Рішення

від 13.08.2024 по справі 915/690/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуСправа № 915/690/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1; ідентифікаційний код 37104825)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880)

про: стягнення 551 050,09 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

11.06.2024 Товариство обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.06.2024 (вх. № 6879/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Відкрити провадження по справі.

2. Здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» 551 050,09 грн., у т.ч.:

- 73 014,35 грн. пені;

- 383 482,76 грн. індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції;

- 94 552,98 грн. 3 % річних.

4. Стягнути з «Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» судові витрати, сплачені за розгляд справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору підряду № 8310Т1074 від 20.01.2022, з додатками та додатковими угодами до нього; актів приймання виконаних будівельних робіт (13 актів за період з 24.02.2022 по 04.04.2022); довідок про вартість виконаних робіт та витрати, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних (13 шт.), з квитанціями про їх реєстрацію; рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2023 у справі № 915/1702/23, що набрало законної сили 09.01.2024, яким суд задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 460 287,00 грн; застосування норм статей 526, 530, 610, 611, 625, 837 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності строків оплати прийнятих робіт.

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/690/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 16 липня 2024 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

02.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 02.07.2024 (вх. № 7896/24) на позовну заяву, в якому товариство зазначило про невизнання у повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, у зв`язку з чим просило суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

05.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 05.07.2024 (вх. № 8111/24) на відзив, у якій товариство наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В засіданні 16.07.2024, проведеному за участю представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухавши вступні слова представників сторін.

За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 13 серпня 2024 року о 10:10.

08.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» надійшла заява б/н від 08.08.2024 (вх. № 9583/24) про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом вказаної заяви відповідач також підтверджує невизнання в повному обсязі позовних вимог ТОВ «СК «МКФ», щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 551 050,09 грн та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

09.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» надійшла заява б/н від 09.08.2024 (вх. № 9630/24) про розгляд справи без участі представника позивача. За змістом вказаної заяви позивач також зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

13.08.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 12.08.2024 (вх. № 9732/24) про стягнення з ТОВ «Сервісний центр «Металург» на користь ТОВ «СК «МКФ» фактично понесених витрат для оплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3 300,00 грн.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

13.08.2024 в судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 13.08.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в попередньому засіданні представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург», як Генпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ», як Субпідрядником, був укладений Договір підряду № 8310Т1074 (далі Договір), відповідно до предмету якого у рамках Договору підряду № 8310Т1046/НГЗ-Д-21-549 від 13.12.2021, укладеного між Генпідрядником та ТОВ «МГЗ» (далі Замовник), Генпідрядник доручив, а Субпідрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з технічного обслуговування теплоізоляції при виконанні ТО та ремонтів обладнання та трубопроводів на об`єктах ТОВ «МГЗ» у 2022 році на умовах цього Договору (далі за текстом Роботи) (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- перелік Робіт та об`єктів, що обслуговуються в 2022 році, зазначений у Додатку № 1 (п. 1.2);

- Генпідрядник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити їх (п. 1.3);

- початок та закінчення робіт за цим Договором визначається Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору. При цьому, моментом виконання Субпідрядником обов`язків з виконання Робіт вважається дата підписання Генпідрядником без зауважень Акту приймання виконаних робіт. Зміна встановлених термінів можлива лише за угодою Сторін (п. 2.4);

- загальна вартість робіт по Договору складається з вартості Робіт за всіма додатковими угодами, які будуть невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1);

- вартість Робіт визначається і оформляється кошторисами, договірними цінами на конкретні обсяги робіт. Визначення остаточної вартості робіт проводиться на підставі фактично виконаного Субпідрядником обсягу робіт, зафіксованого в Актах приймання виконаних робіт, у межах сум узгоджених сторонами у кошторисах та договірних цінах, зазначених у додаткових угодах (п. 3.2);

- оплату виконаних робіт Генпідрядник зобов`язаний здійснювати наступним шляхом: оплата виконаних робіт з ПДВ здійснюється Генпідрядником шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт, на підставі рахунку Субпідрядника та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ Субпідрядника за актом, що підлягає оплаті (п. 3.8.1);

- оплату виконаних робіт Генпідрядник зобов`язаний здійснювати наступним шляхом: у разі відсутності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН вартість Робіт сплачується без ПДВ. Повернення ПДВ з заблокованої / не зареєстрованої податкової накладної здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту виникнення права на податковий кредит у Генпідрядника (п. 3.8.2);

- за прострочення оплати прийнятих робіт Генпідрядник, на вимогу Субпідрядника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від вартості неоплачених робіт (п. 7.2);

- сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим Договором за повне або часткове порушення Договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їхнє настання та тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України (п. 9.1);

- під обставинами непереборної сили маються на увазі надзвичайні події зовнішнього характеру, що виникають без вини сторін, не за волею та бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючих чи обмежувальних нормативних актів органів державної влади або місцевого самоврядування, інші законні чи незаконні заборони зазначених органів, що перешкоджають виконанню Сторонами цього Договору (п. 9.2);

- сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за Договором (п. 9.3);

- виконання сторонами зобов`язань за Договором, що підпадають під дію обставин непереборної сиди, буде призупинено на період дії зазначених обставин, та умови, що Стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання Договору (п. 9.4);

- якщо обставини непереборної сили тривають 30 днів поспіль, сторони зобов`язані в 10-ти денний термін обговорити і узгодити заходи, які необхідно прийняти щодо виконання ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору (п. 9.5);

- в цьому випадку сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, в підтвердження їх настання і терміну зобов`язана надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують спій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення (п. 9.6).

Вищевказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов вищенаведеного Договору у період лютого-квітня 2022 року за фактом виконання відповідних робіт, між сторонами були підписані акти приймання фактично виконаних будівельно-монтажних роботів за Договором на загальну суму 1 489 092,00 грн, а саме:

- акт №7 від 24.02.2022 на суму 12 400,80 грн;

- акт №5 від 24.02.2022 на суму 16 444,80 грн;

- акт №3 від 24.02.2022 на суму 112 042,80 грн;

- акт №6 від 24.02.2022 на суму 173 293,20 грн;

- акт №2 від 24.02.2022 на суму 200 319,60 грн;

- акт №4 від 24.02.2022 на суму 561 074,40 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 23 812,80 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 9 368,40 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 17 722,80 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 63 190,80 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 113 295,60 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 76 486,80 грн;

- акт б/н від 04.04.2022 на суму 109 639,20 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та підсумкові відомості ресурсів.

Після підписання актів прийняття виконаних Позивач на виконання вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (з урахуванням положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) та пунктів 4.11, 6.1.17 Договору склав відповідні податкові накладні:

- податкову накладну №20 від 24.02.2022 на суму 12 400,80 грн (у т.ч. ПДВ 2 066,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9065812947;

- податкову накладну №21 від 24.02.2022 на суму 16 444,80 грн (у т.ч. ПДВ 2 740,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9065856462;

- податкову накладну №14 від 24.02.2022 на суму 112 042,80 грн (у т.ч. ПДВ 18 673,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9065912630;

- податкову накладну №15 від 24.02.2022 на суму 173 293,20 грн (у т.ч. ПДВ 28 882,20 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9096845438;

- податкову накладну №16 від 24.02.2022 на суму 200 319,60 грн (у т.ч. ПДВ 33 386,60 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9090788952;

- податкову накладну №17 від 24.02.2022 на суму 561 074,40 грн (у т.ч. ПДВ 93 512,40 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9090349308;

- податкову накладну №1 від 04.04.2022 на суму 23 812,80 грн (у т.ч. ПДВ 3 968,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9097769483;

- податкову накладну №2 від 04.04.2022 на суму 9 368,40 грн (у т.ч. ПДВ 1 561,40 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.07.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9106406370;

- податкову накладну №3 від 04.04.2022 на суму 17 722,80 грн (у т.ч. ПДВ 2 953,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9097801981;

- податкову накладну №5 від 04.04.2022 на суму 113 295,60 грн (у т.ч. ПДВ 18 882,60 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.07.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9111978022;

- податкову накладну №6 від 04.04.2022 на суму 76 486,80 грн (у т.ч. ПДВ 12 747,80 грн), яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9097726096.

Податкові накладні №4 від 04.04.2022 на суму 63 190,80 грн, в т.ч. ПДВ 10 531,80 грн та №7 на суму 109 639,20 грн, в т.ч. ПДВ 18 273,20 грн, в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на день подання позовної заяви не зареєстровані.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2023 у справі № 915/1702/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, було повністю задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ»; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський р-н, с.Галицинове, вул.Набережна, буд.64, ідентифікаційний код 42976670) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825) грошові кошти в сумі 1460287 грн, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 10952 грн 15 коп.

Вказаним рішенням, зокрема, було встановлено таке:

«Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Спеціалізована Компанія МКФ пред`явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Сервісний центр Металург з вимогами про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1460287 грн. - основний борг, з посиланням на неналежне виконання ТОВ Сервісний центр Металург зобов`язань за укладеним з позивачем договором підряду від 20.01.2022 №8310T1074 (далі-договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого виник борг.

…

Субпідрядником виконанні обумовлені зазначеним договором роботи на суму 1489092 грн., а ТОВ «Сервісний центр «Металург» їх прийнято у повному обсязі та без зауважень, що підтверджується копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий квітень 2022, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 37-106).

Після підписання актів прийняття виконаних робіт, позивачем на виконання вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (з урахуванням положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) та пунктів 4.11., 6.1.17. договору складено відповідні податкові накладні.

Позивач неодноразово звертався до ТОВ «Сервісний центр «Металург» з вимогою про погашення заборгованості та підписання акту звірки (копії листів №37 від 09.03.2022р., №38 від 10.03.2022р., 40 від 20.03.2022р., №51 від 24.05.2022р., №20 від 27.06.2023р. та №24 від 02.08.2023р.), які залишені без відповіді та задоволення.

За твердженням ТОВ «Спеціалізована Компанія «МКФ» станом на момент звернення до суду, відповідач не здійснив оплату виконаних робіт у розмірі 1460287 грн., стягнення яких є предметом даного спору.

…

… суд визнає, що вимога про стягнення з відповідача оплати за виконані роботи в сумі 1460287 грн, на підставі укладеного між сторонами у справі договору, є обґрунтованою і підлягає задоволенню тому, що ТОВ «Сервісний центр «Металург» не виконано зобов`язання за договором щодо оплати позивачу виконаних робіт.

Відповідач позовні вимоги визнав у поданому відзиві, на стадії підготовчого засідання».

Суд зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за Договором підряду № 8310Т1074 від 20.01.2022 встановлено рішенням суду від 13.12.2023 у справі № 915/1702/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, то вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, станом на теперішній час основний борг, стягнутий в рамках спору у справі №915/1704/23 не погашений.

Предметом же даного позову виступає майнова вимога позивача, як субпідрядника, про стягнення з відповідача, як підрядника, процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір підряду № 8310Т1074 від 20.01.2022, з додатками та додатковими угодами до нього;

- акти приймання виконаних будівельних робіт (13 актів за період з 24.02.2022 по 04.04.2022);

- довідки про вартість виконаних робіт та витрати (13 довідок за період з 24.02.2022 по 04.04.2022);

- підсумкові відомості ресурсів;

- податкові накладні (13 шт.), з квитанціями про їх реєстрацію;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2023 у справі № 915/1702/23, що набрало законної сили 09.01.2024;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» № 20 від 27.06.2022.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022;

- листи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022, № В6/19-2255 від 15.02.2023;

- рішення правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022;

- постанови Національного банку України №36 від 04.03.2022, №44 від 08.03.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов підпунктів 3.8.1., 3.8.2. пункту 3.8. Договору відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в такі строки (з урахуванням порушення строків реєстрації податкових накладних, а також з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо порядку обчислення строків у вихідні дні):

1) по акту приймання виконаних будівельних робіт №7 від 24.02.2022 на суму 12 400,80 грн:

- 10 334,00 грн до 07.03.2022;

- 2 066,80 грн до 21.06.2022.

2) по акту приймання виконаних будівельних робіт №5 від 24.02.2022 на суму 16 444,80 грн:

- 13 704,00 грн до 07.03.2022;

- 2 740,80 грн до 21.06.2022;

3) по акту приймання виконаних будівельних робіт №3 від 24.02.2022 на суму 112 042,80 грн:

- 93 369,00 грн до 07.03.2022;

- 18 673,80 грн до 21.06.2022;

4) по акту приймання виконаних будівельних робіт №6 від 24.02.2022 на суму 173 293,20 грн:

- 144 411,00 грн до 07.03.2022;

- 28 882,20 грн до 12.07.2022;

5) по акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 24.02.2022 на суму 200 319,60 грн:

- 166 933,00 грн до 07.03.2022;

- 33 386,60 грн до 07.07.2022;

6) по акту приймання виконаних будівельних робіт №4 від 24.02.2022 на суму 561 074,40 грн:

- 467 562,00 грн до 07.03.2022;

- 93 512,40 грн до 07.07.2022;

7) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 23 812,80 грн:

- 19 844,00 грн до 14.04.2022;

- 3 968,80 грн до 12.07.2022;

8) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 9 368,40 грн:

- 7 807,00 грн до 14.04.2022;

- 1 561,40 грн до 18.07.2022;

9) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 17 722,80 грн:

- 14 769,00 грн до 14.04.2022;

- 2 953,80 грн до 12.07.2022;

10) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 113 295,60 грн:

- 94 413,00 грн до 14.04.2022;

- 18 882,60 грн до 21.07.2022;

11) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 76 486,80 грн:

- 63 739,00 грн до 14.04.2022;

- 12 747,80 грн до 12.07.2022;

12) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 63 190,80 грн оплаті у строк до 14.04.2022 підлягає вартість робіт в сумі 52 659,00 грн (оскільки податкова накладна №4 від 04.04.2022 не зареєстрована).

13) по акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 04.04.2022 на суму 109 639,20 грн оплаті у строк до 14.04.2022 підлягає вартість робіт в сумі 91 366,00 грн (оскільки податкова накладна №7 від 04.04.2022 не зареєстрована).

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останнім вказана заборгованість не погашена ні станом на звернення позивача до суду, ні станом на час розгляду даної справи по суті.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Пеню в загальному розмірі 288 860,62 грн, у тому числі:

- у розмірі 161 090,77 грн щодо прострочення у період з 07.03.2022 по 06.09.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 896 313,00 грн;

- у розмірі 72 506,99 грн щодо прострочення у період з 15.04.2022 по 14.10.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 344 597,00 грн;

- у розмірі 5 886,43 грн щодо прострочення у період з 22.06.2022 по 21.12.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 23 481,40 грн;

- у розмірі 31 985,50 грн щодо прострочення у період з 08.07.2022 по 07.01.2023 виконання грошового зобов`язання на суму 126 899,00 грн;

- у розмірі 12 237,92 грн щодо прострочення у період з 13.07.2022 по 12.01.2023 виконання грошового зобов`язання на суму 48 552,60 грн;

- у розмірі 393,56 грн щодо прострочення у період з 17.07.2022 по 16.01.2023 виконання грошового зобов`язання на суму 1 561,40 грн;

- у розмірі 4 759,45 грн щодо прострочення у період з 21.07.2022 по 20.01.2023 виконання грошового зобов`язання на суму 18 882,60 грн.

При цьому, з урахуванням умов п. 7.2 Договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі, що не перевищує 5 % несплаченої суми 73 014,35 грн.

2. Три проценти річних в загальному розмірі 94 552,98 грн (з урахуванням динаміки формування боргу), у тому числі:

- у розмірі 2 873,11 грн щодо прострочення у період з 07.03.2022 по 14.04.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 896 313,00 грн;

- у розмірі 6 935,50 грн щодо прострочення у період з 15.04.2022 по 21.06.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 1 240 910,00 грн;

- у розмірі 1 662,76 грн щодо прострочення у період з 22.06.2022 по 07.07.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 1 264 391,40 грн;

- у розмірі 571,76 грн щодо прострочення у період з 08.07.2022 по 12.07.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 1 391 290,40 грн;

- у розмірі 473,37 грн щодо прострочення у період з 13.07.2022 по 16.07.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 1 439 843,00 грн;

- у розмірі 473,89 грн щодо прострочення у період з 17.07.2022 по 20.07.2022 виконання грошового зобов`язання на суму 1 441 404,40 грн;

- у розмірі 81 562,59 грн щодо прострочення у період з 21.07.2022 по 31.05.2024 виконання грошового зобов`язання на суму 1 460 287 грн.

3. Інфляційні втрати в загальному розмірі 383 482,76 грн (з урахуванням вищеописаної динаміки формування боргу та з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 23.01.2024 у справі № 910/9745/22).

Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати прийнятих робіт Генпідрядник, на вимогу Субпідрядника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від вартості неоплачених робіт.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що при здійсненні відповідного нарахування позивачем допущено помилки, зокрема, при визначенні періоду прострочення.

Так, з урахуванням умов п.п. 3.8.1, 3.8.2 Договору суд наголошує, що з огляду на дату підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та дату реєстрації податкових накладних в ЄРПН, розрахунки за виконані роботи мали бути проведені у такий строк:

- до 07.03.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 896 313,00 грн (суми по актам виконаних будівельних робіт від 24.02.2022 без ПДВ);

- до 14.04.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 344 597,00 грн (суми по актам виконаних будівельних робіт від 04.04.2022 без ПДВ);

- до 21.06.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 23 481,40 грн (суми ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим 06.06.2022);

- до 07.07.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 126 899,00 грн (суми ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим 22.06.2022);

- до 12.07.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 48 552,60 грн (суми ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим 27.06.2022);

- до 18.07.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 1 561,40 грн (суми ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим 01.07.2022);

- до 21.07.2022 щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 18 882,60 грн (суми ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим 06.07.2022).

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є 288 339,33 грн.

Водночас, умовами Договору сторони погодили нарахування пені у розмірі не більше 5 % від вартості неоплачених робіт, а тому позивачем правильно визначено розмір пені у спірних правовідносинах в сумі 73 014,35 грн, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Судом враховано також правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 23.01.2024 у справі № 910/9745/22, відповідно до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.

При цьому, перевіривши наведені позивачем розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такі розрахунки виконані позивачем із допущенням помилок, зокрема, при визначенні періоду прострочення (детальне обґрунтування наведено судом вище).

Крім того, зі змісту розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач проводив відповідні нарахування з огляду на динаміку формування боргу, у тому числі за періоди, як складали 14 днів, 11 днів, 9 днів, 7 днів, 5 днів, 4 дні.

Суд звертає увагу позивача на те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Беручи до уваги наведене, судом здійснено перерахунок розміру процентів річних та інфляційних втрат за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою відповідних нарахувань у спірних правовідносинах є:

- 3 % річних у розмірі 94 601,13 грн;

- інфляційні втрати у розмірі 397 257,10 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), з відповідача належить стягнути суми процентів річних та інфляційних втрат в розмірі, який був заявлений позивачем:

- 3 % річних у розмірі 94 552,98 грн;

- інфляційні втрати у розмірі 383 482,76 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.

Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» за його зверненням форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини на які відповідач посилається у відзиві (повномасштабного вторгнення російських військових формувань на територію України, блокування рахунків відповідача та зупинення здійснення видаткових операцій) були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд також зауважує, що пунктом 7.2. Договору передбачено, що сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту її настання письмово повідомити про це іншу Сторону. Повідомлення має містити дані про настання та характеру обставин непереборної сили та можливих їх наслідків. У випадку не повідомлення або несвоєчасного повідомлення Сторона втрачає право посилатися на такі обставини у якості підстав, що звільняють її від відповідальності за Договором.

Відповідач не здійснив належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк, а тому втратив право посилатись на обставини непереборної сили.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/690/24, позивачем подано до суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:

- копія договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКФ», як клієнтом та адвокатом Бессчасною Анною Віталіївною;

- копія додаткової угоди №5 від 15.04.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023, зі змісту якої вбачається, що клієнт доручив, а адвокат взяла на себе обов`язок здійснювати правничу допомогу, пов`язану зі стягненням в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» відповідальності за порушення зобов`язань за договором підряду № 8310Т1074 від 20.01.2022, а саме пені, індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних;

- копія акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги №8 від 09.08.2024, зі змісту якого вбачається, що за період з 15.04.2024 по 09.08.2024 адвокат надав клієнту послуги правничої допомоги, а клієнт прийняв вказані послуги на загальну суму 3300,00 грн, відповідно до детального розрахунку, вказаного в пункті 2 цього акту;

- копія платіжної інструкції №509 від 09.08.2024, яка підтверджує сплату клієнтом грошових коштів адвокату в сумі 3300,00 грн.

За такого, суд вважає, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 3300,00 грн.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що вказана сума витрат позивача узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу не подавав.

За такого, суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.

Крім того, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких заперечень, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем відповідних витрат на правничу допомогу відповідач не надав.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 3300,00 грн відповідають встановленим критеріям, та, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1; ідентифікаційний код 37104825) пеню в розмірі 73 014,35 грн, індексацію суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 383 482,76 грн, 3 % річних в розмірі 94 552,98 грн, а також 6 612,60 грн судового збору та 3300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1; ідентифікаційний код 37104825).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

Суддя О.Г. Смородінова