Рішення

від 16.08.2024 по справі 910/6897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2024Справа № 910/6897/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД"

про стягнення 56 630,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" (далі - відповідач, ТОВ "ТІСО ТРЕЙД") про стягнення безпідствано отриманих коштів у сумі 56 630,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що замовив у відповідача товар - турнікет TWIX-М NC SE, нержавіюча сталь шліфована, укр, у спрощений спосіб, без оформлення єдиного документу. Оскільки позивач помилково перерахував на рахунок відповідача кошти в більшому обсязі (113 260,00 грн), ніж вартість товару (56 630,00 грн), що було спричинене помилковим виставленням відповідачем рахунку на більшу кількість товару та більшу суму, позивач вважає, що сума переплати у розмірі 56 630,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 позовну заяву ТОВ "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6897/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6897/24.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

09.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІСГРУПП ПЛЮС» (далі - позивач) замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО ТРЕЙД» (далі - відповідач) товар - Турнікет TWIX-М NC SE, нержавіюча сталь шліфована.

Укладання договору відбулось в порядку передбаченому ст. 184 Господарського кодексу України у спрощений спосіб, тобто без оформлення єдиного документу.

09.0.4.2024 на підтвердження замовлення відповідачем було направлено рахунок позивачу №254 на суму 113 260,00 грн.

Позивач сплатив рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №1390 від 09.04.2024.

11.04.2024 відповідач направив товар на адресу позивача, що підтверджується експрес-накладною №20450904889700 перевізника «Нова пошта».

Проте, отримавши відправлення, позивач виявив, що на його адресу поставлена більша кількість товару, ніж було замовлено, тобто замість 1 одиниці товару було поставлено 2 одиниці. Також позивач виявив, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату за дві одиниці товару, який позивач помилково сплатив.

Позивач повідомив відповідача про отримання товару у більшій кількості, ніж було замовлено, що підтверджується скриншотами повідомлень.

15.04.2024 позивач повернув на адресу відповідача 1 одиницю товару, що підтверджується експрес-накладною № 59001135797340.

15.04.2024 відповідач надіслав на електронну адресу позивача видаткову накладну на поставлений товар у кількості 1 одиниця з проханням підписати та надіслати її разом з листом про повернення надмірно сплачених коштів відповідачеві.

16.04.2024 два примірника видаткової накладної №200 від 11.04.2024 на суму 56 630,00 грн було направлено відповідачеві.

Проте, станом на подання позовної заяви видаткова накладна №200 від 11.04.2024 на суму 56 630,00 грн з підписом відповідача не повернулась.

22.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію із вимогою повернення надміру сплачених коштів у сумі 56 630,00 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням з датою отримання відповідачем 26.04.2024 та фіскальним чеком.

15.05.2024 позивач повторно надіслав претензію із вимогою повернення надміру сплачених коштів у сумі 56 630,00 грн та двома примірниками видаткової накладної №200 від 11.04.2024, що підтверджується накладною №4906905077442 та фіскальним чеком.

Однак, відповідач відповіді на вказані претензії не надав і кошти в розмірі 56 630,00 грн не повернув.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив, що позивач повідомляв відповідача про те, що ним було отримано та помилково сплачено суму за два Турнікети TWIX-М NC SE.

Матеріали справи містять докази повернення однієї одиниці товару відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення про повернення безпідставно набутого майна застосовуються у разі повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в)відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач не спростував твердження позивача про набуття ним грошових коштів у розмірі 56 630,00 грн без достатньої правової підстави.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 56 630, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 56 630,00 грн як безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 56 630,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" коштів у загальному розмірі 56 630,00 грн сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1463 від 30.05.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позову не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/6897/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із позивом, - 2 422,40 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки, позов задоволено повністю, відтак судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на послуги із професійної правничої допомоги на суму 3 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено:

- договір про надання правової допомоги № 06/02/2023/01 від 06.02.2023;

- додаткова угода № 6 до Договору про надання правової допомоги № 06/02/2023/01 від 06.02.2023;

- рахунок № 30/05/2024/01 від 30.05.2024 на суму 3 000,00грн;

- акт виконаних робіт згідно Договору про надання правової допомоги № 06/02/2023/01 від 06.02.2023 на суму 3 000,00 грн:

- платіжна інструкція про сплату за надання правої допомоги №1464 від 30.05.2024 на суму 3 000,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Пархоменко Юлії Сергіївни, а саме: копії ордеру серії АР № 1180141 від 03.06.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001845 від 05.11.2018.

Оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" (Україна, 02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 14; ідентифікаційний код: 38604835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСГРУПП ПЛЮС" (Україна, 49069, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Поля Олександра, будинок 107Г; ідентифікаційний код: 43774597) 56 630,00 грн (п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 коп.) заборгованості, 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору, 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 16.08.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА