Ухвала

від 15.08.2024 по справі 910/3812/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/3812/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" від 5 серпня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/3812/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" до Приватного акціонерного товариства "Електроград" про стягнення 2 100 000,00 грн,

за участі представників:

позивача: Шевчука А.С.;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" (далі - ТОВ "Гарант Енерджи") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електроград" (далі - ПрАТ "Електроград") про стягнення 2 100 000,00 грн попередньої оплати, перерахованої відповідачу за рахунком на оплату товару від 9 листопада 2021 року № ОФ00-00125.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі № 910/3812/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2024 року позов ТОВ "Гарант Енерджи" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 100 000,00 грн попередньої оплати та 25 200,00 грн судового збору.

6 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "Гарант Енерджи" надійшла заява від 5 серпня 2024 року, у якій останнє просило ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПрАТ "Електроград" понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 68 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2024 року вказану заяву ТОВ "Гарант Енерджи" призначено до розгляду в судовому засіданні на 15 серпня 2024 року.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від ПрАТ "Електроград" надійшли заперечення на вищевказану заяву позивача, у яких відповідач вказав про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, оскільки наданий позивачем договір про надання правової допомоги, укладений між ним та його адвокатом, взагалі не містить умов про порядок та строки оплати гонорару адвоката (погодинна оплата чи фіксований розмір гонорару). Крім того, відповідач зазначив, що справа № 910/3812/24 не є складною, не містить великого обсягу матеріалів, а ТОВ "Гарант Енерджи" у своїх заявах по суті справи не заперечувало проти викладених у позові обставин, у зв`язку з чим, на думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 68 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. Про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність зі складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг, відповідач також зазначав у своєму відзиві на позовну заяву від 23 квітня 2024 року.

У судовому засіданні 15 серпня 2024 року представник відповідача підтримав вимоги, викладені в заяві останнього від 5 серпня 2024 року, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаної заяви в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що до свого позову від 28 березня 2024 року ТОВ "Гарант Енерджи" додало попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи. У вказаному розрахунку зазначено, що судові витрати позивача за розгляд справи в суді першої інстанції складається: з судового збору в розмірі 31 500,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 78 000,00 грн. У своїй заяві від 6 серпня 2024 року позивач заявив про стягнення з відповідача 68 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат.

Разом із цим, за частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено, якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що копію договору на надання правової (правничої) допомоги від 7 березня 2024 року, яким визначений порядок сплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, у порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України, не було подано разом із позовною заявою від 28 березня 2024 року, хоча цей документ існував на момент подачі позову до суду. Крім того, позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказаний документ на підтвердження понесених судових витрат не міг бути поданий у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на його подачу. Також позивачем, у порушення приписів статті 221 ГПК України, не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаного доказу до закінчення судових дебатів.

Оскільки вказаний документ не поданий у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості його своєчасної подачі, цей доказ згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Північного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року в справі № 910/19197/23, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.

Враховуючи те, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, що складаються, зокрема, з договору на надання на надання правової (правничої) допомоги від 7 березня 2024 року, - не прийняті судом до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їхню подачу, і ТОВ "Гарант Енерджи" не навело жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 165, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" від 5 серпня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/3812/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 16 серпня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко