Постанова

від 15.08.2024 по справі 600/4981/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4981/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

15 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудмеханізація+" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

20.05.2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 26.04.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на Н-03 169 км., Хмельницька область, здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки CARNEHL, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Перевірка транспортного засобу здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.04.2023 року №004377 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області.

За результатами перевірки складено акт №АР027156 від 26.04.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті наявні записи про те, що; транспортні засоби належать ТОВ «Промбудмеханізація +»; особа водія не встановлена; документ, що посвідчує особу водій не надав та надати пояснення про причини порушення водій відмовився.

Згідно вказаного акту виявлено порушення, передбачене статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, зокрема вказано про те, що водій здійснював вантажні перевезення згідно видаткової накладної №3587 від 26.04.2023 року. Під час перевірки виявлено те, що відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, водій не надав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушено вимоги статі 48 Закону України Про автомобільний транспорт, у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

19.05.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталієм Пономаренко оформлено повідомлення №36242/42/24-23 від 19.05.2023 року, згідно якого ТОВ «Промбудмеханізація +» запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 06.06.2023 року.

Вказане повідомлення надіслане позивачу 20.05.2023 року засобами поштового зв`язку. Згідно даних витягу офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення (трекінг №5802303398527), повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вручено позивачу особисто 26.06.2023 року.

06.06.2023 року Т.в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Андрій Бойчук, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №032062, відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, постановлено стягнути з ТОВ «Промбудмеханізація +» адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн.

Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.06.2023 року №032062. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

При цьому, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних постанов буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке міститься у позовній заяві. При наданні оцінки на предмет правомірності оскаржуваних постанов як актів індивідуальної дії, суд виходить з того, що такі в розумінні КАС України є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому мають відповідати критеріям законності таких рішень, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки транспортного засобу позивача).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Тобто, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно частини 1 статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Суд також зазначає, що Постановою Кабінет Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022 року).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-III;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Частиною 6 статті 60 Закону №2344-III визначено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. (пункт 22 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Отже, з наведеного вбачається, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

У цій справі позиція позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови мотивована такими доводами:

- по-перше, тим що позивач не здійснював перевезення вантажу як автомобільний перевізник, оскільки згідно з договором суборенди №20/04/23-1112 від 20.04.2023 р. транспортний засіб DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 використовує ФОП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності, а саме для надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- по-друге, при здійсненні 26.04.2023 р. перевезення вантажу автомобілем DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 мав при собі всі необхідні документи, що передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і не вчиняв порушень, що відображені у Акті № АР027156 від 26.04.2023 р.;

- по-третє, взяти участь в розгляді справи про порушення за вказаним актом позивач не мав змоги, оскільки відповідач не повідомив позивача належним чином про дату та час цього розгляду.

Відтак, суд перевірить дотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, наслідком чого і стало застосування адміністративно-господарських штрафів згідно оскаржуваних постановах.

В першу чергу, з огляду на доводи позивача, суду належить перевірити чи належить позивач до автомобільного перевізників в розумінні Закону №2344-III та чи порушено ним вимоги законодавства, про які зазначено у оскаржуваній постанові.

Так, у частині 1 статті 1 Закону №2344-III наведено наступні визначення:

- автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автомобільний самозайнятий перевізник це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

- власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Наказом Міністерства України транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У свою чергу, відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, серед іншого, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).

Суд зауважує, що поняття власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.

А тому, вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ТОВ «Промбудмеханізація +» у спірних правовідносинах автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт.

Так, у постановах від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21 та від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22 Верховним Судом наголошено, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Як зазначалось вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14 жовтня 1997 року, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

З матеріалів справи встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу марки CARNEHL, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Водночас, 31.03.2021 року між ОСОБА_3 (власником транспортного засобу) та ТОВ «Промбудмеханізація +» укладено договір найму (оренди) транспортних засобів, зокрема і автомобіля DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 .

26.08.2022 року ТОВ «Промбудмеханізація +» проведено реєстрацію транспортних засобі та отримано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії і номер НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 , згідно яких у графі власність зазначено «b не є власником».

У свою чергу, 20.04.2023 року між ТОВ «Промбудмеханізація +» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) укладено договір №20/04/23-1112 суборенди транспортних засобів з екіпажем. На підставі зазначеного договору складено акт прийому-передачі транспортних засобів в суборенду, в тому числі автомобіля DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 . При цьому, згідно з договором суборенди за автомобілем DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 закріплено екіпаж - водій ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, 26.04.2023 року водій ОСОБА_2 , використовуючи вищезазначений транспортний засіб, здійснював перевезення щебню фракції 5-20 мм на замовлення ПП «Інвест-родина» (код ЄДРПОУ 34600046). Вказаний вантаж було отримано від ПрАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» (код ЄДРПОУ 05471885) згідно видаткової накладної №3587 від 26.04.2023р. Також водій ОСОБА_2 мав при собі посвідчення водія (серія НОМЕР_8 ) необхідної категорії та товарно-транспортну накладну № 3587 від 26.04.2023 р., проте дані документи не були взяті до уваги інспектором ВДН (контролю) у Хмельницькій області Герасимчуком Д.О. при оформленні Акту № АР027156 від 26.04.2023 р.

Зазначені обставини, підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, згідно товарно-транспортної накладної від 26.04.2023 року №3587 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ), водієм ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_8 ), змовником та вантажоодержувачем ПП «Інвест-Родина» (код ЄДРПОУ 34600046), вантажовідправником ПрАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр» (код ЄДРПОУ 05471885).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «Промбудмеханізація +» жодним чином не підтверджено, оскільки позивач провадив діяльність з перевезення, тобто був автомобільним перевізником на транспортному засобі марки DAF XF 95.430, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом CARNEHL CSFG, д/н НОМЕР_2 , станом на дату проведення перевірки, а отже не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

Більше того, в товарно-транспортній накладній від 26.04.2023 року №3587, ТОВ «Промбудмеханізація +» взагалі не фігурує, ні як вантажовідправник, ні як вантажоотримувач, що окремо вказує на помилковість доводів відповідачів щодо належності позивача до автомобільних перевізників у спірних правовідносинах.

Суд не заперечує того, що ймовірно під час проведення перевірки водій транспортного засобу не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки визначені статтею 48 Закону №2344-III документи, однак ТОВ «Промбудмеханізація +» у даному випадку не може нести відповідальності за не дотримання вимог Закону №2344-III іншими особами, які використовували транспортний засіб на законних підставах.

Схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22 та від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 щодо схожих правовідносин, згідно якої:

26…відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує касатор.

На місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом)….

Також, Верховним Судом у поставові від 01.06.2023 року у справі №640/39442/21 досліджувалося питання суб`єкта відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та наголошено, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 14 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник у справах за позовами про оскарження штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Закону України № 2344-III Про автомобільний транспорт не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 та від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21.

Суд враховує той факт, що ТОВ «Промбудмеханізація +» запрошувалося на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, під час якого позивачем могли бути надані підтверджуючі документи про те, що він не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Однак, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості доводити протиправність оскаржуваної постанови під час судового процес, що слідує із закріпленого у Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності сторін. В протилежному випадку матиме місце обмеження судом предмету дослідження, що призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.

Окрім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах здійснював діяльність з перевезення вантажів як автомобільний перевізник.

Відповідачу при прийнятті оскаржуваного рішення слід було врахувати зміст права власності (володію, користуюсь, розпоряджаюся) та природу титульного власника, який фактично користувався автомобілем і саме він мав нести відповідальність за порушення вимог Закону №2344-III.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до позивача відповідальності, яка передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, у вигляді адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн., є безпідставним.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.