Рішення

від 14.08.2024 по справі 320/23988/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року № 320/23988/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» з позовом до Київської митниці про скасування рішення, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.05.2023 №UA100380/2023/000163/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією 23UA100380605958U9, який ввозився на митну територію України, ним було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу.

На переконання позивача, відповідачем неправомірно прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією 23UA100380605958U9 ним детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у відзиві відповідач лише детально викладає обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів, правомірність якого оспорюється позивачем, доводи позову не аналізує, не наводить заперечень щодо обґрунтувань кожного з цих доводів.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ідентифікаційний код 33540678, місцезнаходження: вул. Євгена Чикаленка, буд. 23-А, м. Київ, 01024) 28.04.2005 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.08.2021 між компанією NANTONG TOP ASIA COMPANY LIMITED (КНР) продавцем та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-RNTA, за умовами якого продавець продає, а позивач купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту з порту SHANGHAI (КНР) до порту Гданськ (Польща) на підставі коносаменту від 06.03.2023 №ICSMSZTJ на адресу позивача надійшли товари: інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 03.03.2023 № 22TA1044 загальна вартість товарів становила 21 896,82 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача ТОВ «НАВІС ГРУП» (далі декларант) 01.05.2023 було подано митну декларацію№ 23UA100380605958U9.

Відповідно до графи 12 зазначеної вище митної декларації була заявлена митна вартість товару882 832,55 грн.

На підтвердження митної вартості вказаного вище товару позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією поданонаступні документи: комерційний інвойс 22ТА 1044 від 03.03.2023, Коносамент ZTJ23004 1SICSMSZTJ від 06.03.2023, довідка про транспортні витрати 23-01/-10 від 25.04.2023, рахунок на оплату 84 від 25.04.2023, рахунок на оплату 79 від 19.04.2023, прайс-лист виробника товару Б/Н від 15.06.2022, зовнішньоекономічний контракт 1-RNTA від 01.08.2021, експортна декларація країни відправника № 223120230000678625 від 03.03.2023, CMR PO4488 від 27.04.2023, договір на перевезення 010721-35 від 01.07.2021

Розглянувши подані позивачем до митної декларації 23UA100380605958U9 від 01.05.2023 документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, митний орган направив електронне повідомленнянаступного змісту:

«Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару для можливості упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації та керуючись вимогами частин 2 ст. 53 МКУ прошу надати всі наявні документи, які стали підставою для визначення митної вартості товару. Додатково повідомляємо, що у відповідності до п.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

01.05.2023 позивачем направлено відповідачу лист № 01/05, у якому повідомлено про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.

Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації № 23UA100380605958U901.05.2023 прийняв оскаржуване рішення та виписав картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100380/2023/000163/2.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товарувідповідачем збільшено з 24 141,82 до 42 065,75 доларів США за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що надані відповідно до вимог статті 53 митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) у графі 20 митної декларації вказано умови поставки FOB SHANGHAI. Відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Відповідно п. 4 контракту від 01.08.2021 № 1-RNTA неможливо визначити, які саме витрати включає в себе ціна товару;

2) у відповідності до пункту 2 контракту від 01.08.2021 № 1-RNTA поставка товару здійснюється на підставі проформи-інвойсу, який до митного оформлення не надано;

3) коносамент від 06.03.2023 №ZTJ2300415ICSMSZTJ подано без відміток митного органу та без відміток перевізника, крім того, в інвойсі від 03.03.2023 №22TA1044 зазначено Коносамент №ZTJ2300415ICSMSZTJ, який виставлений 06.03.2023, що суперечить правилам морського перевезення, оскільки коносамент створюється під час розміщення вантажу на борту судна;

4) у наданому інвойсі від 03.03.2023 №22TA1044 не вказано терміну оплати як це обумовлено п.5 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA;

5) ціни у прайс-листі від 15.06.2022 б/н визначені на умовах поставки FOB- SHANGHAI, таким чином прайс-лист являється адресним, тобто є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця, тому ціна товарів не відповідає поняттю «дійсної вартості» у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі;

6) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ;

7) копія митної декларації країни відправлення надана без урахуванням ст. 254 Митного кодексу України (без перекладу).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів (2ґ-резервного).

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, була митна декларація від 25.03.2023 №/2023/23667, відповідно до якої вартість товару 3,76 доларів США за кг.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з п.2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п.2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з п.2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України (далі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів ч.1 ст.257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами 7 та 8 ст.257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст.49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно із частиною другою статті VII оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч.10 ст.58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст.53 МК України.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами ст.318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає положенням п.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Так, згідно з ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до ч.3 ст.53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.2, 4-6 ст.54, ст.58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним п.3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі №826/27058/15.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53, заборонено.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Дослідивши оскаржуване рішення уповноваженого органу митниці про коригування митної вартості товарів суд встановив, що воно не містить вказівки на конкретну складову митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З аналізу переліку наданих позивачем документів до митного органу, на переконання суду, слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Також, суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів на те, що з пункту 4 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA неможливо визначити, які саме витрати включає в себе ціна товару, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення у країні експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB.

Як зазначає відповідач в оскаржуваних рішеннях, відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Таким чином, у зв`язку з даною поставкою на умовах FOB всі витрати продавця вже включено ним до ціни товарів.

Щодо тверджень відповідача, що проформа-інвойс до митного оформлення не була подана суд зазначає наступне.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08.08.2023 у справі № 810/692/17, а саме: «відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса».

Також, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Отже, відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного вже правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, суд зауважує, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

З урахуванням викладеного та з огляду на надання відповідачуінвойсу від 03.03.2023 № 22TA1044, товаросупровідних документів, зокрема, коносаменту (Billoflading) від 06.03.2023 №ICSMSZTJ, а також міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 27.04.2023 № PO4488, а також враховуючи, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Доводи відповідача, що коносамент від 06.03.2023 №ZTJ2300415ICSMSZTJ подано без відміток митного органу та без відміток перевізника не свідчать про правомірність оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 затверджено технологічні схеми здійснення митного контролю усіх видів транспортних засобів та товарів, що ним переміщуються, зокрема, Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі Типова технологічна схема).

Згідно з пунктом 1 Типової технологічної схеми вона визначає відповідно до МК України послідовність дій посадових осіб митних органів під час здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, у пунктах пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон.

Відповідно до пункту 6 Типової технологічної схеми під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема, перевірку комплектності документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також відомостей, зазначених у цих документах.

Згідно з пунктом 8 Типової технологічної схеми митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи.

Таким чином вимог щодо наявності на документах, які подаються митному органу разом з митною декларацією з метою декларування товарів, тих чи інших відбитків печаток митне законодавство не містить.

Щодо доводів відповідача про наявність в інвойсі від 03.03.2023 №22TA1044 зазначення інформації про коносамент №ZTJ2300415ICSMSZTJ, який виставлений 06.03.2023, що суперечить правилам морського перевезення, оскільки коносамент створюється під час розміщення вантажу на борту судна, суд встановив, що вказаний інвойс не містить жодної інформації про згаданий коносамент.

Також в обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач вказує, щов наданому інвойсі від 03.03.2023 №22TA1044 не вказано терміну оплати як це обумовлено п.5 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA, проте наданий відповідачу інвойс у верхньому правому куті містить таку інформацію: «Paymentterms: T/Tbeforeshipment», що в міжнародній торгівельній практиці означає: «Строк оплати: передплата перед завантаженням».

Суд критично сприймає таку вказану відповідачем підставу коригування митної вартості товару як те, що ціни у прайс-листі від 15.06.2022 б/н визначені на умовах поставки FOB-SHANGHAI, таким чином прайс-лист являється адресним, тобто є комерційною пропозицією одному покупцю, тому ціна товарів не відповідає поняттю «дійсної вартості» у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року суд зазначає наступне.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, що міститься в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, а по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Прайс-лист містить інформацію про товари, необхідну покупцю, зокрема, щодо їх виробника, номер та найменування моделей, їх опис та ціну за одиницю.

Інформація про умови поставки FOB-SHANGHAI, є необхідноюпокупцю для визначення розміру витрат на здійснення зовнішньоекономічної операції.

Також суд критично сприймає таку вказану відповідачем підставу коригування митної вартості товару як невиконання позивачем при поданні митної декларації країни відправлення вимог статті 254 МК України та наявність в ній інформації щодо вартості товару, відмінної від заявленої до митного оформлення.

В силу положень ч. 2 та 3 ст. 53 МК України декларація країни відправлення є додатковим документом, на підставі якого митний орган за наявності розбіжностей в основних документах (ч. 2 ст. 53 МК України) перевіряє митну вартість товарів.

Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів відповідно до часини 2 статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості товарів, а в повідомленні митниці про витребування додаткових документів відсутня вимога про надання перекладу декларації країни відправлення товарів українською мовою.

Тобто подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана позивачем довідково разом основними документами за власним бажанням.

Як вже зазначено судом, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявність в них ознак підробки або відсутність в документах всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Такі положення містить ч. 3 ст. 53 МК України.

Разом з тим, невиконання умов статті 254 МК України не є розбіжністю або іншою підставою для витребування додаткових документів в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України.

Наявність розбіжностей або ознак підробки тощо може бути підставою для витребування додаткових документів лише якщо такі розбіжності чи ознаки містяться в основних документах (ч. 2 ст. 53 МК України), які підтверджують митну вартість.

Крім того, офіційний переклад митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 223120230000678625 свідчить, що вказані в ній відомості про товар, зокрема, найменування, загальна вага та вартість відповідають заявленим декларантом у митній декларації, наданій відповідачу з метою митного оформлення товару.

Виходячи з наведеного, суд не приймає зауваження відповідача до декларації країни відправлення, як належну підставу для коригування митної вартості.

Стосовно посилання відповідача на положення статті VII ГАТТ та про «дійсну вартість», то вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.

Суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року у справі №826/12344/15.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів лише зазначила номери та дати митної декларації, використані нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару.

Відповідач не навів інформації з митних декларацій, які зазначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належних Позивачу товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3146,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 281 від 04.07.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3146,18 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Керуючись ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.05.2023 №UA100380/2023/000163/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» (адреса: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд.23-А, код ЄДРПОУ 33540678) судовий збір в розмірі 3146,18 грн (три тисячі сто сорок шість гривень вісімнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.