Повістка

від 14.08.2024 по справі 909/45/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/45/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вх. № 7009/24 від 06.08.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вул.М.Пимоненка, 13, корп. 6, м. Київ, 04050)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" (юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 81-Є, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300; адреса для листування: вул. Виговського, 7, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Фізичної особи-підприємця Золіна Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 338 849,28 грн заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" (юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 81-Є, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300; адреса для листування: вул. Виговського, 7, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вул. М. Пимоненка, 13, корп. 6, м. Київ, 04050)

про стягнення 240 123,20 грн збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди),

представники не з`явилися,

встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Валєєва Т.Е.) перебувала справа за позовом первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - фізичної особи-підприємця Золіна Дениса Олександровича про стягнення 338 849,28 грн заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" про стягнення 240 123,20 грн збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

12.04.2024 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення (суддя Валєєва Т.Е.).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

05.08.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" подано до суду заяву (вх. № 7009/24 від 06.08.2024) про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47500,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, справу № 909/45/22 розподілено судді Неверовській Л. М.

06.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" до суду надійшло клопотання про долучення доказів від 06.08.2024 (вх. №12628/24 від 06.08.2024).

Ухвалою від 07.08.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вх. № 7009/24 від 06.08.2024) про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2024.

14.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.08.2024 (вх.№12978/24), в якому просив суд забезпечити представнику позивача можливість участі в судовому засіданні 14.08.2024 в справі №909/45/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі в системі EasyCon на інтернет-ресурсі https://vkz.court.gov.ua/.

Частинами 1, 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Враховуючи, що заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2024, а заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" до суду через систему "Електронний суд" 13.08.2024, а надійшла до суду 14.08.2024, позивачем пропущено строк для подання відповідної заяви (ч. 2 ст. 197 ГПК України).

В свою чергу, суд звертає увагу представника заявника на ту обставину, що ухвалою суду від 07.08.2024 явка учасників у даній справі в судовому засіданні 14.08.2024 обов`язковою не визнавалася.

В судове засідання 14.08.2024 представники сторін не з`явилися.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 47500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано:

- договір про надання правової допомоги №01/04-10/21 від 04.10.2021;

- виписка з рахунку АО "Адвокатська сім`я Лисенко" за період з 04.10.2021 по

08.08.2024;

- рахунок-фактура №2 від 29.01.2022 року;

- рахунок-фактура №3 від 16.09.2022 року;

- рахунок-фактура №4 від 15.12.2022 року;

- рахунок-фактура №5 від 25.01.2023 року;

- рахунок-фактура №6 від 23.08.2023 року;

- акт здачі-приймання наданих послуг від 05.08.2024 №1-05/-8/24.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 04.10.2021 між АО "Адвокатська сім`я Лисенко" як об`єднанням та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" як клієнтом укладено договір про надання правової допомоги №01/04-10/21.

Згідно п. 1.1.договору, об`єднання надає правничу допомогу клієнту на стадії досудового і судового врегулювання спору з компанією ТОВ "Універсал Транспорт Україна" (код ЄДРПОУ 39791171) та з усіх питань предметно пов`язаних з цим.

Відповідно до п. 3 договору, за правову допомогу згідно з договором клієнт сплачує об`єднанню гонорар виходячи зі ставки 2500 грн за годину роботи, пов`язаної з досудовим врегулюванням спору, підготовкою позову та веденням справи в суді; участь у судовому засіданні оцінюється в 3000 грн. У ціну не включаються фактичні витрати щодо виконання об`єднанням зобов`язань за договором.

Згідно виписки з рахунку АО "Адвокатська сім`я Лисенко" за період з 04.10.2021 по 08.08.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" сплачено об`єднанню 47500 грн.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 05.08.2024 №1-05/-8/24, за період супроводу справи адвокатом було складено: позовну заяву - 2 години; заяву про зміну підстав позову - 1 година; відзив на зустрічний позов - 2 години. Загалом - 12500,00 грн. за складання заяв по суті справи.

Також, в акті вказано, що по справі було призначено 17 засідань. Зважаючи на те, що не всі засідання відбулися чи були повноцінними, сторони погодили, що незважаючи на те, що участь в судовому засіданні оцінюється в 3000,00 грн участь адвоката у всіх засіданнях по справі (онлайн і офлайн) загалом оцінюється в 35000,00 грн.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" не подало до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 ).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Як встановлено судом, у акті здачі-приймання наданих послуг від 05.08.2024 №1-05/-8/24, вказано, що по справі було призначено 17 засідань. Зважаючи на те, що не всі засідання відбулися чи були повноцінними, сторони погодили, що не зважаючи на те, що участь в судовому засіданні оцінюється в 3000,00 грн участь адвоката у всіх засіданнях по справі (онлайн і офлайн) загалом оцінюється в 35000,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, по даній справі відбулося 16 судових засідань. При цьому, представник позивача був присутній у 9 судових засіданнях: 20.09.2022, 21.12.2022, 20.01.2023, 07.02.2023, 25.07.2023, 25.08.2023, 21.09.2023, 16.11.2023, 04.03.2024.

Враховуючи вказане, з наведених послуг в акті здачі-приймання наданих послуг від 05.08.2024 №1-05/-8/24, адвокатом фактично надано послуги зі складення: позовної заяви, заяви про зміну підстав позову, відзив на зустрічний позов, а також участь в 9 судових засіданнях.

Таким чином, обсяг вказаних в акті здачі-приймання наданих послуг від 05.08.2024 №1-05/-8/24 послуг в частині участі адвоката у судових засіданнях по даній справі не відповідає фактично наданим послугам.

Згідно умов договору про надання правової допомоги №01/04-10/21 від 04.10.2021, участь у судовому засіданні оцінюється в 3000 грн. Тому, зазначення сторонами в акті здачі-приймання наданих послуг про те, що не зважаючи на те, що участь в судовому засіданні оцінюється в 3000,00 грн участь адвоката у всіх засіданнях по справі (онлайн і офлайн) загалом оцінюється в 35000,00 грн - суперечить умовам договору.

Більше того, зазначення в акті витрат за послуги, які фактично не були надані - не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

З врахуванням наведеного, дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, зокрема, щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, суд дійшов до висновку про те, що визначений представником позивача розмір таких витрат за участь адвоката у всіх засіданнях по справі в розмірі 35000 грн є необґрунтованим.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не відповідають встановленим критеріям та не є підтвердженими в повному обсязі.

Враховуючи фактично надані адвокатом послуг, їх реальна вартість становить 39500 грн, з яких 12500 грн за складання заяв по суті справи та 27000 грн за участь адвоката у 9 судових засіданнях.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 39500 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вх. № 7009/24 від 06.08.2024) про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" (вул. Б. Хмельницького, 81-Є, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300; ідентифікаційний код 39791171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Світ" (вул. М. Пимоненка, 13, корп. 6, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 40795703) 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

В решті заявлених витрат відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 16.08.2024.

Суддя Неверовська Л.М.