Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/6547/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/6547/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» (вул. Німецька, буд. 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42849645)

про зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Надточиєва Анна

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - Михайлович О.І., Позивач) як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» (далі за текстом - ТОВ «ДУ-2019», Товариство, Відповідач) з позовом до останнього, в якому просить суд зобов`язати Відповідача надати копії документів щодо господарської діяльності ТОВ «ДУ-2019», завірених підписом уповноваженої особи за період з 2019 по 2023 включно, а саме:

- протоколи Загальних зборів Учасників;

-договори, укладені ТОВ «ДУ-2019» від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами;

-фінансову звітність товариства за 2019-2023 рр. включно;

-наказ про облікову політику;

-виписки по рахункам товариства;

-інформацію та документи щодо основних засобів, матеріалів і запасів;

-інформацію та документи щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (у розрізі дебіторів та кредиторів);

-інформацію та документи про дохід від реалізації продукції, виконання робіт чи послуг;

-інформацію та документи щодо витрат товариства;

-інформацію та документи щодо оплати праці;

-аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи;

-інші документи, що стосуються господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначає, що вона є учасником Відповідача, а відтак в силу положень статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, брати участь в управління товариством та розподілу прибутку товариства, що також закріплено пунктом 4.1 Статуту ТОВ «ДУ-2019».

Позивач зазначає, що виконавчим органом Відповідача неналежним чином виконуються обов`язки, у зв`язку з чим Позивач зазначає про необхідність скликання Загальних Зборів учасників та призначення аудиту фінансової звітності з метою перевірки ознак доведення товариства до банкрутства.

Дії Позивача щодо отримання необхідних документів в порядку досудового спору результату не дали, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 03.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.

Підготовче засідання 24.06.2024 відкладено на 08.07.2024.

08.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 08.07.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.07.2024.

У судовому засіданні 22.07.2024 представник Відповідача надав суду клопотання про закриття провадження у справі, розглянувши яке суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості, а додані до клопотання додатки залишено судом без розгляду. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання 22.07.2024.

У судовому засіданні 22.07.2024 судом оголошено перерву до 12.08.2024.

У судовому засіданні 12.08.2024 представник Позивача у судовому засіданні надав додаткові пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 12.08.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Крім того, суд зазначає, що 12.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення доказів, які передано судді 13.08.2024, а відтак не оцінювалося судом при вирішення спору по суті.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивачка є учасником ТОВ «ДУ-2019», з часткою у статутному капіталі 20 % (2 000 000 грн).

Пунктом 4.1 Статуту ТОВ «ДУ-2019», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 05/03/2021 від 05.03.2021 встановлено право учасників: брати участь в управлінні справами Товариства; брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати дивіденди; одержувати повну інформацію про діяльність Товариства, знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншою документацією; на вимогу Учасника чи Учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу Товариства, проводиться аудит фінансової звітності Товариства з залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного з майновими інтересами з Товариством, посадовими особами Товариства чи з його Учасниками; вийти в установленому порядку з Товариства; одержувати частину майна Товариства при виході зі складу його учасників. При цьому вартість частини майна Товариства пропорційна його частці у Статутному капіталі Товариства.

Згідно з пунктом 7.4 Статуту ТОВ «ДУ-2019» річні Загальні збори Учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року. До порядку денного річних Загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. Загальні збори Учасників також скликаються Директором Товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учаснику Товариства.

Директор Товариства зобов`язаний повідомити Учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів Учасників. Таке повідомлення надсилається поштовим повідомленням з описом вкладення (пункт 7.5 Статуту).

Водночас згідно доводів Позивача, з квітня 2021 року, всупереч положенням Статуту, директором ТОВ «ДУ-2019» Загальні збори учасників Товариства жодного разу не скликались.

З інформації, наявної у відкритих джерелах, вбачається, що за 2022 рік Товариством отримано чистий прибуток у розмірі 1 006 800 грн. який не був розподілений між Учасниками. При цьому, у 2023 році Товариством отримано збиток у розмірі 5 574 300 грн. при тому, що активи та зобов`язання підприємства за даними оприлюдненої фінансової звітності практично не змінились. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено судові справи, учасником яких є ТОВ «ДУ-2019», і з яких, зокрема, вбачається неналежне виконання директором свої обов`язків, що призвело до стягнення з Товариства заборгованості та штрафних санкцій у сумі, що перевищує 13 мільйонів гривень (справа № 910/16543/23 за позовом АТ «Київський завод «Радар» до ТОВ «ДУ-2019» про стягнення заборгованості з орендної плати, експлуатаційних послуг, неустойки та штрафу, перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва).

Вказані обставини, на переконання Позивача, свідчать про неналежне виконання обов`язків виконавчим органом Товариства (директором), необхідність скликання Загальних зборів учасників та призначення аудиту фінансової звітності Товариства з метою перевірки ознак доведення Товариства до банкрутства.

Зазначене вище Відповідачем не заперечується та не спростовується належними доказами.

Згідно доводів Позивача, 23.04.2024 на офіційну електронну адресу ТОВ «ДУ- 2019», зазначену в судовому рішенні по справі № 910/4437/23 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі за позовом ТОВ «ДУ-2019 до АТ «Київський завод «Радар» про зобов`язання вчинити дії), надіслано вимогу про надання інформації та документів, підписану електронним цифровим підписом.

Зокрема, ОСОБА_1 просила надати повну інформацію про діяльність ТОВ «ДУ-2019» та можливість ознайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншою документацією товариства за 2019-2023 pp., зокрема:

- протоколи Загальних зборів Учасників;

- договори, укладені ТОВ «ДУ-2019» від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами;

- фінансову звітність товариства за 2019-2023 рр. включно;

- наказ про облікову політику;

- виписки по рахункам товариства;

- інформацію та документи щодо основних засобів, матеріалів і запасів;

- інформацію та документи щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (у розрізі дебіторів та кредиторів);

- інформацію та документи про дохід від реалізації продукції, виконання робіт чи послуг;

- інформацію та документи щодо витрат товариства;

- інформацію та документи щодо оплати праці;

- аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи;

- інші документи, що стосуються господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як офіційні засоби зв`язку Відповідача, при цьому факт отримання такого запиту Відповідачем не заперечувався.

Також вказана вимога направлена Відповідачу на офіційну адресу місцезнаходження засобами поштового зв`язку 26.04.2024.

Відповідь на вимоги Позивача Відповідачем не надано.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Надточиєвою А.П. направлено засобами поштового зв`язку на адресу Відповідача адвокатський запит від 25.04.2024 вих. № 6/644 в інтересах Позивачки з проханням надання документів щодо господарської діяльності ТОВ «ДУ-2019».

Суд зазначає, що докази направлення вимоги та запиту містяться в матеріалах справи, однак такі поштові листи повернулись та не були отримані Відповідачем за закінченням терміну зберігання.

14.05.2024 Позивачем на поштову адресу Відповідача втретє направлено вимогу про надання інформації та документів кур`єрською доставкою Укрпошти безпосередньо за адресою отримувача (ТОВ «ДУ-2019»). ОСОБА_1 просила копії витребуваних документів, завірених підписом уповноваженої особи ТОВ «ДУ-2019», надіслати на її поштову адресу або повідомити про можливість їх отримання наручно.

Станом на час звернення до суду з позовом такі документи Відповідачем не надано.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на спростування чи то заперечення заявлених Позивачем вимог.

Відтак, Позивач посилаючись на положення статті 5 та 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» просить суд задовольнити позовні вимоги та зобов`язати Відповідача надати суду копії документів щодо господарської діяльності за період з 2019 по 2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорювання прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом. Вказаною статтею закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, може бути порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» останній визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» унормовано, що учасник товариства має право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Згідно статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Як встановлено судом вище, згідно пункту 4.1 Статуту Товариства учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства, знайомитись з даними бухгалтерського облік, звітності та іншою документацією.

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію. Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду в постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

Таким чином, системний аналіз статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 4.1 Статуту Відповідача свідчить про передбачене право учасників товариства, зокрема, і Позивача як учасника Товариства, одержувати інформацію і довідки з усіх питань, пов`язаних з діяльністю товариства, знайомитися з документацією, в тому числі річними балансами, звітами про діяльність, протоколами зборів, ревізійної комісії тощо.

Враховуючи перелік документів, які Позивач просить суд зобов`язати Відповідача надати, суд зазначає наступне.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №759/9008/19 ).

Первинні бухгалтерські документи - це документи, які складаються за фактами економічної діяльності підприємства.

Основними видами бухгалтерських документів, які складаються для супроводу будь-якої фінансової операції на підприємстві та які можуть бути створені на підприємстві є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акти виконаних робіт, видатковий та прибутковий касові ордери, рахунок-фактура, бухгалтерська довідка.

Вимоги до первинних бухгалтерських документів, які регулюють форму та вимоги до змісту первинної документації, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з відповідними змінами).

Частини 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача надати Позивачу документи: протоколи Загальних зборів Учасників; договори, укладені ТОВ «ДУ-2019» від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами; фінансову звітність товариства за 2019-2023 рр. включно; наказ про облікову політику; виписки по рахункам товариства; аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи, суд констатує, що такі документи Відповідач мав створити в ході своєї господарської діяльності, що відповідно свідчить про обов`язок надання останніх.

Крім того суд зазначає, що зазначені документи є достатньо конкретизовані та класифіковані за своїм типом, що не можна сказати про решту документів, які Позивач просить суд зобов`язати надати Відповідача.

Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 та 5.11 Статуту Товариство обліковує результати своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність у відповідності з діючим законодавством.

Бухгалтерський облік Товариства ведеться за нормами законодавства, діячами в Україні. Організації документообігу Товариства, дочірніх підприємств, філіалів і представництв встановлюється положенням про них.

Результати фінансово - господарської діяльності відображається у самостійному балансі Товариства.

Так, на переконання суду, формулювання Позивачем в прохальній частині позову неконкретизованих вимог, а саме: «надати інформацію та документи ..» позбавляє суд можливості встановити їх відповідність переліку документів, визначеного в частині 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положеннями Статуту, а відтак і можливості задовольнити позов в цій частині.

Судом враховано, що зі змісту пункту 11 частини 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що товариство зобов`язано зберігати інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства, однак суд зазначає, що Позивачем не доведено із посиланням на норми чинного законодавства та положення Статуту обов`язку Товариства зберігання зазначеної інформації у формі окремого документа «інформація», зокрема, інформацію та документи щодо основних засобів, матеріалів і запасів; інформацію та документи щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (у розрізі дебіторів та кредиторів); інформацію та документи про дохід від реалізації продукції, виконання робіт чи послуг; інформацію та документи щодо витрат товариства; інформацію та документи щодо оплати праці.

При цьому, подібна інформація може міститися, зокрема, в інвентаризаційній відомості, розшифровці певних строк балансу Товариства, які є бухгалтерськими документами та які Товариство зобов`язано зберігати та надати на вимогу учасника Товариства.

Також, суд враховує, що згідно частини 5 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті.

На підставі встановлених судом вище обставин, суд зазначає, що Позивачем належним чином реалізовано право на досудове вирішення спору шляхом направлення вимоги на юридичну адресу Відповідача, яку останнім не отримано виключно із суб`єктивних причин та незалежних від Позивача обставин.

Схожа за змістом правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, в якій Верховний Суд вважає правильним висновок суду про те, що позивачем не доведено чіткий перелік документів, що регулюють питання праці, обов`язок створення і зберігання яких покладено на товариство, а відтак позивачем не було чітко сформовано зміст позовних вимог щодо витребування конкретного переліку таких документів. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінити витребовувані позивачем документи в частині кадрових питань на їх відповідність частини першої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також дійти висновку про належність визначеного позивачем способу захисту його корпоративних прав в цій частині.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених Позивачем вимог в частині надання документів, зберігання та наявність яких у Відповідача передбачено чинним законодавством та положеннями Статуту, що відповідно свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу не відшкодовуються та покладаються на останнього в силу їх необґрунтованості та відсутності належних доказів понесення останніх в заявленому до стягнення розмірі 40 000 грн, а враховуючи відсутність заяви Позивачем про подання таких доказів у порядку частини 8 статті 129 ГПК України судом не вбачається підстав для відкладення вирішення питання розподілу судових витрат.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» (вул. Німецька, буд. 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42849645) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) копії документів щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019», завірених підписом уповноваженої особи за період з 2019 по 2023 включно, а саме: протоколи Загальних зборів Учасників; договори, укладені ТОВ «ДУ-2019» від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами; фінансову звітність товариства за 2019-2023 рр. включно; наказ про облікову політику; виписки по рахункам товариства; аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» (вул. Німецька, буд. 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42849645) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

5. В задоволенні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 16.08.2024

Суддя Антон ПУКАС