Рішення

від 13.08.2024 по справі 926/874/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/874/24

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Управління освіти Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД м. Чернівці

про визнання недійсними додаткових угод та повернення коштів у сумі 213919,81 грн

Суддя Гончарук О.В.

секретар судового засідання - Чиборак У.Г.

Представники сторін:

від позивачів - Филипчук А.В. (самопредставництво);

від відповідача - Ройхман Д.Г. (керівник).

У судовому засіданні брав участь прокурор Кініщук Л.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД в якому просить:

- визнати недійсними додаткові угоди до Договору № 16 від 12.01.2022: угода № 1 від 15.04.2022, угода № 2 від 11.08.2022, угода № 3 від 28.12.2022;

- стягнути безпідставно сплачені кошти в сумі 213919,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на те, що 12.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 16 про закупівлю товару за бюджетні кошти та укладено додаткові угоди до даного договору, внаслідок чого ціну товару збільшено на 19,98%, що на його думку, є порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на товар, а відтак вони підлягають визнанню недійсними. Кошти сплачені відповідно до додаткових угод, на думку прокурора, підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2024.

10.04.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від позивача 2 надійшли пояснення (вх. № 978) на позовну заяву, в яких зазначається, що позивач позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд їх задовольнити.

16.04.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1046), в якому зазначається, що заявлений прокурором позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав: відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для представлення інтересів держави в судовому порядку; одночасно, як зазначає відповідач у своєму відзиві, збільшення ціни на одиницю товару до 10% відбувалося пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не частіше ніж один раз на 90 днів, з моменту підписання договору про закупівлю. Щодо правомірності укладання додаткових угод відповідач зазначає, що вони не суперечать приписам Закону України «Про публічні закупівлі».

19.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача 2 надійшла заява (вх. № 1089) про вступ у справу, як представника.

23.04.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача надійшла заява (вх. № 1119) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, обгрутована перебуванням у службовому відрядженні директора.

24.04.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. 1136) в якій прокурор заперечує доводи відповідача, щодо відсутності правових підстав для звернення з цим позовом в інтересах держави, вважає такі твердження помилковими та необгрунтованими, так як відповідачем не взято до уваги бездіяльність та неналежне здійснення позивачами захисту інтересів держави. Щодо доводів відповідача про відповідність додаткових угод приписам Закону України «Про публічні закупівлі» вважає їх необгрунтованими та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

25.04.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною у м. Чернівці повітряною тривогою.

Ухвалою суду від 25.04.2024 призначено підготовче засідання на 09.05.2024.

Ухвалою суду від 09.05.2024 відкладено підготовче засідання на 16.05.2024.

Ухвалою суду від 16.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів- до 01.07.2024.

Ухвалою суду від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2024.

Судове засідання призначене на 20.06.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.06.2024 судове засідання у справі 926/874/24 призначено на 04.07.2024 о 12:00.

У судовому засідання 04.07.2024, прокурор наполягав на задоволені позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, заслухавши вступні слова присутніх представників учасників справи у судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2024.

04.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 1933) про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 25.07.2024 відкладено розгляд справи по суті на 06.08.2024.

У судовому засіданні 06.08.2024 оголошено перерву до 13.08.2024.

У судовому засіданні 13.08.2024 продовжено розгляд справи по суті.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.12.2021 Управлінням освіти Чернівецької міської ради оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів в закупівлі UA-2021-12-02-010272-с риби замороженої, очікуваною вартістю 2965600 грн.

Згідно п. 4.3 розділу «Загальні положення» тендерної документації щодо проведення вищевказаної процедури закупівлі, загальний обсяг поставки товару складає 337000 кг. Єдиним критерієм оцінки тендерних пропозицій є «Ціна» - 100% (п. 1 розділ 5 «Оцінка тендерної пропозиції» тендерної документації).

За результатами відкритих торгів переможцем процедури закупівлі UA-2021-12-02-010272-с риби замороженої визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД з ціною пропозиції після закінчення аукціону у розмірі 2851020 грн.

12.01.2022 між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД укладено Договір № 16 про закупівлю товару за бюджетні кошти (Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовнику рибу заморожену ДК 021:2015:15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожен, зазначений у специфікації, а замовник прийняти і оплатити такий товар.

Найменування та кількість товару: риба заморожена - 33700 кг.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що обсяг закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить 2851020,00 грн.

Пунктом 3.4 Договору передбачено зміни ціни за одиницю товару не більше, як на 10 відсотків у сторону збільшення у разі коливання ціни такого товару можлива не раніше, ніж через дев`яносто календарних днів з дати укладення Договору.

Відповідно до пункту 10.1. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022.

Відповідно до пункту 11.3 Договору істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання сторонами зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель.

Усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання, є чинним лише у тому випадку, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових договорів, які підписуються обома сторонами. Усі додаткові договори є невід`ємними частинами цього Договору (пункт 11.4 Договору).

Згідно з пунктом 12.1 Договору невід`ємною частиною цього Договору є Додаток № 1 специфікація щодо асортименту, кількості, ціни товару.

15.04.2022 між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наладка-Комерц» ЛТД укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 16 від 12.01.2022 відповідно до умов якої, ціну одиниці товару закупівлі збільшено з 84,60 грн до 92,97 грн (+9,89%) за 1 кг риби замороженої з 15.04.2022, а кількість цього товару зменшено з 33700 кг згідно Договору до 31011,30 кг.

11.08.2022 між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наладка-Комерц» ЛТД укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 16 від 12.01.2022 відповідно до умов якої, ціну одиниці товару закупівлі збільшено з 92,97 грн до 101,50 грн (+9,18%) за 1 кг риби замороженої з 11.08.2022, а кількість цього товару зменшено з 33700 кг згідно Договору до 29256,08 кг;

28.12.2022 між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наладка-Комерц» ЛТД укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 16 від 12.01.2022 відповідно до умов якої ціну Договору визначено на рівні 1883483,18 грн.

Підставами для підвищення ціни стали цінові довідки № 382 від 14.04.2022 та № 897 від 22.07.2022 Чернівецької Торгово-промислової палати.

Законом України «Про публічні закупівлі» Закону № 922-VIII встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно статті 5 Закону, закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

У відповідності до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закону «Про публічні закупівлі», тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, частиною 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону. Зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11 жовтня 2023 року у cправі № 903/742/22).

В постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18.

В рамках розгляду господарської справи № 922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 виклала правовий висновок про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідач надав споживачу цінову довідку Чернівецької Торгово-промислової палати.

Надаючи оцінку змісту наданої до суду інформації про зміну цін на продукцію слід зазначити про таке.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку пального не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у cправі № 917/1009/22.

Надані постачальником цінові довідки Чернівецької торгово - промислової палати за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру та не містять точної інформації про коливання цін на продукцію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Статтею 42 Господарського кодексу України, яка кореспондується положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про підприємництво», визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на: «сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника».

Водночас, метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що додаткові угоди до Договору № 16 від 12.01.2022 угоди № 1 від 15.04.2022, № 2 від 11.08.2022 та № 3 від 28.12.2022 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними, а кошти сплачені за вказаними Додатковими угодами підлягають стягненню з відповідача.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави під час розгляду даної справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Зазначена стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді: бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим; частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і №922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Суд враховує і те, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено про те, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Зазначені правові висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 07 березня 2024 року у cправі № 910/401/23, від 24.05.2023 у справі № 927/366/22.

Листами від 20.10.2023 прокурор повідомляв Чернівецьку міську раду та Управління освіти Чернівецької міської ради про виявлені порушення інтересів держави та просив повідомити про те, чи вживались та чи будуть вживатися заходи шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення надмірно сплачених грошових коштів.

У відповідь, позивачі зазначили про те, що ними 05.09.2023 на адресу відповідача направлено претензії про повернення безпідставно отриманих коштів, інші заходи позивачем не вживались.

За таких обставин, прокурором при зверненні до суду з цим позовом було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів за послуги, що були надані. Це, вочевидь, порушує інтереси держави в особі територіальної громади. Як було зазначено вище, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисту порушених державних інтересів, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 «...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

А отже, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Управління освіти Чернівецької міської ради

Враховуючи вище викладене суд вважає, що додаткові угоди до Договору № 16 від 12.01.2022 угоди № 1 від 15.04.2022, № 2 від 11.08.2022 та № 3 від 28.12.2022 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними, а кошти сплачені за вказаними Додатковими угодами підлягають стягненню з відповідача..

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений прокуратурою судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Управління освіти Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД - задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до Договору № 16 від 12.01.2022: угода № 1 від 15.04.2022, угода № 2 від 11.08.2022, угода № 3 від 28.12.2022.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД (58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 19А, код 14271671) на користь Управління освіти Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код 02147345) безпідставно сплачені кошти в сумі 213919,81 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наладка Комерц» ЛТД (58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 19А, код 14271671) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21, код 02910120) 12292,80 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне судове рішення складено 15.08.2024.

Суддя О.В. Гончарук