Рішення

від 31.07.2024 по справі 914/515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 Справа № 914/515/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк розглянув матеріали справи

за позовною заявою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ,

позивача 2: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

до відповідача 1: Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_2", с. Малехів, Львівська область, Львівський район,

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілігрим Захід", м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Філії Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1,

предмет позову: визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки,

підстава позову: суперечність договору інтересам держави і суспільства, застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників:

прокуратури: Лупійчук Богдана Володимирівна,

позивача 1: ОСОБА_1 ,

позивача 2: ОСОБА_2 ,

відповідача 1: ОСОБА_3 ,

відповідача 2: ОСОБА_4 ,

третьої особи 1: не з`явився,

третьої особи 2: ОСОБА_3 .

1. ПРОЦЕС

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області 23.02.2024 надійшла позовна заява заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Львівської обласної державної адміністрації до Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» про визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки.

1.2. Ухвалою суду від 28.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

1.3. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема в судовому засіданні 24.04.2024 закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті, 22.05.2024 залучено до участі у справі в статусі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Філію Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_3».

1.4. За час розгляду справи відводів суду учасниками справи не заявлено.

1.5. У судовому засіданні 31.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Прокуратура стверджує, що договір зберігання, укладений 01.1.2024 між ТОВ «Пілігрим Захід» і Філією ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_3», є фактично прихованим договором нерухомого майна - земель оборони. Прокурор зазанчає, що при укладенні договору сторонами не була дотримана жодна з вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв`язку із чим, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вказаний договір має бути визнано недійсним. Прокурор також узагальнює, що використання земельної ділянки не згідно з її категорією (землі оборони) та не за цільовим призначенням (15.01 «Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України»), а для «надання послуг по зберіганню» (насправді оренди землі для стоянки транспортних засобів), суперечить вимогам ст. 19 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони». Крім того, при укладенні договору не були дотримані вимоги щодо його публічності визначені ст. 633 ЦК України. Тому просить визнати недійсним договір про надання послуг № 4 від 01.01.2024, а для припинення порушення - зобов`язати звільнити земельну ділянку від майна, яке визначено договором про надання послуг № 4 від 01.01.2024.

2.2. Позивач 1 правової письмової позиції стосовно суті спору не висловив.

2.3. Позивач 2 просив розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує.

2.4. Відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позову повністю. Стверджує, що підприємство зберігає майно на своїй території за адресою АДРЕСА_1 без прив`язки до конкретного місця розташування, розміру (площі) та кадастрового номеру. Метою укладення оспорюваного договору, як і інших договорів, є отримання доходів та прибутків підприємством, завдяки яким підприємство може сплачувати заробітну плату працівникам, податки та інші обов`язкові платежі.

2.5. Щодо вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку, то зазначає, що це суперечить волевиявленню уповноваженого органу управління майном (Міністерство оборони України), який розпорядився своїм майном шляхом передачі його в оренду. Відповідно до умов укладених договорів оренди орендоване майно може використовуватись за будь яким цільовим призначенням, в тому числі для розміщення та зберігання майна, автотранспортних та технічних засобів. Крім цього, згідно з договорами оренди нерухомого майна ТзОВ «Пілігрим Захід» сплачує 70% вартості орендної плати у бюджет, що не може суперечити інтересам держави.

2.6. Відповідач 2 просив відмовити в задоволенні позову повністю з тих підстав, що в договорі оренди землі мали б бути відомості про конкретну земельну ділянку як істотна умова такого договору, однак у спірному договорі такого не зазначено, тому цей укладений договір не можна вважати договором оренди; якщо дотримуватись позиції прокурора, то договір через відсутність істотних умов договору вважається не укладеним, а не укладений договір не можна визнавати не дійсним; навіть якщо вважати, то відповідач користується земельною ділянкою, то належним способом захисту має бути усунення перешкод в користуванні майном, а не звільнення ділянки. Водночас 24.07.2024 подав клопотання про закриття провадження в частині позовної вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку від автомобілів.

2.7. Третя особа Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало відзив, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки фактично між сторонами спірного договору виникли відносини оренди державного майна, розпорядження якими можна здійснювати тільки на аукціоні.

2.8. Третя особа Філія Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» НОМЕР_28 Управління начальника робіт» позовні вимоги заперечує. Вважає не доведеним порушення інтересів держави.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Державне підприємство Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (п. 1 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2»).

3.2. Підприємство утворено Уповноваженим органом управління з метою ефективного використання державного майна, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України з житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонту казармено-житлового фонду та капітальних споруд, капітального будівництва жита, казарм, сховищ, складів та інших, пов?язаних з ним будівельних та ремонтних робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України, замовлень сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України, виробництва продукції (робіт, послуг) для потреб національної економіки, іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України (п. 2.1 Статуту).

3.3. Міністерство оборони України є власником нерухомого майна в с. Малехів, АДРЕСА_1: будівлі, складу № 1, літ. «Г-1», площею 98,8 кв. м, будівлі літ. «В-1», площею 117,8 кв. м, вбиральні літ. «Є-1», площею 3,7 кв. м, будівлі складу № 3, літ. «Е-1», площею 743,4 кв. м, будівлі складу № 2, літ. «Д-1», площею 337,94 кв. м.

3.4. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Державне підприємство Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» зареєстрований власником нерухомості - ремонтно-технічної майстерні, площею 4 644,0 кв. м в с. Малехів, АДРЕСА_1

3.5. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (відповідно до обставин справи - третя особа) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілігрим Захід" (відповідно до обставин справи - відповідач 2) уклали договір № 140 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

3.6. Об`єктом оренди є нерухоме майно, загальною площею 1599,8 кв. м, а саме: будівля складу №1 літ."Г-1", площею 98,8 кв. м, частина бетонного майданчику "Благоустрій" площею 400 кв. м (інвентарний № 00465), частина бетонного майданчику "Благоустрій" площею 216 кв. м (інвентарний №00465), частина асфальтного майданчику "Благоустрій" площею 504 кв. м (інвентарний № 00466), частина асфальтного майданчику "Благоустрій" площею 381 кв. м (інвентарний №00466), які розташовані за адресою Львівська область, с. Малехів, АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2».

3.7. Строк дії договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором. А відповідно до п. 12.1 цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню).

3.8. Крім цього, ці самі сторони уклали й інші договори:

1) договір № 166 стосовно нежитлових приміщень, загальною площею 97,4 кв. м, а саме: № 68 площею 18,9 кв. м; № 69 площею 17,8 кв.м; № 71 площею 17,9 кв. м; № 73 площею 6,8 кв. м; № 75 площею 36 кв. м, які розташовані в будівлі адміністративно-побутового корпусу літера "С-3", (3 поверх), за адресою: Львівська область, с. Малехів, АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

2) договір № 182 стосовно нежитлових приміщень, загальною площею 468,00 кв. м, а саме: № 1, площею 294,8 кв. м; № 2, площею НОМЕР_28,4 кв. м; № 3, площею 11,6 кв. м; № 4, площею 14,0 кв.м; № 5, площею 39,9кв.м; № 9, площею 5,0кв.м; № 10, площею 7,4 кв. м, № 11, площею 28,9кв.м, які розміщені на першому поверсі будівлі ремонтно-механічної майстерні літера "Б-1" за адресою: Львівська область, с.Малехів, АДРЕСА_1, та перебувають на балансі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

3) договір № 183 стосовно нежитлового приміщення № 70, загальною площею 17,50 кв. м, яке розміщене на третьому поверсі Адміністративно-побутового корпусу літера "С-3" за адресою Львівська область, с. Малехів, АДРЕСА_1, та перебуває на балансі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2».

3.9. Зауважень стосовно договорів оренди нежитлових приміщень у прокурора немає. Натомість предметом оскарження в цій справі є договір про надання послуг від 01.01.2024.

3.10. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» як замовник (згідно з обставинами справи - відповідач 2) і Філія Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» « НОМЕР_28 Управління начальника робіт» як виконавець уклали договір про надання послуг № 4 від 01.01.2024, відповідно до якого замовник передає своє майно, визначене у додатку 1 до цього договору, на оплатне зберігання, а виконавець приймає його та зберігає на своїй території за адресою АДРЕСА_1, Жовківського району, Львівської області.

3.11. Відповідно до п. 7. 1 договору цей договір діє до 31.03.2023.

3.12. Додатком № 1 до цього договору є перелік майна замовника, щодо якого надаються послуги:

1) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_1 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_2 ),

2) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_3 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_4 ),

3) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_5 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_6 ),

4) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_7 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_8 ),

5) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_9 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_10 ),

6) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_11 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_12 ),

7) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_13 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_14 ),

8) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_15 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_16 ),

9) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_13 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_17 ),

10) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF (НОМЕР_29) з напівпричіпом ( НОМЕР_18 ),

11) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_19 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_20 ),

12) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_21 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_22 ),

13) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_23 ) з напівпричіпом (НОМЕР_30),

14) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_24 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_25 ),

15) Спеціалізований вантажний сідловий тягач DАF ( НОМЕР_26 ) з напівпричіпом ( НОМЕР_27 ).

3.13. Раніше, до січня 2024 року, між тими самими сторонами було укладено договір про надання послуг платного зберігання від 02.01.2023 зі строком дії до 31.03.2023. На виконання цього договору складено акти надання послуг за період січень - березень 2023 року.

3.14. Між цими ж сторонами укладено також договір зберігання автомобілів і 01.04.2023 зі строком дії до 30.06.2023, на виконання якого складено акти надання послуг за квітень - червень 2023 року. Аналогічно сторони працювали і упродовж липня - вересня 2023 року на підставі договору від 01.07.2023, а упродовж вересня - жовтня 2023 року на підставі договору від 29.09.2023.

3.15. На виконання договорів зберігання від 01.10.2022, від 02.01.2023, від 021.04.2023, від 01.07.2023, від 29.09.2023 відповідач 2 сплачував тертій особі 2 грошові кошти, що відображено у фільтрованій виписці за період 01.01.2023 - 22.11.2023.

3.16. Третьою особою 02.10.2023 складено звіт про результати проведення позапланової перевірки Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2», з яким останній (відповідач 1) не погодився, про що повідомив листом від 15.11.2023. Зокрема перевіркою встановлено, що на асфальтованому майданчику розміщено модульну АЗС, що ремонт автотранспорту здійснюється нештатними працівниками Філії « НОМЕР_28 Управління начальника робіт», що викликало в робочої групи підстави вважати, що договори про надання послуг є удаваними, що їх укладено всупереч встановленим процедурам, а саме передачу державного майна без проведення аукціону.

3.17. Тому крім предмету оскарження - договору про надання послуг зберігання, в цій справі предметом спору є також земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002, про звільнення якої заявлено другу позовну вимогу.

3.18. Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002, площею 2,2169 га, то відповідно до матеріалів справи така знаходиться в Жовківському районі Львівської області, в с. Малехів, АДРЕСА_1, з 25.11.2020 є у власності Львівської обласної державної адміністрації, право постійного користування зареєстроване за відповідачем 1 в цій справі (Державним підприємством Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2»).

3.19. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002, то цільове призначення такої - 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки - для обслуговування об`єктів нерухомого майна, форма власності - державна.

3.20. Договори щодо передачі відповідної земельної ділянки в користування іншим особам, крім відповідача 1, відсутні.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПІДСТАВ ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРОМ ІЗ ПОЗОВОМ

4.1. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

4.2. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

4.3. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 22.10.2019 у справі № 914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

4.4. Щодо позивача 1, то як зазначає прокурор в позовній заяві, Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 № 671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

4.5. Крім цього, відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» Міністерство оборони України є Уповноваженим органом управління відповідача 1 - Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2».

4.6. Щодо особи позивача 2, то саме до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; оборонної роботи та мобілізаційної підготовки. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень (ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

4.7. Статтею 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

4.8. Враховуючи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002, площею 2,2169 га, перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, то остання є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах.

4.9. До позовної заяви долучено листування прокуратури з позивачами.

4.10. Так, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зверталась із листами від 18.01.2024 і від 14.02.2024 до Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації із повідомленням про необхідність надати інформацію про стан вжиття заходів щодо визнання недійсними договорів надання послуг зберігання транспортних засобів, укладених філією ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» « ІНФОРМАЦІЯ_3» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід», зокрема по договору № 4 від 01.01.2024.

4.11. Позивачем 1 відповідь прокуратурі не надана, доказів протилежного в матеріали справи не подано. Позивачем 2 надано відповідь від 16.02.2024 про відсутність у нього відомостей про укладення зазначених у зверненні прокуратури договорів, у зв`язку з чим заходи реагування адміністрацією не здійснювались, тому просив прокуратуру вжити заходи реагування позовного характеру.

4.12. Листами від 16.02.2024 прокуратура повідомила позивачів про підготовку до господарського суду Львівської області позовної заяви в інтересах Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України.

4.13. Тому прокурор обґрунтовано зазначає, що Міністерством оборони України жодних заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у даному випадку не вжито, що свідчить про нездійснення останнім захисту інтересів держави. Оскільки спірний договір порушує права власності та інтереси держави щодо користування землями оборони, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Міністерством оборони України впродовж розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є обґрунтованою підставою для звернення прокурора до суду.

4.14. Суд погоджується з обґрунтуваннями прокурора про те, що він звертається до суду для здійснення представництва законних інтересів держави у зв`язку з їх порушенням, а також враховуючи те, що органи, уповноважені здійснювати функції у спірних відносинах, належним чином не здійснюють захист інтересів держави шляхом звернення до суду, як і не здійснювали раніше. Враховуючи бездіяльність Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації щодо захисту інтересів держави, як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, прокуратура звертається до суду з метою захисту майнових інтересів держави у сфері земельних відносин.

5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ

5.1. Відповідач 1 під час розгляду справи, а саме 24.07.2024, подав клопотання про закриття провадження стосовно позовної вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку від майна, яке визначено договором про надання послуг № 4 від 01.01.2024 з тих підстав, що майно на зберігання не передавалося і що строк дії договору закінчився.

5.2. Суд зауважує, що він закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 27 квітня 2023 року у cправі № 910/548/22 вказав, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).

5.3. Однак ні прокурор, який є заявником позову в цій справі, ні позивачі в цій справі не підтримують твердження відповідача 1 про те, що між сторонами став відсутнім предмет спору після відкриття провадження і що між сторонами відсутні неврегульовані питання, що випливають із заявленої в позовній заяві вимоги.

5.4. Суд враховує, що згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України «диспозитивність господарського судочинства» суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Крім цього, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

5.5. Враховуючи невизнання позивачами відсутності предмету спору стосовно позовної вимоги, неподання суду жодних нових доказів про зміну обставин з часу подання позову до 24.07.2024, суд не вбачає підстав для закриття провадження в частині вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку від майна і задоволення клопотання відповідача 1.

6. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

6.1. Відповідно до встановлених обставин справи спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002 належить до державної власності та зареєстрована за Львівською обласною державною адміністрацією, а право постійного користування зареєстроване за Державним підприємством Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2». Земельна ділянка призначена для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

6.2. Як встановлено вище, прокурор, захищаючи інтереси держави, стверджує, що на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна (будівлі та споруди), що перебувають у власності держави в особі Міністерства оборони України та на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2», частина з яких відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» упродовж 2023 року передана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід». Тобто нежитловими приміщеннями відповідач 2 користується правомірно.

6.3. Однак, крім користування нежитловими приміщеннями, відповідач 2 на підставі укладеного 01.01.2024 договору зберігання фактично використовує земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, Жовківського району, Львівської області з правом розміщувати на ній вантажнотранспортні засоби, перелічені в додатку до договору. Речові права на вказану земельну ділянку відповідачем 2 не оформлені, натомість укладено з третьою особою 2 договір зберігання п`ятнадцяти вантажних транспортних засобів.

6.4. Договір про надання послуг зберігання транспортних засобів, який оспорюється в цій справі, є не першим правочином між тими самими сторонами, що сторони не заперечують і долучають договори за попередні періоди. Один із таких попередніх договорів, а саме від 02.01.2023, діяв до 31.03.2023 (п. 7.1 договору), у зв`язку чим у оспорюваному договорі допущено описку в п. 7.1 стосовно строку дії нового договору та залишено ту саму дату « 31.03.2023», тоді як малось на увазі « 31.03.2024», так як договір укладено 01.01.2024. Вказана обставина не заперечується учасниками справи.

6.5. Відповідно до проаналізованих прокурором видів діяльності відповідача 2 такими є: 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт (основний)», 49.42 «Надання послуг перевезення речей (переїзду)», 52.24 «Транспортне оброблення вантажів», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», 53.20 «Інша поштова та кур`єрська діяльність», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів», 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами», 45.19 «Торгівля іншими автотранспортними засобами», 46.34 «Оптова торгівля напоями», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 46.49 «Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення», 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», 47.25 «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах», 47.29 «Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах», 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами».

6.6. Тобто обґрунтованими і не запереченими відповідачем 2 є висновки, що метою оренди Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» вищевказаного нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» є ведення господарської діяльності відповідно до визначених видів діяльності за адресою Львівська область, Львівський район, с. Малехів, АДРЕСА_1.

6.7. Аналізуючи умови оскаржуваного договору, вбачається, що договір від 01.01.2024 є строковим, оскільки укладений на визначений п. 7.1 строк з 01.01.2024 по 31.03.2024, оплатним, оскільки п. 3.1 договору передбачає щомісячну оплату за його виконання на користь Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_3», метою його укладення є ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід», оскільки як зазначено вище останнє здійснює господарську діяльність по місцю знаходження Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою с. Малехів, АДРЕСА_1, що збігається із визначеним місцем зберігання транспортних засобів відповідно до договору, а також фактично передбачає передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» майна - земель оборони за вказаною адресою з кадастровим номером 4622785700:01:012:0002, які необхідні для виконання умов договору щодо зберігання 15 спеціалізованих вантажних сідлових тягачів DAF з напівпричіпом. Тому суд визнає обґрунтованими твердження про те, що договір спрямовано не на надання послуг вищевказаній юридичній особі по зберіганню, а на фактичну передачу їй у користування державного нерухомого майна.

6.8. Такі обставини укладення договору зберігання свідчать про вчинення сторонами удаваного правочину, оскільки за своїм правовим змістом вчинений договір від 01.01.2024 має усі ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності) і фактично є довгостроковим договором оренди державного майна.

6.9. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Встановивши, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі N 916/935/17, Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

6.10. Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

6.11. Доводи відповідача 2 стосовно того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі - відомостей про конкретну земельну ділянку, є безпідставними, оскільки саме такі умови вчиненого правочину і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

6.12. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що відносини, які виникли між сторонами на підставі оскаржуваного договору, за своєю правовою природою є орендними правовідносинами землі державної власності, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду державного і комунального майна», Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та іншими нормативно-правовими актами.

6.13. Аналізуючи порядок укладення договорів оренди земельної ділянки державної форми власності, який мав бути дотриманий відповідачами при укладенні договору від 01.01.2024, суд зауважує таке.

6.14. Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

6.15. Стаття 134 Земельного кодексу України регламентує обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) і частини 2, 3 вказаної норми передбачають випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах). Відповідач 2 до вказаного переліку не належить. Тому винятків з процедури проведення земельних торгів для відповідача 2 не встановлено і мала застосовуватись загальна процедура земельних торгів.

6.16. Крім цього, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Жодне із передбачених речових прав щодо спірної земельної ділянки за відповідачем 2 не зареєстровано.

6.17. Крім цього, Закон України «Про управління об`єктами державної власності» передбачає, що об`єктами управління державної власності є, серед іншого, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям; а суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

6.18. Відповідно до Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.3). Докази отримання відповідачем 1 згоди від позивача 1 як Уповноваженого органу управління на розпорядження земельною ділянкою у спосіб укладення договору зберігання та фактичного укладення договору оренди відсутні.

6.19. Відповідно до п. 4.11 Статуту підприємство має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам, організаціям та громадянам України державне майно, а також списувати його з балансу за попередньою згодою Уповноваженого органу управління. Однак відповідач 1 спірну ділянку в оренду не здавав, адже стороною оскаржуваного договору є філія відповідача 1.

6.20. Згідно з Положенням про філію відповідач 1 є власником майна філії і передає майно у користування філії (п. п. 4.1, 4.2). Натомість філія має право здавати в оренду майно, яке належить їй на праві оперативного управління, за погодженням з підприємством (відповідачем 1). Однак ні доказів передачі в оперативне управління філії вказаної земельної ділянки, ні доказів отримання погодження відповідача 1 стосовно передачі в користування земельної ділянки іншим суб`єктам господарювання в справі немає.

6.21. Крім цього, Статутом відповідача 1 передбачено, що він розпоряджається переданим йому майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління. Тобто для передачі земельної ділянки в оперативне управління Філії відповідач 1 мав отримати на це згоду від позивача 1, доказів чого у справі також немає.

6.22. Правовий режим земель оборони визначений ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони», а використання земель оборони в господарських цілях - ст. 4 вказаного закону. Так, військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Землі оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, можуть використовуватися для розміщення засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), що належать підрозділам об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, з погодженням умов розміщення та експлуатації зазначених об`єктів з Міністерством оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям.

6.23. Інших способів використання земель оборони в господарських цілях, зокрема й стосовно передачі в користування суб`єктам господарювання, не пов`язаним із оборонною промисловістю, як-то відповідачу 2 в цій справі, не передбачено.

6.24. Крім цього, земельним законодавством не передбачено право законного постійного користувача (відповідача 1) розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування ні особисто, ні через філію. Тому заперечення відповідача 2 про те, що вимога зобов`язати звільнити земельну ділянку суперечить волевиявленню уповноваженого органу управління майном (Міністерству оборони України), не є обґрунтованими і не підтверджуються ні зібраними в справі доказами, ні правовою позицією Міністерства оборони України, ні його статусом в цій справі.

6.25. Заперечення відповідача 2 про те, що відсутність істотних умов договору підтверджує факт неукладеності договору, а не укладений договір не можна визнавати недійсним, також є безпідставним, адже вище встановлено дійсну правову природу укладеного договору та наявність ознак договору оренди. Визнавати договір не укладеним за наслідками його виконання чи невиконання немає підстав. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 викладено висновки, відповідно до яких, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

6.26. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України). Так, ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2).

6.27. Деталізуючи порушення порядку укладення договору оренди державного майна, суд враховує також, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

6.28. Суд підсумовує, що вчинення удаваного правочину вже спрямоване на порушення публічного порядку та призводить до порушення інтересів держави. Крім цього, як встановлено вище, передання державного майна в оренду між суб`єктами оспорюваного договору допускається лише на конкурсній основі, а передання в користування земельної ділянки державної форми власності з призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України суб`єкту приватного права суперечить ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», описаній в п. 6.23 цього рішення. Крім цього, відсутні докази отримання відповідачем 1 і третьою особою 2 від уповноважених органів дозволів і підтверджень стосовно передачі в користування майна, тобто наявність повноважень в законних користувачів земельної ділянки щодо передачі ділянки також не підтверджені.

6.29. Заперечення відповідача 1 про те, що метою укладення договору № 4 від 01.01.2024, як і інших договорів, є отримання доходів та прибутків підприємства, що у свою чергу сприяло сплаті коштів до державного бюджету, не спростовує підстав позову та незаконності укладеної угоди.

6.30. Водночас суд звертає увагу на правове обґрунтування позову з покликаннями на порушення приписів Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України № 46 від 02.02.2010, Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України». Так, вказані нормативні акти регламентують порядок передачі не лише державного нерухомого майна, а саме військового майна. Однак до військового майна згідно із Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» належать закріплені за військовими частинами будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо, що перебуває у державній власності. Тобто такого виду майна як землі до військового майна не віднесено. Крім цього, суб`єктами розпорядження військового майна є військові частини. Тому на спірній в цій справі відносини такі норми не поширюються.

6.31. Аналогічно із покликаннями прокурора на приписи ст. ст. 633 і 977 Цивільного кодексу України суд зауважує, що такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже у випадку визнання договору зберігання удаваним, застосування підлягають норми фактично укладеного договору, тобто оренди.

6.32. Стосовно другої позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» звільнити земельну ділянку від майна, яке визначене договором про надання послуг № 4 від 01.01.2024, то прокурор обґрунтовує її нормами ст. 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину. Однак заявлена позовна вимога спрямована на припинення незаконного користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі договору від 01.01.2024, а не на застосування реституції, передбаченої ст. 216 Цивільного кодексу України.

6.33. Покликання на ст. 785 Цивільного кодексу України - у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі - також не співвідноситься із заявленою вимогою, адже не сформульована як вимога повернути земельну ділянку.

6.34. Крім правового обґрунтування, позовна вимога не є доведеною по суті, оскільки у справі відсутні будь-які докази передачі на зберігання автомобілів, перелічених у додатку до договору від 01.01.2024, у спірний період - січень - березень 2024 року. Так, відповідно до п. 3.1 договору невід`ємною частиною договору є акти наданих послуг, а оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Проте докази складення актів наданих послуг, виставлення рахунків і здійснення оплати за період січень - березень 2024 року відсутні. Іншими доказами обставина передачі на зберігання автомобілів також не підтверджена.

6.35. Крім цього, суд зауважує, що одним із обов`язків замовника, передбачених п. 2.5 договору, є обов`язок забрати своє майно з території виконавця після закінчення строку дії договору. Заявник позову та позивачі під час розгляду справи, під час якої закінчився строк дії оскаржуваного договору (31.03.2024) не здійснювали огляду місцезнаходження спірного об`єкта, земельної ділянки, не з`ясовували, чи зберігаються там транспортні засоби відповідача 2, не з`ясовували підставу такого зберігання у випадку наявності такого, не співставляли транспортні засоби із зазначеними у додатку до оскаржуваного договору. Відповідно відсутні докази знаходження автомобілів, які були предметом зберігання по договору від 01.01.2024, на спірній земельній ділянці і після закінчення строку дії оскаржуваного договору - 31.03.2024, і на час постановлення рішення суду в цій справі.

6.36. Суд звертає увагу, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, не може бути абстрактним, має бути точним і стосуватись реального предмету спору, а відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.37. Як зауважує Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути позивач, звертаючись до суду. А Верховний суд у постанові від 14.09.2023 у cправі № 906/402/22 виходить також з того, що захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні.

6.38. Резюмуючи встановлене вище, суд зазначає про часткову обгрунтованість позовних вимог і задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору, а в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання звільнити земельну ділянку від автомобілів суд відмовляє.

6.39. Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню прокуратурі відповідачами порівну за одну вимогу немайнового характеру. За незадоволену позовну вимогу судовий збір залишається за особою, що його сплатила.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг № 4 від 01.01.2024, укладений між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» щодо оплатного зберігання за адресою Львівська область, Львівський район, с. Малехів, АДРЕСА_1, транспортних засобів.

3. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» звільнити земельну ділянку від майна, яке визначено договором про надання послуг № 4 від 01.01.2024, відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» (ідентифікаційний код юридичної особи 40878323, 79053, Львівська область, м. Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 16) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910031, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19) 1 211,20 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_31, АДРЕСА_2) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910031, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19) 1 211,20 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.08.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.