Ухвала

від 09.05.2024 по справі 752/3991/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3991/23

Провадження №: 1-кс/752/3045/24

У Х В А Л А

09 травня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12017100010005346 відомості щодо якого внесені 16.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна,-

встановив:

Клопотання обґрунтовується наступним.

03.11.2023 слідчими слідчого відділу УП ГУ Національної поліції у м. Києві в межах кримінального провадження №12017100010005346 від 16.06.2017 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.10.2023 був проведений обшук у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 . Обшук відбувався з метою відшукання та вилучення оригіналів документів за місцем мешкання ОСОБА_6 , мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, чорнові записи, блокноти та інші документи, що містять зразки почерку та підпису ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Разом з тим, під час обшуку було вилучено належне ОСОБА_5 майно, а саме:

- ноутбук сірого кольору марки «НР» модель ВСМ943142 Y (с/н СND605TD7 ) та зарядний пристрій до нього - СТ: WEBDKOBGC9YVKO OB;

- ноутбук сірого кольору марки «НР» модель ІСЕS-003 СLASSB, серія 2СЕ2311416 HP РRОВООК 4540з (с/н В6N37EAACB ) сірого кольору та зарядний пристрій до нього - СТ: WRGTLOBL9ZVVLC;

- накопичувач чорного кольору квадратного кольору марки «Seagate» model SRDONFZ p/n ІТFАРS-500, S/N NAABOHHY .

Вилучене майно постановою прокурора Голосіївської прокуратури міста Києва від 03.11.2023 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12017100010005346.

14.11.2023 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було накладено арешт на вищезазначене майно.

Вважають, що накладений арешт на майно ОСОБА_5 є необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. І таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс 18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-41 8цс 1 8).

З метою однакового застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального законодавства, уникнення неоднозначного його тлумачення під час здійснення повноважень слідчим суддею суду першої інстанції судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05.04.2013 року підготувала Лист N223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», у п. 13 якого зазначене наступне: «розгляд питання щодо скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 174 КПК. Слідчий суддя скасовує цей захід забезпечення лише у випадку надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У пп. 2 п. 2.6. Роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, яке викладене у формі «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження», зазначено: «щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч. 3 ст. 64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів КПК України ОСОБА_5 с третьою особою, щодо майна якого вирішується питання про арешт. Жодного відношення до досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100010005346 він не має та не мав на момент вилучення майна.

Крім того, з наявних матеріалів справи відсутній прямий, або опосередкований зв`язок ОСОБА_5 як власника майна з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Саме ОСОБА_5 є законним власником арештованого майна, а саме: ноутбуку марки «НР» (с/н СND605TD7 ) сірого кольору та зарядного пристрою до нього, ноутбуку марки «НР» (с/н В6N37EAACB) сірого кольору та зарядного пристрою до нього, накопичувану чорного кольору марки «Seagate», яке було вилучено при проведені обшуку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначене майно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігало на собі сліди злочину та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а постанова прокурора про визнання речовими доказами, на яке міститься посилання в ухвалі, є формальною постановою, яка не може ґрунтуватися на вимогах закону та бути належним чином вмотивованою.

Накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт вищезазначеного майна жодним чином не сприяє швидкому, повному га неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 є свідком у зазначеному кримінальному проваджені, а її чоловік - ОСОБА_7 жодного процесуального статусу у проваджені не має.

Вважають, що подальше накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування гак і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним

Таким чином, позбавлення впродовж тривалого часу можливості володіти та користуватися своїм майном, спричиняє їх власнику моральну шкоду, оскільки зазначені речі є речами особистого вжитку. Крім того, ноутбуки використовуються власником у професійній діяльності, тому позбавлення права користуватись цим майном спричиняє його власнику збитки та впливають на ефективність його роботи.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, відсутні обставини, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на вищезазначене майно.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що ухвала слідчого судді ро накладення арешту є законною, вилучені речі в ході обшуку відповідають критеріям ст. 98 КПК України, застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження не відпали, оскільки вилучені предмети є предметом експертного дослідження, а саме проводиться судова комп`ютерна експертиза. Зазначені у клопотанні речі були скеровані до експертної установи до КНДКЕЦ МВС України. Щодо обставин кримінального провадження вказав, що у 2007 році ОСОБА_8 взяла кредит у банку. Загальна сума кредиту була близько 5000000 грн., а також 432000 доларів з метою придбання земельної ділянки та здійснення будівництва будинку на цій земельній ділянці, в подальшому все це майно було в заставі банку. У 2015 ОСОБА_8 виїхала до США. ОСОБА_8 є бізнеспартнером ОСОБА_6 . У 2017 закінчувався термін дії довіреності ОСОБА_8 на ОСОБА_6 . ОСОБА_6 у 2017 звернулась до державного реєстратора з метою скасування обтяження, надавши лист банку. Через 4 дні майно було продано. Коли була перевірка встановлено, що заставне майно було відчужено. Оскільки підставою для скасування обтяження був лист банку, який не видавався банком, призначили комп`ютерну експертизу, так як на комп`ютері може зберігатись відповідний лист. За адресою де проводився обшук син ОСОБА_6 не проживає, там проживає вона із чоловіком.

Адвокат щодо доводів прокурора заперечив, зазначив, що у ОСОБА_6 статус свідка у цьому провадженні. Відомості щодо того, що за адресою, де проводився обшук проживає ОСОБА_6 відсутні. Під час обшуку був присутній лише адвокат. Щодо проведення експертизи, то вказав, що арешт накладений в листопаді 2023, і лише після клопотання про скасування арешту майна була призначена комп`ютерно експертиза.

Вислухавши доводи учасників, дослідивши клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На думку слідчого судді, оскільки майно арешт на яке просить скасувати адвокат є предметом експертного дослідження, то потреба в арешті такого майна на даний час не відпала.

Керуючись статтями 372, 376 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12017100010005346 відомості щодо якого внесені 16.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1