Рішення

від 16.08.2024 по справі 910/6396/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2024Справа № 910/6396/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАСТ АТОМ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 11542,11 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛАСТ АТОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 0,3% річних у сумі 2290,10 грн та інфляційні втрати у сумі 9252,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-124-01-23-19586 від 08.03.2023 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

03.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 12.06.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6396/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки №53-124-01-23-19586 від 08.03.2023 позивач в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1047476,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №5 від 01.05.2023.

Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов`язання виконав з порушенням строків, встановлених договором.

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання згідно із ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 0,3% річних у сумі 2290,10 грн та інфляційні втрати у сумі 9252,01 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема на те, що інфляційні втрати та 3% річних не є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК та статті 230 Господарського кодексу України та входять до складу грошового зобов`язання.

Також позивач зазначає, що відповідач мав можливість зменшити обсяги закупівлі товару у межах реальних видатків; не надав доказів, які б свідчили про майновий стан відповідача та наявність виключних обставин, які могли б слугувати підставами для зменшення розміру суми річних та інфляційних втрат.

Також позивач зауважує, що важке фінансове становище, в якому опинився відповідач у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, тимчасовою окупацією ВП "ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом", а також початком роботи нової моделі ринку з 01.07.2019 згідно діючого законодавства не є обставинами для невиконання своїх грошових зобов`язань за укладеними договорами, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк (термін) його виконання.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, у відзиві відповідач посилається на приписи статей 233 ГК України, 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій та зазначає, що: позивачем не надано суду будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу збитків або шкоди у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару; відповідач не мав можливості в строк, встановлений договором, сплатити за товар, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача; відповідач втратив значні виробничі потужності, які забезпечували майже половину його доходу.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.03.2023 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець), від імені якого діяв відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛАСТ АТОМ" (надалі - постачальник) укладений договір поставки №53-124-01-23-19586 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та за кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Предметом поставки по даному договору є товар: код 19510000-4 згідно ДК 021:2015 - Гумові вироби (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 04.04.2024) ціна товару по договору становить 872897,00 грн, крім того ПДВ 20% 174 579,40 грн, всього ціна договору 1 047 476,40 грн.

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції . Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" (п. 5.1 договору).

У п. 11.1 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно із видатковою накладною № 5 від 01.05.2023 позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 1 047476,40 грн.

Ярлик на придатну продукцію №Я-038-24-23 датується 05.05.2023. Отже, згідно пункту 5.1 договору, останнім днем оплати покупцем поставленого товару є 05.06.2023 (враховуючи, що 04.06.2023 є вихідним днем).

Згідно із матеріалами справи, відповідач оплату поставленої продукції здійснив 27.02.2024, що підтверджується платіжними інструкціями № 2092 від 27.02.2024 на суму 396040,80 грн, № 2097 від 27.02.2024 на суму 313,20 грн, № 2094 від 27.02.2024 на суму 8688,00 грн, № 2090 від 27.02.2024 на суму 3350,40 грн, № 2095 від 27.02.2024 на суму 465,60 грн, № 2093 від 27.02.2024 на суму 535065,60 грн, № 2096 від 27.02.2024 на суму 97792,80 грн, № 2091 від 27.02.2024 на суму 5760,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині здійснення своєчасної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 0,3% річних у сумі 2290,10 грн та інфляційні втрати у сумі 9252,01 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 1047476,40грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №5 від 01.05.2023, ярликом на придатну продукцію №Я-038-24-23 від 05.05.2023.

Видаткова накладна підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, оскільки ярлик на придатну продукцію №Я-038-24-23 датується 05.05.2023 то згідно пункту 5.1 договору, останнім днем оплати покупцем поставленого товару є 05.06.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Всупереч умовам договору відповідачем оплату товару здійснено 27.02.2024.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 8.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а умовами договору встановлений інший розмір процентів річних - 0,3%, позивач правомірно нараховує 0,3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок 0,3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 1047476,40 грн за період з 06.06.2023 по 26.02.2024, суд встановив, що правильною сумою 0,3% річних, нарахованих за вказаний період, є 2288,76 грн, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.07.2023 по 31.01.2024) судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9252,01 грн інфляційних втрат.

Щодо наведених у відзиві аргументів щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

У справі № 902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації (зокрема сторонами був погоджений більший розмір відсотків, ніж встановлений законодавством), на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і ситуація у справі № 902/417/18 не є тотожною тій, що склалась у справі, що розглядається.

У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 0,3% річних, тобто у розмірі меншому, ніж передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 0,3% річних, і тим більше інфляційних втрат (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо обставин, які перешкодили АТ "НАЕК "Енергоатом" своєчасно виконати свої зобов`язання та наведені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання підприємством в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС, складне фінансове становище зумовлене обставинами непереборної сили, тощо), оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Судом також враховано, що спір виник внаслідок дій відповідача, який не здійснював оплату в позасудовому порядку за товар, який було поставлено на працюючу Хмельницьку АЕС.

За таких обставин, а також враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд відхиляє заперечення відповідача щодо позовних вимог про стягнення 0,3% річних та інфляційних втрат.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАСТ АТОМ", а саме в частині стягнення є 2288,76 грн 0,3% річних та 9252,01 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (30100, Хмельницька обл., місто Нетішин, вулиця Енергетиків, будинок 20, ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАСТ АТОМ" (03062, місто Київ, вулиця Нивська, будинок 4-Г, приміщення №168, ідентифікаційний код 42552474) 2288,76 грн 0,3% річних, 9252,01 грн інфляційних втрат та 3027,65 грн судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2024.

Суддя С.О. Турчин