Вирок

від 08.08.2024 по справі 761/13976/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

08.08.2024 Справа № 761/13976/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13976/22

1-кп/756/649/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100000000138 від 21.02.2022, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 ), раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представник потерпілих, адвокат ОСОБА_11 ,

обвинувачений ОСОБА_12 ,

захисник ОСОБА_13 ,

в с т а н о в и в:

Так, судом встановлено, що 21.02.2022 приблизно о 18:05 водій ОСОБА_12 , керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) (далі - автомобіль марки «PEUGEOT»), рухався по проїзній частині вул. Богатирської (дублер) зі сторони вул. Маршала Тимошенка в напрямку вул. Героїв Дніпра в місті Києві на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофору зі швидкістю 60 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги - 50 км/год.

У цей час, пішохід ОСОБА_14 , порушуючи вимоги пунктів 4.7., 4.9. та підпункт «а» пункту 4.14. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та введених у дію 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), розпочав перетинати проїзну частину вул. Богатирської у місті Києві в межах регульованого пішохідного переходу на червоний (забороняючий рух пішоходів) сигнал пішохідного світлофору, рухаючись зліва на право відносно напрямку вищезазначеного транспортного засобу.

Однак водій ОСОБА_12 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «PEUGEOT», всупереч вимог пункту 1.5., підпункту «б» пункту 2.3. та пункту 12.3. Правил дорожнього руху, рухаючись із перевищенням максимально дозволеної швидкості на даній ділянці 50 км/год, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, маючи об`єктивну можливість виявити початок руху пішохода по проїзній частині та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, відволікся від керування, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого, при виникненні небезпеки для руху у вигляді наближення пішохода до його смуги руху, не вживши відповідних заходів, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 навпроти будинку АДРЕСА_2 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Смерть ОСОБА_14 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів. Така причина смерті підтверджується наявністю множинних ушкоджень голови, шийного відділу хребта, грудей та живота, нижніх кінцівок, внутрішніх органів, малокров`ям внутрішніх органів, скупченням крові у плевральних порожнинах та порожнині очеревини, перерозподілом кровотоку у нирках, смугастими крововиливами під ендокардом лівого шлуночка серця. Всі наявні у ОСОБА_14 множинні ушкодження (м`яких тканин, кісток скелету, внутрішніх органів) об`єднані одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_14 виявлений етиловий спирт в концентрації 4,13 проміле. Така концентрація етилового алкогольному сп`янінню спирту в крові за життя звичайно відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню.

Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_12 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 21.02.2022 приблизно о 18:00 він, керуючи належним ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» транспортним засобом марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), повертався на підприємство, щоб залишити там транспортний засіб і поїхати додому. Того вечора він їхав по прилягаючій дорозі до вул. Богатирської у крайній правій смузі для руху транспортних засобів з трьох. Середня смуга була повністю зайнята автомобілями, у крайньому лівому ряду автомобілі були запарковані. Попереду був світлофор, горів зелений сигнал для руху транспортних засобів, тому він продовжував рухатись, швидкість його ранспортного засобу була приблизно 60 км/год. Жодних перешкод для руху він не бачив. Однак в якийсь момент він помітив силует людини, яка почала рух зліва на право по відношенню до руху автомобіля, на червоний сигнал світлофора для пішоходів та зелений для руху транспортних засобів. Водій автомобіля, який рухався ліворуч від нього, встиг зреагувати та загальмувати, а керований ним автомобіль, незважаючи на спробу екстреного гальмування, продовжив рух внаслідок чого відбулось зіткнення з пішоходом. Після цього він вибіг з транспортного засобу, підійшов до пішохода, щоб надати допомогу, але зрозумів, що останній не живий. Тоді він попросив свого напарника викликати швидку та поліцію.

Цивільний позов визнав частково, повідомивши що після ДТП він намагався зв`язатись з рідними загиблого, але останні відмовлявся розмовляти з ним, представник потерпілих просив більше не турбувати їх. На момент ДТП ОСОБА_12 працював водієм в ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», транспортний засіб був застрахований ПАТ «НАСК «ОРАНТА», тому наступного дня він повідомив про подію у страхову компанію, де йому сказали, що чекатимуть рішення суду.

При цьому обвинувачений, просивши вибачення у потерпілих та присутніх, висловив самозасудження своєї поведінки та щирий жаль з приводу події й наслідків, що настали.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та приведеним до присяги, надав суду показання про те, що він особисто з обвинуваченим незнайомий, стосовно події кримінального правопорушення може повідомити лише те, що він разом з колишньою дружиною декілька днів шукали сина ОСОБА_24, котрий перестав виходити на зв`язок. У подальшому, до нього зателефонували працівники поліції і повідомили, що ОСОБА_24 збила машина. ОСОБА_10 наголосив на тому, що він мав значні труднощі з похованням сина, оскільки почалась війна і йому довелось йти 50 км пішки, щоб побачити тіло сина в морзі. Стосовно покарання, то потерпілий, прийнявши вибачення обвинуваченого, просив призначити його відповідно до закону. Що стосується заявленого цивільного позову повідомив, що жодних відшкодувань від ОСОБА_12 він не отримував.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та приведеною до присяги, надала суду показання про те, 21.02.2022 у дорожньо-транспортній пригоді загинув її молодший син ОСОБА_25. Того вечора він повертався із зустрічі зі своїми друзями, з якими він грав у аматорській музичній групі. На такі зустрічі син ходив по суботах і неділях, оскільки захоплювався музикою. Після зустрічей він повертався додому або в неділю ввечері, або в понеділок зранку. Працював неофіційно системним адміністратором, мав вищу освіту (КНУТД), був неодружений.

21.02.2022 ввечері потерпіла ОСОБА_9 телефонувала сину, але він не брав слухавку. Наступного дня зранку також телефонувала. Після цього, вона з колишнім чоловіком ОСОБА_10 почала шукати сина, звернулись до поліції. Пошуки тривали близько трьох днів. Працівники поліції повідомили їх про смерть ОСОБА_24. 24.02.2022 почалась війна і через це виникли великі труднощі, пов`язані з організацією поховання сина і отримання відповідних документів. Що стосується відшкодування шкоди, то потерпіла повідомила, що жодного відшкодування від обвинуваченого вона не отримала.

Крім того, під час судового провадження було досліджено та ретельно перевірено докази, зібрані в ході досудового розслідування, а також інші документи, зафіксовані у відповідній процесуальній формі, що слугували підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) з подальшим проведенням досудового розслідування та здійснення окремих слідчих дій у даному кримінальному провадженні:

- витяг з ЄРДР, зі змісту якого вбачається, що відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України до вказаного реєстру було внесено 21.02.2022 о 23:25:45 (а.к.п. 137, т. 1);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.02.2022 у період часу 19:10-21:00 з невід`ємними додатками до нього (план-схема пригоди та фототаблицею), проведеного слідчим слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , у присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_12 . В ході проведення вказаної слідчої (розшукової) дії було встановлено, що обстановка на місці ДТП не змінювалась. Місце дорожньо-транспортної пригоди розташоване на під`їзній дорозі з регульованим пішоходним переходом. Проїзна частина представлена горизонтальною ділянкою прямою в плані з сухим чистим асфальобетонним покриттям, нерівності чи пошкодження відсутні. Ширина дороги становить 10 м і призначена для руху в одному напрямку. Дорожня розмітка - 1.14.2 та 1.12., до проїзної частини праворуч і ліворуч примикають бордюрні камені висотою приблизно 15 см. Далі за тротуаром - узбіччям примикають праворуч та ліворуч будівлі міського типу. Регулювання дорожнього руху здійснюється світлофором, дорожні знаки - 5.35.1.; 5.35.2. Прилади відеоспостереження на місці ДТП за напрямком руху відсутні.

Видимість з робочого місця водія з увімкненим ближнім світлом фар становить приблизно 100-150 м, з увімкненим дальнім світлом фар - так само приблизно 100-150 м; об`єктів, котрі б обмежували оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч не встановлено. Об`єкти на місці пригоди після ДТП до початку огляду не переміщались.

Під час огляду місця події також було оглянуто транспортний засіб «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), у якому було виявлено розбите лобове скло у вигляді павутиння та пробиття з лівої сторони, вм`ятина на капоті з лівої сторони над фарою з краю, деформація лівого крила спереду, тріщина переднього бампера з лівої сторони, потертості пилового покриву на капоті та крилі в районі пошкодження.

Сліди шин чи інші сліди на дорожньому покритті виявлено не було. Транспортний засіб не переміщався, відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об`єктів не було встановлено, сліди контактної взаємодії транспортного засобу з навколишніми об`єктами, предметами відсутні, сліди контактної взаємодії особи з навколишніми об`єктами, предметами - відсутні. Відомості про труп - ОСОБА_14 .

У ході огляду було вилучено окуляри №4 на схемі; транспортний засіб марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) (а.к.п.. 18-34, т. 2);

- протокол огляду предмета від 23.02.2022, проведеного слідчим відділу РЗСТ СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , а саме відеозапису з місця дорожньо-транспортної пригоди, що знаходяться на флеш-накопичувачі «APACER», на неробочій поверхні якого нанесено друкований текст « 2015TBHYN15NVR500 ». В ході огляду було встановлено, що на ньому знаходиться 12 папок, при огляді яких було виявлено відеофайл під назвою «2019_0226_045801_082» (адреса файлу: F:\CARDV\MOVIE). При відкритті відео було встановлено, що воно триває 03 хвилини 01 секунду і здійснювався з салону транспортного засобу з нерухомої точки на яку закріплена камера.

На відеофайлі зображена проїзна частина вул. Богатирської в темну пору доби, яка освітлюється світлом від електроопор та фасадів, вікон будівель, опадів не виявлено. Транспортні засоби на відео рухаються в обидва напрямки руху. Транспортний засіб, з якого ведеться зйомка, з`їжджає на другорядну дорогу вул. Богатирської та продовжує рухатися (показник системного таймеру кадру 04:58:28). Праворуч по напрямку руху транспортного засобу проїзна частина дороги освічується електроопорами, з лівої сторони дорога не освічується, світло від електроопор направлене на проїзну частину головної дороги по вул. Богатирська. Транспортний засіб наближається до регульованого пішохідного переходу, на якому на момент огляду горить зелений сигнал для руху транспортних засобів.

У подальшому в кадрі з`являється силует візуально схожий на людину, який рухається зліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу, з якого здійснюється запис (04:59:01). Пішохід, продовжуючи рухатися по своїй траєкторії, вибігає із-за габаритів напівпричепа припаркованого з лівої сторони (22:27:13). З часом за світлом від фар стає зрозуміло, що праворуч в кадрі з`являється ще один транспортний засіб, який випереджає транспортний засіб, з якого проводиться запис (04:59:02).

З часом на показнику системного таймеру кадру (04:59:03) відбувається наїзд лівою частиною вантажного автомобіля на пішохода.

Огляд відеозапису проводився з використанням програвача МРСНС з функцією «Шаг», що може розбити відеозапис на кадри за допомогою чого в ході розрахунків було встановлено, що з моменту виявлення пішохода до наїзду на нього проходить 2,21 с (а.к.п. 35-40, т. 2).

Судом безпосередньо було досліджено вказаний відеозапис з місця дорожньо-транспортної пригоди, що знаходяться на флеш-накопичувачі «APACER», та встановлено, що цей носій інформації містить електронні файли, про які зазначив слідчий у протоколі огляду предмета від 23.02.2022 (а.к.п. 53, т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.06.2022 з додатком (схема від 06.06.2022 та фототаблиця) до нього, складеного за результатами проведеної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_19 у присутності понятих та за участю інших учасників із застосуванням технічних засобів фіксації фотоапарата, відповідно до якого свідок ОСОБА_19 повідомив, що погодні умови, стан дорожнього покриття та його освітлення з достатньою точністю дозволяють йому уточнити механізм розвитку даної ДТП, та показав, що пішохід у момент пригоди рухався по дальній від нього горизонтальній лінії дорожньої розмітки 1.14.2 Правил дорожнього руху, після чого розмістив статиста на місце, де на пішохода відбувся наїзд. При проведенні замірів було встановлено, що відстань від місця наїзду до правого краю проїзної частини становить 2,6 м. У подальшому свідок розмістив статиста в місці, де пішохід змінив тип свого руху з кроку на біг. При проведенні замірів було встановлено, що відстань від місця зміни темпу руху пішохода до правого краю проїжджої частини дороги становить 7,6 м. Разом із цим, експериментальним шляхом було встановлено, що пішохід у темпі бігу подолав ділянку дороги довжиною 5 м. З метою встановлення темпу бігу пішохода статист у темпі вказаному свідком тричі подолав ділянку в 5 м, що відповідає відстані від зміни темпу руху до місця наїзду, який після замірювання склав відповідно: t1- 2,2 с; t2- 2,2 с; t3 - 2,0 с.

Після чого свідок розташував автомобіль-демонстратор №1 та №2 в межах проїзної частини дороги так, як вони знаходились в момент, коли автомобіль «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) почав випереджати керований ним автомобіль та відповідно розташував пішохода в місці, де він знаходився в той момент. При проведенні замірів було встановлено, що передні частини автомобілів знаходяться на одному рівні та відстань від них до дальньої лінії дорожньої розмітки становить 16,5 м. Відстань від зовнішніх осей правих коліс автомобіля-демонстратора №1 до крайньої точки правої проїзної частини дороги становить 0,5 м, відповідно від зовнішніх осей правих коліс автомобіля-демонстратора №2 становить 0,9 м. Відстань від пішохода до правого краю проїзної частини складає 4,7 м та від пішохода до передніх частин автомобілів-демонстрантів відповідно 16,5 м.

У подальшому було проведено математичні розрахунки, в ході чого було встановлено, що автомобіль, рухаючись зі швидкістю 55 км/год проїжджає 13,8 м/с; зі швидкістю 60 км/год 16,6 м/с; пішохід в темпі бігу за 1 с долає 2,3 м у темпі заданому свідком.

З метою встановлення видимості пішохода в умовах дорожньої обстановки, автомобілі та пішохода (статиста) було переміщено на 1 с назад, тобто транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CADDY» - на 13,8 м; транспортний засіб марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) - на 16,6 м; статиста - на 2,34 м, при цьому боковий інтервал між транспортними засобами не змінювався. У вказаному положенні з робочого місця водія №1 статиста повністю видно, а також повністю видно в межах проїзної частини пішохідний перехід та його частини.

У подальшому транспортні засоби та статиста було переміщено на 0,2 с назад, тобто транспортний засіб-демостратор №2 - на 2,7 м, транспортний засіб-демостратор №1 - на 3,33 м, статиста - на 0,46 м, при цьому боковий інтервал між автомобілями не змінювався. У вказаному положенні з робочого місця водія № 1 статиста повністю видно, а також повністю видно в межах проїзної частини пішохідний перехід та його елементи.

У подальшому автомобілі-демонстратори було переміщено ще на 1 с назад, тобто транспортний засіб демонстратор №2 - на 13,8 м, автомобіль-демонстратор №1 - на 16,6 м. З цього положення, з робочого місця водія автомобіля-демонстратора №1 проїжджу частину дороги, пішохідний перехід та його елементи повністю видно. При цьому статиста було переміщено вперед та назад по траєкторії руху пішохода на різну дистанцію та відповідно було встановлено, що останнього видно з робочого місця автомобіля-демонстратора №1 у будь-якому положенні та на будь-якій відстані.

У результаті слідчого експерименту було встановлено, що з робочого місця водія автомобіля-демонстратора №1 статиста видно на будь-якій відстані, в будь-якому положенні, при цьому габарити автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY» не заважають водію автомобіля марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) виявити пішохода/статиста у будь-якій точці на проїзній частині дороги. Під час проведення слідчого експерименту було використано та застосовано: механічну рулетку довжиною 20 м; секундомір «Агат», автомобіль-демонстратор №1 «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ); автомобіль-демонстратор №2 «VOLKSWAGEN CADDY» (д.н.з. НОМЕР_4 ); статист чоловічої статі.

Крім того, в ході слідчого експерименту було встановлено, що статист подолав ділянку довжиною 2,4 м в темпі кроку за час відповідно: t1 - 1 сек, t2 - 1 сек, t3 - 1 сек, що відповідає ділянці, яку подолав пішохід до моменту зміни темпу з бігу на крок (ст. 41-50, т. 2);

- висновок експерта від 29.06.2022 №СЕ-19/111-22/23400-ІТ за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, відповідно до висновків якої: - в даній дорожній ситуації з технічної точки зору водій транспортного засобу «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_12 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2.; 12.3.; 12.4. Правил дорожнього руху; - в даній дорожній ситуації в діях водія транспортного засобу «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_12 , експертом з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2. ПДР не вбачається, а вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України, а якщо швидкість транспортного засобу «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) була більшою ніж 50 км/год, то експертом з технічної точки зору в діях водія ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.4. ПДР, які не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП; - для оцінки дій пішохода ОСОБА_14 в умовах виникнення дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху; - причиною виникнення даної дорожньо-транспортної події є невідповідність дій водія транспортного засобу «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_12 вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху. Питання стосовно перебування дій пішохода в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП також може бути вирішене органами досудового розслідування (судом) самостійно (а.к.п. 148-153, т. 1);

- роздруківка результату тесту №255 від 21.02.2022 о 18:47:19 за допомогою Drager Mobile Printer ARMF-0276, згідно якого результат огляду ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав 0,00 ‰ (а.к.п. 159, т.1) ;

- висновок експерта від 03.06.2022 №052-13-2022 за результатами проведення судової токсикологічної експертизи, відповідно до висновків якої в результаті судово-медичної (токсикологічної) експертизи біологічного об`єкту, а саме сечі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах використаних методів знайдено: кофеїн та в слідовій кількості теобромін. При цьому в сечі не знайдено: метиловий та етиловий спирти, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери, а також похідні 1,4-бенздіазепіну, барбітурової кислоти, піразолону, саліцилової кислоти, фенотіазину, амфітаміну, тропанових алкалоїдів, морфіну, кодеїну та їх похідні, промедол, трамадол, метадон, димедрол, ефедрин, ефедрон, дротаверин, циклопенталат, клозапін, тетрагідроканабінол (а.к.п. 5-12, т.2);

- висновок експертного дослідження від 27.04.2022 №011-1006-2022, для проведення якого на дослідження було надано труп ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п. 13-17, т.2);

- висновок експерта від 04.05.2022 №012-166-1006-2022 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до висновків якої при дослідженні трупа ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були виявлені наступні ушкодження: черепно-мозкову травму - множинні ділянки осаднення та забійні рани на обличчі, переломи кісток носа; масивні крововиливи у м`які покриви голови; обмежено-дифузні крововиливи під м`яку мозкову оболонку на правій та лівій півкулі великого мозку та в стовбуровому відділі, крововилив у шлуночки головного мозку, набряк-набухання головного мозку. Розрив атланто-окципітального з`єднання (суглоб між 1-м шийним хребцем та основою черепа) з ушкодженням спинного мозку. Закрита травма грудей та живота - переломи правих ребер з розривами міжреберних проміжків, перелом лівих ребер; розриви діафрагми з двох сторін, забої легень з гематомою під плеврою правої легені; розрив грудної аорти, розрив-розмізчення печінки, розриви-розмізчення правої нирки; крововиливи у коренів легень, множинні лінійно-звивисті розриви капсули печінки - ознака струсу тіла. Ділянки крововиливів та відшарування шкіри в області стегон там правої гомілки; множинні садна на тильній поверхні правої та лівої кистей по суглобам пальців.

Смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів. Така причина смерті підтверджується наявністю множинних ушкоджень голови, шийного відділу хребта, грудей та живота, нижніх кінцівок, внутрішніх органів, малокров`ям внутрішніх органів, скупченням крові у плевральних порожнинах та порожнині очеревини, перерозподілом кровотоку у нирках, смугастими крововиливами під ендокардом лівого шлуночка серця.

Всі наявні у ОСОБА_14 множинні ушкодження (м`яких тканин, кісток скелету, внутрішніх органів) об`єднані одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Наявні ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознака струсу тіла вказують на їх утворення при автомобільній травмі - зіткненні автомобіля, що рухався, з пішоходом. В момент первинного контакту в ділянку правої гомілки та стегон (крововилив в підшкірну клітковину по зовнішній поверхні правої гомілки на висоті 31 (см) від підошви; крововилив по передній поверхні правого стегна з розповсюдженням на зовнішню поверхню з розмізченням підшкірної клітковини, на висоті 69 (см) від підошви; крововилив в підшкірну клітковину по внутрішній поверхні лівого стегна, на висоті 59 (см) від підошви потерпілий знаходився у вертикальному положенні, в положенні шагу з упором на праву ногу та був повернутий правою поверхнею тіла до автомобіля. Ознак переїзду колесами автомобіля через тіло потерпілого не виявлено.

При судово-токсиклогічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 4,13 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню (ст. 140-145, т. 1);

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені сторонами відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_12 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

При цьому, із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За змістом пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_12 , суд відповідно до матеріалів кримінального провадження враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину з огляду на положення ст. 12 КК України, який є тяжким; особу обвинуваченого, його стан здоров`я, те, що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність,.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до яких, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку таких обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України суд визнає «щире каяття», та «добровільне відшкодування заподіяної шкоди», що обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, попросивши вибачення у потерпілих, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «добровільне відшкодування заподіяної шкоди» обґрунтовується наступним.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема, батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Тобто, добровільним відшкодуванням шкоди є відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому без примусу у спосіб, встановлений чинним законодавством. Сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Воно полягає в усуненні винною особою наслідків скоєного правопорушення шляхом компенсації шкоди в повному розмірі.

Обвинуваченим ОСОБА_12 із власної ініціативи до моменту постановлення судового рішення по суті обвинувачення та прийняття рішення по суті заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні вживалися дії щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину в добровільному порядку, що підтверджено як самою потерпілою ОСОБА_9 в судовому засіданні, так і долученою до матеріалів справи заявою останньої про те, що вона отримала від обвинуваченого ОСОБА_12 гроші в сумі 3 400 дол. США, що, на переконання суду, підтверджує наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «добровільне відшкодування заподіяної шкоди».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 16.08.2022 справа №592/5779/20, від 15.02.2022 №283/460/2021 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_12 основного покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Водночас, санкція ч. 2 ст. 286 КК України сформульована як кумулятивна, тобто передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_12 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Так, судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_12 , рухаючись по проїзній частині на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофору, зі швидкістю, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, маючи об`єктивну можливість виявити початок руху пішохода по проїзній частині та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, відволікся від керування, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху у вигляді наближення пішохода до його смуги руху, не вжив відповідних заходів та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , що заподіяло йому тілесні ушкодження, від яких останній загинув на місці, тобто аналіз характеру та обсягу допущених обвинуваченим ОСОБА_12 порушень Правил дорожнього руху свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому суд не приймає доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_12 на момент розгляду справи судом вже позбавлений права керування транспортними засобами згідно рішення місцевого суду за порушення правил дорожнього руху в порядку КУпАП, оскільки, відповідно до висновку щодо правозастосування положень статей 55, 286, 2861 КК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 (провадження №51-944кмо23) особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 2861 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №205/7091/16-к, від 12.09.2018 у справі №206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, водночас з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин, враховуючи грубу необережність потерпілого у виді допущених останнім порушень правил дорожнього руху під час перетину проїжджої частини на регульованому світлофором пішохідному переході у стані тяжкого алкогольного сп`яніння, що сприяло настанню події цього кримінального провадження, а також, зважуючи на позиції у судових дебатах учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що перевиховання й виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадках виправдування обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2022 №761/7711/22 на транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», у вигляді заборони розпорядження.

Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.

За змістом частин 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 цього Кодексу шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 368 та частинами 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05.06.2023 потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (цивільні позивачі) звернулись до суду з позовною заявою (цивільним позовом) до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_12 , в якому просять стягнути з останнього: - на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальну шкоду, пов`язану з витратами на поховання загиблого, в розмірі 25 080,00 грн та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн; а також на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн (а.к.п. 107-118, т. 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 25 080,00 грн на користь потерпілого ОСОБА_10 , останній зазначив про вартість понесених витрат, пов`язаних з похованням сина ОСОБА_14 , котрий загинув під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.02.2022 приблизно о 18:05 на проїзній частині по вул. Богатирській (дублер) з боку вул. Маршала Тимошенка в напрямку вул. Героїв Дніпра у місті Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь кожного з потерпілих, останні зазначили про глибину фізичних і душевних страждань через втрату сина, про те, що на сьогодні ними втрачено почуття та сенс життя, про істотні зміни в їхньому житті з огляду на вік кожного з них та про те, що стан здоров`я кожного значно погіршився через втрату сина.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2023 вказаний цивільний позов прийнято до розгляду разом із кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 286 КК України.

05.10.2023 в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 , який є представником цивільного відповідача ОСОБА_12 , подав письмове клопотання про залучення до участі у справі за вказаним цивільним позовом у якості цивільних співвідповідачів ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.к.п. 191-195, т. 1).

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник послався на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) є ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», цивільно-правова відповідальність власника (володільця) транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Ба більше, його підзахисний у період часу з 16.02.2022 по 15.11.2022 працював водієм автотранспортних засобів (код КП 8322) у ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» відповідно до характеристики від 17.03.2023 за підписом директора ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» ОСОБА_21 , виданої на ім`я обвинуваченого ОСОБА_12 , 1980 року народження.

З огляду на викладене, у судовому засіданні сторона цивільного відповідача з метою повного та всебічного дослідження усіх обставин цивільного позову наполягала на необхідності залучення в якості співвідповідачів страховика та товариства, проти чого не заперечувала сторона обвинувачення.

Водночас, представник цивільних позивачів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 категорично заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту, підтримали його позицію й цивільні позивачі (потерпілі) ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Ураховуючи положення частин 1, 2 ст. 51 ЦПК України та те, що клопотати про залучення співвідповідача чи заміну первісного відповідача належним відповідачем в межах розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні є виключно правом позивача або його представника, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.10.2023 прийнято рішення про необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» (роботодавець обвинуваченого та власник транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (страховик цивільно-правової відповідальності власника (володільця) вказаного транспортного засобу відповідно до полісу ОСЦПВ №АТ/0996715 від 19.08.2021). При цьому судом було поінформовано третіх осіб про наявність у них права у 15-ти денний строк із дня вручення даної ухвали подати письмові пояснення.

05.12.2023 потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (цивільні позивачі) звернулись до суду з позовною заявою (уточненою) від 13.11.2023, в якій, незважаючи на залучення судом до участі у справі товариства та страховика лише в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, просили стягнути:

- з ПАТ «НАСК «ОРАНТА»: - 25 080,00 грн на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 78 000,00 грн на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- з обвинуваченого ОСОБА_12 : - 72 000,00 грн на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди та 222 000,00 грн на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

03.07.2024 в судовому засіданні, обговорюючи змінені вимоги «позовної заяви (уточненої)», представник цивільних позивачів наполягав на залишенні без розгляду позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (страховика цивільно-правової відповідальності власника (володільця) транспортного засобу згідно полісу ОСЦПВ №АТ/0996715 від 19.08.2021), про що подав письмове клопотання від 03.07.2024 (а.к.п. 74-91 та 163/165, т. 2 відповідно).

Водночас повністю підтримав та просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь потерпілого ОСОБА_10 - в розмірі 72 000,00 грн та на користь потерпілої ОСОБА_9 в розмірі 222 000,00 грн.

Суд, враховуючи відсутність клопотання сторони позивачів про заміну неналежного відповідача та/або залучення до справи співвідповідача й рішення суду за результатами розгляду такого клопотання, прийшов до висновку, що уточненою позовною заявою від 13.11.2023 потерпілою стороною фактично зменшено вимоги до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди та підтримано лише позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

07.08.2024 в судових дебатах представник потерпілих ОСОБА_11 , посилаючись на те, що обвинувачений передав потерпілій ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 139 529,54 грн, знову зменшив позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь потерпілого ОСОБА_10 - в розмірі 72 000,00 грн та на користь потерпілої ОСОБА_9 в розмірі 82 470,46 грн.

Потерпіла підтримала зменшені позовні вимоги. Сторона захисту поклалася на розсуд суду.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом установлено наступне.

Так, відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Відповідно до ст. 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1167 ЦК України в разі, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно усталеної судової практики під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №630/163/16-к (провадження №51-9067км18) дійшов висновку про те, що аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18), проаналізувавши норми статей 1187 та 1172 ЦК України, дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справу №686/20281/21 (провадження №61-9642св22) дійшов висновку, що головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Отже шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вказані висновки узгоджуються зі сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №632/1400/16-к (провадження №51-8992км18), від 26.05.2020 у справі №201/722/18 (провадження №51-5406км19), та враховуються судом в силу вимог ст. 13 Закону України №1402-VIII.

Так, судом встановлено, що 21.02.2022 приблизно о 18:05 сталася дорожньо-транспортна пригода на проїзній частині АДРЕСА_3 за вини водія ОСОБА_12 , котрий керував транспортним засобом марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), внаслідок чого пішохід ОСОБА_14 помер на місці події. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 4,13 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові звичайно відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню.

Відповідно до свідоцтва про народження від 28.05.2022 серії НОМЕР_6 ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батько зазначено ОСОБА_10 , в графі мати зазначено ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про смерть від 25.02.2022 серії НОМЕР_7 ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) є ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД».

Факт керування водієм ОСОБА_12 транспортним засобом марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), що належить ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», підтверджується матеріалами кримінального провадження та ніким не оспорюється.

Зі змісту характеристики від 17.03.2023 за підписом директора ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» ОСОБА_21 , виданої на ім`я обвинуваченого ОСОБА_12 , 1980 року народження, вбачається, що останній у період часу з 16.02.2022 по 15.11.2022 працював у вказаному товаристві водієм автотранспортних засобів (код КП 8322).

До того ж, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника (володільця) транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу ОСЦПВ №АТ/0996715 від 19.08.2021.

Згідно з полісом ОСЦПВ №АТ/0996715 від 19.08.2021 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю складає 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третьої особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 9 цього ж Закону ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, при цьому франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Зі змісту ст. 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди в передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказані висновки узгоджуються зі сталою судовою практикою, зокрема з висновками, викладеними в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04.09.2023 у справі №362/5844/19 (провадження №51-1396кмо23), постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №489/2170/17 (провадження №51-307км19), від 03.09.2022 у справі №363/5439/19 (провадження №51-5800км21), від 26.10.2023 у справі №362/5844/19 (провадження №51-1396км23), та враховуються судом в силу вимог ст. 13 Закону України №1402-VIII.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано жодним доказом, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), цивільно-правова відповідальність володільця якого була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», за вини водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_12 , котрий працював у ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» водієм автотранспортних засобів (код КП 8322), тобто перебував у трудових відносинах із указаним товариством, та в той день, час та місці керував указаним технічно справним транспортним засобом, однак всупереч вимогам пункту 1.5., підпункту «б» пункту 2.3. та пункту 12.3. Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху у вигляді наближення пішохода до його смуги руху не вжив відповідних заходів та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_14 , внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Тобто, обов`язок компенсувати завдану шкоду покладається в першу чергу на страхову компанію в межах суми страхового ліміту та роботодавця в сумі, що перевищує встановлений ліміт відшкодування.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 51 ЦПК України встановлено, що суд першої інстанції має право залучити до участі у справі співвідповідача, або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача, про що постановляється ухвала. При цьому, у разі пропуску позивачем строку, встановленого Законом на вчинення таких дій суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Для визначення відповідача неналежним суд, крім встановлення відсутність у відповідача обов`язку відповідати за даним позовом, має вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №705/3876/18 (провадження №61-697св20), від 19.08.2020 у справі №639/6295/16-ц (провадження №61-36683св18), 14.07.2020 у справі №686/23977/18 (провадження №61-17715св19), від 08.07.2020 у справі №612/808/18 (провадження №61-15537св19), та враховуються судом в силу вимог ст. 13 Закону України №1402-VIII.

Таким чином, враховуючи те, що стороною позивача не було подано до суду жодних клопотань про залучення до справи співвідповідачів, тобто не було ініційовано залучення ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» (роботодавця обвинуваченого та власника транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ) та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (страховика цивільно-правової відповідальності власника (володільця) вказаного транспортного засобу відповідно до полісу ОСЦПВ №АТ/0996715 від 19.08.2021) в якості співвідповідачів, які у даному випадку зобов`язані компенсувати шкоду: страхова компанія - в межах суми страхового ліміту; роботодавець - у сумі, що перевищує встановлений ліміт відшкодування, натомість суд був позбавлений процесуальної можливості самостійно залучити їх до участі у справі в якості співвідповідачів та/або замінити первісного відповідача належними відповідачами та з`ясувати в судовому порядку характер і розмір шкоди, завданої злочином, що підлягає стягненню на користь потерпілих.

Враховуючи те, що під час судового провадження було встановлено, що 21.02.2022 приблизно о 18:05 сталася дорожньо-транспортна пригода за вини водія ОСОБА_12 , який, перебуваючи в трудових відносинах із ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», керував належним цьому товариству транспортним засобом марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), цивільно-правова відповідальність володільця якого була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілих про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь потерпілого ОСОБА_10 - в розмірі 72 000,00 грн та на користь потерпілої ОСОБА_9 в розмірі 82 470,46 грн, оскільки обвинувачений не є належним відповідачем в межах заявлених позовних вимог за наявності обов`язку страховика та роботодавця відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту, визначеного полісом страхування, та Законом.

При цьому, суд звертає увагу цивільних позивачів, що вони мають право пред`явити цивільний позов до вказаних юридичних осіб у порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись положеннями статей 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_22 ТА ОСОБА_23 до обвинуваченого ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2022 №761/7711/22 на транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД», - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» (д.н.з. НОМЕР_2 ), вилучений під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.02.2022 (постанова від 21.02.2022), який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_12 (постанова від 22.04.2022, розписка від 22.04.2022) - після набрання вироком законної сили залишити ТОВ «ЄВРО ЛЮКС ЛТД» за належністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн 00 коп (висновок експерта від 29.06.2022 №СЕ-19/111-22/23400-ІТ);

- 1 321 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 96 коп (висновок експерта від 10.05.2022 № СЕ-19/111-22/8370-ІТ).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1