Рішення

від 15.07.2024 по справі 759/9829/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9829/24

пр. № 2/759/3737/24

15 липня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» про визнання припиненими трудових відносин та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14.05.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» про визнання припиненими трудових відносин та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» з 30.04.2024 року на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України; зобов`язати ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.07.2022 року по 30.04.2024 року в розмірі 139692,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 06.05.2021 року перебуває на посаді слюсаря-електрика ремонту обслуговування вантажопідіймальних машин та кранів ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» відповідно до наказу № 6-к від 05.05.2021 року.

15.03.2023 року на адресу ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» ним було направлено заяву про звільнення його з роботи 30.03.2023 року за власним бажанням, яку відповідачем було отримано 17.03.2023 року.

Після отримання заяви директор ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» повідомив його про необхідність рукописним способом написати заяву про звільнення в якій має бути зазначена дата звільнення 01.07.2022 року, що чинне законодавство не вимагає.

Крім того, зазначив, що в порушення норм чинного законодавства станом на 13.05.2024 року його не було звільнено із займаної посади, не видано відповідний наказ про звільнення, в зв`язку з чим він не може влаштуватись на іншу основну роботу.

04.04.2024 року він повторно звернувся до ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» з вимогами щодо звільнення його з роботи 30.04.2024 року з посади слюсаря-електрика ремонту обслуговування вантажопідіймальних машин та кранів ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.07.2022 по 30.04.2024 року.

Однак станом на 13.05.2024 року відповіді так і не отримав.

З огляду на те, що позивачем втрачені зв`язки з роботодавцем, він не виконує будь-яку трудову діяльність на його користь, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір інакше ніж за рішенням суду.

Крім того, зазначив, що в період з 01.07.2022 року по 30.04.2024 року відповідач має сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 139692,96 грн.

На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06.05.2021 року перебуває на посаді слюсаря-електрика ремонту обслуговування вантажопідіймальних машин та кранів ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» відповідно до наказу № 6-к від 05.05.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.03.2023 року на адресу ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» було направлено заяву про звільнення останньої з посади слюсаря-електрика ремонту обслуговування вантажопідіймальних машин та кранів ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» за власним бажанням 30.03.2023 року (а.с. 42).

Вказану заяву позивачем було відправлено за допомогою ДП «Укрпошта», яку відповідачем було отримано 17.03.2023 року, про що свідчить накладна (а.с. 43-45).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.04.2024 року позивач повторно звернувся до ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» з вимогою щодо звільнення його 30.04.2024 року з посади слюсаря-електрика ремонту обслуговування вантажопідіймальних машин та кранів ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» про що видати відповідний наказ, виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.07.2022 року по 30.04.2024 року та щодо здійснення відповідних відрахувань та повернення трудової книжки.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між працівником ОСОБА_1 та ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» з 30.04.2024 року відповідно до ч. 1 статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

У зв`язку з чим, відповідач проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього трудових обов`язків.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача, були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому, враховуючи ті обставини, що трудові обов`язки позивач припинив з відповідачем 30.04.2024 року, що підтверджується поданою позивачем заявою від 15.03.2023 року та вимогою від 04.04.2024 року, однак відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства у встановленні строки, а тому з вказаних підстав позовні вимоги позивача про припинення трудових відносин підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні в частині припинення трудових відносин підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 01.07.2022 року по 30.04.2024 року в розмірі 139692,96 грн., судом встановлено наступне.

Згідно довідки за формою ОК-5 вбачається, що заробітна плата ТОВ «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» позивачу не нараховується та не виплачується з 01.07.2022 року (а.с. 40-41).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться зокрема відомості по роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України.

Так, на підставі п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Вiдповiдно до п.3 постанови Кабiнетv Мiнiстрiв України № 301 вiд 27 квiтня 1993 року «Про трvдовi книжки працiвникiв» трудовi книжки зберiгаються на підприємствах, в установах i органiзацiях, а при звiльненнi працiвника трудова книжка видається йому пiд розписку в журналі облiку.

Вiдповiдно п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства юстиції України i Мiнiстерства соцiального захисту населення України вiд 29.07.1993 №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року №4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, згідно зі статтею 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, тому вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

В пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що оскільки згідно зі статтею 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

В поданій позовній заяві, позивач просить суд, визнати трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» припиненими на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю з 30 квітня 2024 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнути за період з 01.07.2022 року по 30.04.2024 року.

Враховуючи, що позивач просить припинити трудові відносини з 30.04.2024 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по 30.04.2024 року, то позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» про визнання припиненими трудових відносин та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» ( код ЄДРПОУ 37413117, місце знаходження: м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 15-А, кв. 4) припиненими на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю з 30 квітня 2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» ( код ЄДРПОУ 37413117, місце знаходження: м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 15-А, кв. 4) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПП «Ліфт Кран Сервіс» ( код ЄДРПОУ 37413117, місце знаходження: м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 15-А, кв. 4) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. П`ятничук