Рішення

від 16.08.2024 по справі 915/940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Справа № 915/940/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 8; ідентифікаційний код 38396255)

про: стягнення 356 576,89 грн,

Суть спору:

14.06.2023 Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №130-2-19/1391 від 26.05.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (код ЄДРПОУ 38396255) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість у сумі 356 576,89 грн, яка складається з:

- 241 018,47 грн основна сума боргу по Договору станом на 15.05.2023;

- 16 871,29 грн штраф у розмірі 7 % за прострочення оплати понад 30 днів;

- 55 863,45 грн пеня відповідно до п. 5.15 Договору;

- 35 593,12 грн інфляційне збільшення;

- 7 230,56 грн 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (код ЄДРПОУ 38396255) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 5348,65грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1.1, 2.1, 2.3, 3.2, 3.6, 3.7, 3.11, 3.16, 3.17, 5.14, 5.15, 9.2 Договору про надання послуг з перевалки № 21/10-21 від 21.10.2021; складських квитанцій на зерно за період з 03.01.2022 по 21.02.2022 про прийняття на зберігання ячменя 3 кл. у загальній кількості 4 699 740,00 кг; актів розподілу відходів за період з 31.01.2022 по 31.05.2022, наказів на відпуск (відвантаження) хлібопродуктів за період з 09.04.2022 по 29.05.2022; актів надання послуг за період з 01.03.2022 по 12.05.2022; рахунків на оплату за період з 01.03.2022 по 12.05.2022; застосування норм статей 509, 526, 530, 538, 610, 611, 612, 623, 624, 625, 629, 946 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що зерно ТОВ «Агромарін» знаходилось в силосах терміналу позивача понад 45 діб, тому АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на виконання п. 3.11 Договору нараховано відповідачу заборгованість за наднормативне зберігання зерна, а також пеню та штрафні санкції.

Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду (суддя ТкаченкоО.В.) та відкрито провадження у справі № 915/940/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

17.11.2023 до суду від представника Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшла заява б/н від 17.11.2023 (вх. № 15287/23) про прискорення розгляду справи, з проханням повідомити представника позивача про стан розгляду справи № 915/940/23.

Господарська справа № 915/940/23 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ТкаченкаО.В. звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/940/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/940/23 визначено суддю СмородіновуО.Г.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г. та повторно розпочато розгляд справи № 915/940/23 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, 24.06.2024 судом ухвалено повторно направити копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2023 у справі № 915/940/23 на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 8), із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Також було запропоновано позивачу у строк до 08.07.2024 включно надати суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо окремого питання, зокрема навівши детальні обґрунтування щодо підстав визначення початку періоду прострочення (16.05.2023), який Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» застосовано при нарахування заявлених до стягнення процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 25.06.2024 о 08:08, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою.

Копія ухвали суду від 19.06.2023, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 04.07.2024 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600273877204).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено відповідачу у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2023 у справі № 915/940/23 є 04.07.2024.

02.07.2024 до суду від позивача надійшли пояснення щодо дати початку періоду прострочення (16.05.2023).

Позивач зазначає, що ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Разом з тим, частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки вперше вимогу № 174/10 про сплату ТОВ «Агромарін» заборгованості за Договором № 21/10-21 від 21.10.2021 направлено позивачем саме 09.05.2022, отже, семиденний строк від дня пред`явлення вказаної вимоги завершується 16.05.2022.

Отже, у зв`язку із невиконанням ТОВ «Агромарін» зобов`язань в частині оплати за наднормативне зберігання зерна ячменю 3 кл. врожаю 2021 року за Договором № 21/10-21 від 21.10.2021 у сумі 241 018,47 грн, Замовник сплачує АТ «ДПЗКУ» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до пункту 5.15. Договору та ст. 624 ЦК України, а також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми відповідно, починаючи з 16.05.2022, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, та згідно розрахунку, який додано до позовної заяви АТ «ДПЗКУ» від 14.06.2023.

09.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення вищевказаних пояснень на адресу відповідача.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 19.06.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копію вказаної ухвали слід вважати врученою відповідачу 04.07.2024. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 19.07.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України», як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромарін», як Замовником, був укладений Договір № 21/10-21 на надання послуг з перевалки (далі Договір), відповідно до предмету якого Виконавець зобов`язався у порядку та на умовах, визначених Договором, відповідно наданої Замовником заявки надати за плату послуги з перевалки зернових культур (пшениця, кукурудза, ячмінь, просо, жито, гречка, овес, сорго), зернобобових культур (соя, горох), олійних культур (у разі технологічної можливості) (надалі Вантаж), щомісяця 30 тис. метричних тонн (+/-10%) загалом 270 тис. метричних тонн у 2021/22 маркетинговому році (у т. ч. лабораторного аналізу, організації вивантаження з залізничного транспорту або автотранспорту, приймання, розміщення, накопичення в силосах (ємностях) з проведенням необхідних технологічних операцій, перевалки на судно Вантажу) в обсягах, кількості, в строки і за цінами, обумовленими в Договорі та додатками до Договору, які є його невід`ємною частиною (надалі Послуги), а Замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити вартість наданих Послуг (п. 1.1. Договору).

За умовами наведеного Договору:

- Виконавець зобов`язався розміщувати по культурах та класах у ємностях терміналу Вантажі Замовника та зберігати їх до відвантаження, не погіршуючи якості Вантажів у рамках нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ та інші) при накопиченні партії Вантажу відповідно до умов Договору (п. 2.1.33. Договору);

- термін накопичення суднової партії Вантажу Замовника на терміналі становить не більше 45 (сорока п`яти) діб з моменту вивантаження. Накопичення понад 45 діб є наднормативним знаходженням Вантажу. (п. 2.1.48. Договору);

- Виконавець має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені Договором та додатками до нього (п. 2.2.2);

- Замовник зобов`язаний провести своєчасну оплату послуг Виконавця відповідно до умов Договору в розмірах і в строк, передбачених Договором (п.п. 2.3.12., 2.3.13. Договору);

- датою початку накопичення суднової партії вважається дата надходження Вантажу на термінал (п. 3.21. Договору);

- сума Договору складається з вартостей всіх наданих послуг протягом строку дії Договору відповідно до актів приймання передачі. Розрахунки за Договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених Виконавцем в наступному порядку:

- Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 80% від вартості послуг з перевалки кожної судової партії вантажу протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оодержання рахунку Виконавця, але не пізніше ніж 5 (п`ять) банківських днів до підходу судна, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. У разі не надходження на розрахунковий рахунок Виконавця попередньої оплати, або в разі його надходження в неповному обсязі, Виконавець вправі виключити обсяг вантажу Замовника з плану залізничних перевезень на даний місяць (Вантаж вважається непідтвердженим).

- Замовник здійснює остаточний розрахунок від вартості наданих послуг з перевалки кожної судової партії вантажу протягом 3 (трьох) банківських днів після закінчення навантаження судна та одержання Замовником Акту приймання передачі наданих послуг, на підставі виставленого рахунку Виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.п. 3.1., 3.2. Договору);

- ціна послуг Виконавця на терміналі включає:

- вартість послуг, пов`язаних з прийманням, розміщенням, накопиченням (протягом 30 календарних днів), проведенням необхідних технологічних операцій з моменту прийняття вантажу Замовника;

- послуги атестованої лабораторії терміналу за визначенням якісних показників вантажу Замовника, який прибув для вивантаження на термінал тільки в частині тих показників якості, на визначення яких лабораторія терміналу має атестацію;

- зважування на повірених вагах залізничного та автомобільного транспорту, при прийманні на термінал;

- зберігання вантажу в силосах терміналу протягом 45 (сорока п`яти) днів;

- перевалка вантажу Замовника на морське судно, а також за використання причалу № 7 Миколаївської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Миколаївського морського порту).

- послуги залізничної служби, Миколаївського морського торгового порту, АТ «Укрзалізниця» і ТОВ Регіональний центр розвитку. У разі надходження Вантажу Замовника в іновагонах, Замовник доплачує різницю до ставки за послуги (п. 2.1. Договору) між тарифом використання вагонів по Україні та інших державах, розрахунків за діючими тарифами в Україні, виходячи з фактичного обсягу операцій (п. 3.7. Договору);

- вартість додаткових послуг:

- якщо впродовж 45 (сорока п`яти) календарних днів Вантаж не відвантажується, Замовник сплачує за наднормативне знаходження Вантажу у безспірному порядку плату Виконавцю:

- з 46 доби оплачується за кожну тонно/добу 2,16 (дві грн. 16 коп), в т. ч. ПДВ 20 % (п. 3.11. Договору);

- сплата за зберігання здійснюється додатково і незалежно від виконання Замовником умов п. 3.2. Договору (п. 3.13. Договору);

- Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг, який підписаний Виконавцем у разі згоди, зобов`язаний підписати його, повернути Виконавцю один примірник та здійснити остаточний розрахунок. У разі незгоди підписати Акт приймання передачі наданих послуг у зазначений строк з дня його отримання, Замовник надсилає Виконавцю свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання Замовником Акту приймання передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт приймання - передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги прийняті Замовником в повному обсязі (п.п. 3.16., 3.17. Договору);

- Замовник приймає на себе всі ризики і несе відповідальність при наднормовому зберіганні Вантажу, що не було врегульовано Сторонами (п. 5.13. Договору);

- Замовник оплачує Виконавцю наднормативне знаходження Вантажу відповідно до умов Договору (п. 5.14. Договору);

- У разі несвоєчасної оплати рахунків Виконавця Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується за кожен день порушення строків оплати у вигляді відсотків від суми заборгованості. За прострочення платежу понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми (п. 5.15. Договору);

- При настанні зазначених у п. 5.13. Договору випадків Замовник, за погодженням з Виконавцем, в найкоротші терміни (але не більше як 3 банківських дні) оплачує виставлені рахунки, вживає заходи для усунення допущених порушень і пов`язаних з ними наслідків (п. 5.17. Договору);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє до 30.06.2022. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як замовника, заборгованості за надані послуги згідно актів надання послуг № 9 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022, а також пені, процентів річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір про надання послуг з перевалки № 21/10-21 від 21.10.2021;

- складські квитанції на зерно (№ 438 від 03.01.2022, № 439 від 04.01.2022, № 443 від 05.01.2022, № 446 від 06.01.2022, № 450 від 08.01.2022, № 454 від 10.01.2022, № 459 від 11.01.2022, № 462 від 12.01.2022, № 466 від 14.01.2022, № 469 від 15.01.2022, № 471 від 16.01.2022, № 473 від 17.01.2022, № 489 від 21.01.2022, № 494 від 21.01.2022, № 498 від 26.01.2022, № 510 від 31.01.2022, № 521 від 02.02.2022, № 523 від 03.02.2022, № 526 від 07.02.2022, № 528 від 08.002.2022, № 533 від 11.02.2022, № 535 від 12.02.2022, № 536 від 13.02.2022, № 538 від 14.02.2022, № 540 від 15.02.2022, № 543 від 16.02.2022, № 544 від 17.02.2022, № 547 від 18.02.2022, № 548 від 19.02.2022, № 550 від 21.02.2022);

- акти розподілу відходів (№ 1-2022 від 31.01.2022, № 2-2022 від 28.02.2022, № 3-2022 від 30.04.2022, № 4-2022 від 31.05.2022);

- акт - розрахунок № 3 від 31.05.2022;

- накази на відпуск (відвантаження) хлібопродуктів (№ 131 від 09.04.2022, № 134 від 11.04.2022, № 136 від 12.04.2022, № 138 від 13.04.2022, № 140 від 14.04.2022, № 143 від 15.04.2022, № 145 від 17.04.2022, № 147 від 18.04.2022, № 149 від 19.04.2022, № 151 від 20.04.2022, № 156 від 23.04.2022, № 157 від 26.04.2022, № 158 від 27.04.2022, № 159 від 28.04.2022, № 162 від 29.04.2022, № 164 від 30.04.2022, № 166 від 01.05.2022, № 169 від 02.05.2022, № 171 від 03.05.2022, № 172 від 04.05.2022, № 175 від 05.05.2022, № 176 від 06.05.2022, № 178 від 07.05.2022, № 180 від 08.05.2022, № 185 від 10.05.2022, № 189 від 11.05.2022, № 196 від 13.05.2022, № 199 від 14.05.2022, № 203 від 15.05.2022, № 244 від 29.05.2022);

- акти надання послуг (№ 4 від 01.03.2022, № 9 від 01.04.2022, № 5 від 30.04.2022, № 10 від 30.04.2022, № 11 від 12.05.2022);

- рахунки на оплату (№ 4 від 01.03.2022, № 5 від 01.04.2022, № 10 від 30.04.2022, № 6 від 12.05.2022);

- довідка АБ «Укргазбанк» від 5-251/14/242/2023 від 16.05.2023;

- лист від 09.05.2022 № 174/10;

- лист вимога від 13.07.2022 № 239/10;

- лист вимога від 13.09.2022 № 281/14.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції щодо суті позовних вимог суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з перевалки №21/10-21 від 21.10.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України)

Згідно з приписами ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ст. 946 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з перевалки №21/10-21 від 21.10.2021 року позивач надав відповідачу послуги зі зберігання та перевалки зернових, зернобобових та олійних культур, що підтверджується Актами надання послуг №4 від 01.03.2022 року на суму 32 035,49 грн, №9 від 01.04.2022 року на суму 162 555,23 грн, №5 від 30.04.2022 на суму 501 397,93 грн, № 10 від 30.04.2022 на суму 78 463,24 грн, № 11 від 12.05.2022 на суму 321 912,72 грн.

Акти надання послуг №4 від 01.03.2022 року на суму 32 035,49 грн, №5 від 30.04.2022 на суму 501 397,93 грн та № 11 від 12.05.2022 на суму 321 912,72 грн підписані відповідачем без заперечень та зауважень (а.с. 94, 96, 98).

Акти надання послуг №9 від 01.04.2022 року на суму 162 555,23 грн, та № 10 від 30.04.2022 на суму 78 463,24 грн, а загалом на суму в розмірі 241 018,47 грн підписані в односторонньому порядку лише зі сторони позивача й скріплені печаткою підприємства позивача. (а.с. 95, 97).

Пунктом 3.16 Договору передбачено, що Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг, який підписаний Виконавцем у разі згоди, зобов`язаний підписати його, повернути Виконавцю один примірник та здійснити остаточний розрахунок.

У разі незгоди підписати Акт приймання передачі наданих послуг у зазначений строк з дня його отримання, Замовник надсилає Виконавцю свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання Замовником Акту приймання передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт приймання - передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги прийняті Замовником в повному обсязі (п. 3.17. Договору).

При цьому, суд не приймає до уваги електронне листування, а саме лист позивача від 09.05.2022 № 174/10 (а.с. 105), на підтвердження надсилання на адресу Відповідача актів надання послуг №9 від 01.04.2022 року та № 10 від 30.04.2022 на загальну суму 241 018,47 грн та рахунків на оплату №5 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022 на загальну суму 241 018,47 грн (а.с. 100, 101), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частина перша статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

Судом встановлено, що надані позивачем електронні документи не скріплені електронним цифровим підписом, а тому суд не приймає їх до уваги на підтвердження факту надсилання на адресу відповідача актів надання послуг №9 від 01.04.2022, № 10 від 30.04.2022 та рахунків на оплату № 5 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022 на загальну суму 241 018,47 грн.

Однак, 13.07.2022 позивач листом-вимогою № 239/10 направив на адресу відповідача акти надання послуг №9 від 01.04.2022 року та № 10 від 30.04.2022 та рахунки на оплату № 5 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022 на загальну суму 241 018,47 грн, що підтверджується копіями фіскального чеку від 14.07.2022 року, накладної, опису вкладення у цінний лист. (а.с. 111).

Проте, суд звертає увагу, що всупереч умовам Договору про надання послуг з перевалки №21/10-21 від 21.10.2021 року відповідачем не були підписані надіслані Акти надання послуг №9 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022 на загальну суму 241 018,47 грн, а також протягом 3 робочих днів з дня його отримання, тобто у строк по 22.07.2022, не надано позивачу заперечень щодо викладеного в Актах, а тому акти наданих Послуг вважаються підписаними, а послуги вважаються наданими позивачем належним чином й прийнятими відповідачем.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Агромарін» перед Позивачем за Договором про надання послуг з перевалки №21/10-21 від 21.10.2021 за актами №9 від 01.04.2022 та № 10 від 30.04.2022 дійсно становить в розмірі 241 018,47 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за надані послуги закон покладає на замовника (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, проаналізувавши викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за надані за Договором послуги, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення існуючої заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» в розмірі 241 018,47грн зазначено правильно.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати на загальну суму 35 593,12 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання (241 018,47 грн) з травня 2022 року по квітень 2023 року;

- 3 % річних на загальну суму 7 230,56 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання (241 018,47 грн) з 16.05.2022 по 15.05.2023;

- пеню на загальну суму 55 863,45 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання (241 018,47 грн) з 16.05.2022 по 11.11.2022;

- штраф 7 % на суму 16 871,29 грн, виходячи із періоду прострочення з 16.05.2022 та суми боргу 241 018,47 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 35 593,12 грн, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Позивачем невірно обрано дату початку нарахування інфляційних втрат. Так, позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити заборгованість за наднормативне зберігання вантажу по 15.05.2022 включно, посилаючись на те, що листом № 174/10 від 09.05.2022 року відповідачу були направлені акти наданих послуг та рахунки на оплату. Лист направлений відповідачу на його офіційну електронну пошту.

Проте суд вважає, що направлення актів наданих послуг та рахунків на оплату на електронну пошту відповідача не є належним повідомленням останнього про заборгованість.

Разом із тим, як вже було наведено вище, позивач направив відповідачу лист-вимогу № 239/10 від 13.07.2022, що підтверджується копіями фіскального чеку від 14.07.2022, накладної, опису вкладення у цінний лист.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 (далі Нормативи) визначено що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) для місцевої кореспонденції складають - Д+2 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Пунктом 2 Розділу ІІ Нормативів встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, суд вважає, що датою вручення відповідачу актів наданих послуг та рахунків на оплату є 19.07.2022, тоді як датою початку нарахування інфляційних втрат слід рахувати 23.07.2022 (п. 3.16, 3.17 Договору).

За перевіркою суду, з урахуванням визначеного судом періоду та визначеної позивачем бази нарахування, розмір інфляційних втрат складає 25 410,99 грн

Судом також встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем аналогічно неправильно визначено дату початку нарахування, з мотивів, викладених вище.

За такого, судом здійснено перерахунок розміру процентів річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних з урахуванням визначеної позивачем бази нарахування є 5 883,49 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до умов п. 5.4 Договору у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов`язань Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов`язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Замовник повинен додатково сплатити Виконавцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості послуг.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних умов Договорів позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що вони виконані з допущенням помилок.

Так, при здійсненні нарахування пені позивач, як уже було наведено вище, неправильно визначив день прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за надані послуги.

У зв`язку із цим, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за визначений позивачем період є 36 978,18 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Судом також перевірено розрахунок штрафу, заявленого до стягнення та встановлено, що при нарахуванні штрафу позивачем правильно визначено базу нарахування у розмірі 241 018,47 грн.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок розміру штрафу та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування штрафу у спірних відносинах є 16 871,29 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача судові витрати в частині відшкодування позивачу судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (326 162,42 грн / 356 576,89 грн * 5 348,65 грн).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 8; ідентифікаційний код 38396255) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) заборгованість за договором у розмірі 241 018,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 410,99 грн, 3 % річних у розмірі 5 883,49 грн, пеню в розмірі 36 978,18 грн, штраф у розмірі 16 871,29 грн, а також 4 892,43 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 347,07 грн, пені у розмірі 18 885,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 182,13 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 372432795);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромарін» (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 8; ідентифікаційний код 38396255).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

Суддя О.Г. Смородінова