Ухвала

від 15.08.2024 по справі 757/36612/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36612/24-к

пр. 1-кс-31927/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року, а саме нежитлову будівлю: АДРЕСА_1 , загальною площею 180 кв м, яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

Частиною першою статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги частини другої ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, визнав можливим розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власників майна.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Печерською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 жовтня 2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ «ШВЕРІН» укладено договір № 3076 про передачу, на строк до 28 жовтня 2022 року, майна територіальної громади м. Києва в оренду, а саме нежитлової будівлі за поштовою адресою АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі КП ВО Київської міської ради (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо».

Разом з цим, у період з 12 листопада 2020 року по теперішній час різними невстановленими особами вчиняються протиправні дії щодо самовільного захоплення наведеної вище будівлі, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

У свою чергу, зазначені вище невстановлені особи, на підтвердження нібито правомірності своїх дій, надають різні документи (договори купівлі-продажу між різними підприємствами), які свідчать про нібито перебування нежитлового приміщення, яке належить територіальній громаді м. Києва у приватній власності.

Указані протиправні дії відносно нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у комунальній власності є лише одним з чисельних епізодів злочинної діяльності зазначених осіб, які за попередньою змовою, здійснюють незаконне оформлення прав власності на чуже нерухоме майно, шляхом підробки документів про право власності, яке у подальшому оформлюються ними за підконтрольними підприємствами та фізичними особами, такими як: ТОВ «КАРГОНІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38992911), ТОВ «ЕКОБУДІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 38995095), ТОВ «РОСТ-ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39108496), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ГО «ТРУХАНІВ ГАЙ» (код ЄДРПОУ 43978616), ІНСПІРЕЙШН СОЛЮШНЗ С.А. (країна реєстрації Панама), ТОВ «ЕКОГАРАНТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39105668), ОСОБА_8 , ГО «ЧИСТИЙ БЕРЕГ ТРУХАНІВ» (код ЄДРПОУ 44089601), ТОВ «ТРЕЙД ПРОТЕКШЕН» (код ЄДРПОУ 38994568), ТОВ «СТОЛИЦЯ-21» (код ЄДРПОУ 39317567), ТОВ «ЕДЕМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39332522), ТОВ «ОРДЕР ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 44122266), ПП «ІНТЕРТОРГ-2009» (код ЄДРПОУ 36516742), ТОВ «ПРОСТОЗЕМ» (код ЄДРПОУ 42931300), ТОВ «ДЕ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 33880538), ТОВ «ТРАНСШЛЯХ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37855353), ТОВ «ТРЕЙД ІНВЕСТ СЕРВІС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39189800), ОСОБА_9 , ТОВ «ІНТЕРСІТІГРУП-ЛТД» (код ЄДРПОУ 38732094), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «АКВАБУД ЕКО» (код ЄДРПОУ 38778673), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ТОВ «АРМОРГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 39105558) та ОСОБА_4 .

Так, у листопаді 2013 року підконтрольне рейдерам ТОВ «Каргоніс Груп» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_14 про розірвання договору та визнання права власності, в якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог просило: розірвати Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю та акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу від 26 листопада 2013 року, що укладені між ОСОБА_14 та ТОВ «Каргоніс Груп»; визнати за ТОВ «Каргоніс Груп» право власності на нежитлову будівлю в літ. «А» по АДРЕСА_4, загальною площею 1592, 5 кв м; визнати за ТОВ «Каргоніс Груп» право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 998,4 кв м, яка складається з літери «А», площею 887,7 кв м, літери «Б», площею 92,3 кв м та літери «В», площею 8,4 кв м.

Прокурором зазначено, що до суду були подані заздалегідь виготовлені документи, які мали явні ознаки підробки та містили у собі недостовірну інформацію.

Технічні паспорти не містили відтисків печатей, номерів та підписів осіб, які їх нібито склали, будівельна експертиза не містила підпису експерта.

У свою чергу, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 754/20890/13-ц позовні вимоги ТОВ «Каргоніс Груп» до ОСОБА_14 про розірвання договору та визнання права власності задоволено у повному обсязі.

При цьому, у позові та рішенні суду першої інстанції стверджувалося, що ТОВ «Каргоніс Груп» самостійно побудував та отримав відповідну дозвільну документацію на спірні об`єкти, є користувачем земельних ділянок під об`єктами, сплачує відповідні податки за користування земельними ділянками.

Разом з цим, наведені вище нежитлові будівлі насправді перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, на балансі КП «Плесо» та ніколи не передавались у власність або в користування будь-якій особі як згадані об`єкти нерухомості, так і земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Наведене, зокрема, підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, якою задоволено апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 754/20890/13-ц в частині визнання за ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нежитлову будівлю в літ. «А» по АДРЕСА_2.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що, звертаючись до суду з позовом з вимогою про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна позивач ТОВ «Каргоніс Груп» не надало суду першої інстанції відповідних доказів користування або володіння нерухомим майном, яке є предметом спору, та земельної ділянки, на якій воно розташовано.

Разом з цим, у судовому засіданні Київського апеляційного суду представник ОСОБА_14 також підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та у поясненнях зазначив, що його довірителька жодного договору з позивачем не укладала та взагалі не підписувала, а на момент судового розгляду у 2013 році взагалі перебувала за кордоном.

Також в ході проведення досудового розслідування встановлено, що за аналогічних обставин нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180 кв м зареєстрована на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року (справа № 752/7795/13-ц).

Прокурор вказав на те, що у ході досудового розслідування встановлено, що вказане судове рішення є незаконне, оскільки ухвалене на підставі підроблених документів.

Встановлено, що Київською міською радою, у зв`язку з наявністю зауважень Департаменту земельних ресурсів ВО КМДА, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не приймалось.

В Державній інспекції архітектури та містобудування України інформація про надання дозволу на проведення робіт за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.

Крім того, Департаментом містобудування та архітектури ВО КМДА рішення про присвоєння об`єкту нерухомого майна також не приймалось.

23 листопада 2023 року прокурором винесено постанову про визнання об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180 кв м речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 190 КК України.

12 вересня 2014 року право власності на зазначену нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року (справа № 752/7795/13-ц).

Прокурор зазначив, що на даній стадії досудового розслідування виникла необхідність у збереженні цих речових доказів шляхом накладення на них арешту.

Згідно з нормою частини четвертої ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За приписами частини п`ятої ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина друга ст. 131 КПК України).

Згідно з частиною першою ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до частини другої ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Печерською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 190 КК України.

23 листопада 2023 року прокурором винесено постанову про визнання об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180 кв м, речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 190 КК України.

Згідно з частиною десятою ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 107, 131, 132, 170-174, 309, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180 кв м, яка на праві власності належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборонити особі, у володінні якої перебуває вищезазначене майно, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаного об`єкту нерухомості.

Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором / слідчим у кримінальному провадженні № 42021102060000128 від 19 серпня 2021 року.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1