Ухвала

від 15.08.2024 по справі 160/650/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 160/650/20

адміністративне провадження № К/990/31084/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 160/650/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2019 року: №000254502 на загальну суму донарахування з податку на додану вартість 7715770,50 грн, із них 5143847,00 грн - за основним платежем та 2571923,50 грн - штрафні санкції; №000253502 на загальну суму донарахування по податку на прибуток підприємств 7623054,00 грн, із них 5082036,00 грн - за основним платежем та 2541018,00 грн - штрафні санкції.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатом останнього перегляду, Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» задовольнив частково. Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2019 року №000253502 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3726826,00грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1863444,50грн. Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2019 року №000254502 в частині нарахованого грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3520158,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1818064,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовив. Стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» сплачену суму судового збору у розмірі 14976,17 грн.

Призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу 25 вересня 2023 року на 10:00 год та зобов`язав позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 18 вересня 2023 року включно.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 25 вересня 2023 року стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму 40000,00 грн.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 березня 2024 року додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №160/650/20 змінив. В абзаці першому резолютивної частини рішення слова та цифри «у розмірі 40000,00 грн» замінив словами та цифрами «у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок». В іншій частині - додаткове рішення залишив без змін.

Не погодившись з додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у цій справі, слід застосовувати такий же критерій.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання не повної оцінки таким доказам.

Слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів є підставою для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

Водночас подана касаційна скарга не містить посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень частини першої статті 133, пункту 2 частини п`ятої статі 134 КАС України в частині надання неправильної правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування вказуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій у спірних судових рішеннях застосували вказані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №640/19089/20.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі, зокрема, пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішення з порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, установлено, що відповідач вже звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами, однак ухвалами від 15 квітня 2024 року, від 28 травня 2024 року та від 10 липня 2024 року її було повернуто.

При цьому, Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 квітня 2024 року, серед іншого, зауважив, що Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 04 березня 2024 року, ухваленій за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, врахувавши правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 904/8308/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, дійшов висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 40000,00 грн є завищеною, а тому, на засадах співмірності та справедливості, змінив заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Тобто, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, обсягу та змісту фактично наданих адвокатом послуг, зокрема, судом апеляційної інстанції було визнано достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат у сумі 5000,00 грн.

Водночас обґрунтування чому, на переконання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин касаційна скарга не містила.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги майже не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 160/650/20 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Дашутін