право особи на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо якої винесено.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Згідно з положень статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 289 КУпАП, 286 КАС України, скаргу (адміністративний позов) на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Зважаючи, що з оскаржуваною постановою від 02.10.2023 ОСОБА_1 ознайомився 29.11.2023, слід поновити позивачу процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як убачається зі змісту постанови (суті адміністративного правопорушення), позивачу, як водієві транспортного засобу, поставлено у провину порушення вимог п. 19.1. ПДР, кваліфіковано дії позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 19.1 ПДР, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає у разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

З урахуванням наданих суду доказів, викладених позивачем доводів та встановлених обставин справи, суд не погоджується із тим, що позивач вчинив дане адмінправопорушення, спростовує його, вказує на те, що воно є таким, що не підтверджено належними та достатніми доказами.

Так, статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 251 КУпАП відзначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В силу положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з положень ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах пре деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилав» правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України N 1376 від 06.11.2015.

Зокрема,згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі N 23-рп/2010 від 22.12.2010.

Допитаний у судовому засіданні 19.02.2024 як свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що автомобіль марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , але він інколи користується даним автомобілем. Зазначив, що йому телефонував син власниці автомобіля ОСОБА_5 щоб з`ясувати, чи віддавав іншим особам автомобіль його матері, оскільки працівники поліції звернулися до нього з даним питанням. Свідок вказав, 02.10.2023 саме він був за кермом вказаного автомобіля. ОСОБА_1 знає візуально та дружніх стосунків з ним не підтримує, та автомобіль йому не надавав.

Для повного та всебічного розгляду справи 21.02.2024 суддею було скеровано на адресу Яворівського РВП ГУНП у Львівській області вимогу про витребування усіх матеріалів, які стали підставою для складання постанови серії БАД № 588975, в тому числі відеозаписів з нагрудних камер поліцейських. Відповідь на вказаний запит до суду не надходила.

Судом встановлено, що докази, які підтверджують керування позивачем транспортним засобом марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 та перебування його у статусі водія, який керує транспортним засобом, відповідачем не надані, хоча для притягнення до адміністративної відповідальності поліцейський мав зафіксувати саме факт керування ОСОБА_1 відповідним транспортним засобом.

Позивач вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не визнає, факт керування позивачем транспортним засобом марки «Renauit Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 належними доказами не підтверджений. Як стверджує позивач, в цей день саме ОСОБА_4 був за кермом вказаного автомобіля, зазначені обставини підтверджуються показами свідка.

Відповідач будь-яким чином не спростував доводи позивача. При цьому, слід зауважити, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження N К/9901/32368/18).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодними доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях позивача подій, складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови про накладення штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Суд також звертає увагу на те, що поліцейським було допущено порушення процедури розгляду справ та винесення оскаржуваної постанови.

Як вже зазначалося вище, копія оскаржуваної постанови містилися при матеріалах справи 944/6402/23 при цьому, про винесення вказаної постанови позивач дізнався лише 29.11.2023 ознайомлюючись із справою, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, копія постанови рекомендованим листом не надсилалася та у інший спосіб йому не вручалося, доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Отже, враховуючи вищевказані вимоги щодо винесення постанов про накладення адміністративного стягнення, поліцейським порушено вимоги щодо безпосереднього винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місті скоєння та виявлення ним адміністративного правопорушення.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови позивача було позбавлено права на захист, не надано можливість висловити свої пояснення, зауваження та заперечення, адже постанову поліцейським було винесено самостійно без його участі. Також, враховуючи, що оскаржувану постанову було винесено без участі ОСОБА_1 , записи в ній про його відмову від підпису викликають сумніви.

Забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на її участь у процесі прийняття рішення та права на захист передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, слід вважати, що обмеження права особи на отримання правової допомоги для захисту своїх прав свідчить про порушення прав людини, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що зазначена постанова винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав ОСОБА_1 , що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не підтверджується належними та достатніми доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №588975 у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положення цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищенаведеного, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір в сумі 536,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 6, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій поліцейського та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №588975 від 02.10.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,0 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість вісімдесят) грн. 80 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М. Колтун