Рішення

від 02.07.2024 по справі 456/1622/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1622/24

Провадження № 2/456/701/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

02 липня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОСВА ЛТД» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» та просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» з 10 березня 2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» на підставі ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що наказом № 3 від 29.03.2007 його було призначено директором ТОВ «ЯРОСВА ЛТД». Дане підприємство заснованим ним (70%) та ОСОБА_2 (30%). 15.11.2008 він вийшов зі складу учасників ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» шляхом подачі загальним зборам учасників нотаріальної заяви про вихід. В той же час 03.11.2008 ним було подано заяву про звільнення його з посади директора за власним бажанням. Протоколом № 6 зборів учасників TOB «ЯРОСВА ЛТД» від 11 листопада 2008 року було ухвалено рішення звільнити його з посади директора товариства. Наказом № 09-к від 11 листопада 2008 року його було звільнено з посади директора з 11 листопада 2008 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Весь цей час він був упевнений, що його звільнено і трудові відносини припинено, але як виявив на початку 2023 року із доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він і досі зазначений у відомостях цього підприємства як директор.

Вважає, що в 2008 році TOB «ЯРОСВА ЛТД» не призначило нового директора і не внесло відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його звільнення, незважаючи на прийнятий наказ та рішення. Тобто, процедура звільнення у 2008 році не була проведена до кінця.

Він намагався зв`язатися з новим засновником TOB «ЯРОСВА ЛТД» ОСОБА_3 , щоб він добровільно звільнив його та вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але виходити із ним на контакт останній відмовляється.

У зв`язку з цим він склав 10 березня 2023 року нотаріальну заяву про звільнення його з посади директора TOB «ЯРОСВА ЛТД» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та відправив її на адресу єдиного учасника (засновника) TOB «ЯРОСВА ЛТД» ОСОБА_3 , що підтверджується чеком про відправлення та описом вкладеного в цінний лист. Разом із заявою він надіслав повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників TOB «ЯРОСВА ЛТД» від 10.03.2023, в якому вказано дату, місце та час проведення загальних зборів з порядком денним зборів про звільнення директора товариства. Відповідно до трекінгу відправлення з сайту «Укрпошти» заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів було отримано особисто 23.03.2023. Але, не дивлячись на це, загальні збори 18 квітня 2023 року так і не були проведені, він і надалі залишаєтьсь директором TOB «ЯРОСВА ЛТД», що створює для нього ряд негативних наслідків та порушує трудові права. Більше того, він не бере участі в управлінні підприємством з 2008 року. Жодної відповіді на заяву і на повідомлення про проведення загальних зборів він не отримував, всі його спроби вийти на контакт із ОСОБА_3 виявились марними, а тому він змушений звернутися до суду зданим позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 32/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОСВА ЛТД» про визнання трудових відносин припиненими прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.04.2024. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 33/.

Представником позивача подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції /а.с. 34-38/.

Ухвалою суду від 08.04.2024 клопотання представника позивача задоволено /а.с. 41/.

01.05.2024 представником позивача подано додаткові пояснення до позову /а.с. 51-52/.

Ухвалою суду від 07.05.2024 судове засідання відкладено на 12.06.2024 /а.с. 54/.

Ухвалою суду від 12.06.2024 судове засідання відкладено на 02.07.2024 /а.с. 66/.

Розгляд справи по суті відбувся 02.07.2024 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «ЯРОСВА ЛТД», будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст.280ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст.81ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом № 03-к від 29.03.2007 «Про призначення директора товариства» на виконання протоколу № 5 від 29.03.2007 загальних зборів учасників товариства «Яросва ЛТД» призначено ОСОБА_1 директором товариства з посадовим окладом відповідно до штатного розкладу /а.с. 7/.

Заявою від 03.11.2008 ОСОБА_1 просив звільнити його з посади директора ТОВ «Яросва ЛТД» за власним бажанням /а.с. 8/.

Відповідно до протоколу № 6 зборів учасників ТОВ «Яросва ЛТД» від 11.11.2008 учасники товариства ухвалили звільнити ОСОБА_1 з посади директора /а.с. 9/.

Згідно з наказом № 09-к від 11.11.2008 «Про звільнення з роботи» на виконання протоколу № 6 від 11.11.2008 загальних зборів учасників товариства «Яросва ЛТД» та заяви ОСОБА_1 припинено повноваження директора ТОВ «Яросва ЛТД» ОСОБА_4 з 11.11.2008 відповідно до статті 38 КЗпП України /а.с. 10/.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 останній заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Яросва ЛТД» та відступив у повному обсязі належну йому частку в статутному фонді на користь ТОВ «Яросва ЛТД» /а.с. 11/.

Судом встановлено, що незважаючи на вищевстановлені обставини відомості про ОСОБА_1 як директора ТОВ «Яросва ЛТД» і надалі містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 24-30/.

Нотаріально посвідченою заявою від 10.03.2023 ОСОБА_1 просив звільнити його з посади директора ТОВ «Яросва ЛТД» за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України /а.с. 12/.

Крім цього, 10.03.2023 ОСОБА_1 направлено ОСОБА_3 як засновнику ТОВ «Яросва ЛТД» повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Яросва ЛТД» для розгляду питання про звільнення директора товариства та внесення пов`язаних із цим змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 13/.

Зазначені повідомлення були скеровані поштовою кореспонденцією та отримані засновником ТОВ «Ярослва ЛТД» ОСОБА_3 /а.с. 14-16/.

Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про позивача як директора ТОВ «Яросва ЛТД» і надалі присутні на день розгляду справи /а.с. 24-30/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивача припинити трудові відносини з відповідачем.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Судом встановлено, що станом на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично припинились, проте рішення про таке припинення відповідачем не прийнято.

Стаття 16 ЦК України містить перелік способів захисту суб`єктивного матеріального права та охоронюваних законом інтересів, який не є вичерпним.

Як визначено ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці невід`ємно пов`язана із правом особи у встановленому порядку припинити трудові відносини.

Судом у даній справі встановлено виникнення між позивачем та відповідачем ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» трудових відносин, про що свідчить наказ № 03-к від 29.03.2007.

Так, ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Письмова форма трудового договору обов`язкова лише у випадках, визначених ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За загальними правилами трудового законодавства України керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18).

Окрім того, в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі №761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом; рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом; порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства; учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч. 2 ст. 98 цього Кодексу; повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон), норми якого є спеціальними у відповідних відносинах, оскільки відповідач створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 вказаного Закону).

В силу п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. При цьому, ч. 4 такої статті установлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 32 Закону виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч. 3 ст. 32 Закону, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, що установлено ч. 4 статті.

Згідно з ч. 5 ст. 32 цього ж Закону в повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Судом встановлено, що позивач як виконавчий орган товариства в порядку, визначеному ст. 32 вказаного Закону, з урахуванням компетенції вищого органу такого товариства загальних зборів, яким належить повноваження обирати виконавчий орган товариства, скликав загальні збори товариства, направивши повідомлення про їх проведення у встановленому порядку, із включенням до порядку денного зборів питання про своє звільнення з посади директора товариства.

Таким чином, позивач вжив необхідних заходів для повідомлення учасників ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» про своє волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням та ініціював скликання зборів учасників для вирішення відповідного питання компетентним органом загальними зборами, натомість відповідач в особі компетентного органу зборів учасників не розглянув такої заяви позивача про звільнення по суті, а також не звільнив позивача з інших підстав та не призначив іншого директора.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, заявлені вимоги в частині припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯРОСВА ЛТД» у зв`язку із звільненням його з посади директора за власним бажанням з 10.03.2023 є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст.9Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.25Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також, що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України«Про виконавчепровадження» щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, рішення суду про припинення трудових відносин є обов`язковою підставою для внесення зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора ТОВ «ЯРОСВА ЛТД».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи позивача не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 12.06.2009«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОСВА ЛТД» про визнання трудових відносин припиненими слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем на його вимогу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятою статті 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.07.2024, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 02.07.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 22.07.2024.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Печерським РЦГ УМВС України в м. Києві) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРОСВА ЛТД» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код 33958001) з 10.03.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОСВА ЛТД» на підставі ст. 38 КЗпП України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено судом 22.07.2024.

Суддя Л.В.Гула