Постанова

від 07.08.2024 по справі 607/2625/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2625/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/700/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Іванюта О.М.

та представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пньова П.О., представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №607/2625/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов Петро Олександрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 06 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов Петро Олександрович до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності про розірвання договору, стягнення коштів, пені та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов П.О., звернувся до суду із позовом до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності (далі НДЦСЕ) в порядку захисту прав споживача та просив розірвати Договір № 08/05 від 18 травня 2023 року, укладений між Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ та адвокатом Пньовим П.О., стягнути з НДЦСЕ 60223,00 грн вартості проведеної експертизи, неустойки у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення станом на дату ухвалення судового рішення та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 02 травня 2023 року між адвокатом Пньовим П.О. та ним було укладено договір про надання правової допомоги № 1051836 про захист честі, гідності та ділової репутації і пов`язаних із цим інших правовідносин.

11 травня 2023 року адвокат Пньов П.О. на виконання умов Договору про надання правової допомоги звернувся з клопотанням про проведення судової експертизи до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ.

18 травня 2023 року між адвокатом Пньовим П.О. та НДЦСЕ у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності укладено Договір №08/05 про надання послуг.

Відповідно, 30 червня 2023 року судовими експертами складено висновок за №196/1/23 за результатами проведення судової комісійної комп`ютерної-технічної експертизи у справі №587/2051/18, який був надісланий замовнику 27 липня 2023 року і отриманий ним 01 серпня 2023 року.

Однак, позивач вказує, що даний висновок не відповідає ні клопотанню про проведення експертизи, ні вимогам чинного законодавства України, складений з помилками, які унеможливлюють його використання у якості доказу. Вважає, що експерти ухилились від надання відповідей на поставлені питання, ввели в оману щодо обсягу експертогодин необхідних для проведення дослідження за однотипними питаннями та відповідно визначення вартості наданих послуг. Експерти провели комісійну експертизу, хоча такого клопотання заявлено не було. Експертами не проведено окремих досліджень та не описано їх в дослідницькій частини висновку. Використати висновок не є можливим, оскільки у ньому відсутні відповіді на поставлені питання.

Також вважає, що внаслідок тривалого невиконання умов договору йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 10 000,00 грн, так як він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, звернення до іншої експертної установи та повернення коштів у примусовому порядку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов Петро Олександрович, до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності про розірвання договору, стягнення коштів, пені та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року у справі № 607/2625/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що судом в рішенні не наведено доказів про те, що на даний час спірний висновок експертів № 196/1/23 від 30.06.2023 поданий або буде поданий позивачем у якості доказу у будь-яку справу (кримінальну, цивільну, господарську чи адміністративну), а тому до нього мають застосовуватися норми процесуальних кодексів про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що 60 223,00 грн сплачених позивачем відповідачу набудуть або мають ймовірність набути будь-коли статусу судових витрат. Таких доказів стороною відповідача не подано та судом не здобуто.

Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не наведено жодної норми Закону України «Про судову експертизу» чи положення «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), у яких оплату за проведення судової експертизи за замовленням особи віднесено до судових витрат, тобто суд не навів жодної норми про те, що питання про стягнення витрат на проведення судової експертизи поза межами справи за замовленням особи, за результатами якої складений помилковий/нікчемний висновок експерта, який не поданий замовником і не приєднаний судом до матеріалів справи у якості доказу, має вирішуватися саме у порядку відшкодування судових витрат, а не інакше.

Також судом не наведено у рішенні жодних мотивів, з яких він прийшов до висновків про те, що надані позивачем докази не відповідають умовам належності та допустимості, а тому твердження суду викладені в оскаржуваному рішенні не ґрунтуються ні на аналізі доказів, ні на аналізі норм права, які регулюють спірні правовідносини, а отже таке рішення є невмотивованим, необґрунтованим та незаконним.

Щодо мети проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, то представник заявника, зазначає, що експерти відповідача і суд першої інстанції проігнорували надані їм відомості, щодо мети проведення судової експертизи та відповідно підстав подання позову до суду, що відповідно не знайшло свого відповідного «відображення» у висновку експертів № 196/1/23 за результатами проведення судової комісійної комп`ютерно-технічної експертизи у справі № 587/2051/18, складеного 30 червня 2023 року та рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 27 травня 2024 року у справі № 607/2625/24.

Таким чином, у даному висновку застосовані експертами формулювання та терміни у відповідях не відповідають поставленим перед ними питанням, не розкривають їх суті та є беззмістовними для цілей експертизи і цей висновок не може бути в жодній мірі у подальшому використаний вже у якості доказу, оскільки саме від факту встановлення дати розміщення публікації у мережі інтернет залежить хто був першим автором тих чи інших наукових праць та чи могла особа до оприлюднення тієї чи іншої публікації використати її при створені свого твору.

Щодо порушення відповідачем законодавства, яке регулює порядок проведення та оформлення судових експертиз, то представник заявника, вказує, що під час проведення експертизи та складання висновку експертів № 196/1/23 за результатами проведення судової комісійної комп`ютерно-технічної експертизи у справі № 587/2051/18, складеного 30 червня 2023 року, грубо порушено вимоги законодавства України, а саме: не надано відповіді на поставлені питання перед експертом, а завідомо невірно проведено дослідження з інших питань; не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду; зазначено номер справи, у якій цей висновок не замовлявся.

Такі дії відповідача призвели до неможливості використання висновку експертів № 196/1/23 за результатами проведення судової комісійної комп`ютерно-технічної експертизи у справі № 587/2051/18, складеного 30 червня 2023 року у будь-якій справі.

Також, отримавши 01 серпня 2023 року даний висновок експертів стало зрозуміло, що посадовими особами Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції було введено замовника в оману щодо обсягу експертогодин необхідних для проведення дослідження за однотипними питаннями та відповідно визначення вартості наданих послуг.

Наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення вартості експертогодин у 2023 році» № 230/5 від 16.01.2023 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2023 р. за № 84/39140, установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2022 рік вартість однієї експертогодини у 2023 році становить 238,98 грн.

Водночас, відповідно до Акту № 196/1/23 здачі-приймання висновку експертів № 196/1/23 від 30.06.2023 року кількість витрачених годин на проведення експертизи та вивчення матеріалів становить 210 експертогодин, а загальна вартість експертизи оцінена у 60223,00 грн.

Натомість, за результатами проведеної аналогічної судової комп`ютерно-технічної експертизи, одним судовим експертом Харківського НДЕКЦ було витрачено 18 експертогодин, що підтверджено Додатком № 1 до Договору № 66 від 28.08.2023, укладеного між адвокатом Пньовим П.О. та Харківським НДЕКЦ, а не 210 експертогодин, як це було обраховано відповідачем, тобто вартість проведення експертизи відповідачем завищена у 11,5 раз.

Щодо порушення відповідачем вимог законодавства про захист прав споживачів, вказав, що використати висновок експертів № 196/1/23 від 30.06.2023 не виявляється можливим, оскільки у ньому відсутні відповіді на поставленні питання щодо саме дат розміщення публікацій на спростування відомостей викладених у відеоролику «Доктор копіпаст», що має вирішальне значення для отримання об`єктивних результатів за наслідками проведеної у подальшому судової експертизи у сфері інтелектуальної власності № 1364 від 19.01.2024.

Своїми діями відповідач завдав позивачу, окрім матеріальної, і моральну шкоду, оскільки права позивача були порушені внаслідок тривалого невиконання умов договору, що зумовило для нього прикладання додаткових зусиль для організації свого життя, необхідності звернення до іншої експертної установи та повернення коштів в примусовому порядку і відповідно призвело до моральних страждань, а тому дотримуючись принципів розумності і справедливості, вважає, що адекватним, розумним і справедливим відшкодуванням моральної шкоди є 10000,00 грн.

Від представника Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2024 у справі № 607/2625/24 залишити без змін.

Вказує, що представник позивача у клопотанні про проведення судової експертизи від 11.05.2023 просить встановити дату розміщення публікації за допомогою інтернет-архіву, хоча у самому питанні вже міститься суперечність, оскільки інтернет-архів Wayback Machine може встановити першу дату архівування електронного посилання, а не дату її розміщення. Для того, щоб встановити безпосередньо дату розміщення публікації необхідно провести повне дослідження веб-сайтів з розміщеною інформацією, не беручи до уваги архів мережі Інтернет, про що представнику позивача було роз`яснено судовими експертами на сторінці 20 висновку експертів № 196/1/23 від 30.06.2023. Крім того, питання під № 5 не є однотипним до питань № 1-4 та № 6-17.

Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що проведення експертизи було доручено кваліфікованим судовим експертам, які повідомлені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, будь-яких порушень порядку проведення експертиз не встановлено.

Представник позивача був обізнаний про те, що за допомогою інтернет-архіву можна встановити першу дату архівування публікації, а не дату її розміщення у мережі Інтернет.

Крім того, представник відповідача вказує, що за своєю правою природою правовідносини учасника справи та експерта не є аналогічними правовідносинами у сфері договірних, а тому для відшкодування витрат або шкоди у разі її завдання судовим експертом не можуть підлягати застосуванню норми матеріального права, якими врегульовано відшкодування збитків, витрат у сфері договірних правовідносин за аналогією норми права. Грошові кошти, які були сплачені за судову експертизу згідно вимог ст.133 ЦПК віднесені до судових витрат, відшкодування яких передбачено статтями ЦПК і покладено лише на сторони по справі. Питання про стягнення цих витрат повинно вирішуватись у справі, в межах якої проводилась судова експертиза у порядку відшкодування судових витрат.

Також представник відповідача зазначив, що твердження позивача про те, що висновок експертизи неможливо використати в якості доказу, є виключно припущенням представника позивача, оскільки останній не звертався до суду з даним висновком, а питання про недопустимість використання висновку експерта як доказу, у зв`язку з явним порушенням законодавства при його складанні судом не вирішувалось.

Щодо нібито «самостійного збору вихідних даних» судовими експертами, то представник відповідача вказує, що експерти здійснювали аналіз виключно з тих посилань, які були зазначені стороною позивача у клопотанні про проведення судової експертизи. Також, судом першої інстанції визнано безпідставними твердження представника позивача про те, що він не замовляв проведення комісійної експертизи та потреби в її проведенні не було, що відповідачем введено його в оману про обсяг експертогодин необхідних для проведення експертизи та відповідно визначення вартості наданих послуг, як на підставу розірвання договору та істотного порушення умов договору відповідачем.

Так, підписуючи договір, представник позивача був ознайомлений із його умовами, з якими погодився, та оплатив вартість замовлених послуг, а судові експерти надали повні, змістовні і ґрунтовно правильні відповіді на усі питання поставлені представником позивача у клопотанні про призначення експертизи.

Щодо звернення представника позивача до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вказує, що відповідач (Науково-дослідний центр судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України) та Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (далі ХНДЕКЦ) є абсолютно різними експертними установами, які відносяться до відання різних міністерств, а саме: відповідач знаходиться у підпорядкуванні Міністерства юстиції України, а ХНДЕКЦ у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України. У своїй діяльності відповідач під час проведення судових експертиз та експертних досліджень керується, окрім процесуальних кодексів та Закону України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у той час як ХНДЕКЦ керується Інструкцією з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 № 591, про що зазначено навіть у Договорах, які укладено представником позивача з обома експертними установами. Не вдаючись у порівняльний аналіз двох Інструкцій, очевидно, що судові експерти, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем, та судові експерти, які працюють у ХНДЕКЦ, під час проведення експертних досліджень використовують різні методики досліджень, оскільки відповідач використовує у своїй діяльності виключно ті методики проведення судових експертиз, які пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України та внесені до відповідного Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак, якими методиками проведення експертних досліджень користуються судові експерти ХНДЕКЦ, відповідачу достеменно невідомо.

З викладеного вбачається, що використання різних методик проведення судових експертиз, методів та підходів до проведення дослідження, програмних забезпечень тощо судовими експертами експертних установ, які відносяться до відання різних міністерств, очевидно впливає на строки проведення судової експертизи.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач повністю погоджується із судом першої інстанції, що у зв`язку з відсутністю правових підстав для розірвання договору, не доведення представником позивача та не встановлення судом першої інстанції істотного порушення умов договору зі сторони відповідача, відповідно немає підстав для стягнення вартості експертизи, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного, вважає рішення суду від 27.05.2024 у справі № 607/2625/24 законним та таким, яке ухвалено з дотриманням усіх необхідних норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат ПньовП.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без мін, зіславшись на мотиви викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третійстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 02 травня 2023 року між адвокатом Пньовим П.О. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 1051836 про захист честі, гідності та ділової репутації і пов`язаних із цим інших правовідносин.

11 травня 2023 року адвокат Пньов П.О. на виконання умов Договору про надання правової допомоги звернувся із клопотанням про проведення судової експертизи до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ.

18 травня 2023 року укладено Договір між Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ та адвокатом Пньовим П.О. за № 08/05, згідно умов якого замовник прийняв на себе зобов`язання надати послуги за клопотанням про проведення експертизи адвоката Пньова П.О. в особі представника ОСОБА_1 у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник оплатити вартість цих послуг.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором (п. 4.2 Договору).

Згідно з умовами п.п. 2.1,2.1.1. Договору, сторони погодили, що загальна вартість послуг, передбачених Розділом 1 договору, визначена сторонами у додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною Договору. Виконавець з огляду на обсяг та складність завдання Замовника, самостійно визначає кількість експертогодин, необхідних для проведення дослідження.

Замовник зобов`язуваний не пізніше трьох робочих днів з моменту одержання від виконавця Акту приймання-передачі наданих послуг підписати цей Акт та направити його на адресу виконавця, або ж направити Виконавцю письмову вмотивовану відмову від приймання наданих послуг (п. 2.4. Договору).

У випадку неодержання від Замовника у вказаний термін оформленого Акту чи вмотивованої відмови від прийняття наданих послуг, акт вважається підписаним Замовником, а зобов`язання Виконавця за даним Актом виконаним належним чином в повному обсязі.

Згідно Додатку №1 до договору №08/05 від 18 травня 2023 року (Специфікація), сторони погодили вартість послуг з проведення експертизи у розмірі 60 222,96 грн. Вказаний додаток підписаний адвокатом Пньов П.О.

Відповідно до умов п.2.2 Договору № 08/05 позивачем на рахунок відповідача було перераховано 60223,00 грн, згідно квитанцій за № 29 від 22.05.23 року та за №18 від 24.05.23 р.

Згідно умов п.6.4 Договір може бути розірваний за угодою сторін; виконавцем в односторонньому порядку у випадку несплати замовником вартості послуг у терміни, передбачені п.2.2 цього Договору та у разі ненадання додаткових матеріалів, необхідних для здійснення послуг; за інших обставин, передбачених цим Договором; за настання обставин, передбачених чинним законодавством України.

Проведення експертизи було доручено кваліфікованим судовим експертам, які повідомлені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, будь-яких порушень порядку проведення експертиз не встановлено.

Відповідачем 30 червня 2023 року складено Акт за №196/1/23 здачі- приймання висновку експертів №196/1/23 щодо встановлення вартості виконаних робіт, в якому зазначено, що висновок направлено замовнику і зазначено, що якщо протягом 15 днів з дати відправлення акту, останній не буде повернутий до НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності, то висновок вважається прийнятий замовником.

30 червня 2023 року складено Акт приймання передачі наданих послуг, відповідно до якого встановлено, що послуги з проведення експертизи, передбачені Договором, виконані виконавцем у встановлені строки у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

14 липня 2023 року супровідним листом за № 638/648-25-23/4 НДЦСЕ у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ направлено адвокату Пньову П.О. висновок експертів №196/1/23 від 30 червня 2023 за результатами судової комісійної комп`ютерно-технічної експертизи.

Акти не підписані позивачем, однак ОСОБА_3 03 серпня 2023 року звернувся з претензією на ім`я Голови комісії, судового експерта сектору дослідження програмних продуктів лабораторії досліджень об`єктів інформаційних технологій НДЦСЕ у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ Бикової Т., де вказав, що експертами не дотримано вимог чинного законодавства щодо здійснення повного дослідження, надання обґрунтованого та об`єктивного письмового висновку на поставлені питання та відповідно не виконано умови Договору від 18 травня 2023 року. ОСОБА_3 також зазначив, що без надання відповідей на поставлені питання висновок втрачає будь-який сенс для сторони та є беззмістовним для використання у справі.

Відповідачем надіслало ОСОБА_3 відповідь на вищезазначену претензію, вказавши, що висновок експертизи відповідає вимогам закону, а в разі потреби, позивач має право звернутись з клопотанням про призначення повторної чи комісійної експертизи.

У серпні 2023 року адвокат Пньов П.О. звернувся до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із клопотання про проведення судової компютерно-технічної експертизи. При цьому зазначив, що здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 щодо захисту честі, гідності та ділової репутації у кримінальному провадженні № 12023216040000587 від 16 травня 2023 року за ч. 4 ст.358, ст.356 КК України, у якості представника потерпілого. З метою отримання доказів на захист честі, гідності і спростування недостовірної інформації, притягнення винних у кримінальному провадженні, є необхідність у проведенні комп`ютерно-технічної експертизи.

04 вересня 2023 року отримано висновок експерта за № СЕ-19/121-23/18225-КТ.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду безсумнівних належних і допустимих доказів, які свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору від 18.05.2023, укладеного між Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ та адвокатом Пньовим П.О. за № 08/05 про проведення експертизи, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору та стягнення коштів.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" визначено:

7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно із статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК).

Статтею 526 ЦК України передбачено, щозобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначеністаттею 611 ЦК України, а саме: у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання підписаної угоди можливе за умов, передбачених текстом цієї угоди або законодавством, та лише у визначений для цього строк. Одночасно неможливо розірвати договір, якщо він був повністю виконаний усіма сторонами або якщо закінчився термін його дії.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження№ 61-41932сво).

Cтаттею 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII "Про судову експертизу" визначено, судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 13 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт має право, зокрема, одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням; проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Згідно пункту 1.3 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", яка затверджена наказом Мінюсту України від 08.10.1998 року № 53/5, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.

Відповідно до пункту 1.8 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Згідно пункту 4.21 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз.

Матеріалами справи підтверджено, що 18 травня 2023 року було укладено Договір між Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ та адвокатом Пньовим П.О. за № 08/05, згідно умов якого замовник прийняв на себе зобов`язання надати послуги за клопотанням про проведення експертизи адвоката Пньова П.О. в особі представника ОСОБА_1 у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник оплатити вартість цих послуг, про що згідно Додатку № 1 до договору № 08/05 від 18 травня 2023 року (Специфікація), сторони погодили вартість послуг з проведення експертизи у розмірі 60 222,96 грн та вказаний додаток підписаний адвокатом Пньов П.О., в результаті чого позивачем на рахунок відповідача було перераховано 60223,00 грн, згідно квитанцій за № 29 від 22.05.23 року та за №18 від 24.05.23 р.

Отже, підписуючи договір, сторона позивача була ознайомлена із його умовами, з якими погодилася та оплатила вартість замовлених послуг.

Як вбачається з договору № 08/05 від 18 травня 2023 року, що комп`ютерно-технічна експертиза проводилася НДЦСЕ за клопотанням заявника та викладених у ньому питаннях.

Так, заявник у клопотанні про проведення судової експертизи від 11.05.2023 просив встановити дату розміщення публікації за допомогою інтернет-архіву. Однак, представнику позивача було роз`яснено судовими експертами на сторінці 20 висновку експертів № 196/1/23 від 30.06.2023, що інтернет-архів Wayback Machine може встановити першу дату архівування електронного посилання, а не дату її розміщення. Для того, щоб встановити безпосередньо дату розміщення публікації необхідно провести повне дослідження веб-сайтів з розміщеною інформацією, не беручи до уваги архів мережі Інтернет.

Отже, заявником як сформовані питання у вказаному клопотанні, так і була надана відповідь. Тому, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання заявника про невідповідність відповідей викладених у висновку № 196/1/23 за результатами проведення судової комісійної комп`ютерно-технічної експертизи у справі № 587/2051/18, складеного 30 червня 2023 року, питанням поставленим перед експертом у клопотанні про проведення судової експертизи від 11.05.2023.

Щодо аргументів заявника про самостійний збір вихідних даних судовими експертами, слід зазначити, що судовими експертами не здійснювався їх самостійний збір, оскільки експерти здійснювали аналіз виключно тих посилань, які були зазначені представником позивача у клопотанні про проведення судової експертизи.

Колегія суддів вважає також безпідставними твердження сторони позивача про те, що він не замовляв проведення комісійної експертизи та потреби в її проведенні не було, оскільки згідно з п.1.2.14 Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженої наказом МЮУ № 870/5 від 05.03.2021, передбачено, що комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Отже, рішення про проведення експертизи комісією експертів не належить до виключної компетенції замовника дослідження.

Також Інструкція не містить вимоги щодо оформлення доручення керівника експертної установи про проведення судової експертизи комісією експертів окремим наказом, розпорядження, постановою, протоколом тощо, оскільки клопотання про проведення судової експертизи від 11.05.2023 зареєстроване у системі електронного документообігу відповідача 17.05.2023 за вх.№ 648-25-23 та містить відповідну резолюцію (доручення) керівника Центру про створення комісії.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про допущену помилку у висновку експерта щодо зазначення справи № 567/2051/18 у якій нібито надано такий висновок, що не відповідає дійсності, оскільки як пояснив представник відповідача, що експертами при складанні висновку була допущена описка, яка не свідчить про істотне порушення умов договору та не є підставою для його розірвання і стягнення коштів.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав належні та допустимі докази істотного порушення відповідачем умов договору від 18 травня 2023 року, укладеного між Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності МЮУ та адвокатом Пньовим П.О. за № 08/05 про проведення експертизи.

Щодо твердження заявника про стягнення витрат за проведення експертизи в його користь, колегія суддів зазначає наступне.

За своєю правовою природою правовідносини учасника справи та судового експерта не є аналогічними правовідносинам у сфері договірних правовідносин, а тому для відшкодування витрат або шкоди у разі її завдання судовим експертом не можуть підлягати застосуванню норми матеріального права, якими врегульовано відшкодування збитків, витрат саме в сфері договірних правовідносин за аналогією норми права, хоча таке зобов`язання і виконувалося на підставі договору або судового рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України, ст. 110 ЦПК України, ст. 104 ГПК України та ст. 108 КАС України висновок експерта є одним із доказів у провадженні, оцінку якому надає орган, що призначив експертизу (суд, орган досудового розслідування). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Відхилення висновку експерта повинно бути мотивоване в рішенні.

Отже, судові експерти здійснюють професійну діяльність, спрямовану на експертне забезпечення правосуддя.

Колегія суддів зауважує, що проведення експертизи було доручено кваліфікованим судовим експертам, які повідомлені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, а відтак доводи заявника про невідповідність даного висновку є хибними у даній справі та належними доказами про його невідповідність представником позивача не підтверджено.

Судовий експерт не може нести відповідальність за подальше використання висновку експерта, оскільки завданням судового експерта є проведення незалежного, об`єктивного і повного дослідження з метою надання висновку з питань, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо.

Результат виконання судовим експертом процесуального рішення суду (органу досудового розслідування) або договору з експертом чи експертною установою (якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду) у вигляді проведення судової експертизи і надання висновку, по своїй природі є частиною кримінального, цивільного, господарського, адміністративного судочинства та/або виконавчого провадження і тому дія Закону України «Про захист прав споживачів» не може поширюватися на здійснення експертного забезпечення правосуддя за аналогією норм матеріального права, якими врегульовано відшкодування збитків саме в сфері договірних правовідносин.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України. Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входить до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Грошові кошти, які були сплачені за судову експертизу, згідно вимог ст. 133 ЦПК України, віднесені до судових витрат, відшкодування яких передбачено статтями ЦПК і покладено лише на сторони по справі. Питання про стягнення цих повинно вирішуватись у справі, в межах якої проводилася судова експертиза в порядку відшкодування судових витрат.

Таким чином витрати, понесені позивачем за проведення судової експертизи, є судовими витратами і повинні відшкодовуватися у порядку відшкодування судових витрат.

Твердження позивача про те, що висновок експертизи неможливо використати в якості доказу, є виключно припущенням представника позивача, оскільки останній не звертався до суду з даним висновком, а питання про недопустимість використання судового висновку експерта, як доказу у зв`язку з явним порушенням законодавства при його складання судом не вирішувалось.

Посилання заявника на те, що він отримав висновок експертів не до підписання договору, а лише після, інакше він би відмовився від проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, свідчить про необізнаність із організаційними засадами здійснення судово-експертної діяльності, визначеними Законом України «Про судову експертизу».

Крім того, щодо наданого заявником висновку експерта за № СЕ-19/121-23/18225-КТ Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, колегія суддів зазначає, що відповідач Науково-дослідний центр судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (далі ХНДЕКЦ) є різними експертними установами, які відносяться до відання різних міністерств, а саме, відповідач знаходиться у підпорядкуванні Міністерства юстиції України, а ХНДЕКЦ у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України. Водночас, у своїй діяльності відповідач під час проведення судових експертиз та експертних досліджень керується, окрім процесуальних кодексів та Закону України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, та використовує у своїй діяльності виключно ті методики проведення судових експертиз, які пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України та внесені до відповідного Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України, у той час як ХНДЕКЦ керується Інструкцією з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 № 591, однак якими методиками проведення експертних досліджень користуються судові експерти ХНДЕКЦ, колегії суддів достеменно невідомо, оскільки стороною позивача під час судового розгляду не надано та представлено відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин, а відтак надані доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

Враховуючи наведене та те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою замовника, договір про проведення експертизи виконаний, позивач не надав доказів істотного порушення відповідачем умов договору від 18 травня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору та стягнення коштів.

Щодо твердження заявника про стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору та інших доводів сторони позивача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то колегія суддів не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи апеляційного суду у даному судовому рішенні, на думку колегії суддів, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов Петро Олександрович слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пньов Петро Олександрович залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача ОСОБА_1 в межах понесених ним сум.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 серпня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома