Рішення

від 13.08.2024 по справі 626/1320/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/1320/24

Провадження № 2/626/322/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.08.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою Відділом у справах дітей Наталинської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . За час спільного проживання у них народився син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 2022 року відповідачка покинула позивача та сина та почала проживати окремо, забравши всі документи його та сина та повернулася в Харківську область, Красноградського району, с.Петрівка.

З 24 лютого 2022 року позивач вимушений був виїхати з місця постійного проживання Запорізької області с. Марфопіль та на даний час зареєстрований як ВПО та проживає в АДРЕСА_1 .

В даний час син проживає з позивачем та його теперішньою дружиною.

Син повністю знаходиться на утриманні позивача та він займається його вихованням та лікуванням, що підтверджується характеристиками зі школи та довідкою сімейного лікаря. Також позивачем подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина. Дане рішення передано до виконавчої служби, оскільки в добровільному порядку допомогу не надає.

Відповідачка життям сина не цікавиться, з ним не спілкується, хоча проживає з ними в одному селі на сусідній вулиці. Вона не вітає сина навіть з днем народження та іншими святами. Ще до того як син став проживати з позивачем, вона сином не займалася, внаслідок чого він відставав у навчанні та його хотіли залишити на наступний рік.

Позивач вважає, що це свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківський обов`язків по вихованню дитини.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, наявність яких відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Ухвалою від 09.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 02.08.2024 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю та відзиву на позовну заяву суду не надав.

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України надали суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

В матеріалах справи є копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 13).

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.05.2022 року та від 27.09.2022 року ОСОБА_1 та його син ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 зареєстрував шлюб 05.02.2022 року з ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського району Харківської області від 11.06.2024 року №553 питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно покласти на розсуд суду.

Крім того у висновку зазначили, що ОСОБА_2 проживала у не зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітній син ОСОБА_1 проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні.

Судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 29.03.2024 року №626/1226/24 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На даний час батько разом з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі слів батька дитини, ОСОБА_1 , після закінчення спільного проживання з матір`ю дитини ОСОБА_2 , всупереч вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства мати постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, взагалі не цікавиться його долею, життям, не відвідує його вдома чи в будь якому іншому місці, не має бажання бачитися чи спілкуватися з дитиною.

Відповідно до характеристики Петрівського ліцею, який відвідує ОСОБА_5 має позитивну динаміку і в навчанні і в вихованні з боку батьків. Всі потреби дитини задоволені.

З висновку психологічного обстеження ОСОБА_1 , наданого практичним психологом Петрівського ліцею, вбачається, що порівнюючи теперішній стан дитини з минулими роками, дитина перебуває у стабільному позитивному психоемоційному стані. Якщо раніше хлопчик проявляв агресію, негатив, підвищену тривожність, гіперактивність, не бажав і не вмів ефективно спілкуватися, блоковані були когнітивні функції, то на теперішній час дитина завжди усміхнена, легко йде на контакт, дружелюбний, позитивно спілкується та проявляє добру зацікавленість до оточуючих, у нього з`явилися друзі, яких раніше не було, бо діти цуралися його.

Відношення до школи позитивне. В сім`ї переважає позитивний мікроклімат, батько та дружина батька ОСОБА_6 , огорнули хлопчика увагою, піклуванням та любов`ю. Разом з дружиною батька, ОСОБА_6 , надолужили знання, разом проводять багато часу, організовують дозвілля хлопчика.

Зі слів психолога хлопчик рідко згадує свою біологічну матір, не спілкуються, згадки тривожні та негативні, згадує багато травмуючих ситуацій, які вплинули на його розвиток, поведінку, навчання та й на життя в цілому.

Згідно діагностичного дослідження хлопчик на даний час має низьку тривожність.

Згідно із довідками, що наявні в матеріалах комісії, від 25.03.2024 року дитина відвідує лікаря у супроводі батька, інформацію, яку підтвердив ОСОБА_1 .

Мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею проживає неповнолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як внутрішньо переміщена особа. Працює у СТОВ АПКО дояркою.

ОСОБА_2 неодноразово запрошувалась на засідання комісії в телефонному режимі, так, як особисто не має можливості з нами зустрітися у зв`язку із зайнятістю на роботі, на контакт іде, погоджується, що це в її інтересах, але на засідання комісії не з`являється.

Також, вона повідомляє, що інформація, яку надав її колишній співмешканець, не відповідає дійсності. З її слів вона не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, сплачує аліменти.

06.06.2024 року відбулося позачергове засідання комісії з питань захисту прав дитини, розглядалось лише одне питання, яке було перенесено у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 , на яке вона знову не з`явилась.

В телефонному режимі їй було роз`яснено ст. 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно дитини, участі у вихованні, лікуванні та навчанні дитини не приймає, не турбується про здоров`я сина, не виявляє у відношенні до дитини турботи, що дійсно вказує на неналежне виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування батьківськими обов`язками, в розумінні законодавчих положень.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином сукупністю наведених доказів підтверджується, що ОСОБА_2 не займається та не бажає займатися вихованням дитини, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Зазначені факти, суд розцінює як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїх батьківських обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, не бажання займатися вихованням дитини, наявність яких відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача прав по відношенню до її дитини, оскільки відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, тобто самоусунулась від виховання дитини.

Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно судового наказу Красноградського районного суду Харківської області №626/1226/24 від 29.03.2024 року з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Так як з відповідача на користь позивача вже стягуються аліменти на утримання дитини, то під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав не приймається рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до частин першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків та самої дитини. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.

У всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд, оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та її небажання виховувати дитину, в зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164, 166, 180, 184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4-5, 12, 76-83, 265, 280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Суддя