Рішення

від 16.08.2024 по справі 911/1/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/1/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспілський район, село Гора, вулиця Бориспіль - 7, код ЄДРПОУ 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Хендлінгова Компанія» (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Пархоменка, будинок 34, код ЄДРПОУ 33280516)

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-118 від 28.04.2016,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Хендлінгова Компанія» про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-118 від 28.04.2016.

Позивач просив стягнути з відповідача 43727,04 грн основного боргу, 39223,08 грн пені, 2563,50 грн трьох відсотків річних та 6090,81 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано клопотання від 05.01.2024 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 05.01.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

До Господарського суду 25.01.2024 було подано відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Також від відповідача 01.02.2024 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він просив суд долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків. Суд прийняв вказане клопотання сторони про долучення доказів та взяв до уваги акт звірки, що наданий відповідачем.

Позивачем 08.02.2024 подано заяву про закриття провадження у частині основного боргу. З цією заявою до суду надано лист ТОВ «Українська Хендлінгова Компанія» лист, яким відповідач просив провести зарахування переплати між однотипними договорами - завдаток 7015,04 грн за договором № 1773 від 15.03.2016 за сплату послуг по договору №02.5-14/1-118 від 28.04.2016. Також подано картку рахунку по договору №02.5-14/1-118 від 28.04.2016 (дані бухгалтерського обліку) відповідно до якої станом на 22.01.2024 не обліковувалась сума боргу за ТОВ «Українська Хендлінгова Компанія» враховуючи проведення оплат, зокрема, у січні, перелік яких наведено у цьому документі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. у справі №905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі №910/7290/19.

Тож оскільки відповідачем відшкодовано суму основного боргу після подання позивачем позовною заяви до суду і позивачем подано заяву до якої долучено докази, що підтверджують вказано обставину, суд не вбачає можливості стягнення такої суми заборгованості з відповідача, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а відтак провадження у частині стягнення 43727,04 грн підлягає закриттю.

На розгляді суду залишились вимоги про стягнення суми відсотків річних, пені та інфляційних втрат.

Відповідачем 16.02.2024 подано до справи додаткові пояснення з посиланням на дію на сторону форс-мажорних обставин, що діяли на відповідача після 24.02.2022.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних та відсотків річних за загальний період з 21.03.2022 по 28.12.2023, позивач акцентував увагу суду на тому, що відповідно до договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 15.03.2016 № 1773 та за актом від 15.03.2016 ТОВ «Українська Хендлінгова компанія» отримало від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 226 на 3 поверсі пасажирського терміналу «D», площею 3, 7 кв. м., для розміщення каси з продажу авіаквитків, без права здійснення брокерської діяльності.

Між позивачем та відповідачем 28.04.2016 укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 02.5-14/1-118.

Згідно пункту 1 договору у зв`язку із наданням орендарю в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 226 на 3 поверсі пасажирського терміналу «D», площею 3, 7 кв. м., для розміщення каси з продажу авіаквитків, без права здійснення брокерської діяльності, ДП МА «Бориспіль» надає, а ТОВ «Українська Хендлінгова компанія» отримує наступні послуги (в редакції додаткової угоди № 5): виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вода, використання для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Орендарем господарської діяльності, відшкодування витрат вартості послуг з поводження з побутовими відходами, утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль».

Додатковою Угодою № 5 до Договору сторони домовилися, починаючи з 24.02.2022 припинити надання Послуг, визначених у п.п. 2,3,6,7 Таблиці № 1 Договору.

Позивач вказував, що у зв`язку з наданням ним наведених вище послуг, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату. Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов договору, відповідач не отримав в бухгалтерії ДП МА «Бориспіль» рахунки-фактур з актами приймання-здачі наданих послуг та лише частково сплатив вартість наданих послуг,

Позивач посилаючись на умови договору додатково зазначав, що рахунки-фактури та акти були направлені на електронну адресу працівника ТОВ «Українська Хендлінгова Компанія» n.klymova@uhc.kiev.ua та за допомогою електронного документообігу у ПЗ M.E .Doc. Оскільки від ТОВ «Українська хендлінгова компанія» не надійшло у встановлені договором строки мотивованої відмови від підписання вищеперелічених актів, вони вважаються підписаними сторонами та відповідні послуги наданими.

До ДП МА «Бориспіль» 25.10.2023 надійшли кошти в сумі 45000, 00 грн. від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з призначенням платежу: «Повернення забезпечення Депозиту в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Укр.хендлінгова компанія» у зв`язку із розторгненням договору від 15.03.2016 № 1773».

Відповідно до п. 4.8 Договору оренди № 1773 № 15.03.2016р. (в редакції від 21.07.2021р.) орендодавець не пізніше ніж протягом робочого дня з моменту отримання від Балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого Майна зі зауваженнями (або за наявності зауважень Орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов`язань Орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов`язань Орендаря у визначеній черговості, в тому числі, погашаються зобов`язання Орендаря зі сплати Балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю. Орендодавець повертає Орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилася після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом.

Враховуючи вищевикладене, сума коштів, яка надійшла позивачу 25.10.2023р. у розмірі 45000,00 грн, була зарахована в рахунок погашення заборгованості Відповідача за договором №02.5-14/1-118.

Позивач вказував, що звертався до відповідача з претензією від 27.09.2023р. № 35-28/5-223, проте сума боргу залишилася відповідачем не сплаченою.

Заперечення відповідача щодо позову

Передусім відповідач звертав увагу суду на те, що згідно Акту звіряння розрахунків (надалі - Акт) між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та ТОВ «Українська хендлінгова компанія», станом на 31.12.2023 сума заборгованості складала 43586,60 гривень, а не 43727,04 гривень як зазначалося в позовній заяві.

При цьому станом на дату подання відзиву (25.01.2024) відповідачем було повністю погашено боргу, враховуючи зарахування завдатку у розмірі 7015,04 грн та сплату 36571,56 грн згідно платіжної інструкції № 9376 від 22.01.2024.

Щодо заявлених до стягнення відсотків річних, інфляційних та пені відповідач звертав увагу на недоліки у розрахунках позивача. Також відповідач зауважив, що відповідно ч.6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Відповідач просив застосувати позовну давність.

Відповідач вважав, що збройної агресії російської федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відповідач повідомив суд про те, що основними видами діяльності ТОВ «Українська хендлінгова компанія» є наземне адміністрування в аеропорту, обслуговування на перонні та місцях стоянок ПС, забезпечення обслуговування пасажирів та багажу, центрування ПС., що підтверджується відповідними Сертифікатами відповідності та Сертифікатом на право продажу повітряних перевезень (додається). Навіть послуга передбачена Договором, щодо якої між Сторонами виникла спірна заборгованість пов`язана з орендою майна, а саме частини нежитлового приміщення № 226 , площею 3,7 кв. м на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» для розміщення каси з продажу авіаквитків. Тобто вся діяльність Позивача пов`язана з авіаційною галуззю.

Найбільш вразливою галуззю господарської діяльності в Україні у зв`язку із військовою агресією з боку російської федерації стала авіаційна галузь.

Підтвердженням впливу непереборної сили на діяльність Позивача є також відсутність будь-яких спорів між сторонами протягом усієї діяльності ТОВ «Українська хендлінгова компанія». ТОВ «Українська хендлінгова компанія» завжди розраховувалася із своїми контрагентами, проте 24.02.2022року російська федерація порушила своєю військовою агресією можливість нормального функціонування цивільної авіації в Україні.

З початком війни господарська діяльність ТОВ «Українська хендлінгова компанія» призупинена, з працівниками призупиненні трудові договори, у штаті Компанії лишилось лише чотири працівники (накази про призупинення дії трудових договорів додаються). Однак, навіть в такий надскладний час ТОВ «Українська хендлінгова компанія» погасила заборгованість перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за послугу, якою не користується з початком війни.

У додаткових поясненнях від 16.02.2024 відповідач також вказував, що починаючи з введення воєнного стану на території України Відповідач надає Позивачу довідки, в яких зазначено, що чистий дохід отриманий від діяльності в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» складає 0 грн, на підтвердження чого подані відповідні довідки.

Як тільки, виникла можливість у ТОВ «Українська хендлінгова компанія», Листом від 22.06.2022 року вих. № 64/1 було проінформовано ДП МА «Бориспіль» про настання форс-мажорних обставин (додається). Вказаний лист був прийнятий до уваги Позивачем, про що свідчить п.2 Додаткової угоди №5 від 11.10.2022 року до Договору №02.5-14/1-118 від 28.04.2016 року(позивач отримав лист Вх. № 01-16-2158 від 23.06.2022 року).

Тож підставою несвоєчасного виконання зобов`язань стали безпосередньо не пов`язані із волею ТОВ «Українська хендлінгова компанія» форс-мажорні обставини.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З преамбули наданої до суду копії договору №02.5-14/1-118 від 28.04.2016 вбачається, що позивач у цих правовідносинах виступав, як балансоутримувач, а відповідач - як орендар.

Пунктом 1.1 узгоджено, що у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», площею 3,7 кв. м, для розміщення каси з продажу авіаквитків, без права здійснення брокерської діяльності балансоутримувач надає, а Орендар отримує наступні послуги:

(1) забезпечення теплом (теплова енергія);

(2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;

(3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем;

(4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів;

(5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування.

Пунктом 2.2 договору на орендаря покладені обов`язки своєчасно здійснювати розрахунку за договором, щомісяця до 10 числа за місяцем, що слідує за звітним самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку.

Пункт 2.2.2 договору згідно додаткової угоди № 5 від 11.10.2022 викладено в новій редакції: щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, балансоутримувач направляє Орендарю за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) M.E.Doc рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Як тільки рахунок і акт будуть прийняті у ПЗ M.E .Doc, відправнику (Балансоутримувачу) надійде повідомлення про доставку отримувачем (Орендарем). Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися дата зазначена у повідомленні про доставку Рахунку та акту Орендарю у ПЗ M.E .Doc. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця.

Позивачем долучено до справи примірники рахунків на оплату за надані послуги та актів приймання здачі робіт у електронному вигляді. На вказаних документах містяться відмітки про доставку документів контрагенту. Суд зауважує, що відповідачем жодним чином не спростовано факту отримання рахунків чи невідповідності сум, що наведені у рахунках обсягам наданих (отриманих) послуг за договором. Тож такі рахунки та акти беруться судом до уваги, як первинні докази, що свідчать про надання позивачем зазначених послуг за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних та відсотків річних, в контексті з`ясованої судом обставини прострочення оплати послуг у встановлений пунктом 2.2.2 договору строк (до 20 числа місяця наступного за звітним) суд зазначає, що частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат у заявлені до стягнення періоди, з урахуванням часткових оплат за договором, за розрахунками суду їх розмір є більшим, ніж вирахувано позивачем. Тож вказана вимога задовольняється судом у повному обсязі у розмірі 6090,81 грн.

Однак, за розрахунками суду розмір відсотків річних є дещо меншим та становить 2563,10 грн. Тому вимога про стягнення відсотків річних задовольняється судом частково.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені, суд вказує на те, що згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

В той же час, суд наголошує, що частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що вказана норма ГК містить чітке визначення моменту від якого відраховується можливий для нарахування шестимісячний строк - від дня, коли таке зобов`язання мало б бути виконане. Формулювання пункту 4.2 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

В той же час, варто взяти до уваги те, що згідно пункту 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування пені в контексті наведеного пункту ГК України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 ГК України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX ГК України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

Тож суд здійснив власний розрахунок пені у відповідності до наведених вище висновків за кожним окремим рахунком та встановив, що загальна сума пені, що можлива до стягнення становить 29859,03 грн. Тому вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у визначеному судом розмірі.

Щодо тверджень відповідача про форс-мажорні обставини, які слід взяти до уваги та відмовити у задоволенні позову, то суд звертає увагу на те, що сторони в розділі 5 (Форс-мажор) договору №02.5-14/1-118 передбачили:

пункт 5.2 - сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу Сторону протягом 14 календарних днів 3 моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну Сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому;

пункт 5.4 - достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий торгово-промисловою палатою України.

У ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також, в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Слід звернути увагу на те, що постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 було сформовані наступні висновки: ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зміст цього листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Тож суд наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові КГС ВС від 06.07.2023 № 910/4234/22.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача за цим договором. Відтак, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання за договором №02.5-14/1-118 від 28.04.2016, враховуючи також умови пунктів 5.2 та 5.4 договору, адже відповідачем не здійснено повідомлення позивача про дію на нього обставин непереборної сили, що безпосередньо впливають на неможливість виконання зобов`язань за цим договором.

При цьому відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій у відповідності до положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно статті 257 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Однак, Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на момент прийняття рішення у справі в Україні діє воєнний стан, він був введений з 24.02.2022, а відтак оскільки перебіг позовної давності зупинено, позивачем не пропущено строків визначених статтею 257 ЦК України.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за можливе покласти на відповідача обов`язок з відшкодування судового збору у розмірі 2147,20 грн з урахуванням коофіцієнту пониження мінімального розміру судового збору, враховуючи те, що позивач подав позов через систему "Електронний суд", а розмір судового збору за розгляд підставної до стягнення суми є меншим мінімального визначеного Законом України "Про судовий збір" судового збору.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Закрити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 43727,04 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Хендлінгова Компанія» (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Пархоменка, будинок 34, код ЄДРПОУ 33280516) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспілський район, село Гора, вулиця Бориспіль - 7, код ЄДРПОУ 20572069) 6090,81 грн інфляційних втрат, 2563,10 грн відсотків річних, 29859,03 грн пені за договором №02.5-14/1-118 від 28.04.2016 та 2147,20 судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз