Постанова

від 13.08.2024 по справі 240/30923/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/30923/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

13 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача - Бровко О.М.

представника відповідача - Мазур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерскаліт УА» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерскаліт УА" звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи поданий позов позивач зазначив про протиправність нарахованої податковим органом пені, у зв`язку порушенням п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а тому просить позов задовольнити оскаржене податкове повідомлення-рішення скасувати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000140860707 від 02.08.2023. Стягнуто на користь товариства сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В апеляційній скарзі контролюючий орган зазначив, що наявність факту прострочення термінів розрахунків, встановлених НБУ, за зовнішньоекономічною операцією з експорту товарів є достатньою обставиною для притягнення особи до відповідальності. Вказав про незарахування зустрічних однорідних вимог у бухгалтерському обліку, а також, що судом першої інстанції не дано жодної оцінки доводам податкового органу щодо існування форс-мажорних обставин, з настанням яких мали бути зупинені строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2018 між ТОВ "Інтерскаліт УА" (продавець) та UAB "Interscalit" (Литва) укладено контракт № 2018/05-11 (надалі - контракт № 2018/05-11), відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати покупцю текстильні вироби, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій на кожну поставку (том 1, а.с.166-167). Ціни на товар встановлені в євро. Ціни на кожен вид товару зазначаються в специфікації до контракту на кожну поставку. Загальна вартість контракту складає до 700 000,00 євро (пункти 2.1., 2.2. контракту). Відповідно до п. 3.1. контракту № 2018/05-11, умови оплати: 100% передплата, відповідно до рахунку-фактури. Покупець сплачує товари банківським переказом на рахунок Продавця, вказаний в ст. 9 контракту. Згідно з п. 3.3. контракту №2018/05-11, поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах FCA м. Бердичів Інкотермс-2010 транспортом на склад покупця на території Литовської Республіки.

Додатком № 3 від 31.01.2021 до цього контракту сторони доповнили контракт таким пунктом: "3.2.1 Сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно із специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту шляхом взаємозаліку" (том 1, а.с. 172).

Додатком № 4 від 16.09.2021 до цього контракту сторони виклали п. 2.2 контракту в такій редакції: "Загальна сума контракту складає 10 000 000 євро" (том 1, а.с. 173).

02.01.2019 ТОВ "Інтерскаліт УА" (покупець) та UAB "Interscalit" (Литва) (продавець) уклали контракт № 2019/01-02 (надалі контракт №2019/01-02), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю матеріали, вироби та обладнання, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій на кожну поставку (том 1, а.с. 178-179). Загальна сума контракту складає до 500 000 євро. Ціни на вироби встановлені в євро. Ціни на кожен вид товару та строки поставки зазначаються в специфікаціях до контракту на кожну поставку (пункти 2.1., 2.2. контракту № 2019/01-02). Відповідно до п. 2.3. контракту № 2019/01-02, оплату за поставлений товар покупець проводить після поставки товару на склад покупця. Оплата проводиться в євро, переказом на розрахунковий рахунок продавця. Згідно з п. 3.1. контракту № 2019/01-02, поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах DDU Інкотермс-2010 транспортом продавця на склад покупця в строки, погоджені в специфікаціях.

Додатком № 2021/01 від 31.01.2021 до цього контракту сторони доповнили контракт таким пунктом: "2.4 Сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно із специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту шляхом взаємозаліку" (том 1, а.с. 180).

Додатком № 5/1 від 01.06.2021 до контракту №2019/01-02 сторони виклали п. 2.1 контракту в такій редакції: "Загальна сума контракту складає 3 000 000 євро" (том 1, а.с. 182).

Додатком № 4 від 22.03.2021 до контракту №2019/01-02 від 02.01.2019 сторони провели взаємозалік на суму 306 858,55 євро за імпортним контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 та 306 858,55 євро за експортним контрактом № 2018/05-11 від 11.05.2018 (том 1, а.с.184).

22.08.2022 ТОВ "Інтерскаліт УА" звернулось до UAB "Interscalit" (Литва) листом № 18 від 22.08.2022 в якому зазначило, що станом на 22.08.2022 заборгованість UAB "Interscalit" (Литва) за контрактом № 2018/05-11 від 11.05.2018 складає 1 356 008,16 євро та просило погасити наявну заборгованість.

У відповідь UAB "Interscalit" (Литва) листом від 05.09.2022 повідомило, що свою заборгованість за контрактом № 2018/05-11 від 11.05.2018 підтверджує та разом з цим повідомило, що заборгованість ТОВ "Інтерскаліт УА" перед UAB "Interscalit" (Литва) (Литва) за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019, станом на 22.08.2022 складає 2 559 442,83 євро, що на 1 203 434,67 євро перевищує заборгованість UAB "Interscalit" (Литва) (том 1, а.с.195). Враховуючи той факт, що UAB "Interscalit" (Литва) є 100 % власником ТОВ "Інтерскаліт УА" та враховуючи той факт, що в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з агресією рф введено військовий стан і що ТОВ "Інтерскаліт УА" з 24.02.2022 перебуває в стані простою просило провести розрахунки за контрактом № 2018/05-11 від 11.05.2018 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро.

Сторони підписали акти звірки взаємних розрахунків за період 2021-05.09.2022 по контрактам №2019/01-02 від 02.01.2019 та № 2018/05-11 від 11.05.2018 (том 1, а.с.196-197).

В подальшому, з 22.06.2023 по 27.06.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інтерскаліт УА" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.05.2018 №2018/05-11 за період з 01.01.2021 по 22.06.2023.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2023 №11666/06-30-07-07/33321122 у висновку якого встановлено порушення платником податків пункту 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, укладеному з нерезидентом UAB "Interscalit" (Литва), оскільки валютна виручка в сумі 1 118 099,90 євро надійшла з порушенням термінів розрахунків (том 1,а.с. 55-66).

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки обставинами, ТОВ ТОВ "Інтерскаліт УА" 18.07.2023 подало до ГУ ДПС у Житомирській області заперечення на акт перевірки (том 1,а.с.67-74).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області листом за вих. № 16937/6/06-30-07-07 від 01.08.2023 повідомило ТОВ "Інтерскаліт УА" про залишення акту перевірки без змін, а заперечення позивача без задоволення (том 1,а.с. 138-139).

Надалі на підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 02.08.2023 № 000140860707, яким визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 12 206 985,76 грн (том 1,а.с. 39-40).

11.08.2023 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 02.08.2023 № 000140860707 (том І, а.с.90-97). За результатами розгляду скарги ТОВ "Інтерскаліт УА" ДПС України ухвалила рішення від 09.10.2023 №30088/6/99-00-06-01-02-06, яким залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.08.2023 № 000140860707 без змін (том 1, а.с.157-165).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того вирішальним для вказаної справи є те, що у мотивувальній частині рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1293/23, яке набрало законної сили, судом надано оцінку правовідносинам щодо зарахування зустрічних вимог Литовсько-Шведського Закритого Акціонерного Товариства "Інтерскаліт" та Товариства з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" та у якому зроблено висновки, що не відбулося порушення ТОВ "Інтерскаліт УА" граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018, тому позивач не може нести відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України ).

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: пп. 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, підставі підпункту пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 статті 78, ст.82, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі ПКУ, Кодекс) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСКАЛІТ УА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.05.2018 №2018/05-11 за період з 01.01.2021 по 22.06.2023, про що складено акт від 04.07.2023 №11666/06-30-07-07/33321122.

Проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, укладеному з нерезидентом UAB "Interscalit" (Литва), оскільки валютна виручка в сумі 1 118 099,90 євро надійшла з порушенням термінів розрахунків.

Позивачем не оскаржуються підстави та порядок проведення перевірки.

Позивач не погоджується по суті виявлених порушень в ході перевірки, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Позивач вважає, що заборгованість між ним та UAB «INTERSCALIT» була погашена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 Євро.

Проте, податковий орган вважає, що ТОВ «ІНТЕРСКАЛІТ УА» не надано документальне підтвердження припинення зобов`язань за операціями з експорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро, вказані операції також не відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Надаючи оцінку вказаним доводам та запереченням сторін, суд виходить з такого.

Пунктом 1 ч.2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст.202 ЦК України закріплює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про валюту і валютні операції», одним з принципів валютного регулювання, зокрема, є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн та недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції (абз. 1,4 цього пункту).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб`єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Так, положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містили заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків. Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Такої заборони не містить й чинний Закон України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Приписами ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

В силу ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В свою чергу, випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 Цивільного кодексу України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог «в інших випадках, встановлених договором або законом».

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Верховний Суд зазначав, що при тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).

Наведені висновки відображено також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15, від 14 березня 2024 року у справі № 420/10595/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.

Так згідно з матеріалами справи позивач зазначає, що станом на 05.09.2022 зобов`язання UAB "Interscalit" (Литва) перед ТОВ "Інтерскаліт УА" в частині оплати 1 356 008,16 євро за контрактом № 2018/05-11 від 11.05.2018 вважається припиненим (виконаним) 05.09.2022 і таке виконання було здійснене до настання граничних строків проведення розрахунків, що є самостійною і достатньою підставою для скасування результатів податкової перевірки.

До того ж, у рішенні Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1293/23 за позовом Литовсько-Шведського закритого акціонерного товариства «Інтерскаліт» до ТОВ «Інтерскаліт УА» про визнання припиненими зобов`язань, яке набрало законної сили 09.01.2024, підставою для звернення до суду UAB "Interscalit" (позивач) стали обставини не припинення обслуговуючим банком валютного нагляду за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 на підставі його заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 05.09.2022, скерованої ТОВ " Інтерскаліт УА" (відповідач) в сумі 1 356 008,16 євро, і ця обставина для контролюючих органів є достатньою для притягнення відповідача до відповідальності за порушення валютного законодавства, відповідно до п.5 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютну операції" у формі стягнення пені в розмірі 0,3% за кожен день прострочення, загальний розмір якої не може перевищувати суми неодержаних коштів за контактом.

У цій справі господарський суд встановив, що відповідно до додаткової угоди №04/07/22 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019 від 04.07.2022, ТОВ " Інтерскаліт УА" зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 2 559 442,83 євро до 31.08.2022, тоді як відповідно до додаткової угоди № 05/08/22 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 від 05.08.22р., UAB "Interscalit" зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 1 356 008,16 євро до 01.08.2022. Отже, строк виконання зустрічних однорідних вимог настав до 05.09.2022.

ТОВ " Інтерскаліт УА" (відповідач) листом за вих. № 18 від 22.08.22р. звернулося до UAB "Interscalit" (позивач) з вимогою погасити заборгованість за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро, з посиланням на те, що з 11.11.22 згідно з законодавствои України буде нараховуватися пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочення.

У відповідь UAB "Interscalit" (позивач) листом від 05.09.22р. вказало на заборгованість ТОВ " Інтерскаліт УА" (відповідач) за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 в сумі 2 559 442,83 євро, яка на 1 203 434,67 євро перевищує заборгованість позивача перед відповідачем. Посилаючись на обставини 100% участі у статутному капіталі ТОВ " Інтерскаліт УА" (відповідач) та на введення в Україні з 24.02.2022р. воєнного стану, позивач просив провести взаємозалік заборгованості перед Відповідачем на суму 1 356 008,16 євро.

ТОВ "Інтерскаліт УА" (Відповідач) визнав факт отримання листа UAB "Interscalit" (Позивач) від 05.09.2022, який розцінив як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та визнає зобов`язання позивача за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро припиненими з 05.09.2022.

Таким чином, Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1293/23 встановив, що станом на 05.09.2022 відбулося зарахування зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином, що відповідає статті 601 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу, що ТОВ «Інтерскаліт УА» під час перевірки не надано підтвердження (первинних документів) щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро по контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 в первинних документах та бухгалтерському обліку підприємства, оскільки позивачем на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог з нерезидентом UAB «Interscalit» на суму 1 356 008,16 євро надано копію листа нерезидента UAB «Interscalit» від 05.09.2022 б/н, за підписом Лаіміс Скрідаіла.

Доводи податкового органу, що Лаіміс Скрідаіла не є директором нерезидента UAB «Interscalit», а тому зазначений лист нерезидента UAB «Interscalit» не вважається заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, є безпідставними, оскільки повноваження заступника директора UAB «INTERSCALIT» (Литва) Лайміса Скрідайла підтверджуються Протоколом засідання правлення Литовсько-Шведського закритого акціонерного товариства від 06.01.2022 року та Довіреністю від 06.01.2022 року, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 207 -211).

Стосовно доводів податкового органу, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро не відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтерскаліт УА», суд зазначає, що вказані обставини не є підставою для притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

До того ж між UAB «INTERSCALIT» та ТОВ «ІНТЕРСКАЛІТ УА» було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 2021-05.09.2022, що оформлено відповідними актами (т.1 а.с. 196-197).

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до листа АТ «Райфайзен Банк» від 18.07.2023 №В6/19-660, банк повідомив позивача, що відповідно до вимог пункту 14-6 Постанови правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022 року Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вимога діє з 06.09.2022). Відтак запланована позивачем операція не відноситься до виключень вказаного пункту Постанови №18, тому Банк не завершить експортні операції шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактом 2018/05-11 від 11.05.2018 з нерезидентом UAB «INTERSCALIT» (т.1 а.с.202).

Щодо доводів відповідача, що судом першої інстанції не дано оцінку листам листа Шяуляйської торгово-промислової і ремісничої палати Литовської Республіки від 10.07.2023 № 1523-127/1 та Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, то суд зазначив, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Підсумовуючи викладене та рішення Господарського суду від 07.12.2023 у справі №906/1293/23, апеляційний суд зазначає, оскільки встановлено припинення 05.09.2022 року зобов`язань UAB «INTERSCALIT» за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в частині сплати грошових коштів в сумі 1 356 008,16 євро на користь ТОВ «ІНТЕРСКАЛІТ УА», тому зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено до досягнення граничного строку розрахунку, встановленого НБУ, а відтак підстави для нарахування пені, передбаченої ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №000140860707 від 02.08.2023, оскільки правомірність його прийняття не була підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно з п. 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 серпня 2024 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.