Постанова

від 16.08.2024 по справі 922/1466/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/1466/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.

без виклику сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. №1699Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24 (повний текст якого складено 01.07.2024 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Хотенцем П.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", м. Харків

про стягнення 21929,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 15552,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку та 6377,01 грн пені за несвоєчасну поставку.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами договором закупівлі щодо своєчасної поставки товару.

27 червня 2024 року через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" подано клопотання (вхідний № 16745) про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

28 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" подано клопотання (вхідний № 16811) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (уточнене).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 10886,40 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, 4463,90 грн пені за несвоєчасну поставку та 2119,60 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем у відповідності до пункту 4.2 договору закупівлі, було направлено відповідачу 20 грудня 2023 року письмову рознарядку за вихідним №НХ08/5456 на електронну адресу постачальника на поставку товару на загальну суму 153600,00 грн., строк виконання якої - до 03 січня 2024 року включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абзац 2 пункт 4.2 договору). Однак відповідачем вищевказана письмова рознарядка виконана постачальником частково на суму 49920,00 грн. (за видатковою накладною №РН-0000047 від 20.12.2023) та на суму 30720,00 грн. (за видатковою накладною №РН-0000008 від 21.02.2024), при цьому поставка на суму 30720,00 грн. здійснена із простроченням, а також недопоставлено товару на суму 72960,00 грн., у зв`язку з чим наявні підстави для застосування підпункту 9.3.1. пункту 9.3. договору щодо стягнення з постачальника штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару.

Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем відповідачу штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 15552,00 грн. та пеню у сумі - 6377,01 грн. за період з 08 січня 2024 року по 24 квітня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про його арифметичну правильність.

Разом з цим, місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача (вхідний № 16745 від 27 червня 2024 року) про зменшення суми штрафних санкцій, дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 30% та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 10886,40 грн. та суму пені за несвоєчасну поставку в розмірі 4463,90 грн.

При цьому господарський суд зазначив, що, зважаючи на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді нарахування відповідачу штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 15552,00 грн, та пеню у сумі - 6377,01 грн та враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору про закупівлю від 06.12.2023, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу та пені на 30%.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просить судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалюючи рішення в частині зменшення штрафних санкцій з 21 929,01 грн. до 15 350,30 грн., порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи.

При цьому апелянт зазначає, що несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з поставки за договором закупівлі не є винятковим випадком, до того ж сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем умов договору не може бути самостійною підставою для зменшення штрафних санкцій.

Також апелянт звертає увагу на те, що відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 30.04.2023, майже через два місяці подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, тоді як відповідно до частини 3 статті 252 ГПК України у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, процесуальні дії (в тому числі подання клопотання про зменшення штрафних санкцій), строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежено першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, вказує на те, що відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 та від 04.05.2018 у справі №817/1068/17 та від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині , а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Отже місцевий господарський суд безпідставно зменшив на 30% розмір судового збору, який підлягав стягненню з відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. №1699Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24.

Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

Відповідачем 15.07.2024 через систему «Електронний суд» в електронному кабінеті отримано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується відповідною довідкою, отже останнім днем строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є 30.07.2024 включно.

Проте відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 06 грудня 2023 року за результатами процедури закупівлі №UA-2023-10-27-010187-a, запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (підшипники), Код ДК 021:2015 -34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (відповідачем, постачальником ) було укладено договір закупівлі №ОД/НХ-23-914НЮ.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікацій № 1, що є невід`ємною частинною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 15.1. строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2023 року. На період дії воєнного станку строк дії договору визначається з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

Згідно пункту 1.2. договору найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (підшипники) (код ДК 021:2015 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху, реєстраційний номер процедури ОД-23Т_405_ВО).

Відповідно до пункту 1.3. договору виробник товару: ТОВ ТРС, м. Харків, Україна.

Згідно пункту 1.4. договору кількість, асортимент, марка товару визначаються у Специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору

Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору мають перевагу.

Згідно пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару. Строк поставки товару протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену у цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом направлення листа із накладення ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан - копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідно роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно пункту 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані із виконанням цього договору.

Згідно пункту 6.2. договору ціна у цьому договорі та первинних документах вказується в національній валюті України гривні.

Відповідно до пункту 6.3. договору загальна ціна договору без ПДВ становить 128000,00 грн, крім того ПДВ 20 % 25600,00 грн, усього з ПДВ 153600,00 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані зі виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних із виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.

Згідно пункту 7.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 робочий день з дати реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування з операції по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно пункту 4.2. цього договору та Специфікації № 1 (додаток № 1,) при наявності документів, зазначених у пункті 5.4. цього договору.

Також між сторонами підписано додаток № 1 до договору, Специфікації № 1 на загальну суму 153600,00 грн.

У відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 20 грудня 2023 року покупець направив письмову рознарядку за вихідним №НХ08/5456 на електронну адресу постачальника на поставку товару вал воздуходувки у кількості 3 шт. на суму 153600,00 грн.

Також позивач зазначає, що строк виконання письмової рознарядки за вихідним №НХ08/5456 від 20 грудня 2023 року постачальником складав до 03 січня 2024 року включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абзац 2 пункт 4.2 договору).

20 грудня 2024 року відповідачем було поставлено товар на суму 49920,00 грн, відповідно видаткової накладної №РН-0000047.

Також 21 лютого 2024 року відповідачем було поставлено товар на суму 30720,00 грн, відповідно видаткової накладної №РН-0000008.

Отже, як свідчать матеріали справи письмова рознарядка за вихідним №НХ08/5456 від 20 грудня 2023 року виконана постачальником частково, з пропуском строку, у зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення з відповідача 15552,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару та 6377,01 грн пені за несвоєчасну поставку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, із змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 610 та пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до підпункту 9.3.1. пункту 9.3. договору, постачальник за цим договором несе зокрема таку відповідальність: при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань до поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Як вже зазначалося, у відповідності до п.4.2 укладеного договору, 20.12.2023 покупець направив письмову рознарядку за вих. №НХ08/5456 на електронну адресу постачальника на поставку товару на суму 153 600,00 грн.

Строк виконання письмової рознарядки за вих. №НХ08/5456 від 20.12.2023 постачальником складав до 03.01.2024 включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абз. 2 п. 4.2 Договору).

Проте, 20 грудня 2024 року відповідачем було поставлено товар на суму 49920,00 грн, відповідно видаткової накладної №РН-0000047.

Також 21 лютого 2024 року відповідачем було поставлено товар на суму 30720,00 грн, відповідно видаткової накладної №РН-0000008.

Отже, зважаючи на прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання із поставки товару, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно нараховано до стягнення 15552,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару та 6377,01 грн пені за несвоєчасну поставку.

Колегія суддів перевірила здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій за допомогою програми "Ліга-закон" та дійшла висновку про його арифметичну правильність.

Щодо заявлених відповідачем клопотань про зменшення штрафних санкцій вхідний № 16745 від 27 червня 2024 року) та вхідний № 16811 від 28 червня 2024 року (уточнене) колегія суддів зазначає про таке.

Зі змісту поданих відповідачем клопотань про зменшення штрафних санкцій вбачається, що відповідач в їх обґрунтування посилається на такі обставини:

- 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено й діє на час розгляду даної справи. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 остання підтвердила, що обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення. При цьому, відповідач знаходиться у прифронтовому місті Харкові, через що він опинився у скрутному матеріальному становищі. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові.

- у господарському суді Харківської області перебувають шість тотожних справ за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" щодо стягнення грошових коштів, тому стягнення повної суми штрафних санкцій покладе значний тягар на відповідача, що може призвести до унеможливлення його подальшої господарської діяльності.

- позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності збитків за неналежне виконання умов договору, а відповідно до умов договору, оплата за договором здійснюється на 45 банківський день з дати реєстрації ПН/РК. Тобто, позивачем не було перераховано жодних коштів на рахунок відповідача, внаслідок чого як зазначає відповідача, позивачем не понесені збитки за порушення умов договору №ОД/НХ-23-914НЮ.

Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про винятковість випадку невиконання останнім зобов`язання по договору та є підставою для застосування положень статті 233 ГПК України та частини 3 статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищезазначених клопотань, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.

Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022 Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року по справі № 910/7679/22 зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).Вказаний лист ТПП України адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Також, у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні, а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Разом з цим, відповідачем в рамках даної справи не надано жодного доказу того, що обставина воєнного стану спричинила його скрутне майнове становище та істотно ускладнило здійснення господарської діяльності.

До того ж, при вирішенні питання щодо зменшення розміру мають бути враховані не лише інтереси відповідача, але й позивача, тоді як апелянтом не доведено, що майновий стан позивача перебуває у кращому становищі, аніж відповідне положення відповідача і останнім взагалі не надано доказів на підтвердження свого майнового стану.

Сам по собі факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем умов договору не є самостійною підставою для зменшення штрафних санкцій.

Також слід зазначити, що як договір про закупівлі № ОД/НХ-23-914НЮ від 06.12.2023, так і додатки до нього укладалися сторонами в період, коли в країні вже діяв режим воєнного стану, у зв`язку з чим відповідач при укладенні зазначеного договору та додатків до нього мав усвідомлювати можливість настання певних негативних наслідків для сторін цього договору, обумовлених обставиною воєнного стану.

Також колегія суддів бере до уваги ступінь виконання зобов`язання, а саме: письмова рознарядка вихідним №НХ08/5456 на електронну адресу постачальника на поставку товару на суму 153600,00 грн. виконана постачальником без прострочення лише на суму 49 920,00 грн., тоді як поставка на суму 30720,00 грн. здійснена із простроченням на 49 днів, а решта товару за рознарядкою на суму 72960,00 грн. на момент подання позову у даній справі (квітень 2024 року) взагалі поставлена не була. При цьому відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним вживалися всі можливі дії щодо повного виконання вищенаведеної рознарядки. Вказана обставина не дає підстав вважати, що дії відповідача носили добросовісний характер.

Крім цього, колегія суддів не вбачає того, що заявлені штрафні санкції є неспівмірними із наслідками порушення, оскільки його розмір складає лише 15% вартості несвоєчасно поставленого товару, а розмір пені 6377,01 грн. пені становить менше, аніж 9 % від непоставленого товару.

Також слід зазначити, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 30.04.2023 через електронний кабінет в системі «Електронний суд», майже через два місяці подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, тоді як відповідно до частини 3 статті 252 ГПК України у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, процесуальні дії (в тому числі подання клопотання про зменшення штрафних санкцій), строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежено першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже відповідачем подані клопотання про зменшення штрафних санкцій із порушенням строку для вчинення такої процесуальної дії (тридцять днів) без клопотання про поновлення такого строку, у зв`язку з чим такі клопотання підлягали залишенню судом першої інстанції без розгляду в порядку частини 2 статті 118 ГПК України, а питання щодо зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції міг вирішувати виключно із власної ініціативи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу на 30%.

При цьому колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Апелянт, при цьому, цілком обґрунтовано послався на висновки Верховного Суду з цього питання, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 та від 04.05.2018 у справі №817/1068/17 та від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, які є релевантними.

Разом з цим, оскільки апеляційним господарським судом встановлено безпідставність застосування місцевим господарським судом положень статті 233 ГПК та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення штрафних санкцій, то обставина покладення судом першої інстанції на відповідача на 30% менше витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви не впливатиме на здійснення апеляційним господарським судом нового розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. №1699Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1466/24 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 4665,60 грн. грн. штрафу та 1913,11 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 15552,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару та 6377,01 грн пені за несвоєчасну поставку товару.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 4542,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.08.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук