Постанова

від 14.08.2024 по справі 600/2604/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2604/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

14 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від №072945 від 13.05.2024 р. та заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №072945 від 13.05.2024 р. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення клопотання.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в поданому до Чернівецького окружного адміністративного суду позові позивач просить винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову №072945 від 13.05.2024 Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної Служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю РОМА у сумі 17000 гривень.

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з позовом до суду надійшла від позивача заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від №072945 від 13.05.2024 р. та заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №072945 від 13.05.2024 р. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом на підставі якого, у випадку несплати добровільно вказаних у постанові сум штрафу, визначений адміністративно-господарський штраф буде стягнуто у примусовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій жодних доказів того, що станом на момент подання заяви про забезпечення позову відповідачем пред`явлено до примусового виконання оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивачем не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної постанови.

Поряд з цим суд звертає увагу і на положення п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, виконавець зупиняє вчинення будь-яких виконавчих дій, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, лише в межах виконавчого провадження. Натомість, розглядаючи заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, судом встановлено не подання позивачем доказів вчинення відносно нього виконавчих дій у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання оскаржуваної постанови. Вказане виключає можливість застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення правомірності/протиправності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від №072945 від 13.05.2024 р. можливе за наслідками судового розгляду справи по суті.

Тобто, оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надати за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Також, сам по собі факт оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до адміністративного суду в силу закону не зупиняє її виконання.

Крім того, сплата заявником штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

А тому, в даному випадку відсутні правові підстави для забезпечення даного позову, а відтак подана заява задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.