Ухвала

від 15.08.2024 по справі 804/8656/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №804/8656/17

адміністративне провадження № К/9901/34249/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/8656/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (суддя Врона О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (головуючий суддя Чабаненко С. В., судді: Чумак С. Ю., Юрко І. В.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - позивач, ПАТ «Інтерпайп НТЗ») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке в ході розгляду справи було замінено судом апеляційної інстанції на правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Східне МУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2017 року № 0007934607 (том 1 а.с.4-12).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Інтерпайп НТЗ» мотивувало свої вимоги тим, що дійсність господарських операцій щодо постачання контрагентом ТОВ «Концерн Титан-Юг» негабаритного чавунного брухту та відходів підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Висновки контролюючого органу про безтоварність таких операцій є помилковими та такими, що не ґрунтуються на належних доказах.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, позов задовольнив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи податкового органу провели позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Інтерпайп НТЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ «Концерн Титан-Юг» (код за ЄДРПОУ 34155651) за 2016 рік, ТОВ «Промресурс - Трейдінвест» (код за ЄДРПОУ 38678556) за 2015 та 2016 роки. За результатами перевірки складено акт від 08 серпня 2017 року № 91/28-10-46-07-05393116 (том 1 а.с.13-27).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого підприємством ПАТ «Інтерпайп НТЗ» завищило від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 22 319 112,80 грн, в тому числі за 2015 рік - на 2 919 518 грн, за 1 квартал 2016 року - на 7 113 212 грн, за півріччя 2016 року - на 19 430 960 грн, за 9 місяців 2016 року - на 20 736 261 грн, за 2016 рік - на 22 319 113 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки (том 1 а.с.66-75) Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби залишив викладені в акті висновки без змін (том 1 а.с.81-92).

На підставі висновків акта перевірки 22 серпня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007934606, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 22 319 113 грн (том 1 а.с.93).

За результатами розгляду поданої ПАТ «Інтерпайп НТЗ» скарги на вказане податкове повідомлення-рішення (том 1 а.с.94-103) Державна фіскальна служба України рішенням № 26935 /6/99-99-11-01-02-25 від 21 листопада 2017 року скаргу частково задовольнила, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0007934606 від 22 серпня 2017 року у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Промресурс-Трейдінвест», а в іншій частині вказане рішення залишила без змін (том 1 а.с.105-111).

З урахуванням означеного рішення Державної фіскальної служби України 24 листопада 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007934607, яким ПАТ «Інтерпайп НТЗ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 915 904 грн (том 1 а.с.112).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Концерн Титан-Юг», мають усі обов`язкові реквізити та у повній мірі відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV. При цьому товарно-транспортна накладна підтверджує витрати з оплати транспортних послуг, а не придбання товару, тому за наявності інших первинних документів певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не впливають на право платника податків формувати витрати згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України.

Суд відхилив посилання контролюючого органу на протокол допиту директора ТОВ «Концерн Титан-Юг» ОСОБА_1 , оскільки відсутність зацікавленості останнього в результатах діяльності підприємства не є свідченням фіктивності останнього. Інших доказів, які б свідчили про фіктивність зазначеного контрагента, зокрема, вироку суду, надано не було. Суд зауважив, що чинне законодавство України також не покладає на платника податків обов`язку перевіряти достовірність даних, що вказує його контрагент у первинних документах, а також не передбачає обов`язку контролювати показники його податкової звітності.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Додатково зазначив, що позивач надав до перевірки не тільки документи, що підтверджують придбання товару, але й його подальше використання у власній господарській діяльності, що податковий орган не заперечує. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб суб`єкта господарювання не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Не погодившись із судовими рішеннями, Східне МУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник обґрунтовує тим, що суди при вирішенні спору не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 825/2073/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17, внаслідок чого неправильно застосували норми статей 44, 83, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України. З посиланням на зазначені судові рішення скаржник вказує, що ненадання документального підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, належних чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) свідчить про їх відсутність згідно із пунктом 44.6 статті 44 ПК України і, відповідно, про відсутність підтвердження задекларованих господарських операцій належним чином складеними первинними документами. Суди попередніх інстанцій, на переконання скаржника, помилково не застосували до спірних правовідносин пункти 11.6, 25.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезень). Неврахування судами посилань контролюючого органу на податкову інформацію суперечить положенням підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України.

Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного МУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ПАТ «Інтерпайп НТЗ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач зазначає, що викладені у касаційній скарзі аргументи зводяться до викладення обставин справи, цитування норм податкового законодавства та КАС України, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, що передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України. Скаржник не вказує, в чому полягала помилка судів при застосуванні відповідних норм матеріального права та як ці норми повинні були застосовуватись.

Про те, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону, неодноразово зазначав Верховний Суд. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх висновків про нереальність спірних господарських операцій відповідач не надав, а висновувався виключно на припущеннях. Скаржник цитує постанову Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 825/2073/18 в частині відсутності у первинних документах обов`язкових реквізитів. Проте, в ході проведення перевірки у цій справі контролюючий орган не вказував про відсутність будь-яких обов`язкових реквізитів у первинних документах, що надавались позивачем до перевірки. Щодо висловленого скаржником аргументу про відсутність сертифікатів якості позивач зауважив, що останні не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару і не є обов`язковими для підтвердження правомірності формування платником податків витрат. Правила перевезень, на які посилається скаржник, також не встановлюють жодних правил податкового обліку, а врегульовують питання прав, обов`язків та відповідальності власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Позивач наголошує, що Верховний Суд неодноразово вказував, що сам лише факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень від посадових осіб суб`єкта господарювання не є беззаперечним фактом, який підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

На підставі Розпорядження в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , у провадженні якої перебувала справа № 804/8656/17, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 04 липня 2024 року.

Для розгляду справи № 804/8656/17 визначено новий склад колегії суддів. Суддею-доповідачем визначено суддю Гімона М.М., судді: Васильєва І. А., Юрченко В. П.

Ухвалою від 08 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М. прийняв справу до провадження.

Перевіряючи доводи Східного МУ ДПС про наявність підстав для скасування судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, відмінність обставин, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права та оцінку судами їх сукупності, також обумовлюють оцінку подібності правовідносин.

Крім того, при поданні касаційної скарги на цій підставі зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитися перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем / відповідачем).

Суд касаційної інстанції встановив, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із незгодою позивача із висновком відповідача про завищення ПАТ «Інтерпайп НТЗ» розміру витрат, які вплинули на об`єкт оподаткування податком на прибуток, внаслідок придбання негабаритного чавунного брухту та відходів у ТОВ «Концерн Титан-Юг».

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій дослідили господарські операції між позивачем та спірним контрагентом та встановили, що підставою для висновків відповідача про порушення ПАТ «Інтерпайп НТЗ» вимог податкового законодавства стало те, що: у контрагента платника податків відсутня достатня кількість трудових і матеріальних ресурсів; товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням пунктів 8.25, 8.26 Правил перевезення; згідно із протоколом допиту директор ОСОБА_1 повідомив, що зареєстрував ТОВ «Концерн Титан-Юг» без мети заняття господарською діяльністю, будь-яких договорів не укладав, з відповідними посадовими особами суб`єктів господарювання не зустрічався.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції надав правову оцінку кожному із приведених податковим органом доводів та дійшов висновку, який був підтриманий апеляційним судом, що такі доводи спростовуються наявними у справі доказами і первинними документами, що надані позивачем як на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, так і використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Претензії податкового органу до оформлення товарно-транспортних накладних суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки означений документ не вважається тим первинним документом, що складається на підтвердження господарської операції із придбання певного товару. Посилання відповідача на податкову інформацію суди оцінили критично. Суди обох інстанцій також визнали, що самі по собі свідчення директора ТОВ «Концерн Титан-Юг» ОСОБА_1 , що він не мав зацікавленості в результатах діяльності підприємства, не є свідченням фіктивності останнього. Водночас, належних доказів на підтвердження своєї позиції в цій частині, зокрема, вироку суду, контролюючий орган не надав.

Проаналізувавши зміст приведених скаржником у касаційній скарзі постанов Верховного Суду, суд касаційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до постанови від 19 березня 2019 року у справі № 825/2073/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог, у зв`язку з чим касаційну скаргу позивача було відхилено. Зі змісту зазначеної постанови слідує, що підставою для формування такого висновку Верховного Суду слугували наступні встановлені судами обставини: контрагенти ТОВ «Енерго-Груп» у періоді, що перевірялись, надавали платнику податків послуги з фасування та пакування товарів, намотування та порізки кабелю, логістичні, маркетингові, транспортно-експедиційні послуги, завантажувально-розвантажувальні роботи, пошук товарів в мережі Інтернет; частково акти надання послуг не містили таких обов`язкових реквізитів як посади, прізвища, імена осіб, відповідальних за господарську операцію, підпису уповноваженої особи зі сторони позивача, що свідчить про їх складення із порушенням вимог статті 9 Закону № 996-XIV; в актах надання послуг відсутні відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиниць її виміру, строки виконання та результати здійснених заходів; ні під час перевірки, ні до суду позивач не надав документів щодо транспортування кабелю, електротоварів та електрообладнання; зі змісту актів про надання маркетингових послуг слідує, що інформація надавалась майже про одних і тих самих суб`єктів господарювання; платником податків не обґрунтовано економічної мети замовлення послуг із пошуку інформації в мережі Інтернет; витрати, понесені у зв`язку з отриманням транспортно-експедиційних послуг та послуг перевезення товарів, не підтверджені товарно-транспортними накладними.

За змістом постанови від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17 Верховний Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Завод НГВО» та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові. Вирішуючи спір між сторонами, суди у вказаній справі врахували наступну податкову інформацію стосовно контрагента: відомості регіональних сервісних центрів МВС про відсутність даних щодо реєстрації транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних, за контрагентами позивача та про приналежність відповідних номерних знаків іншим транспортним засобам; відомості про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску. За наслідками аналізу змісту товарно-транспортних накладних суди вказали на технічну неспроможність здійснити такий об`єм поставки (бурове обладнання) протягом одного дня. Крім того, за адресою навантаження товару знаходиться п`ятиповерховий житловий будинок. У межах вказаної справи суди також врахували відомості кримінального провадження, в межах якого встановлено подання фіктивних документів на створення ряду суб`єктів господарювання, які нібито здійснили поставку бурового обладнання до контрагента позивача.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що висновки судів у приведених вище справах (№ 825/2073/18, № 816/2328/17) ґрунтуються на сукупності встановлених у справі обставин, а також сформовані з урахуванням специфіки господарських операцій, які мали місце між відповідними платниками податків та їх контрагентами.

Аналіз викладених у вищезгаданих судових рішеннях висновків свідчить про те, що кожен із них ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які були такими, що доводять факт порушення податкового законодавства і безтоварність господарських операцій. Водночас, обставини, які вплинули на висновок податкового органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства у справах № 825/2073/18, № 816/2328/17, суттєво відрізняються від обставин, посилаючись на які відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення у цій справі (№ 804/8656/17).

Посилаючись на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у перелічених вище справах, скаржник лише цитує підходи щодо обставин, які повинні враховуватись у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про правомірність формування платником податків податкових вигод. Проте доводи щодо того, яка норма матеріального права не правильно була застосована судами (з урахуванням специфіки допущених, на переконання відповідача, порушень відповідно до змісту акта перевірки), який саме висновок судів попередніх інстанцій суперечить позиції Верховного Суду, у касаційній скарзі відсутні. Обґрунтування подібності правовідносин у справах, на які посилається Східне МУ ДПС, та у справі, у якій подано касаційну скаргу, скаржником також не наведено.

Окрему увагу суд касаційної інстанції звертає на неузгодженість аргументів, наведених у касаційній скарзі, із висновками акта перевірки та доводами, що наводились Східним МУ ДПС в ході розгляду справи.

Так, скаржник, цитуючи постанову Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 825/2073/18, фактично вказує на відсутність певних обов`язкових реквізитів у первинних документах, складених за результатами господарських операцій з ТОВ «Концерн Титан-Юг». Однак акт перевірки, який за усталеною практикою вважається носієм доказової інформації, не містить будь-яких претензій з боку контролюючого органу до первинних документів, що ПАТ «Інтерпайп НТЗ» надавало до перевірки. Касаційна скарга також не утримує жодних пояснень з приводу того, які ж недоліки мають відповідні первинні документи.

Аналогічно, у касаційній скарзі міститься посилання на незастосування судами попередніх інстанцій норми пункту 44.6 статті 44 ПК України, яка регламентує наслідки ненадання платником податків належним чином оформлених первинних документів. Скаржник зазначає про ненадання сертифікатів якості на товарно-матеріальні цінності. Проте, в акті перевірки відсутні зауваження контролюючого органу до платника податків в цій частині. Не надавали правову оцінку таким доводам і суди попередніх інстанцій.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17, Східне МУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій всупереч підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України не врахували податкову інформацію як належний доказ у справі. Разом з тим, зазначена постанова Верховного Суду не містить висновку, що наявна у податкового органу податкова інформація в усіх випадках має бути врахована як доказ, що свідчить на користь позиції податкового органу. У розрізі таких доводів слід зазначити, що усталеною є позиція Верховного Суду, що, зокрема, сама по собі податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких відомостей можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. У справі № 816/2328/17, на яку посилається скаржник, суди поряд із податковою інформацією врахували низку інших доказів, які у своїй сукупності дали обґрунтовані підстави вважати доведеними податкові правопорушення, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість, подана Східним МУ ДПС касаційна скарга доводів, які б відповідали наведеному вище підходу, не утримує.

За змістом оскаржуваних судових рішень суди вказали, що товарно-транспортна накладна є тим документом, що підтверджує надання послуг із перевезення, а не придбання товару. В касаційній скарзі Східне МУ ДПС лише в загальному вказує на незастосування судами пунктів 11.6, 25.7 Правил перевезення, проте, не зазначає, в чому полягає помилковість наведеного вище висновку судів.

Особливу увагу суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути на посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України. Означені норми врегульовують правила формування платниками податкового кредиту з податку на додану вартість. В той же час, згідно із висновками акта перевірки ПАТ «Інтерпайп НТЗ» неправильно віднесло до складу витрат витрати, понесені у зв`язку із придбанням негабаритного чавунного брухту та відходів у ТОВ «Концерн Титан-Юг», що вплинуло на правильність обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та порушило вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України. Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що скаржник формально поставився до підготовки касаційної скарги, що є предметом розгляду у цій справі.

Отже, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що фактично, посилання скаржника на подібність правовідносин у цій справі та у справах № 825/2073/18, № 816/2328/17 наведені не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справ № 825/2073/18, № 816/2328/17, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині доводів відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Частина п`ята статті 339 КАС України встановлює, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим. Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено, а тому касаційне провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко