Вирок

від 15.08.2024 по справі 643/1241/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 1-кп/643/425/24

Справа № 643/1241/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226200000022 від 09.01.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, який не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачення, визнане судом доведеним

08.01.2024 приблизно о 14:00 год. ОСОБА_3 (обвинувачений) знаходився у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку. У ОСОБА_3 виник конфлікт на побутовому ґрунті з бабусею ОСОБА_4 . В ході вказаного конфлікту ОСОБА_3 , який знаходився у верхньому одязі та зимньому взутті, діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень особі, з якою перебуває у сімейних відносинах, тобто своїй бабусі, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілої та тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_4 та наніс один удар правою ногою в ліву ногу потерпілій, від якого ОСОБА_4 впала на підлогу, після чого умисні протиправні дії ОСОБА_3 були припинені, оскільки він пішов до своєї кімнати.

В результаті умисно нанесеного ОСОБА_3 удару потерпілій ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи була спричинена забійна рана на лівій нозі, яка утворилась від ударної дії тупого твердого предмету та згідно п.п. 2.3.2 «б», п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень,» затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Підстави розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК).

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Оскільки вказана заява підписана також захисником обвинуваченого, у суду відсутні підстави ставити під сумнів добровільність та щирість зазначеної вище позиції обвинуваченого.

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому главою 28 КПК, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Потерпіла також надала заяву, згідно якої згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ураховуючи наведене, наявні передбачені законодавством України підстави для розгляду обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Учасники судового провадження не оспорювали вказані вище обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.

Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.107 КПК не здійснювалось.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

Обвинувачений не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК визнає його щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відповідно до п.п. 6 та 6-1 ст. 67 КК України визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 56 КК громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими встатті 72цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.

Заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Мотиви призначення покарання

При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу винного, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання, двох обставин, що обтяжують покарання, та приходить до висновку, що покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023, який набрав законної сили, ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024, який набрав законної сили, ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 29.09.2023, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з моменту проголошення вирокуз 01 липня 2024 року. Зараховано ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з дати його фактичного затримання 05 лютого 2024 року по 30 червня 2024 року включно.

Оскільки покарання, призначене ОСОБА_3 згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023, на даний час фактично не існує у зв`язку із приєднанням вказаного покарання до покарання, призначеного згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024, у суду відсутні підстави під час визначення остаточного покарання за даним вироком враховувати вирок Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023 та застосовувати положення ст. 71 КК України. Крім того, суд враховує, що призначення покарання за сукупністю даного вироку та вироку Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023 фактично означало би, що ОСОБА_3 буде двічі притягнутий до відповідальності за кримінальне правопорушення, за яке він засуджений згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2023, адже покарання за вказаним вироком буде приєднане і до покарання за даним вироком, і до покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024.

Ураховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_3 суд визначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався.

Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось.

Ураховуючи наведене, засади змагальності та дистозитивності кримінального провадження (ст. 22, 26 КПК), а також розгляд справи в спрощеному провадженні, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

При цьому суд враховує, що згідно з листом Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 12.04.2024, ОСОБА_3 перебуває під вартою.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Керуючись ст. 2, 91, 337, 369-371, 373, 374, 381, 382, 392, 395 КПК України

УХВАЛИВ

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення меншсуворого покаранняу видігромадських робітна строк100(сто)годин,призначеного згідноз данимвироком,більш суворимпокаранням у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, призначеним згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

В строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 згідно з даним вироком, зарахувати покарання, відбуте згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 року, починаючи з 05 лютого 2024 року.

Речові докази, а саме два СD-R диски з аудіо записами зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1