Рішення

від 16.08.2024 по справі 915/701/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Справа № 915/701/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Єдина мережа» (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1; ідентифікаційний код 31779686)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880)

про: стягнення 171 587,10 грн,

Суть спору:

13.06.2024 Приватне підприємство «Єдина мережа» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 12.06.2024 (вх. № 7028/24) (з додатками), у якій позивач (прокурор) просить суд:

1. Відкрити провадження по справі за даним позовом.

2. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (код ЕДРПОУ 32654880; адреса реєстрації: 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (код ЄДРПОУ 31779686; адреса реєстрації: 03179, місто Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1) грошові кошти у якості основного зобов`язання за Договором № 8310Р4034 від 15 грудня 2020 року згідно специфікації № 3, рахунку від від 08 лютого 2022 року № 7116, видаткової накладної № 44 від 08 лютого 2022 року в розмірі 148 382,57 грн (сто сорок вісім тисяч триста вісімдесят дві гривні п`ятдесят сім копійок), що є еквівалентом 4626,48 Євро (чотири тисячі шістсот двадцять шість Євро сорок вісім Євроцентів).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (код ЕДРПОУ 32654880; адреса реєстрації: 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (код ЄДРПОУ 31779686; адреса реєстрації: 03179, місто Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1) грошові кошти у якості пені за прострочення зобов`язання за Договором № 8310Р4034 від 15 грудня 2020 року згідно специфікації № 3, рахунку від від 08 лютого 2022 року № 7116, видаткової накладної № 44 від 08 лютого 2022 року в розмірі 9910,95 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот десять гривень дев`яносто п`ять копійок), що є еквівалентом 231,32 Євро (двісті тридцять один Євро тридцять два Євроценти).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (код ЕДРПОУ 32654880; адреса реєстрації: 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (код ЄДРПОУ 31779686; адреса реєстрації: 03179, місто Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1) грошові кошти у якості трьох відсотків річних за Договором № 8310Р4034 від 15 грудня 2020 року згідно специфікації № 3, рахунку від від 08 лютого 2022 року № 7116, видаткової накладної № 44 від 08 лютого 2022 року в розмірі 13 293,58 грн (тринадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні п`ятдесят вісім копійок), що є еквівалентом 310,27 Євро (триста десять Євро двадцять сім Євроцентів).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (код ЕДРПОУ 32654880; адреса реєстрації: 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (код ЄДРПОУ 31779686; адреса реєстрації: 03179, місто Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1) судові витрати у вигляді судового збору на суму 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (код ЕДРПОУ 32654880; адреса реєстрації: 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (код ЄДРПОУ 31779686; адреса реєстрації: 03179, місто Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн (десять тисяч гривень).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 8310Р4034 від 15.12.2020, з додатком до нього; рахунку на оплату № 7116 від 08.02.2022; видаткової накладної № 44 від 08.02.2022; податкової накладної № 14 від 08.02.2022, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; товарно-транспортної накладної № 2 від 08.02.2022; претензії № 18/4-24 від 15.04.2024; застосування норм статей 11, 202, 509, 525, 526, 530, 551, 610-612, 614, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 18.06.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/701/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 18.06.2024 о 19:26, до електронного кабінету відповідача 18.06.2024 о 19:26, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі № 915/701/24 позивач та відповідач отримали 19.06.2024.

04.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.07.2024 (вх. № 8045/24), у якому товариство зазначає про часткове визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за поставку товару ПП «Єдина мережа» за договором поставки №8310Р4034 від 15.12.2020р., в сумі основного боргу 148 382,57 грн. При цьому, ТОВ «СЦ «Металург» не погоджується із вимогами позивача щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, та 3 % річних, посилаючись, зокрема, на те, що позивач хибно визначив строк порушення відповідачем зобов`язання з оплати Товару, зазначивши початок строку порушення 22.02.2022 в загальній сумі 4 626,48 Євро (148 382,57 грн.), не врахувавши умови пункту 3 Специфікації №1 та п.2.2 Договору, щодо обов`язку Постачальника зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, та відповідно невірно надав розрахунок штрафних санкцій не врахував обставини непереборної сили (форс-мажор) для відповідача.

Відповідач також зазначає, що позивач не виконав обов`язок врегулювання спору в претензійному порядку згідно умов п.8.3 Договору, для відшкодування збитків або застосування інших санкцій згідно ч.2. ст. 222 ГКУ, та не надав суду допустимих доказів направлення претензії відповідачу. На підставі неотримання вимоги (претензії) позивача період прострочення відповідачем грошового зобов`язання 3% річних - не встановлюється.

10.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.07.2024 (вх. № 8276/24), за змістом якої позивач заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2020 року між Приватним підприємством «Єдина мережа», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург», як покупцем, був укладений Договір поставки № 8310Р4034 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах передбачених даним Договором і Специфікацією до нього, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити обладнання та запчастини до нього, матеріали до залізничного транспорту, верхню будову колій, що в подальшому іменується Товар (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- номенклатура Товару, одиниці виміру, кількість, ціна одиниці Товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, що встановлюють вимоги до якості Товару, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2);

- оплата Товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки Товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ (п. 2.2);

- інший порядок, строки та умови оплати можуть бути погоджені сторонами в Специфікації (п. 2.4);

- вартість імпортного Товару може бути визначена у валюті виробника (Євро/Долар США/інш.). Оплата Товару здійснюється в гривнях України і розраховується по курсу, встановленому НБУ, на дату відвантаження (п. 2.7);

- при реєстрації податкової накладної з порушенням законодавчо встановленого терміну оплата ПДВ здійснюється після 20 (двадцятого) числа місяця, в якому у покупця виникло право на податковий кредит. У випадку призупинення реєстрації податкової накладної постачальник зобов`язується прийняти необхідні заходи, передбачені законодавством, для поновлення реєстрації податкової накладної протягом 10 днів з дня блокування ПН. Якщо постачальник не прийме необхідних заходів щодо відновлення реєстрації податкової накладної і накладна не буде зареєстрована протягом 365 к.д., постачальник втрачає право на оплату суми ПДВ (п. 2.11);

- право власності на Товар переходить до Покупця з дати підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.5);

- датою поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.6);

- у випадку порушення Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором і чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених даним Договором (п. 6.1);

- у випадку порушення покупцем строків оплати Товару, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,06% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 5% несплаченої суми (п. 6.3);

- у випадку, якщо договором визначений грошовий еквівалент зобов`язання у іноземній валюті, штрафні санкції повинні виражатись у іноземній валюті з обов`язковим перерахунком у національну валюту по курсу НБУ на дату виникнення порушення зобов`язань (п. 6.11);

- сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим Договором за повне або часткове порушення Договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їхнє настання та тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України (п. 7.1);

- під обставинами непереборної сили маються на увазі надзвичайні події зовнішнього характеру, що виникають без вини сторін, не за волею та бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючих чи обмежувальних нормативних актів органів державної влади або місцевого самоврядування, інші законні чи незаконні заборони зазначених органів, що перешкоджають виконанню Сторонами цього Договору (п. 7.1.1);

- сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за Договором (п. 7.2);

- виконання сторонами зобов`язань за Договором, що підпадають під дію обставин непереборної сиди, буде призупинено на період дії зазначених обставин, та умови, що Стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання Договору (п. 7.3);

- якщо обставини непереборної сили тривають 30 днів поспіль, сторони зобов`язані в 10-ти денний термін обговорити і узгодити заходи, які необхідно прийняти щодо виконання ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору (п. 7.4);

- в цьому випадку сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, в підтвердження їх настання і терміну зобов`язана надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують спій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення (п. 7.5);

- всі спори, які виникають із даного Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 8.1);

- у разі неможливості врегулювати спір шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, відповідно до чинного законодавства України (п. 8.2);

- врегулювання спорів у претензійному порядку є обов`язковим (п. 8.3);

- даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 9.1);

- термін дії цього Договору закінчується 31.12.2022р. (п. 9.2);

- закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від обов`язку виконання своїх зобов`язань по даному Договору, а також від відповідальності за його порушення (п. 9.3).

До сказаного Договору сторонами погоджено Специфікацію № 3, якою зафіксовано така конфігурація товару під поставку:

1. Скло оглядове 100х25 DIN7080 - MAXOS - 18 шт - 19,50 Євро/600,01 грн (шт) - заг. вартість: 10 800,18 грн;

2. Скло оглядове 150х25 DIN7080 - MAXOS - 48 шт - 42,95 Євро/1321,56 грн (шт) - заг. вартість: 60 791,76 грн;

3. Скло оглядове 200х25 DIN7080 - MAXOS - 32 шт - 81,95 Євро/2 521,59 грн (шт) - заг. вартість: 80 690,88 грн;

4. Скло Дюренса №5 220х34х17 - ГОСТ 166381, DIN7981 - 64 шт - 8,30 Євро/255,39 грн (шт) - заг. вартість: 16 344,96 грн;

5. Скло Клінгера №6 250х34х17 - ГОСТ 166381, DIN7981 - 60 шт - 9,90 Євро/304,62 грн (шт) - заг. вартість: 18 277,20 грн;

6. Скло Клінгера №8 320х34х17 - ГОСТ 166381, DIN7981 - 60 шт - 13,10 Євро/403,08 грн (шт) - заг. вартість: 24 184,80 грн;

7. Слюда пластина захисна СМОГ, 150х0,25 - Індія, DIN7080 - 70 шт - 23 Євро/707,71 - заг. вартість: 49 539,70 грн;

8. Слюда пластина захисна СМОГ, 200х0,25 - Індія, DIN7080 - 70 шт - 51,50 Євро/1 584,64 грн - заг. вартість: 110 924,80 грн;

9. Слюда СМОГ 220х32 ГОСТ 13752-86 - Індія - 208 шт - 4,3 Євро/132,31 грн - заг. вартість 27 520,48 грн;

10. Слюда СМОГ 320х34х0,25 ГОСТ 13752-86 - Індія - 240 шт - 24 Євро/738,48 грн - заг. вартість 177 235,20 грн;

11. Слюда пластина захисна СМОГ 100х0,15 - Індія, DIN 7080 - 72 шт - 7 Євро/215,39 - заг. вартість 15 508,08 грн;

12. Слюда пластина захисна СМОГ 150х0,15 - Індія, DIN 7080 - 64 шт - 9,50 Євро/292,31 - заг. вартість 18 707,84 грн;

У специфікації також зафіксовано:

- Курс Євро НБУ станом на 09 грудня 2021 становить 30,7698;

- Загалом сума у Євро з урахуванням ПДВ становить 23 810,07;

- Загалом у гривні 610 525,88;

- ПДВ становить 122 105,19 грн;

- Загальна сума 732 631,07 грн.

Пунктом 3 Специфікації від 13 грудня 2020 встановлено, що оплата у розмірі 100% вартості поставленого Товару, вказаній у специфікації здійснюється протягом 10-ти календарних днів з дати поставки Товару на підставі виставленого рахунка Постачальнка. Перерахунок валют Євро здійснюється по курсу НБУ на дату відвантаження Товару. Оплата здійснюється з дотриманням п. 2.2 та п. 2.11 Договору.

Вищенаведений Договір зі Специфікацією № 3 до нього скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені та процентів річних.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки № 8310Р4034 від 15.12.2020, з додатком до нього;

- рахунок на оплату № 7116 від 08.02.2022;

- видаткова накладна № 44 від 08.02.2022;

- податкова накладна № 14 від 08.02.2022, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН;

- товарно-транспортна накладна № 2 від 08.02.2022;

- претензія № 18/4-24 від 15.04.2024.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022;

- листи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022, № В6/19-2255 від 15.02.2023;

- рішення правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022;

- постанови Національного банку України №36 від 04.03.2022, №44 від 08.03.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Приватним підприємством «Єдина мережа» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург», а останнім прийнято у власність товар, на підтвердження чого позивачем надано суду підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень:

- товарно-транспортну накладну № 2 від 08.02.2022;

- видаткову накладну № 44 від 08.02.2022. Суд зауважує, що видаткова накладна підписана з боку покупця 09.02.2022, а, отже вказана дата вважається датою поставки товару.

Видатковою накладною № 44 від 08.02.2022 зафіксовано такий обсяг та вартість товару поставленого Постачальником Покупцю:

1. Скло оглядове 100х25 DIN7080 - 10 шт - ціна без ПДВ: 1377,51 - сума без ПДВ: 13 775,10 грн;

2. Скло оглядове 200х25 DIN7080 - MAXOS - 10 шт - ціна без ПДВ: 2 628,33 грн - сума без ПДВ: 26 283,30 грн;

3. Скло Дюренса №5 220х34х17 - 14 шт - ціна без ПДВ: 266,20 грн - сума без ПДВ: 3 726,80 грн;

4. Скло рефлексійне №6 250х34х17 - 20 шт - ціна без ПДВ: 317,52 грн - сума без ПДВ: 6 350,40 грн;

5. Скло рефлексійне №8 320х34х17 - 20 шт - ціна без ПДВ: 420,15 грн - сума без ПДВ: 8 430,00 грн;

6. Слюда пластинна захисна СМОГ, 150х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 737,67 грн - сума без ПДВ: 14 753,40 грн;

7. Слюда пластинна захисна СМОГ, 200х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 1 651,73 грн - сума без ПДВ: 33 034,60 грн;

8. Слюда СМОГ 220х32 - 14 шт - ціна без ПДВ: 137,91 грн - сума без ПДВ: 1 930,74 грн;

9. Слюда СМОГ 320х34х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 769,74 грн - сума без ПДВ: 15 394,80 грн;

Загальна вартість згідно видаткової накладної становить 123 652, 14 грн, сума ПДВ - 24 730,43 грн, всього з ПДВ 148 382,57 грн.

Для оплати поставленого товару Постачальником було виставлено Покупцю рахунок № 7116 від 08.02.2022 на суму 148 382,57 грн. Вказаний рахунок містить такі найменування:

1. Скло оглядове 100х25 DIN7080 - 10 шт - ціна без ПДВ: 1377,51 - сума без ПДВ: 13 775,10 грн;

2. Скло оглядове 200х25 DIN7080 - MAXOS - 10 шт - ціна без ПДВ: 2 628,33 грн - сума без ПДВ: 26 283,30 грн;

3. Скло Дюренса №5 220х34х17 - 14 шт - ціна без ПДВ: 266,20 грн - сума без ПДВ: 3 726,80 грн;

4. Скло рефлексійне №6 250х34х17 - 20 шт - ціна без ПДВ: 317,52 грн - сума без ПДВ: 6 350,40 грн;

5. Скло рефлексійне №8 320х34х17 - 20 шт - ціна без ПДВ: 420,15 грн - сума без ПДВ: 8 430,00 грн;

6. Слюда пластинна захисна СМОГ, 150х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 737,67 грн - сума без ПДВ: 14 753,40 грн;

7. Слюда пластинна захисна СМОГ, 200х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 1 651,73 грн - сума без ПДВ: 33 034,60 грн;

8. Слюда СМОГ 220х32 - 14 шт - ціна без ПДВ: 137,91 грн - сума без ПДВ: 1 930,74 грн;

9. Слюда СМОГ 320х34х0,25 - 20 шт - ціна без ПДВ: 769,74 грн - сума без ПДВ: 15 394,80 грн;

Загальна вартість згідно рахунка становить 123 652, 14 грн, сума ПДВ - 24 730,43 грн, всього з ПДВ 148 382,57 грн.

Крім того 08.02.2022 позивачем було сформовано і подано на реєстрацію податкову накладну № 14 від 08.02.2022 на загальну суму 148 382,57 грн (у т.ч. 24 730,43 грн ПДВ), у якій відображена вищевказана господарська операція.

Податкова накладна № 14 від 08.02.2022 була зареєстрована в ЄРПН 17.06.2022, що підтверджується квитанцією № 1 від 22.06.2022.

За даними позивача, підтвердженими відповідачем, останній оплату за поставлений товар не здійснив.

У зв`язку з відсутністю оплати Постачальник 30.04.2024 шляхом відправлення з електронної адреси symonenko.lawyer@gmail.com на адресу kancelyariyaSC@rusal.com звернувся до Покупця з претензією № 1 від 28.03.2024, в якій просив останнього сплатити вартість товару згідно Договору № 8310Р4034 від 15 грудня 2020 року згідно Специфікації №3, рахунка від 08.02.2022 та видаткової накладної № 44 від 08.02.2022 на суму 148 382,57 грн.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, наявну заборгованість не погасив, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 148 382,57 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 148 382,57 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):

1. Пеню на суму 502,43 Євро за 181 день прострочення виконання зобов`язання (з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). При цьому, з урахуванням умов п. 6.3 Договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі, що не перевищує 5 % несплаченої суми - 231,32 Євро, що у гривневому еквіваленті складає 9 910,95 грн.

2. Три проценти річних на суму 210,29 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 13 293,58 грн, у тому числі:

- з 22 лютого 2022 до 31 грудня 2023: 4 626,48 Євро x 3 x 678 / 365 / 100 = 257,82 Євро;

- з 01 січня 2024 по 17 травня 2024: 4 626,48 x 3 x 138 / 365 / 100 = 52,47 Євро.

Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 6.3, 6.11 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати Товару, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,06% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 5% несплаченої суми. У випадку, якщо договором визначений грошовий еквівалент зобов`язання у іноземній валюті, штрафні санкції повинні виражатись у іноземній валюті з обов`язковим перерахунком у національну валюту по курсу НБУ на дату виникнення порушення зобов`язань.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що при здійсненні відповідного нарахування позивачем допущено помилки, зокрема, при визначенні періоду прострочення та бази нарахування.

Так, з урахуванням умов п.п. 2.2, 2.11 Договору суд наголошує, що з огляду на дату поставки товару (09.02.2022) та дату реєстрації податкової накладної щодо відповідної господарської операції (17.06.2022), розрахунки за поставлений товар мали бути проведені у такий строк:

- до 21.02.2022 (09.02.2022 + 10 календарних днів, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо порядку обчислення строків у вихідні дні) - щодо вартості товару без ПДВ - у розмірі 3855,40 Євро (для цілей розрахунку штрафних санкцій відповідно до умов п. 6.11 Договору);

- до 21.06.2022 (після 20 числа місяця, в якому у покупця виникло право на податковий кредит) - щодо суми ПДВ - у розмірі 771,08 Євро (для цілей розрахунку штрафних санкцій відповідно до умов п. 6.11 Договору).

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що оскільки в силу п.198.2. ст.198 ПК України право на податковий кредит виникло у відповідача з дня поставки товару, а саме 09 лютого 2022 року, то розрахунок позивача є правильним (періоди прострочення визначено правильно).

Так, суд звертає уваги приватного підприємства на формулювання умови п. 2.11 Договору, яким передбачено, що при реєстрації податкової накладної з порушенням законодавчо встановленого терміну оплата ПДВ здійснюється після 20 (двадцятого) числа місяця, в якому у покупця виникло право на податковий кредит.

Отже, сторони погодили, що оплата, у випадку порушення строків реєстрації податкової накладної, здійснюється після 20 числа місяця, «в якому» (а не «з якого») у покупця виникло право на податковий кредит.

Тобто, позивач правильно зазначає про те, що право покупця на податковий кредит у спірних правовідносинах виникло з дня поставки товару - 09.02.2022, але у зв`язку із порушенням постачальником строків реєстрації відповідної накладної, таке право у покупця виникло лише в червні 2022 року, після реєстрації податкової накладної.

З урахуванням наведеного, строки прострочення відповідачем грошового зобов`язання слід розраховувати:

- з 22.02.2022 щодо вартості товару без ПДВ - 3 855,40 Євро (за 181 день прострочення, як визначено позивачем), тобто за період з 22.02.2022 по 21.08.2022;

- з 22.06.2022 по 21.12.2022 щодо суми ПДВ - 771,08 Євро (нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України).

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за вказані періоди є:

- 418,70 Євро щодо прострочення оплати вартості товару без ПДВ, але не більше 5 % несплаченої суми, що складає 192,77 Євро (за перерахунком у національну валюту по курсу НБУ на дату виникнення порушення зобов`язань - 22.02.2022 розмір пені складає 6 224,29 грн);

- 84,66 Євро щодо прострочення оплати суми ПДВ, але не більше 5 % несплаченої суми, що складає 38,55 Євро (за перерахунком у національну валюту по курсу НБУ на дату виникнення порушення зобов`язань - 22.06.2022 розмір пені складає 1 189,81 грн).

Таким чином, у спірних правовідносинах до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 231,32 Євро, що за перерахунком у національну валюту по курсу НБУ на дати виникнення порушення зобов`язання складає 7414,11 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 2 496,84 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.

За перевіркою суду при нарахуванні 3 % річних позивачем допущено помилки зокрема, при визначенні періоду прострочення та бази нарахування.

Так, суд зауважує, що позивач хибно застосовує до нарахування процентів річних умови п. 6.11 Договору стосовно нарахування штрафних санкцій у іноземній валюті, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів та компенсації користування цими коштами.

Отже, базою нарахування процентів річних у такому випадку має виступати сума простроченого зобов`язання, виражена у національній валюті, яка і відображена у видатковій накладній № 44 від 08.02.2022 та рахунку на оплату.

За такого, з урахуванням наведеної вище мотивації щодо строків виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, строки прострочення відповідачем такого грошового зобов`язання слід розраховувати:

- з 22.02.2022 по 21.06.2022 щодо вартості товару без ПДВ - 123 625,14 грн;

- з 22.06.2022 по 17.05.2024 щодо вартості товару з ПДВ - 148 382,57 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних за вказані періоди є 9 703,02 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача процентів річних в сумі 3 590,56 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про невиконання позивачем обов`язку врегулювання спору в претензійному порядку згідно умов п.8.3 Договору, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (претензія позивача № 18/4-24 від 15.04.2024, з доказами її направлення на електронну пошту відповідача.

Відхиляються судом також і доводи відповідача на Форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.

Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» за його зверненням форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини на які відповідач посилається у відзиві (повномасштабного вторгнення російських військових формувань на територію України, блокування рахунків відповідача та зупинення здійснення видаткових операцій) були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд також вважає слушними посилання позивача на те, що пунктом 7.2. Договору передбачено, що сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту її настання письмово повідомити про це іншу Сторону. Повідомлення має містити дані про настання та характеру обставин непереборної сили та можливих їх наслідків. У випадку не повідомлення або несвоєчасного повідомлення Сторона втрачає право посилатися на такі обставини у якості підстав, що звільняють її від відповідальності за Договором.

Відповідач не здійснив належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк, а тому втратив право посилатись на обставини непереборної сили.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 920,58 грн ((165 499,70 / 171 587,10 грн) * 3 028,00 грн = 2 920,58 грн) судового збору.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач до закінчення розгляду справи (оскільки згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться), тобто до спливу визначеного законом шістдесятиденного строку з моменту відкриття провадження не подав суду жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як і не подав заяви про намір надавати такі докази.

Як передбачено ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує обґрунтованість розміру таких витрат.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач не обґрунтував розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не подав доказів, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу та не виявив у встановлений строк бажання подавати такі документи в подальшому, в суду відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880) на користь Приватного підприємства «Єдина мережа» (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1; ідентифікаційний код 31779686) за Договором поставки № 8310Р4034 від 15.12.2020 основну заборгованість в розмірі 148 382,57 грн, пеню в розмірі 7 414,11 грн (що є еквівалентом 231,32 Євро), 3 % річних в розмірі 9 703,02 грн, а також 2 920,58 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 496,84 грн та 3 % річних в розмірі 3 590,56 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство «Єдина мережа» (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 4/15, оф. 1; ідентифікаційний код 31779686);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

Суддя О.Г. Смородінова