Постанова

від 15.08.2024 по справі 914/2145/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2145/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

Офісу Генерального прокурора: Зінкевич Ю. В.,

позивача: Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області - не з`явився,

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» - Галушко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів: Якімець Г. Г. (головуючий), Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

у справі за позовом Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг»

про стягнення 2 392 627,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (далі - позивач, Міськрада) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» (далі - відповідач, ТОВ «Уно Торг») про стягнення 2 392 627,00 грн, з яких 1 398 000,00 грн пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта, 994 227,00 грн - другої черги.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем як замовником будівництва ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), а після 01.01.2020 - вимог п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ), невиконанням ним свого обов`язку щодо сплати пайової участі у розвиток інфраструктури міста у зв`язку з будівництвом житлового комплексу (першої та другої черги) в період з 2019 року по 2021 рік, тому кошти у заявленій сумі є безпідставно збереженими та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Розрахунок розміру пайового внеску зроблено прокурором таким чином:

- по першій черзі будівництва - на підставі п. 2 ч. 6 ст. 40 Закону № 3038-VI, оскільки будівництво розпочато у 2019 році, однак договір пайової участі не було укладено;

- по другій черзі будівництва - на підставі п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, позаяк будівництво розпочато у 2020 році, коли норму ст. 40 виключено із Закону № 3038-VI з 01.01.2020 відповідно до Закону № 132-ІХ.

Господарський суд Львівської області рішенням від 12.02.2024 позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 392 627,00 грн та суму судового збору.

Висновки суду першої інстанції мотивовані існуванням у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску з огляду на введення об`єкта будівництва в експлуатацію у 2021 році (першої та другої черги) та ураховуючи положення п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, а невиконання такого обов`язку є підставою для стягнення з нього заявленого розміру грошових коштів як безпідставно збережених відповідно до ст. 1212 ЦК України. При цьому суд зазначив, що у прокурора наявні правові підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Міськради, а обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з цим позовом є належним та ефективним.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2024 рішення суду першої інстанції від 12.02.2024 скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 40 Закону № 3038-VI, враховуючи момент введення об`єкта будівництва (першої та другої черги) в експлуатацію у 2021 році, у зв`язку із чим не погодився з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача розміру пайового внеску по першій черзі будівництва, розрахованого відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 40 цього Закону, як і не погодився з можливістю застосування до правовідносин з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта положень п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, оскільки у відповідача був відсутність обов`язок щодо звернення до Міськради із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після початку будівництва, враховуючи, що Закон № 132-ІХ був прийнятий 20.09.2019 та набрав чинності 17.10.2019, тоді як будівництво першої черги об`єкта розпочато 26.09.2019, тобто до набрання чинності Законом.

Щодо правовідносин з оплати пайової участі в інфраструктурі населеного пункту у зв`язку з будівництвом другої черги житлового комплексу апеляційний суд вказав на те, що обов`язку відповідача сплатити пайовий внесок у 2020 році кореспондує обов`язок Міськради надати відповідний розрахунок на його звернення, доказів виконання якого (надання розрахунку) матеріали справи не містять, з врахуванням чого кошти пайової участі за будівництво другої черги об`єкта не можуть вважатись безпідставно збереженими відповідачем, оскільки правова підстава для сплати певного розміру внеску відсутня, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України до позовних вимог в цій частині, а обраний прокурором спосіб захисту порушених прав позивача робить неналежним та неефективним.

У поданій касаційній скарзі прокурор обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить постанову апеляційного суду від 27.05.2024 скасувати, а рішення суду першої інстанції від 12.02.2024 залишити в силі.

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, прокурор вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків:

- Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 щодо ефективності обраного прокурором при зверненні до суду з позовом способу захисту порушених прав позивача;

- Верховного Суду у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

26.07.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.07.2012 Пустомитівська міськрада, керуючись, зокрема ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняла рішення № 488 «Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія» (з урахуванням змін згідно з рішеннями від 31.05.2016 № 190 (частково скасоване рішенням від 31.01.2017 № 471), від 12.06.2018 № 1109), яким затвердила «Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія» (додаток 1), форму типового договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія (додаток 2), типову форму розрахунку до договору (додаток 3), зразок звернення про укладення типового договору (додаток 4).

Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» (далі - ТОВ «МК Девелопмент») є замовником об`єкта «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Парковій, 4 у м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (перша та друга черга будівництва)».

26.09.2019 ТОВ «МК Девелопмент» отримало дозвіл на будівництво об`єкта (перша черга) та у вересні цього ж року розпочало будівельні роботи, які тривали до лютого 2021 року.

10.08.2020 ТОВ «МК Девелопмент» отримало дозвіл на будівництво об`єкта (друга черга) та у серпні цього ж року розпочало будівельні роботи, які тривали до квітня 2021 року.

12.03.2021 ТОВ «МК Девелопмент» видано акт готовності об`єкта будівництва (перша черга) до експлуатації, у якому зазначено, зокрема, що кошторисна вартість будівництва становить 34 960 000,00 грн, кошти пайової участі не сплачуються з огляду на ч. 3 п. 13 Закону № 132-ІХ.

20.04.2021 ТОВ «МК Девелопмент» отримало акт готовності об`єкта будівництва (друга черга) до експлуатації, у якому зазначено, зокрема, що кошторисна вартість будівництва становить 33 861 000,00 грн, кошти пайової участі не сплачуються, враховуючи ч. 3 п. 13 Закону № 132-ІХ.

З відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та матеріалів справи вбачається, що ДАБІ України на підставі актів від 12.03.2021 та 20.04.2021 видала сертифікати:

- від 15.04.2021 № ІУ122210330720, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (перша черга) проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації;

- від 11.05.2021 № ІУ122210424380, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (друга черга) проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

У матеріалах справи наявне листування між Міськрадою та ТОВ «МК Девелопмент», з якого слідує, що:

24.06.2020 Міськрада звернулась до товариства з листом, в якому повідомила, що відповідно до Закону № 132-ІХ та рішення ради від 24.12.2019 № 1883 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія» протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до місцевого бюджету кошти пайової участі у розмірі, зокрема для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України; звернула увагу на порядок та строки звернення до ради із заявою про визначення розміру пайової участі, до якої слід долучити документи щодо вартості будівництва об`єкта, на підставі яких рада здійснить відповідний розрахунок; рекомендувала в термін до 03.07.2020 звернутись до ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та підписання відповідного договору;

07.07.2020 товариство у відповідь на лист від 24.06.2020 заперечило проти наявності у нього обов`язку сплати коштів пайової участі та вказало, що норми, які врегульовували порядок сплати пайового внеску та укладення відповідного договору, які діяли на момент початку будівництва, втратили чинність, а Закон № 132-ІХ не поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, тому вимоги у листі від 24.06.2020 безпідставні;

21.08.2020 Міськрада надіслала товариству лист, в якому, зокрема зазначила, що його заява від 18.08.2020 щодо визначення розміру пайової участі щодо будівництва об`єкта (друга черга) подана з порушенням п. 3 ч. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, оскільки до неї не додано документів, які підтверджують вартість будівництва цього об`єкта; крім того, товариство не подало звернення щодо визначення розміру пайової участі щодо будівництва об`єкта (перша черга);

03.09.2020 товариство у відповідь на лист від 21.08.2020 вказало, що розрахунок розміру пайової участі для житлових будинків здійснюється на основі показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, а не документів про кошторисну вартість будівництва об`єкта; враховуючи скасування з 01.01.2020 ст. 40 Закону № 3038-VI, укладення договору пайової участі не вимагається, а підставою для відповідного розрахунку є лише заява замовника будівництва; просило надати розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (друга черга). До листа додано копії експертного звіту щодо розгляду проєктної документації за проєктом будівництва об`єкта (друга черга) та дозволу на виконання будівельних робіт цього об`єкта.

22.09.2020 Міськрада на підставі, зокрема Закону № 132-ІХ, заяви товариства від 03.09.2020, експертного звіту від 26.07.2019 виконала розрахунок розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта (друга черга), відповідно до якого розмір пайової участі відповідача становить 1 435 223,66 грн.

30.12.2021 відбулась зміна, зокрема найменування ТОВ «МК Девелопмент» на ТОВ «Уно Торг» (відповідач у справі), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За встановлених судами обставин договір пайової участі між Міськрадою та ТОВ «МК Девелопмент» не укладено, пайовий внесок у зв`язку з будівництвом об`єкта (перша та друга черга) товариством не сплачено, однак, об`єкт будівництва введено в експлуатацію, що послугувало причиною виникнення спору у цій справі.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, вважав відсутніми підстави для задоволення позову, посилаючись на те, що у відповідача був відсутній обов`язок щодо звернення до Міськради із заявою про визначення розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта, оскільки будівництво цього об`єкта розпочалось в період, коли Закон № 132-ІХ, яким виключено ст. 40 із Закону № 3038-VI, уже прийнято, однак, чинності він не набрав, отже не набрали чинності Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-ІХ, а кошти пайової участі у зв`язку з будівництвом другої черги об`єкта не можуть бути стягнуті на підставі ст. 1212 ЦК України, як про це просить прокурор, позаяк Міськрада на вимогу замовника будівництва не надала відповідного розрахунку.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання щодо стягнення із відповідача коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку із будівництвом житлового комплексу у 2019 році (перша черга) та у 2020 році (друга черга) та введенням в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у 2021 році, враховуючи зміни у Закон № 3038-VI, внесені Законом № 132-ІХ.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Законом № 3038-VI визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, відповідно до ст. 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У ст. 40 Закону № 3038-VI (зі змінами) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону № 3038-VI передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Отже, зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим 20.09.2019 прийнято Закон № 132-ІХ, яким внесено зміни, зокрема у Закон № 3038-VI шляхом виключення із його тексту, зокрема ст. 40, про що зазначено у ч. 3 п. 13 р. І. Закон № 132-ІХ набрав чинності 17.10.2019, однак, Верховна Рада постановила, що п. 13 р. І цього Закону набирає чинності з 01.01.2020 (п. 1 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень).

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. За загальним правилом дія нормативного акта (чи його окремої частини) починається з моменту набрання ним чинності (якщо інше не передбачено нормативним актом), а завершується з моменту припинення його дії - календарної дати, з якої нормативний акт (чи його окрема частина) остаточно втрачає чинність.

Суди попередніх інстанцій встановили, що:

- відповідач є замовником будівництва об`єкта (перша та друга черга) і 26.09.2019 (до 01.01.2020) розпочав будівельні роботи щодо першої черги забудови;

- будівництво другої черги об`єкта розпочато 10.08.2020 (після 01.01.2020);

- будівництво першої та другої черги об`єкта завершено у 2021 році (після 01.01.2020) та цього ж року введено новозбудований об`єкт в експлуатацію.

Враховуючи, що будівництво першої черги об`єкта розпочалося 26.09.2019, тобто до набрання чинності як Законом № 132-ІХ в цілому (17.10.2019), так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 р. І (01.01.2020), відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт першої черги забудови і до 01.01.2020 звернутися до Міськради із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, та очікувати від Міськради відповідного розрахунку та примірника договору, чого як встановили суди попередніх інстанцій не зробив, відповідно порушив норму ст. 40 Закону № 3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови першої черги об`єкта і до 01.01.2020 була чинною.

Після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 р. І Закону № 132-ІХ, якою скасовано обов`язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI, тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону № 3038-VI не виникли, суди правильно зазначили про неможливість застосування цієї норми до спірних правовідносин.

Водночас у р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Згідно з абз. 1 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. З 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Однак в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX законодавець чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.

Норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Так, в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX встановлено:

- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);

- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому не йдеться про наявність у замовника будівництва обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено ст. 40 Закону № 3038-VI.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 у подібних правовідносинах, на які здійснено посилання в касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва першої черги в строк до 10.01.2020, щодо об`єкта будівництва другої черги - до 20.08.2020 і до введення об`єктів в експлуатацію навесні 2021 року сплатити пайові внески.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував. Ненадавши належної правової оцінки зазначеним положенням Закону № 132-ІХ, якими прокурор обґрунтував позов, а суд першої інстанції - рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність у відповідача обов`язку щодо звернення до Міськради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, зокрема першої черги забудови. Відповідно, не звернув уваги, що обов`язок відповідача як замовника будівництва здійснити оплату пайового внеску щодо цього об`єкта у 2020 році до введення його в експлуатацію визначений безпосередньо абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва першої черги на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Вказуючи на недотримання Міськрадою обов`язку щодо надання розрахунку пайової участі у зв`язку з будівництвом другої черги об`єкта на звернення відповідача від 03.09.2020, що виключає можливість кваліфікувати ці кошти як безпідставно збережені, а отже не надає підстав для їх стягнення з огляду на неналежний та неефективний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції:

- не врахував, що виконання обов`язку щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним виконанню обов`язку щодо сплати пайової участі;

- не зважив, що за встановлених обставин у справі із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва другої черги відповідач звернувся до позивача лише 03.09.2020, після неодноразових звернень Міськради до нього, тобто не в порядку добровільного виконання обов`язку пайової участі, який за Законом № 132-ІХ покладено саме на замовника будівництва, і з порушенням строку на таке звернення;

- залишив поза увагою доданий прокурором до позову розрахунок розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта (друга черга) від 22.09.2020, виконаний Міськрадою на підставі, зокрема Закону № 132-ІХ, заяви відповідача від 03.09.2020, експертного звіту від 26.07.2019, відповідно до якого розмір пайової участі становить 1 435 223,66 грн, в результаті чого в порушення норми ст. 86 ГПК України не надав оцінки цьому доказу, хоча розрахунок підписаний, в тому числі, замовником, від імені якого діяв директор ТОВ «МК Дивелопмент» Литвин І. Б., без зауважень та заперечень із проставленням печатки товариства, що свідчить про обізнаність відповідача як із наявністю такого розрахунку, так і з розміром пайової участі, яку він зобов`язаний був сплатити до введення об`єкта в експлуатацію, підтвердження чого матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати пайової участі за розрахунком, право Міськради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок Міськради зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Правові висновки щодо ефективного способу захисту порушеного права у правовідносинах з оплати пайової участі наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, на яку посилається прокурор в касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Міськради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі є ефективним та призведене до поновлення порушеного права позивача, про що правильно зазначив суд першої інстанції, тоді як протилежні висновки апеляційного суду є необґрунтованими та зроблені без встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно виснував про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, позаяк матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом першої та другої черги об`єкта на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, який виконаний відповідачем не був.

При цьому Верховний Суд виходить з того, що наведені висновки щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та / або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об`єкта в експлуатацію такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі.

Разом з тим, незважаючи на те, що суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів пайової участі, місцевий господарський суд не врахував, що відповідність (обґрунтованість) розрахованого прокурором розміру (величини) пайової участі має істотне значення для розгляду та вирішення цього спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

З тексту позовної заяви вбачається, що розрахунок пайової участі у зв`язку з будівництвом другої черги об`єкта здійснений прокурором на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, з врахуванням величини загальної площі квартир об`єкта будівництва другої черги згідно з актом від 20.04.2021 та показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01.10.2020 згідно з наказом Мінінфраструктури від 16.12.2020 № 311 ((3 777,46 кв. м. * 13 160,00 грн) * 2 % = 994 227,00 грн).

Такий розрахунок визнаний судом першої інстанції обґрунтованим та арифметично правильним, з чим погоджується суд касаційної інстанції, оскільки він відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас, заявляючи про стягнення 1 398 400,00 грн пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта, прокурор виходив із загальної кошторисної вартості будівництва, зазначеної в акті від 12.03.2021 (34 960 000,00 грн ), та встановленого нормою ч. 6 ст. 40 Закону № 3038-VI граничного розміру пайової участі для житлових будинків у 4 % (аналогічно рішенню Міськради від 17.07.2012 № 488). Така ж сума відображена і в наявному в матеріалах справи розрахунку Міськради, наданому на запит прокурора, виконаного на підставі рішення від 17.07.2012 № 488 та акта від 12.03.2021. Однак, за правильними висновками суду ст. 40 Закону № 3038-VI до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Обмежившись наведенням правового обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача коштів пайової участі, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 40 Закону № 3038-VI, суд першої інстанції не перевірив розрахунок пайового внеску у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта з точки зору відповідності його приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, та не надав такому розрахунку належної оцінки, формально зазначивши у рішенні, що надані розрахунки є обґрунтованими, відповідають абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та рішенню Міськради від 17.07.2012 № 488, без наведення мотивів такого висновку, що призвело до передчасного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

У свою чергу, враховуючи, що за встановлених у справі обставин обов`язок у відповідача щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта наявний і матеріали справи не містять доказів його виконання, Суд, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені ст. 300 ГПК України, позбавлений можливості дослідити проведений прокурором розрахунок пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта та встановити його обґрунтованість, чого не зробив суд першої інстанції, оскільки це потребує надання оцінки доказам у справі, зокрема акту від 12.03.2021 та встановлення відповідних фактичних обставин справи.

За змістом ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (п. 4); скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (п. 2).

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги прокурора, скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду повністю та залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 994 227,00 грн пайової участі.

У частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 398 400,00 грн пайової участі рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, зокрема надати оцінку розрахунку прокурора в частині визначення розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта та перевірити його на відповідність закону - положенням абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 914/2145/23 скасувати повністю.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2024 у справі № 914/2145/23 в частині вирішення позовних вимог Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення 1 398 400,00 грн скасувати, у решті - залишити в силі.

4. Справу № 914/2145/23 в частині розгляду позовних вимог Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення 1 398 400,00 грн направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: А. А. Ємець

І. Б. Колос