Окрема думка

від 13.08.2024 по справі 440/13159/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

13 серпня 2024 року

м. Київ

справа №440/13159/23

адміністративне провадження №К/990/21243/24

Верховний Суд у розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської окружної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 за позовом Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коломацької сільської ради Полтавського району, третя особа ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що прокурором визначено та встановлено поважні причини, необхідні й достатні дані для представництва інтересів держави в суді в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, якою не здійснюється належним чином захист інтересів держави з цих питань.

Незвернення уповноваженого органу до суду свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства, в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, залишаючи позов без розгляду, керувався тим, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 зробив висновки щодо права прокурора на звернення з позовом у подібних правовідносинах і, застосовуючи цей висновок, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважала, що захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як сукупності інтересів невизначеного, широкого кола осіб, є невід`ємною частиною інтересів держави з огляду на її гуманітарні, моральні, соціально-економічні та правові обов`язки перед своїми громадянами, та повинен здійснюватися насамперед профільними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Отже, повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 касаційну скаргу заступника керівника Полтавської окружної прокуратури залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №440/13159/23 - без змін.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області в порядку положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Коломацької територіальної громади.

За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання Відділом освіти, культури, молоді та спорту Коломацької сільської ради Полтавського району вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо не нарахування та не виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Відповідно до листа Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коломацької сільської ради Полтавського району від 14.11.2022 №01-13/481 у 2019-2022 навчальних роках навчалися та закінчили заклади освіти на території Коломацької ТГ діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка закінчила КЗ "Василівська ЗОШ І-ІІІ ступенів" Коломацької сільської ради.

Зазначеним листом Відділом підтверджено, що вказаній вище особі виплати, визначені у ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не проводилися.

Згідно з листом Служби у справах дітей виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 05.04.2023 №02.10.1-14/75, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжила своє навчання у Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Крім того, вказаним листом надано документи на підтвердження наявності у вищезазначеної особи статусу дитини-сироти.

Прокурор вважає, що, з огляду на виключну соціальну важливість ролі держави у сфері захисту прав дітей та нездійснення уповноваженим органом відповідних функцій, у нього виникло виключне право на звернення до суду.

ІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Залишаючи оскаржуване рішення без змін, Верховний Суд із посиланням на висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23 зазначив, що зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів ОСОБА_1 , позбавленої батьківського піклування, яка ним вказана у позовній заяві та яка, на його переконання, незаконно була позбавлена наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку з невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою ст. 8 Закону № 2342-IV.

ІІІ. МОТИВИ НЕЗГОДИ З ПОСТАНОВОЮ

З висновком колегії суддів про те, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду, не згоден з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, на яку покликається колегія суддів у цій справі, зазначено, що обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).

З такими висновками судової палати не погодився і в окремій думці зазначив, що ситуація, за якої діти-сироти не отримують те, на що мають право, не узгоджується з інтересами держави. Інтерес держави у цій сфері, навпаки, полягає у тому, щоб вимоги законодавства щодо соціального захисту дітей-сиріт виконувалися належно: вчасно та в повному обсязі. Те, що інтерес держави у справі конкретизується через залучення третіх осіб - дітей-сиріт, які не отримали належної їм грошової допомоги, не свідчить про те, що позов подано саме в їх інтересах, а не держави.

Інтерес держави - це не абстрактні інтереси. Інтерес держави саме проявляється у тому, що є конкретні діти, яких стосується справа. Гадаю, те, що у справі йдеться про індивідуально виражені права та інтереси дітей-сиріт та дітей, які є третіми особами, не унеможливлює їх захист як інтересів держави.

Саме з вищезазначених мною міркувань не погоджуюся із позицією колегії суддів, висловленій у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 440/13159/23, оскільки в такій ситуації, коли більшість дітей, позбавлених батьківського піклування, ніколи не звернеться до адвоката за правовою допомогою чи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, є висока вірогідність неотримання належних їм коштів, то лише участь прокурора, який звертається до суду на захист інтересів держави, здатна змінити ситуацію. А тому у цій справі прокурор, здійснюючи захист інтересів держави, мав право на звернення до суду.

Вважаю, що у цій справі слід було ініціювати відступ від правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 340/11/23.

Суддя Кравчук В.М.