Рішення

від 16.08.2024 по справі 902/650/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р.Cправа № 902/650/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", 02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок, 8, офіс, 199, ідентифікаційний код юридичної особи 37502259

до Приватного підприємства "Квадріс-Н", 23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Славне, вулиця Тиха, будинок 104 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 35445922

про стягнення 24 800,00 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 12.06.2024 надійшла позовна заява № б/н від 12.06.2024 (вх. № 667/24 від 12.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Приватного підприємства "Квадріс-Н" про стягнення 24 800,00 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами в усній формі договором поставки від 02.02.2022.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 17.06.2024 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/650/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 17.06.2024 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 17.06.2024 року, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 17.06.2024) до електронного кабінету відповідача.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "Квадріс-Н" про стягнення 24 800,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.02.2022 між сторонами укладено усний договір поставки, що підтверджується виставленими відповідачем рахунками на попередню оплату за поставку товару на суму 24 800,00 гривень.

Позивачем згідно платіжних доручень від 02.02.2022 та від 03.02.2022 перераховано відповідачу 24 800,00 гривень попередньої оплати згідно виставлених ПП "Квадріс-Н" рахунків.

З огляду на непоставку відповідачем товару, позивачем 17.05.2024 надіслано відповідачу вимогу про повернення коштів № 1971 від 17.05.2024 про повернення суми передоплати у розмірі 24 800,00 гривень.

Відповіді на вимогу відповідач не надав, суму попередньої оплати у розмірі 24 800,00 не повернув.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02 лютого 2022 року Приватним підприємством "Квадріс-Н" як постачальником виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквівес" як покупцю рахунок № 10 від 02.02.2022 на оплату товару (насос СВН-80.00.000-01) на суму 12 400,00 гривень та рахунок № 11 від 02.02.2022 на оплату товару (насос ВС-80.00.000) на суму 12 400,00 гривень (т. 1 а.с. 4, 5).

02 лютого 2022 року згідно платіжної інструкції № 174 від 02.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" перераховано Приватному підприємству "Квадріс-Н" 12 400,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: передоплата за насос, зг. рах. № 10 від 02.02.2022р." (т. 1 а.с. 6).

03 лютого 2022 року згідно платіжної інструкції № 179 від 03.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" перераховано Приватному підприємству "Квадріс-Н" 12 400,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: "передоплата за насос, зг. рах. № 11 від 02.02.2022р." (т. 1 а.с. 6 (зворотна сторона).

Доказів передачі товару відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

З огляду на непоставку станом на 17.05.2024 відповідачем товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" 17.05.2024 надіслано Приватному підприємству "Квадріс-Н" за адресою його місцезнаходження вимогу про повернення коштів попередньої оплати в сумі 24 800,00 гривень (т. 1 а.с. 7).

Відповіді на вимогу позивача та доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач товар за договором не поставив, отриману суму попередньої оплати не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення 24 800,00 гривень передплати за непоставлений товар.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 24 800,00 гривень попередньої оплати отриманої відповідачем згідно платіжних інструкцій № 174 від 02.02.2022 та № 179 від 03.02.2022 за укладеним в усній формі між сторонами договору поставки.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами судом враховано таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині 1 статті 642 ЦК України.

За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість укладення правочинів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом викладення його змісту в певному документі.

Як вбачається із матеріалів справи Приватним підприємством "Квадріс-Н" як постачальником 02.02.2022 виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквівес" як покупцю рахунки на оплату товару (насос СВН-80.00.000-01, насос ВС-80.00.000) № 10 від 02.02.2022 та № 11 від 02.02.2022 на загальну суму 24 800,00 гривень.

Відповідно до умов зазначених у вказаних рахунках оплата цього рахунку означає погодження умов поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому разі не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

На виконання домовленостей між сторонами 02.02.2022 та 03.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" згідно платіжної інструкції № 174 від 02.02.2022 та № 179 від 03.02.2022 перераховано Приватному підприємству "Квадріс-Н" 24 800,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: "передоплата за насос, зг. рах. № 10 та № 11 від 02.02.2022р."

З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції що діяла на момент вчинення господарської операції) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Пунктом 2.5 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення).

Як встановлено судом рахунки на оплату № 10 від 02.02.2022 та № 11 від 02.02.2022 на суму 24 800,00 гривень містять найменування товару, його ціну, реквізити відповідача (оферта), а також підпис відповідача про прийняття умов щодо поставки саме такого товару і в тій кількості, що були визначені відповідачем у вказаних рахунках за умови здійснення позивачем попередньої оплати.

У свою чергу про погодження змісту та обсягу господарської операції між сторонами свідчать дії позивача щодо сплати попередньої оплати згідно платіжних інструкцій № 174 від 02.02.2022 та № 179 від 03.02.2022 на суму 24 800,00 гривень (акцепт).

Наведене підтверджує обставину щодо оплати позивачем 100% вартості товару на умовах попередньої оплати та виникнення у відповідача обов`язку здійснити поставку оплаченого товару.

Таким чином, сторонами було укладено в простій письмовій формі договір поставки, що зафіксовано у змісті рахунків на оплату та платіжних інструкцій про вчинення сторонами відповідних дій.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, доказів передання товару за договором чи повернення попередньої оплати.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Частиною 1 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем у рахунках на оплату товару визначено, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Еквівес" згідно платіжних інструкцій № 174 від 02.02.2022 та № 179 від 03.02.2022 перерахувало на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 24 800,00 гривень.

У графі призначення платежу при здійсненні переказу коштів відповідачу позивачем вказано: "передоплата за насос, зг. рах. № 10 та № 11 від 02.02.2022р.", відтак позивачем оплачено товар за договором на умовах передоплати 100% його вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Відповідачем грошові кошти за договором отримано до передачі покупцю товару за договором, тому за своєю правовою природою кошти отримані відповідачем наперед у рахунок оплати за товар, який мав бути поставлений, але є ще не поставленим на момент здійснення оплати є попередньою оплатою (авансом) за договором.

Двосторонній характер договору поставки (купівлі-продажу) зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу бере на себе обов`язок здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК.

За змістом статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що позивачем 02.02.2022 та 03.02.2022 згідно виставлених відповідачем рахунків здійснено попередню оплату товару в розмірі 100 % його вартості у розмірі 24 800,00 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 02.02.2022 по 17.05.2024 зобов`язання з поставки товару за договором відповідачем виконані не були.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23 умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

Судом установлено, що 17.05.2024 ТОВ "Еквівес" було направлено відповідачу вимогу про повернення коштів у сумі 24 800,00 гривень № 1971 від 17.05.2024 у якому товариством було зазначено, що відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату товару, позивачем було здійснено оплату (передоплату товару у вигляді авансу) вказаних рахунків, проте товар не був поставлений позивачу, а тому ТОВ "Еквівес" на підставі статей 530, 693 ЦК України просить суму попередньої оплати у розмірі 24 800,00 гривень повернути позивачу на його поточний рахунок (т. 1 а.с. 7).

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 2 статті 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (вимоги № 1971 від 17.05.2024), тобто у період з 18.05.2024 по 24.05.2024. Прострочення виконання грошового зобов`язання, за умови невиконання такого зобов`язання виникає відповідно з 25.05.2024.

Доказів повернення відповідачем станом на 25.05.2024, а також станом на день подання позову та розгляду його у суді грошових коштів у розмірі 24 800,00 гривень матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повного та своєчасного повернення попередньої оплати, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 24 800,00 гривень.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 24 800,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 24 800,00 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 1385 від 12.06.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Квадріс-Н" (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Славне, вулиця Тиха, будинок 104 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 35445922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок, 8, офіс, 199, ідентифікаційний код юридичної особи 37502259) заборгованість у розмірі 24 800,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень та 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 16 серпня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.