Постанова

від 06.08.2024 по справі 520/17238/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

06 серпня 2024 р.Справа № 520/17238/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» (далі ТОВ «ТИТАН», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС в Харківській області, контролюючий орган), в якому просить: скасувати податкове повідомлення - рішення № 000/942/0412 від 23.01.2023 про застосування штрафних санкцій в розмірі 341 765.48 грн у відповідності до п. 124.3 ст. 124 Податкового Кодексу України.

Вимоги мотивував тим, що протягом 2018-2021 ТОВ «ТИТАН» мало податковий борг з штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Позивач в повному обсязі сплатив свої поточні зобов`язання з ПДВ в порядку, передбаченому п. 2001.2. ст. 2001 Податкового кодексу України (далі ПК України) через рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Всього за період з 01.11.2018 по 12.05.2021 позивачем сплачено 8 705 033.09 грн ПДВ, з них 7 963 695.00 грн. - через рахунки в СЕА ПДВ.

Проте, податковий орган, відповідно до положень п. 87.9 ст. 87 ПК України, зараховував кошти, які сплачувало ТОВ «ТИТАН», в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного в платіжних дорученнях.

Із загальної суми 7 963 695.00 грн ПДВ, сплаченої позивачем через рахунки в СЕА ПДВ, податковий орган стягнув 2 545 992.07 грн в рахунок погашення податкового боргу з штрафних санкцій та пені, а не на оплату зобов`язань з ПДВ, як це було вказано в платіжних дорученнях.

На цій підставі ТОВ «ТИТАН» 19.01.2022 звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило:

визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області, що полягають у зарахуванні коштів, сплачених ТОВ «ТИТАН» через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, для погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям та пені, за період з 01.11.2018 по 12.05.2021;

зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області здійснити перерахунок облікованих в ІКПП грошових зобов`язань ТОВ «ТИТАН» та зарахувати кошти, сплачені ТОВ «ТИТАН», в період з 01.11.2018 до дати набрання чинності рішення суду у цій справі, через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, відповідно до призначення платежів, визначених в платіжних дорученнях ТОВ «ТИТАН», в тому числі зарахувавши сплачені 2 545 992.07 грн. ПДВ як оплату зобов`язань з ПДВ, та облікувати в ІКПП сплачені 28.12.2020 та 30.12.2020 - 25 000 грн. ПДВ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 задоволено адміністративний позов ТОВ «ТИТАН».

Судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області, що полягають у зарахуванні коштів, сплачених ТОВ «ТИТАН» через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, для погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям та пені, за період з 01.11.2018 по 12.05.2021.

ГУ ДПС у Харківській області зобов`язано здійснити перерахунок облікованих в ІКПП грошових зобов`язань ТОВ «ТИТАН» та зарахувати кошти, сплачені ТОВ «ТИТАН», в період з 01.11.2018 через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, відповідно до призначення платежів, визначених в платіжних дорученнях ТОВ «ТИТАН», в тому числі зарахувавши сплачені 2 545 992.07 грн ПДВ як оплату зобов`язань з ПДВ, та облікувати в ІКПП сплачені 28.12.2020 та 30.12.2020 - 25 000 грн ПДВ.

Зазначає, що хоча дане рішення вступило в законну силу в серпні 2022, податковий орган досі його не виконав і не здійснив перерахунок облікових в ІКПП грошових зобов`язань ТОВ «ТИТАН» з ПДВ.

Позивач вказує, що в разі здійснення даного перерахунку будь які порушення строків сплати ПДВ в ІКПП ТОВ «ТИТАН» будуть відсутні.

З урахуванням вищенаведеного підприємство вважає, що застосування контролюючим органом по відношенню до нього штрафних санкцій на суму 341 765.48 грн є безпідставним.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що позивач систематично затримував сплату узгоджених податкових зобов`язань протягом декількох податкових періодів, що свідчить про невжиття позивачем достатніх заходів щодо дотримання норм ПК України.

Посилається на те, що позивач не вживав достатніх заходів щодо дотримання правил та норм визначених положеннями чинного законодавства, діяв не добросовісно, затримував сплату узгоджених податкових зобов`язань тривалий час, при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, а у разі затримки сплати указаних зобов`язань нарахування штрафу за дане порушення.

Посилається на те, що в позовній заяві позивач жодним чином не спростовує протиправність дій щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «ТИТАН».

Судовим рішенням скасовано податкове повідомлення - рішення № 000/942/0412 від 23.01.2023 про застосування штрафних санкцій в розмірі 341 765.48 грн.

За рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «ТИТАН» стягнуто суму судового збору у розмірі 2 684.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що відсутність своєчасного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 по справі № 520/1335/22 створює ситуацію, за якої кошти позивача, що зараховуються до бюджету з податку, наростаючим підсумком зараховуються на погашення зобов`язань позивача з вказаного податку. Відповідно, у платника постійно виникає недоїмка по сплаті вказаного податку, що призводить до винесення контролюючим органом рішень про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ТИТАН», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що у січні 2022 на підставі пункту 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ТИТАН з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень 2019, вересень 2019.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено Акт перевірки від 25.01.2022 № 1746/20-40-18-13-07/30588785 (а.с. 117-121).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТИТАН» порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 17.07.2019 № 9155731783, від 16.10.2019 № 3241712627.

В акті перевірки зазначене посилання на попередній акт камеральної перевірки в якому описані порушення діючого законодавства, а саме акт від 20.04.2021 № 6816/20-40-18-13-05/30588758.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення рішення від 23.01.2023 № 000/942/0412 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість (а.с. 15).

В матеріалах справи міститься розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення від 23.01.2023 № 000/942/0412 (а.с. 116).

06.03.2023 ТОВ «ТИТАН» подано скаргу на зазначене податкове повідомлення рішення від 23.01.2023 № 000/942/0412 (а.с. 6-8).

04.05.2023 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 11169/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 23.01.2023 № 000/942/0412 без змін.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначений спеціальними нормами, наведеними у статтях 202 та 203 ПК України.

Відповідно до пунктів 202.1 статті 202 , пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового (грошового) зобов`язання визначена статтею 124 ПК України.

Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Як встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем, що у встановлений пунктом 57.1 статті 57, а саме протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 17.07.2019 № 9155731783, від 16.10.2019 № 3241712627.

Водночас позивач заперечує щодо застосування відповідачем при визначенні розміру штрафних санкцій саме положень п. 124.3 ст. 124 ПК України, оскільки вважає, що в його діях відсутній умисел вчинення діяння.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому варто зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Колегія суддів вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, вчиненої повторно протягом 1095 календарних днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Така ж аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 27.06.2024 у справі № 200/5428/23.

Матеріали справи свідчать, що акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.3 статті 124 ПК України, внаслідок повторного вчинення останнім діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті, протягом останніх 1095 календарних днів. Окрім посилання на обізнаність платника зі строками сплати податкових зобов`язань та про наявність можливості для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, (без наведення відповідних обґрунтувань) акт перевірки не містить мотивів встановлення в діях платника податку умислу.

В акті перевірки від 25.01.2022 № 1746/20-40-18-13-07/30588785 контролюючий орган як на підставу для застосування положень пункту 124.3 статті 124 ПК України послався лише на результати попередньої перевірки позивача, за наслідками якої складено акт перевірки від 20.04.2021 № 6816/20-40-18-13-05/30588785 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2021 № 000/12665/1813 та № 000/12663/1813.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 520/126/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 задоволено позовні вимоги ТОВ «ТИТАН».

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області: № 000/12665/1813 та № 000/12663/1813 від 30.06.2021.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 520/126/22 набрало законної сили - 04.09.2023.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Жодних інших належних та допустимих доказів повторності протягом 1095 календарних днів умисної не сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України, відповідачем не надано що, в свою чергу, виключає можливість застосування контролюючим органом до позивача положень саме пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Разом з тим, обґрунтовуючи відсутність на меті умислу прострочити граничні терміни сплати податкових зобов`язань по ПДВ за червень, вересень 2019 позивач посилається на те, що протягом 2018-2021 ТОВ «ТИТАН» мало податковий борг з штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Позивач в повному обсязі сплатив свої поточні зобов`язання з ПДВ в порядку, передбаченому п. 2001.2. ст. 2001 Податкового кодексу України (далі ПК України) через рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Всього за період з 01.11.2018 по 12.05.2021 позивачем сплачено 8 705 033.09 грн ПДВ, з них 7 963 695.00 грн. - через рахунки в СЕА ПДВ. Проте, податковий орган, відповідно до положень п. 87.9 ст. 87 ПК України, зараховував кошти, які сплачувало ТОВ «ТИТАН», в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного в платіжних дорученнях.

Колегія суддів наголошує, що джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України

Так, згідно з абзацом першим пункту 87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що ТОВ «ТИТАН» протягом 2018-2021 мало податковий борг зі штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Користуючись СЕА ПДП позивач виконав свої податкові зобов`язання.

Так, за період з 01.11.2018 по 12.05.2021 позивачем сплачено 8 705 033.09 грн. ПДВ, з них 7 963 695.00 грн. - через рахунки в СЕА ПДВ.

Також колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 по справі № 520/1335/22, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023, задоволено частково адміністративний позов ТОВ «ТИТАН.

Судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області, що полягають у зарахуванні коштів, сплачених ТОВ «ТИТАН» через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, для погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям та пені, за період з 01.11.2018 по 12.05.2021.

Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області здійснити перерахунок облікованих в ІКПП грошових зобов`язань ТОВ «ТИТАН» та зарахувати кошти, сплачені ТОВ «ТИТАН», в період з 01.11.2018 через рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, відповідно до призначення платежів, визначених в платіжних дорученнях ТОВ «ТИТАН», в тому числі зарахувавши сплачені 2 545 992.07 грн. ПДВ як оплату зобов`язань з ПДВ, та облікувати в ІКПП сплачені 28.12.2020 та 30.12.2020 - 25 000 грн. ПДВ.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 по справі № 520/1335/22 набрало законної сили 05.09.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 520/17238/23 за позовом ТОВ «ТИТАН» зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області надати документи, які містять у собі інформацію стосовно виконання рішення суду ХОАС по справі від 04.07.2022 у справі № 520/1335/22.

04.10.2023 ГУ ДПС у Харківській області повідомило суд у відповіді, що на теперішній час рішення суду не виконано (а.с. 45).

Таким чином, наведеним вище підтверджується обґрунтованість позовної заяви щодо того, що в разі здійснення даного перерахунку будь-які порушення строків сплати ІІДВ будуть такими, що здійснені своєчасно та в повному обсязі, а відтак нарахування штрафу за затримку сплати є протиправним.

Спірні правовідносини свідчать, що відсутність своєчасного виконання відповідачем вищезазначеного рішення суду створює ситуацію, за якої кошти позивача, що зараховуються до бюджету з податку, наростаючим підсумком зараховуються на погашення зобов`язань позивача з вказаного податку. Відповідно, у платника постійно виникає недоїмка по сплаті вказаного податку, що призводить до винесення контролюючим органом рішень про застосування штрафних санкцій.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів доходить висновку, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства. Обставини, на які посилався контролюючий орган в акті перевірки та під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 або пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 15.08.2024 року