Рішення

від 25.06.2024 по справі 753/19613/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19613/23

провадження № 2/753/502/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 червня 2024 року Дарницький районний суд м.Києва в складі: головуючого судді Котвицького В.Л., за участю секретаря судового засідання Овчар В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агенство "ПОЛІФАСТ" про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 03.11.2014 по 01.09.2021 позивач перебував в трудових відносинах з КП Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст»), обіймаючи посаду техніка-програміста. Всупереч вимогам законодавства підприємством було нараховано, але не виплачено заробітну плату в загальному розмірі 269 372,16 грн. При звільненні, з позивачем не було проведено повного розрахунку, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до сьогоднішнього дня нараховану заробітну плату так і не виплачено. Просив суд стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату у сумі 269 372,16 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 40 082,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49 102, 50 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, у позивача було порушено його звичний уклад життя, крім того внаслідок переживань, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, позивач зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому було завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 178 000,00 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.11.2023 дана справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в судове засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду подав заяву в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у відсутність сторони позивача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З врахуванням положень ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді письмових матеріалів справи судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, отриманої на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 працював у період з 03.11.2014 по 01.09.2021 у Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст») на посаді техніка-програміста.

Наказом №15-к від 01.09.2021 позивач був звільнений з займаної посади на підставі ст.38 КЗПП України (поважн.прич.).

Згідно наданого розрахунку позивача відповідач має заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в сумі 309 454,16 грн.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Згідно ч. 1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Вказана сума не спростована відповідачем. Розрахунку заборгованості по заробітній платі наявної у відповідача перед позивачем, останній не надав.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, і не проведений з вини власника або уповноваженого ним органу своєчасного розрахунку з працівником, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117КЗпП України тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на те, що відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив і виплату всіх сум, що належать позивачу від КП Київської обласної ради «Поліфаст» в день його звільнення не провів, та безпідставно не здійснив цього і на даний час, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців, а саме за період з 01.09.2021 по 28.02.2022, що становить 49 102,50 грн.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Пропрактику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак не більше ніж за шість місяців, тобто 49 102,50 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 178 000,00 грн., в зв`язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 5000,00 грн.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням частин першої статті 280 ЦПК України.

Отже, повно і всебічно з`ясувавши обставини у справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати у загальному розмірі 309 454,16 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 49 102,50 грн підлягають задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Разом з тим, вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (5000,00 грн.), а саме у розмірі 2,8% (5000,00 х 100 : 178 000,00). А тому судовий збір за розгляд позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у пропорційному розмірі - 75,15 грн. слід покласти на відповідача (2684,00:100 х 2,8%).

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 75,15 грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 11/09-01 від 11.09.2023, додаткову угоду до вказаного договору та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, її нескладність, а також проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає за доцільне вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу задовольнити частково на суму 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 77-81, 211, 228, 235, 258-259 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агенство "ПОЛІФАСТ" про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» (код ЄДРПОУ 13723220) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 309 454,16 грн., який визначений без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 в сумі 49 102,50 грн., який визначений без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» (код ЄДРПОУ 13723220) на користь держави судовий збір у розмірі 3585,57 грн. (за позовні вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні).

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» (код ЄДРПОУ 13723220) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 75,15 грн. (за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди) та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Л. Котвицький