Рішення

від 16.08.2024 по справі 915/727/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Справа № 915/727/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Надбузького професійного аграрного ліцею (57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, селище Надбузьке, вул. Павла Глазового, буд. 18; ідентифікаційний код 02546140)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 43628910)

про: стягнення 81 042,70 грн,

Суть спору:

18.06.2024 Надбузький професійний аграрний ліцей звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.06.2024 (вх. № 7227/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (код за ЄДРПОУ 43628910, адреса: 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114) на користь Надбузького професійного аграрного ліцею (код за ЄДРПОУ: 02546140, адреса: 57130, Миколаївська область, селище Надбузьке, вулиця Павла Глазового 18) заборгованість за договором поставки № 67155 від 17.02.2022 в сумі 81 042,70 грн., що складається із основного боргу в сумі 60 663,68 грн., пені в сумі 7 686,84 грн., інфляційних втрат в сумі 9 042,39 грн., 3% річних у сумі 3 649,79 грн.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (код за ЄДРПОУ 43628910, адреса: 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114) на користь Надбузького професійного аграрного ліцею (код за ЄДРПОУ: 02546140, адреса: 57130, Миколаївська область, селище Надбузьке, вулиця Павла Глазового 18) судові витрати по справі в сумі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки сільськогосподарської продукції № 67155 від 17.02.2022, з додатком до нього; рахунку № 1 від 17.02.2022; накладної № 27 від 17.02.2022; податкової накладної № 26 від 17.02.2022, з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН; платіжного доручення № 2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку; застосування норм статей 526, 525, 530, 610, 612, 625, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині повноти та своєчасності розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/727/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 25.06.2024 о 00:20, до електронного кабінету відповідача 25.06.2024 о 00:20, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/727/24 позивач та відповідач отримали 25.06.2024.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 24.06.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Копію вказаної ухвали відповідач отримав 25.06.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 10.07.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», як Покупцем, та Надбузьким професійним аграрним ліцеєм, як постачальником, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 67155 (далі Договір), відповідно до предмета якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому Товар) (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- найменування та загальна кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2);

- поставка Товару здійснюється на складі Постачальника. Точний пункт поставки Товару сторони узгоджуватимуть у специфікації до Договору (п. 4.4.1);

- право власності у Покупця виникає з моменту передання Товару (п. 4.4.4);

- якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у Додатковій угоді, Покупець здійснює оплату Товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний рахунок Продавця в наступному порядку: 86 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки Товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на Товар та підписання видаткової накладної; 14 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 5.1);

- у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього договору покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який пеня нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення (п. 6.5);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін, і діє до 18.02.2022 року, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами.

До вказаного Договору сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 від 17.02.2022, якою погодили товар, якість товару, його кількість, допустимі базові показники якості товару та інші умови.

Так, пунктом 1 Специфікації визначено, що постачальник передає, а покупець приймає у власність товар, а саме пшеницю фуражну в кількості 49,24 тон, за ціною 8800,00 грн. за одну тону товару, на загальну суму 433 312,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Пунктом 2 Специфікації передбачена поставка товару на умовах CPT (в розумінні «ІНКОТЕРМС-2010») за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська 122/1.

Відповідно до пункту 3 Специфікації строк поставки товару до « 17» лютого 2022 року включно.

Вищенаведений Договір зі Специфікацією до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені, інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки сільськогосподарської продукції № 67155 від 17.02.2022, з додатком до нього;

- рахунок № 1 від 17.02.2022;

- накладна № 27 від 17.02.2022;

- податкова накладна № 26 від 17.02.2022, з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН;

- платіжне доручення № 2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції щодо суті спірних правовідносин доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Надбузький професійний аграрний ліцей поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», а останній прийняв у власність товар на загальну суму 433 312,00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень накладної № 27 від 17.02.2022.

Крім того 17.02.2022 позивачем було сформовано і подано на реєстрацію податкову накладну № 26 від 17.02.2022 на загальну суму 433 312,00 (у т.ч. ПДВ 14% 53 213,75) грн, у якій відображена вищевказана господарська операція.

Податкова накладна № 26 від 17.02.2022 за результатами розгляду Комісією регіонального рівня з питань зупинення податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС пояснень та документів, була зареєстрована в ЄРПН 13.06.2022 року на підставі рішення № 6917894/02546140 від 13.06.2022 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 18.06.2022.

Наведене свідчить про те, що з урахуванням дати поставки товару (17.02.2022) та дати реєстрації податкової накладної щодо відповідної господарської операції (13.06.2022), строком здійснення відповідачем остаточного розрахунку за поставлений товар є 16.06.2022.

Для здійснення оплати за поставлений товар Постачальником оформлено для покупця рахунок № 1 від 17.02.2022 на суму 433 312,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 372 648,32 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення № 2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку.

Отже, в порушення розділу 5 Договору поставки № 67155 від 17.02.2022 року відповідач остаточну оплату за поставлений товар в розмірі 60 663,68 грн не здійснив, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 60 663,68 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 60 663,68 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):

- пеню на суму 7686,84 грн за період прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання на суму 60 663,68 грн з 17.06.2022 по 17.12.2022;

- інфляційні втрати на суму 9 042,39 грн за період прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання на суму 60 663,68 грн з липня 2022 року по квітень 2024 року;

- 3 % річних на суму 3 649,79 грн за період прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання на суму 60 663,68 грн протягом 732 днів.

Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього договору покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який пеня нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що при здійсненні відповідного нарахування позивачем допущено помилки, зокрема, при застосуванні положень ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, позивачем нарахування пені проведено за 185 днів, що перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені у спірних правовідносинах (з 17.06.2022 по 16.12.2022) є 7 603,74 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 83,10 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.

За перевіркою суду позивачем нарахування інфляційних втрат проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, при нарахуванні 3 % річних позивачем допушено помилки. Так, судом встановлено, що таке нарахування позивачем проведено за 732 дні, що, з урахуванням встановленого вище періоду прострочення та бази нарахування на переконання суду свідчить про те, що періодом нарахування 3 % річних є 17.06.2022 17.06.2024.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3 % річних за увесь період нарахування взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2024 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних за період визначений позивачем є 3 647,49 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 2,30 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 3 024,81 грн ((80 957,30 / 81 042,70 грн) * 3028,00 грн = 3 024,81 грн) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 43628910) на користь Надбузького професійного аграрного ліцею (57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, селище Надбузьке, вул. Павла Глазового, буд. 18; ідентифікаційний код 02546140) основний борг в сумі 60 663,68 грн, пеню в сумі 7 603,74 грн, інфляційні втрати в сумі 9 042,39 грн, 3% річних у сумі 3 647,49 грн, а також 3 024,81 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 83,10 грн та 3 % річних в розмірі 2,30 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Надбузький професійний аграрний ліцей (57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, селище Надбузьке, вул. Павла Глазового, буд. 18; ідентифікаційний код 02546140);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 43628910).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

СуддяО.Г. Смородінова