Рішення

від 31.07.2024 по справі 607/9612/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2024 Справа №607/9612/24 Провадження №2/607/2337/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що він є спадкоємцем на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки прийняв спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки державна реєстрація права власності на даний житловий будинок в бюро не проведена, а також, що вказаний житловий будинок належить колгоспному двору.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визначити, що його частка у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , як члена колгоспного двору становить 1/3, а такожвизнати за ним право власності по 1/3 частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батьків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду постановлено заочний розгляд справи.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 09 березня 2021 року Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 24.

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за 397/2021 року, після смерті ОСОБА_2 , за заявою дружини померлого та матері позивача ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщин за законом від 25 серпня 2021 року за номером № 1233. 26 січня 2022 року була подана заява сином померлого ОСОБА_1 за № 61 на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка видана Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 264 від 13.08.2021. Інші спадкоємці не зверталися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 11 квітня 2022 року Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 44.

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за 377/2022 року, після смерті ОСОБА_3 , за заявою сина померлої ОСОБА_1 про прийняття спадщин за законом від 05 вересня 2022 року за номером № 796. Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка видана Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 259 від 10.08.2022. Інші спадкоємці не зверталися.

Згідно із довідки виданої Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 03.04.2024 за № 117, житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 належав колгоспному двору, який складався з трьох членів, головою якого була ОСОБА_3 та інші члени - чоловік ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), син ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 17.10.2022 року за № 723 вбачається, що за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в бюро не проведена.

З інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої 17.10.2022 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації за № 722 вбачається, що по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2024, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю., вбачається, що спадкоємцем земельної ділянки, площею 0,2496 га, кадастровий номер 6125282400:03:001:0591, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Красівка Тернопільського району Тернопільської області, є син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки державна реєстрація права власності на даний житловий будинок в бюро не проведена, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність часток житлового будинку АДРЕСА_1 а також, що вказаний житловий будинок належить колгоспному двору, про що видані постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 701/02-31 та № 700/02-31 від 02.04.2024.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що він є спадкоємцем на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті своїх батьків, оскільки прийняв спадщину після них, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки державна реєстрація права власності на даний житловий будинок в бюро не проведена, а також, що вказаний житловий будинок належить колгоспному двору, відтак просить визначити, що його частка у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , як члена колгоспного двору становить 1/3, а такожвизнати за ним право власності по 1/3 частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батьків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з положеннями ст. 1218, частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статі 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, або рішенням суду (частина 2 ст. 370 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, між співвласниками житлового будинку, як до часу смерті так і після неї, не укладалось угод щодо поділу майна, належного їм на праві спільної сумісної власності та не існує жодного рішення про такий поділ, а тому, при визначенні часток слід виходити із засад рівності часток кожного із них.

Таку юридично процедуру у даному випадку застосувати неможливо з огляду на смерть одного із співвласників, у зв`язку з чим втрачена його правосуб`єктність.

Зі змісту статті 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Нормами ст. 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справі наголошує у п. 3.4. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", де зазначає, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено щодо правовідносини, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч.2 ст.123 ЦК УРСР).

Згідно із вимог чинного законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

За п. 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, визначені пунктом 27 Порядку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , виготовленого 13.10.2022 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, вбачається, що всі будівлі були зведені в період з 1980 по 1991 рік, зокрема, житловий будинок під літ. «А» у 1986 році.

Крім того, правовідносини щодо права власності на будинок регулюються нормативно-правовими актами, які були чинними на час їх виникнення, а саме, Технічними вказівками по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року №112/5 , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року №5- 24/26, згідно з положеннями яких суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників. Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім`ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до п. 20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (затверджених ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26) суспільна група господарства визначається у залежності від роду занять голови господарства (сім`ї). Такі ж вказівки по визначенню суспільної групи двору дані у Постанові Держкомстату СРСР від 12 травня 1990 року.

У частині 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частинами 2, 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).

Суд вважає, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивач, будучи спадкоємцем майна померлих, дійсно набув право власності на нерухоме майно вищевказаного домоволодіння, що належало його померлим батькам в порядку спадкування за законом, але яке не може оформити у позасудовому порядку із-за відсутності на цю нерухомість правовстановлюючих документів, та відсутністю державної реєстрації на даний житловий будинок, оскільки право власності на спірне домоволодіння проходило формування згідно законодавства, чинного на момент утворення цього домоволодіння та до теперішнього часу, постійно змінювалося, та як вбачається з наданих суду доказів має статус колгоспного двору, право власності на який належало особам, які станом на 15.04.1991 проживали і були зареєстровані в цьому житловому будинку з погосподарськими спорудами і будівлями.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки неможливо встановити спадкову масу, визначити конкретний розмір спадкового майна, а отже, видача свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вказаного житлового будинку є неможлива,приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, оскільки померлі не отримали за життя правовстановлюючих документів на належне їм майно та не здійснили державної реєстрації свого права власності, зважаючи на відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визначення, що частка позивача у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , як члена колгоспного двору становить 1/3, а такожвизнання за позивачем права власності по 1/3 частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батьків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно.

Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , як члена колгоспного двору становить 1/3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 04394875, місцезнаходження вул. Галицька, буд. 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область.

Повний текст рішення суду складено та підписано 09 серпня 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко