Рішення

від 06.08.2024 по справі 370/850/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/54/24

370/850/23

РІШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

за участю представника позивачів ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю представників Третьої особи - Онопрієнко О.М., ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду м. Фастова Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної Державної адміністрації, Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації, Білоцерківський дитячий будинок-інтернат, Дарницький відділ ДРАЦС Центрального МУЮ (м. Київ) про скасування усиновлення,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної Державної адміністрації, яким просили скасувати усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було здійснено за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2012 року. Внести зміни до актового запису про народження змінивши запис про батьків дитини на батьків відомості про яких були до усиновлення. Неповнолітнього ОСОБА_8 передати під опіку Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації для подальшого влаштування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.09.1993 року по 24.11.2015 року. Від шлюбу мають трьох дітей: повнолітню доньку ОСОБА_9 , 1994 року народження, малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сини ОСОБА_13 та ОСОБА_10 були ними усиновлені. З 29.07.2011 року усиновлені почали проживати разом з ними. Однак, після усиновлення сина ОСОБА_8 у нього стали проявлятися такі вади характеру, як роздратованість, агресивність, злобність, та спостерігається неадекватна поведінка. Він постійно краде майно у своїх однокласників та у позивачів. Не може утримувати увагу, поводиться некеровано, починає кричати, зриває уроки, не вміє будувати стосунки з оточуючими, не дотримується правил гігієни, всім не задоволений. На момент усиновлення, відповідно до наданих для ознайомлення медичних документів, дитина була психічно здорова. Після усиновлення з`ясувалося що у ОСОБА_13 є психічні розлади, які перешкоджають його нормальному розвитку та спілкуванню з іншими дітьми, у тому числі і з їх іншою всиновленою дитиною. У зв`язку з цим позивачами було направлено сина на обстеження у лікарню та до медичного центру ТОВ «Амбулаторія Медесана». Згідно результатів обстеження ОСОБА_8 є дитиною-інвалідом з дитинства та має психічні відхилення. Між позивачами та сином ОСОБА_13 склалися такі стосунки які не уможливлюють їхнє спільне проживання та належне виконання ними своїх обов`язків. В силу цих обставин, а також з метою захисту прав та інтересів їх молодшої дитини ОСОБА_10 вони змушені були віддати сина ОСОБА_13 до спеціалізованого закладу. Через існуючи в нього психічні відхилення неможливе його повернення до їх родини.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Білоцької Л.В. від 13.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , передано на розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 року справу передано судді Соловей Г.В.

Ухвалою судді Фастівського міськрайоного суду Київської області від 23.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

05.07.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надіслали лист в якому зазначили про слухання справи у відсутність їх представника. Винести рішення відповідно до чинного законодавства України з урахуванням інтересів дитини.

07.06.2023 Дарницький відділ РАЦС у місті Києві надіслав лист щодо слухання справи у відсутність їх представника та копію рішення направити на їх адресу.

Ухвалою Фастівського міськрайоного суду Київської області від 11 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу слуханням до судового розгляду по суті.

Ухвалою Фастівського міськрайоного суду Київської області від 24 липня 2023 року витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 2о-278/2012 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усиновлення дітей.

Ухвалою Фастівського міськрайоного суду Київської області від 24 липня 2023 року визнано явку представника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації для розгляду справи обов`язкову.

08.08.2023 року здійснено виклик лікаря ОСОБА_4 , яка здійснювала нагляд за ОСОБА_13 .

30.08.2023 року надійшло клопотання від представника позивачів адвоката Іванюка Р.В., про призначення судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2023 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу. Провадження у справі зупинено.

29.09.2023 року надійшло клопотання про направлення експертам ВАСПЕ додаткові матеріали.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2023 року поновлено провадження у справі та витребувано додаткові матеріали необхідні для проведення експертизи.

25.06.2024 року надійшов Висновок судово-психіатричного експерта № 300-ц від 06.11.2023 року.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову не заперечувала.

Представник третьої особи - Білоцерківський дитячий будинок-інтернат проти позову не заперечувала однак зазначила, що дитина є «ранімою» він уже усвідомлює, що у нього були батьки, потрібно забезпечити йому влаштування в заклад.

Представник третьої особи - Дарницький відділ ДРАЦС Центрального МУЮ (м. Київ) надали до суду лист про слухання справи у відсутність їх представника .

Представник третьої особи - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації зазначила, що позивачі знайомилися з висновками лікарів. На той час у дитини були мовні проблеми. В подальшому просили винести рішення відповідно до законодавства України з врахуванням інтересів дитини.

ОСОБА_4 , дитячий лікар психіатр в судовому засіданні зазначила, що спостерігала дитину з 2012 року, встановлено діагноз помірно розумова відсталість - це вроджене недорозвинення. Під час усиновлення встановлено затримку психічного розладу. Дитина повинна була б направлена до психіатричного закладу. Захворювання проявляється нездатністю, антисоціальною поведінкою, дитина робиться некерованою. Під час усиновлення дитина була недообстеженою.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) встановлено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними та незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачі з 10.09.1993 року по 24.11.2015 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року розірвано.

В процесі здійснення процедури усиновлення позивачам були надані Висновки про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, про що зазначено у Висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 01.06.2012 року № 4422/03.

Відповідно до Висновків про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_13 має затримку домовного розвитку.

Згідно до медичної документації у ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 21.11.2012 року патологій не виявлено та встановлено висновок: затримка психомовного розвитку.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 2о-278/2012, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення задоволено, дозволено усиновити ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Присвоєно ОСОБА_13 прізвище « ОСОБА_1 », ім`я « ОСОБА_13 », по батькові « ОСОБА_20 ». Зобов`язано Дарницький відділ ДРАЦС Центрального МУЮ (м. Київ) внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 300-ц від 06.11.2023 року КНП КОР «ОПНМО» у дитини в ранньому віці відзначалася затримка стато-кінетичного розвитку, під час всиновлення фізичний та психічний розвиток відповідав віку. Відвідував ДЦЗ, весь період розвитку намагався бути в центрі уваги, міг вкусити виховательку, стрибав зверху, привертав до себе увагу у будь-який спосіб. Відвідує ЗОШ з 7 - ми років, в школі навчання дається важко, особливо важко через недоотримання та нерозуміння дисциплінарних вимог.

З виписки - помірна розумова відсталість як наслідки органічного ураження ЦНС, змішаного ґенезу, в формі гіперкінетичного розладу поведінки з опозиційно-викликаючими розладами, з важкістю соціального функціонування в дитячому віці, з ускладненням вторинною парціальною затримкою комунікативної поведінки з підвищеними показниками психопатизації, емоційних і вищих когнітивних передумов психічного розвитку. На даний час вчиться у дистанційній школі, вчитися не хоче, нічим не цікавиться постійні конфлікти з батьками, періодично висмикує брови та волосся, зненацька може битися головою об стіну, відсутня прив`язаність до батьків, може проявляти агресію до матері та молодшого брата, крадіжки, не дотримується особистої гігієни.

Враховуючи дані анамнезу та результати теперішнього обстеження (ознаки легкої розумової відсталості, часті емоційні кризи, порушення образа свого «Я», девіантна поведінка, нестабільний настрій, імпульсивність). ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час страждає на емоційно-нестійкий розлад особистості (пограничний тип) на фоні легкої розумової відсталості.

Згідно з положенням ст.240 СК України право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення мають, зокрема усиновлювачі.

Відповідно до ч.1 ст. 238 СК України Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, визначено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності з п. 13 вказаної вище постанови, усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Вказаною постановою також визначено, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні.

Згідно до наданих суду письмових матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою поліпшення психічного стану здоров`я ОСОБА_7 , а також налагодження з ним відносин, неодноразово звертались за допомогою до психолога, проходили обстеження та діагностики у вузьких спеціалістів, виконували рекомендації лікарів щодо медикаментозного лікування дитини, з розумінням ставились до його психологічного та емоційного стану, намагалися забезпечити йому належне сімейне виховання, однак всі спроби не дали бажаного результату.

В ході судового розгляду встановлено, що незважаючи на проведену подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 роботу щодо покращення стосунків в родині, стану здоров`я і поведінки дитини (звернення до психологів, проходження стаціонарного та амбулаторного лікування тощо) ОСОБА_13 виявляє себе некерованим, здатним до насильства та агресії до оточуючих, зокрема до батьків та молодшого брата.

В судовому засіданні було заслухано спеціаліста - ОСОБА_4 , дитячий лікар психіатр яка зазначила, що спостерігала дитину з 2012 року, встановлено діагноз помірно розумова відсталість - це вроджене недорозвинення. Під час усиновлення встановлено затримку психічного розладу. Дитина повинна була б направлена до психіатричного закладу. Захворювання проявляється нездатністю, антисоціальною поведінкою, дитина робиться некерованою. Під час усиновлення дитина була недообстеженою.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, є обґрунтованими та доведеними.

Так, позивачами належними та допустимими доказами підтверджено, що усиновлена ними дитина ОСОБА_7 , на момент усиновлення та на теперішній час страждав та страждає на психічні розлади, про що їм, не було відомо на момент усиновлення. Враховуючи обставини, що склалися між позивачами та малолітнім ОСОБА_8 , а саме емоційне несприйняття дитиною усиновлювачів за батьків, відсутність контакту й порозумінь один із одним, неспроможність у дитини через особливості інтелектуального розвитку та емоційно - вольової сфери формування почуття прив`язаності до своїх батьків - усиновлювачів, як наслідок не можливість сприйняття батьківської любові, турботи, тепла та підтримки, а також виховного процесу загалом, суд дійшов висновку про необхідність скасування усиновлення, оскільки на даний час між позивачами та дитиною сформувались стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків, а подальше проживання з ними ставить під загрозу життя і здоров`я молодшого сина та оточуючих.

За таких умов, враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України, згідно яких при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, суд вважає, що усиновлення має бути скасоване, оскільки в сім`ї ОСОБА_1 з причин, що не залежать від волі та поведінки позивачів, не сформовано стабільні та гармонійні умови життя усиновленої дитини, а тому за таких обставин примусове по суті збереження сім`ї може суттєво зашкодити правам та інтересам усиновленої дитини, молодшого сина який також є усиновленим, а також інтересам усиновлювачів. Натомість скасування усиновлення за обставин, що склалися, відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 3 ст. 239 СК України передбачено, що у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 СК України).

Відповідно до статті 4 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону № 2342-IV).

Згідно з пунктом 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок № 905), діти поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі, зокрема скасування усиновлення.

Пунктом 19 Порядку № 905 передбачено, що у разі скасування усиновлення служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з`ясовує, де дитина перебувала на місцевому обліку, та інформує відповідну службу у справах дітей про необхідність поновлення дитини на місцевому обліку. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на місцевому обліку протягом п`яти робочих днів вносить відомості про дитину до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з приміткою «Дитина поновлена на обліку», складає обліково-статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному банку даних.

Із матеріалів цивільної справи №2о-278/12 (арк.спр. 37) Дарницького районного суду міста Києва, вбачається, що згідно висновку про доцільність усиновлення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 4422/03 від 01.06.2012 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був поставлений на місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені з 31.05.2012 року.

За такого, враховуючи положення п. 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 ОСОБА_8 (до усиновлення - ОСОБА_13 ) слід поновити на обліку та передати на опікування саме Службі в справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації, де він перебував на первинному обліку до усиновлення, так як виконання обов`язку із соціального захисту дитини та вирішення питання щодо її подальшого влаштування законодавством покладено саме на цю Службу в справах дітей.

Щодо повернення усиновленому ОСОБА_7 прізвища, ім`я та по-батькові, місця народження, суд зазначає наступне. Враховуючи вік дитини, стан його психічного здоров`я, суд вважає що необхідно зберегти прізвище, ім`я, по-батькові, які він одержав у зв`язку з усиновленням, однак дитині слід повернути відомості про батьків які вона мала до усиновлення.

Керуючись ст.ст.10,18,23,76,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, на підставі ст.238-241 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Фастівської районної Державної адміністрації, код ЄДРПОУ 23569565, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район м. Фастів пл. Суворова, 1, Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, 14 каб.1, Білоцерківський дитячий будинок-інтернат, код ЄДРПОУ 03191578, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 27-а, Дарницький відділ ДРАЦС Центрального МУЮ (м. Київ), код ЄДРПОУ 26089084, місцезнаходження: м. Київ, вул. Заслонова, 16 про скасування усиновлення задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , вчинене на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року.

Внести зміни до актового запису про народження № 4255 від 17 грудня 2009 року складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про народження ОСОБА_7 , шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення, а саме повернути відомості про батьків дитини змінивши записи про батька дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_24 » матір дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_25 » місце народження дитини з «м. Київ» на «смт. Козелець Козельського району Чернігівської області».

Передати малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під опіку Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації для подальшого влаштування.

Вважати усиновлення скасованим від дня набрання чинності рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15.08.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей