Рішення

від 06.08.2024 по справі 912/1047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 рокуСправа № 912/1047/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1047/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз", вул. Тарковського Арсенія, 67, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006

про стягнення 482 729 982,89 грн

Представники

від позивача - Пясецький Д.В., адвокат, довіреність №29/12-2023/14 від 29.12.2023 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Руденко Т.В., адвокат, довіреність №07/01-01 від 01.01.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (далі - АТ "Кіровоградгаз") з вимогами про стягнення 316 888 453,91 грн основного боргу, 58 319 306,35 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору.

Ухвалою від 29.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1047/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.05.2024 о 11:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

14.05.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позовну заяву.

15.05.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 29.05.2024 суд оголосив перерву до 18.06.2024 о 09:00 год.

18.06.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 01.07.2024 о 09:00 год.

28.06.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду клопотання про зменшення пені.

Ухвалою від 01.07.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження, закрив підготовче провадження у справі №912/1047/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2024 о 09:00 год.

01.07.2024 позивач подав суду заперечення на клопотання на зменшення пені.

06.08.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні сторони підтримали подані заяви та заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії".

Між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та АТ "Кіровоградгаз" укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), який затверджений постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.

У п. 1.4. Договору міститься визначення термінів, що використовуються в цьому Договорі, зокрема:

ЕІС - код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача;

Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача;

постачальник "останньої надії" (далі - Постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу;

Споживач - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, щодо якої виконані передбачені законодавством умови для постачання природного газу.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За п. 3.1., 3.3. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

За п. 11.1. Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до п. 1.3. Договору цей договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач зазначає, що оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто позивача.

Тому, Оператором ГТС об`єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов`язання за Договором, ним виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X2000000000016 (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), у т.ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022.

Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:

з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 4 690 811,34 тис.м.куб;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2 969 102,81 тис.м.куб.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії", позивач надав лист оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X2000000000016.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" оформлено рахунки та акти приймання - передачі природного газу на загальну суму 316 888 453,91 грн, які направлено відповідачу, за періоди:

- за січень 2022 року (з 01.01.2022 по 31.01.2022) на суму 195 403 969,86 грн за обсяг природного газу 4 690 811,34 тис.м.куб (акт №2133 від 31.01.2022; рахунок на оплату №6518 від 11.02.2022);

- за лютий 2022 року (з 01.02.2022 по 28.02.2022) на суму 121 484 484,05 грн за обсяг природного газу 2 969 102,81 тис.м.куб (акт №4177 від 28.02.2022; рахунок на оплату №10112 від 12.03.2022).

Вказані акти підписані сторонами та скріплено печатками.

При цьому, відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ.

Отже, заборгованість за спожитий природний газ становить 316 888 453,91 грн.

Відсутність розрахунку стало підставою для звернення з позовом у даній справі, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так, відповідно до п. 1-2 Розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 2 гл. 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Згідно листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X2000000000016, АТ "Кіровоградгаз" включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та спожитий відповідачем газ віднесено до портфеля постачальника "останньої надії".

За вимогами Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на умовах Типового договору постачання і такий договір укладається шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника та вважається укладеним з моменту фактичного постачання природного газу.

Отже, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" за фактом споживання відповідачем природного газу є підставою для виникнення у його сторін відповідних зобов`язань.

Згідно поданих доказів, обсяг спожитого відповідачем природного газу відповідає даним оператора ГТС.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована /оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (архів ціни ПОН для непобутових споживачів додано позивачем до позову).

На виконання п. 4.3 Договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, які останній в силу вимог п. 4.4. Договору зобов`язаний оплатити до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як встановлено судом, в період з 01.01.2022 по 28.02.2022 позивач поставив відповідачу природний газ в загальному об`ємі 7659914,15 тис.м.куб на загальну суму 316 888 453,91 грн, в той час відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань по поставці природного газу, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу вимог статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Як встановлено судом, рахунки на оплату поставленого природного газу направлялися відповідачу, однак у встановлений договором строк не оплачені.

Будь-яких доказів оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 316 888 453,91 грн відповідачем під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 316 888 453,91 грн визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано пеню у розмірі 58 319 306,35 грн, 3% річних в сумі 18 725 547,05 грн та 88 796 675,58 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.5. Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 4.5. Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення з АТ "Кіровоградгаз" 58 319 306,35 грн пені, 18 725 547,05 грн три % річних та 88 796 675,58 грн інфляційних втрат, оскільки постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1173 АТ "Кіровоградгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Тому, на думку відповідача заборгованість "Кіровоградгаз" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 врегульована відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" та підтверджена НКРЕКП, а відповідно до вказаного Закону неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на таку заборгованість не нараховуються.

Як вказує відповідач, на сьогоднішній день процедура врегулювання відповідно до зазначеного Закону не завершена, відтак прийняття рішення судом про стягнення з АТ "Кіровоградгаз" пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат буде передчасним, оскільки санкції, відповідно до Закону, нараховуються на непогашену суму реструктуризованої заборгованості.

Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Згідно з статтею 1 Закону взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина 3 статті 4 Закону в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, на підставі Закону для учасників процедури врегулювання заборгованості, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постановах від 23.04.2024 у справі №925/636/23, від 18.04.2023 у справі №911/3195/21.

Разом із цим, частина 7 статті 2 Закону "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" визначає, що взаєморозрахунки в цілях реалізації заходів, передбачених цією статтею, проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1179 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків" для проведення взаєморозрахунків їх учасники (крім одержувачів бюджетних коштів) в установленому законодавством порядку відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Одержувачі бюджетних коштів з цією ж метою відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго:

1) договір про організацію взаєморозрахунків;

2) копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов`язань (без урахування розміру зобов`язань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов`язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків;

3) копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Отже, обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до положень статті 5 Закону реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Таким чином, для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону має вчинятися юридично значима дія.

Отже, Законом не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто, в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №916/2168/22.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 316 888 453,91 грн за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків або про реструктуризацію заборгованості не укладався (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором).

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості та нарахувань за поставлений газ за типовим договором "останньої надії", така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно Закону та реструктуризації залишків заборгованості.

Отож, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Частиною 3 статті 5 Закону визначено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у сумі тримісячного платежу.

У відповідності до ст. 6 Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню:

з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, оскільки спірна заборгованість не погашена, не реструктуризована, то підстави для списання або не нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Отже, твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вище викладеним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені до 1%.

Як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, на підтвердження чого надав звіт про фінансові результати за 2023 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023.

Відповідач повідомляє, що постановою НКРЕКП від 26.12.2022 №1840 було зупинено АТ "Кіровоградгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 №849. На сьогоднішній день у товариства відсутні джерела надходження грошових коштів від діяльності з розподілу природного газу, а лише відбувається погашення заборгованості за надані послуги за період ліцензованої діяльності.

Вказано на те, що головною підставою, у зв`язку з якою АТ "Кіровоградгаз" несвоєчасно здійснює розрахунки з позивачем, є встановлення регулятором тарифу на послуги з розподілу природного газу, який не покриває фактичних обґрунтованих витрат товариства, що є необхідними для господарської діяльності. На думку відповідача, НКРЕКП також затвердило розміри ВТВ, які не відповідають фактичним витратам. Зазначає, що у товариства є дефіцит, який не покриває фактичні обґрунтовані витрати.

Відповідач також вказує, що постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1173 АТ "Кіровоградгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Однак, як зазначає відповідач, на сьогоднішній день процедура передбачена зазначеним Законом ще не завершена.

Позивач заперечив клопотання відповідача про зменшення пені, наводячи такі аргументи: відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність; згідно норм законодавства, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин; виконання договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що йому затверджено необґрунтовані тарифи тощо; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, у тому числі, постачальника "останньої надії", погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; зменшення розміру пені до 1% нівелює саме значення пені та порушує баланс інтересів сторін.

Згідно з нормами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення як штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання щодо зменшення штрафних санкцій у даній справі, суд бере до уваги наступне:

- аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, підтверджує збитковість діяльності відповідача, що може бути зумовлено, у тому числі: через невідповідність реальним витратам затверджених тарифів; внаслідок невиконання зобов`язань споживачами відповідача; зупиненням дії ліцензії на право впровадження господарської діяльності з розподілу природного газу;

- постановою НКРЕКП від 12.03.2024 №500 фактично підтверджено перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу;

- діяльність відповідача та його фінансовий стан залежить від наведених вище обставин;

- згідно Звіту про фінансовий стан на 31.12.2023, збитковість відповідача складає 102 379 тис. грн;

- законодавче врегулювання певних видів заборгованості суб`єктів ринку природного газу, зокрема, шляхом прийняття Закону від 14.07.2021№1639-IX і включення відповідача до реєстру для участі у такій процедурі підтверджує наявність проблем у розрахунках, які не в повній мірі залежать від поведінки суб`єктів ринку, у тому числі, від поведінки відповідача;

- з жовтня 2022 по червень 2024 роки на підприємстві відповідача звільнено 1 365 працівників, що підтверджується довідкою від 25.06.2024, що можна вважати чималим зменшенням чисельності працівників та що є негативною ознакою діяльності підприємства.

Суд враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача.

Поряд з цим, суд бере до уваги доводи позивача, який вказує на своє стратегічне значення, у тому числі, на необхідність забезпечення його діяльності як "постачальника останньої надії".

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач отримує певну компенсацію шляхом нарахувань згідно ст. 625 ЦК України. В сумарному підрахунку (3% річних + інфляційні втрати) загальний розмір таких нарахувань становить 33,93% від суми основної заборгованості, що певною мірою зменшує негативні наслідки через прострочення відповідачем оплати.

Стаття 129 Конституції України закріплює рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, наведені сторонами доводи та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, суд вважає наявними підстави для зменшення пені на 50%.

Зменшення пені до 1%, як просить відповідач, є занадто значним та нівелює значення пені і недотримує баланс інтересів сторін.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 316 888 453,91 грн основного боргу, 29159653,18 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (вул. Тарковського Арсенія, 67, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ідентифікаційний код 03365222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 316 888 453,91 грн основного боргу, 29159 653,18 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат, а також 847840,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів.

Повне рішення складено 16.08.2024.

Суддя В.Г. Кабакова