Ухвала

від 31.07.2024 по справі 755/13088/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13088/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"31" липня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» за участю третьої особи Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку звернення до суду, про захист особистого та суспільного інтересу, шляхом визнання неправомірними дій, визнання недійсним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» за участю третьої особи Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про захист особистого та суспільного інтересу, шляхом визнання неправомірними дій, визнання недійсним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та стягнення моральної шкоди, згідно якого просить суд:

поновити строк на звернення з позовною заявою;

визнати протиправними дії Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича по укладенню (підписанню) Договору від 01 серпня 2018 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26 березня 2008 року - земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, укладеного між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс»;

визнати недійсним договір від 01 серпня 2018 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26 березня 2008 року - ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, який був укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс»;

скасувати запис про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га (з відкриттям розділу), індексний номер: 42345279 від 01.08.2018 20:18:42, зроблений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Дем`яненко Тетяна Миколаївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

стягнути з Київського міського голови моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень.

Згідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Позивач зазначає про те, що позов подано до суду за захистом як власного інтересу так і суспільного інтересу територіальної громади міста Києва.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає по-перше порушене право територіальної громади (в особі народу), як власника земельної ділянки, розпоряджатися нею у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, оскільки спірна ситуація, що склалася (а саме незаконність дій органу місцевого самоврядування) не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Власним інтересом позивач визначає порушення відповідачами екологічного права позивача на вільне дихання у зв`язку з наявністю численних забудов на території земельної ділянки, що є предметом оскаржуваного договору.

Однак, позивачем не зазначено, у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між укладенням оскаржуваного договору та порушенням права позивача на вільне дихання.

Тому, на виконання вимог п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачу необхідно зазначити, у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між укладенням оскаржуваного договору про поновлення договору оренди земельної ділянки та порушенням права позивача на вільне дихання.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з Київського міського голови моральної шкоди.

Суд зазначає, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Разом з тим, позивачем не зазначено, чим підтверджується наявність моральної шкоди, завданої позивачу.

Тому на виконання вимог п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується наявність моральної шкоди, завданої позивачу.

Також, суд звертає увагу позивача на наступне.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними необхідними вимогами, для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 04.06.2017) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Так, у частинах першій - п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 04.06.2017) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Так, у ч. ч. 6-12 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 04.06.2017) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

З урахуванням викладених норм права необхідно уточнити підстави для визнання договору поновлення оренди земельної ділянки недійсним.

Також, згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Всупереч абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

Позивачем долучено до позовної заяви докази надсилання копій поданих до суду документів відповідачу ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» та третій особі Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Однак, позивачем не долучено до позовної заяви докази надсилання копій поданих до суду відповідачам ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01601).

Тому позивачу необхідно додати доказ надсилання відповідачам ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01601) копій поданих до суду документів.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 187, 190, 258 - 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» за участю третьої особи Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку звернення до суду, про захист особистого та суспільного інтересу, шляхом визнання неправомірними дій, визнання недійсним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та стягнення моральної шкоди залишити без руху.

Строк для усунення недоліків не може перевищувати 5-ти днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Арапіна