Постанова

від 14.08.2024 по справі 240/4566/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4566/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

14 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія 1» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія 1» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA101000/2024/000030/1 від 13.02.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України № UA101020/2024/000113 від 13.02.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" та компанією - нерезидентом MEEGAN PLANT AND COMMERCIAL SALES LTD (Ірландія) укладено контракт № 03.10.2023, предметом якого є поставка рухомого майна в Асортименті. Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі специфікації, які є невід`ємною частиною цього контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.

03 жовтня 2023 року ТОВ "Нова-Технологія 1" і MEEGAN PLANT AND COMMERCIAL SALES LTD (Ірландія) для поставки рухомого майна, підписали специфікацію до контракту № 03.10.2023 від 03.10.2023, якими визначили здійснити поставку товару: Транспортного засобу спеціального призначення, автокрану бувшого у використанні (код УКТЗЕД - 8705908090) IVECO EUROCARGO MOBILE CHERRY PICKER / ACCESS PLATFORM BRONTO SKYLIFT S 34 MT, Країна походження - Італія, серійний номер ZCFA1TJ0402601221, 2013 року виготовлення, ціною 39750,00 EUR.

На виконання своїх зобов`язань, щодо оплати Товару, позивач здійснив наступні платежі на рахунки MEEGAN PLANT AND COMMERCIAL SALES LTD (Ірландія): у розмірах:

- 09.10.2023 у загальному розмірі 1 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №P231009390);

- 18.10.2023 у загальному розмірі 20 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №P231018982);

- 18.12.2023 у загальному розмірі 5 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням № P231218390);

- 22.12.2023 у загальному розмірі 12 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №P231222982);

- 27.12.2023 у загальному розмірі 1750,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №P231227983).

28 грудня 2023 року між ТОВ "Нова-Технологія 1" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір надання послуг водія (переїзду).

Згідно пункту 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги водія (перевезення, переїзду) транспортного засобу IVECO EUROCARGO, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , 2013 року за маршрутом: Ірландія, м.Дандолк (Ireland, Dundalk) - пункт пропуску кордону "Шегині-Медика" (Україна).

Відповідно до п.2.1 загальна вартість послуг, передбачених Договором, складає 76 784,51 грн (сімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 51 копійка).

09 лютого 2024 року представником позивача - митним брокером ФОП ОСОБА_2 , який здійснює декларування на підставі Ліцензії № АА 004392 та договору-доручення б/н від 08.04.2022, до Житомирської митниці Державної митної служби України подано електронну вантажну митну декларацію форми МД-2 (далі - МД-2) № 24UA101020005096U2 на оформлення товару: "Транспортний засіб спеціального призначення, автокран (автопідйомник) бувший у використанні марка: IVECO, модель: EUROCARGO, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ".

Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, було надано:

- Контракт №03.10.2023 від 03.10.2023;

- специфікація б/н від 03.10.2023 до контракту №03.10.2023 від 03.10.2023;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 94549 від 11.10.2023;

- довідку № 07/02/2024-39 від 07.02.2024;

- довідка про транспортні витрати № 09/02 від 09.02.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.04.2022;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України.

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

12 лютого 2024 року Житомирською митницею декларанту направлено електронне повідомлення, щодо необхідності надання додаткових документів, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,

контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації (що стосується транспортних витрат);

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, а також додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу відповідача ТОВ "Нова-Технологія 1" надав до митного органу документи, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:

- платіжні доручення від 09.10.2023 №P231009390, від 18.10.2023 №P231018982, від 18.12.2023 № P231218390, від 22.12.2023 №P231222982, №P231227983 від 27.12.2023;

- калькуляцію транспортних витрат № 12/02 від 12.02.2024;

- договір надання послуг водія від 28.12.2023;

- акт наданих послуг № 1 від 25.01.2024;

- комерційну пропозицію б/н від 03.10.2023.

Разом з тим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000030/1 від 13.02.2024, оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 23UA101020033655U5 від 28.09.2023 "Т/з спеціального призначення, автокран, (автопідйомник) б.в 1 шт.: марка IVECO; модель - EUROGARGO; номер шассі - ZCFA1TM0202427424; такий, що був у використанні; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів - 5880 см.куб - такий, що був у використанні; двигун - н/в; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2007; модельний рік виготовлення - 2007; робоча висота підйому - 35м; вантажопід`ємність - 400кг; призначення: для підіймання людей з інструментами для різного виду ремонтних та монтажних робіт на висоті; пристрої, що дають можливість виконувати визначені не транспортні функції; підйомна установка марки MULTITEL тип J335ALU EX, с.н. 14681, кількість підйому людей 4; для цивільного призначення." 55123.42 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року."

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/000113 від 13.02.2024.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).

Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.

Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією № 24UA101020005096U2 від 09.02.2024 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000030/1 від 13.02.2024.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало те, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний ТОВ "Нова-Технологія 1". Також митним органом було вказано, що надані документи містять розбіжності, а саме:

- додатково надані декларантом до митного оформлення платіжні доручення в іноземній валюті №P231009390 від 09.10.2023, №P231018982 від 18.10.2023, №P231222982 від 22.12.2023, №P231227983 від 27.12.2023, № P231218390 від 18.12.2023 містять посилання лише на контракт (відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс);

- платіжне доручення від 18.12.2023 № P231218390 містить посилання на рахунок-фактуру від 03.10.2023 №345, який до митного оформлення не надано;

- рахунок фактура №94549 від 11.10.2023 не містить підпису/печатки продавця;

- калькуляція транспортних витрат від 12.02.2024 №12/02 не містить всіх відомостей про понесені витрати;

- довідка про транспортні витрати від 09.02.2023 №09/02 не відображає відомостей, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

Що стосується посилання відповідача що до митного оформлення не надано документ про оплату, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Контракту № 03.10.2023 від 03.10.2023, оплата Товару проводиться у формі 100% попередньої оплати вартості партії Товару. Розрахунки здійснюються шляхом банківського переказу на суму кожної партії.

Як свідчать матеріали справи, між продавцем за контрактом та покупцем (позивачем) підписано специфікацію до Контракту № 03.10.2023 від 03.10.2023, у відповідності до якої загальна ціна товару становить 39750,00 EUR.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №P231009390 від 09.10.2023, №P231018982 від 18.10.2023, № P231218390 від 18.12.2023, №P231222982 від 22.12.2023, №P231227983 від 27.12.2023, у відповідності до якого ТОВ "Нова-Технологія 1" сплачено на користь MEEGAN PLANT AND COMMERCIAL SALES LTD (Ірландія) 39 750, 00 Євро.

Водночас, митний орган у спірному рішенні вказує, що зазначені документи не можуть бути використані як документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена за товар у зв`язку з тим, що документи містять посилання лише на контракт, в той же час відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс). Таким чином, митний орган прийшов до висновку, про відсутність повної інформації, за яким саме документом здійснюється оплата, а тому у митного органу виникли сумніви щодо того, чи стосуються дані документи оцінюваного товару, адже за цими документами могла бути здійснена оплата за будь-який інший товар, що постачався за даним контрактом. Також, платіжне доручення від 18.12.2023 № P231218390 містить посилання на рахунок-фактуру від 03.10.2023 №345, який до митного оформлення не надано.

При цьому, сторона позивача зазначає що так як надані під час митного оформлення платіжні доручення в іноземній валюті можна ідентифікувати з поставкою декларованого Товару та сума, зазначена в усіх наданих до митного оформлення документах, в тому числі інвойсах та платіжних дорученнях, - однакова, а відповідачем не зазначено в чому саме полягає неможливість використання документів.

Також позивач акцентує увагу, що належне та повне виконання названого контракту підтверджується відсутністю контролю, який здійснює Державна податкова служба України на виконання приписів Закону України "Про валюту і валютні операції".

Дослідивши позиції сторін та надані документи, суд зазначає, що фактично митний орган лише констатує факт який він вбачає порушенням без жодних посилань на норми права та без зазначення того, яким чином це впливає на митну вартість товару.

Суд враховує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що Платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Між тим, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.

Таким чином, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, а отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані декларантом для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 та від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Судом встановлено, що у платіжних дорученнях в іноземній валюті №P231009390 від 09.10.2023, №P231018982 від 18.10.2023, № P231218390 від 18.12.2023, №P231222982 від 22.12.2023, №P231227983 від 27.12.2023, які були подані декларантом митному органу разом з додатковим пакетом документів, в графі призначення платежу зазначено:

- №P231009390 від 09.10.2023 - "Mashinery prepayment according to the contract 03.10.2023 from 03.10.2023 Ukraine";

- №P231018982 від 18.10.2023 - "Mashinery prepayment according to the contract 03.10.2023 from 03.10.2023 Ukraine";

- №P231218390 від 18.12.2023 - "Mashinery (Iveco eurocargo vin НОМЕР_1 ) prepayment according to the contract 03.10.2023 and invoce from 03.10.2023 Ukraine";

- №P231222982 від 22.12.2023 - "Mashinery prepayment according to the contract 03.10.2023 from 03.10.2023 Ukraine";

- №P231227983 від 27.12.2023 - "Mashinery prepayment according to the contract 03.10.2023 and specification from 03.10.2023 Ukraine".

Таким чином, платіжні інструкції в іноземній валюті №P231009390 від 09.10.2023, №P231018982 від 18.10.2023, № P231218390 від 18.12.2023, №P231222982 від 22.12.2023, №P231227983 від 27.12.2023 містять посилання на основний документ, а саме контракт та підтверджують факт того, що позивач виконав свої зобов`язання, щодо оплати вартості Товару, в повному обсязі, а саме 39 750, 00 Євро, а вказані митним органом розбіжності не є порушенням пункту 3 Контракту № 03.10.2023 від 03.10.2023, позаяк перед відправленням товару та поданням митної декларації, товар вже був оплачений.

Крім того, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "сумніви щодо того, чи стосуються дані документи оцінюваного товару" є його припущенням яке не ґрунтується на жодних доказах.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе пов`язати платіжні доручення в іноземній валюті №P231009390 від 09.10.2023, №P231018982 від 18.10.2023, № P231218390 від 18.12.2023, №P231222982 від 22.12.2023, №P231227983 від 27.12.2023 на суму 39 750, 00 Євро із партією товару за МД № 24UA101020005096U2.

Суд також враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Окрім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, дійшов висновку про те що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Суд вважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.

Щодо зауваження відповідача про відсутність підпису/печатки продавця в інвойсі №94549 від 11.10.2023, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутній підпис/печатка продавця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, суд зазначає, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.

Митним органом також вказано про відсутність належних та допустимих доказів фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України.

Так відповідач в спірному рішенні зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак, такий документ митниці не поданий. Додатково надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 12.02.2024 №12/02, на думку відповідача, не може бути використано для підтвердження числових значень митної вартості, так як не містить всіх відомостей про понесені витрати. Враховуючи, що маршрут транспортування товару від Skyhill, Dundalk (Ірландія) до кордону України передбачає паромну переправу, разом з тим дані витрати не включені до калькуляції транспортних витрат. Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ" Нова-Технологія 1" для пред`явлення на митницю від 09.02.2023 №09/02 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв`язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

В свою чергу позивач зазначає, що звернувся до ФОП ОСОБА_1 для здійснення перевезення (переїзду транспортного засобу). Надання послуги передбачало переїзд за кермом автомобіля з місця відвантаження постачальником до визначеного сторонами місця призначення згідно укладеного договору надання послуг водія (переїзду) від 28.12.2023.

ФОП ОСОБА_1 маючи спеціальні знання та досвід, на підставі точок початку та закінчення маршруту, враховуючи відстань, особливості місцевості самостійно організував виконання послуги, в тому числі здійснив вибір найоптимальнішого маршруту перевезення транспортного засобу та власними силами, здійснив перевезення транспортного засобу.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом з МД-2 № 24UA101020005096U2 було подано наступні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати позивача: довідка про транспортні витрати № 09/02 від 09.02.2024 та, на додатковий запит відповідача, додатково долучено: калькуляцію транспортних витрат № 12/02 від 12.02.2024, договір надання послуг водія від 28.12.2023, акт наданих послуг № 1 від 25.01.2024.

Додатково до матеріалів справи позивачем долучено платіжну інструкцію № 98 від 19.02.2024, що підтверджує оплату послуги перевезення (переїзду) згідно договору надання послуг водія (переїзду) від 28.12.2023.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Крім того, положення пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 МК України є складовою митної вартості.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято товар за МД: 23UA101020033655U5 від 28.09.2023: "Т/з спеціального призначення, автокран, (автопідйомник) б.в 1 шт.: марка IVECO; модель - EUROGARGO; номер шассі - ZCFA1TM0202427424; такий, що був у використанні; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів - 5880 см.куб - такий, що був у використанні; двигун - н/в; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2007; модельний рік виготовлення - 2007; робоча висота підйому - 35м; вантажопід`ємність - 400кг; призначення: для підіймання людей з інструментами для різного виду ремонтних та монтажних робіт на висоті; пристрої, що дають можливість виконувати визначені не транспортні функції; підйомна установка марки MULTITEL тип J335ALU EX, с.н. 14681, кількість підйому людей 4; для цивільного призначення." 55123.42 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року."

В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямопропорційно впливає на ціноутворення даного товару.

По перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

Судом було досліджено митну декларацію №23UA101020033655U5 від 28.09.2023 та встановлено наступні відмінності відносно поставленого позивачу товару, а саме: якісно-технічні характеристики товару; кількість товару; рік виробництва та інші. Крім того, в даному випадку товар імпортувався з Польщі.

Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що митна декларація №23UA10102003365505 від 28.09.2023 не містять параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем.

Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Відтак, оскільки коригування митної вартості товару здійснено за митною вартістю товару, який не є еквівалентним (ідентичним) товару, що поданий ТОВ "Нова-Технологія 1" до митного оформлення, то, відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000113 від 13.02.2024 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA101000/2024/000030/1 від 13.02.2024, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, позивачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 11.09.2023, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №240/4566/24 від 10.05.2024 №1637 та акт №ОУ-0000794 здачі-приймання виконаних робіт від 10.05.2024.

Частиною 5 статті 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті виконаних робіт вартості наданих послуг (5000,00 грн), суд виходить з наступного.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням обставин справи №240/4566/24, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що розмір вартості наданих послуг визначених в акті є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 5000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

А тому, заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України є сума у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Окрім того, у відзивіна апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З приводу вказаного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 11.09.2023, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №240/4566/24 від 04.07.2024 №1645 та акт №ОУ-0000804 здачі-приймання виконаних робіт від 04.07.2024.

Апеляційний суд вважає, що розмір витрат по даній справі на професійну правничу допомогу є співмірним з наданими послугами адвоката, а тому, судова колегія приходить до висновку стосовно необхідності стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.