Ухвала

від 07.08.2024 по справі 757/33281/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33281/24-к

пр. 1-кс-29146/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №6202100000000862 від 07.10.2021, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №6202100000000862 від 07.10.2021.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 07.06.2024 у справі № 757/25108/24-к, накладено арешт, зокрема, на майно третіх осіб у кримінальному провадженні, серед яких зазначено ТОВ «ЕНЕРГО-ІНВЕСТГРУП» (код ЄДРПОУ 38984057).

Товариство вважає, що арешт на грошові кошти, які розміщені на вищевказаних рахунках, накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 у справі № 757/25108/24-к, повинен бути скасований.

Посадові особи Товариства не мають відношення до кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України, які розслідуються в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №6202100000000862 від 07.10.2021. У зазначеному кримінальному провадженні посадові особи Товариства не мають процесуального статусу ані підозрюваного, ані обвинуваченого, ані засудженого.

Таким чином, директор товариства просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 року у справі №757/25108/24-к на майно ТОВ «ЕНЕРГО- ІНВЕСТГРУП» (код ЄДРПОУ 37339327), а саме: грошові кошти, розміщені на банківських рахунках в банківських та фінансових установах: АБ «Укргазбанк» (МФО 320478) - № НОМЕР_1 ;АТ «КІБ» (МФО 322540) - № НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 в судове засідання з`явився подав заяву про розгляд клопотання без технічної фіксації, вимоги підтримав.

Прокурор в судове засідання з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без технічної фіксації, заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки арешт є актуальним і спрямованим на тимчасове обмеження права власності до прийняття відповідних процесуальних рішень по кримінальному провадженню.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши позицію учасників розгляду щодо вимог клопотання, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07.10.2021, у тому числі за підозрами: 1) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України; 2) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;3) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;4) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України, за відповідними видами співучасті, передбаченими ст. 27 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 07.06.2024 у справі № 757/25108/24-к, накладено арешт, зокрема, на майно третіх осіб у кримінальному провадженні, серед яких зазначено ТОВ «ЕНЕРГО-ІНВЕСТГРУП» (код ЄДРПОУ 38984057).

Так, санкціями ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 та ст. 255 КК України, передбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

З ухвали в бачається, що слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підозрються у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає застосування додаткового покарання у виді конфіскацієї майна, приймаючи до уваги наявність даних про належність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, а саме на майно яке перелічено ним у клопотанні, та на праві власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Також, слідчий суддя з метою збереження переліченого у клопотанні слідчого майна або збереження його економічної вартості, передав його в управління за договором Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

У відповідності до положень п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Так, судовому засіданні стороною звернення не було доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту нерухомого майна, втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування. Відтак, підстави накладення арешту не відпали та продовжують існувати, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №62021000000000862.

З врахуванням зазначеного, стороною звернення не доведено слідчому судді, що мета арешту була безпідставною, чи наявні нові обставини, які б свідчили про необхідність на момент розгляду клопотання скасувати арешт, а тому посилання директора товариства є формальні.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що втручання органу досудового розслідування у право на мирне володіння майном забезпечує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника, а також, що існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між арештом майна та метою, яку даний захід прагне досягти.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №6202100000000862 від 07.10.2021,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1