Ухвала

від 16.08.2024 по справі 522/13089/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13089/24

Провадження № 2/522/6445/24

УХВАЛА

16 серпня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Під час вивчення матеріалів указаної позовної заяви судом встановлено її невідповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, з огляду на таке.

Приписами ч. 4 статті 177 ЦПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Так, згідно із пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У даному випадку позивач звернулася до суду із вимогами про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з: основної заробітноїплати.Це -винагорода завиконану роботувідповідно довстановлених нормпраці (нормичасу,виробітку,обслуговування,посадові обов`язки).Вона встановлюєтьсяу виглядітарифних ставок(окладів)і відряднихрозцінок дляробітників тапосадових окладівдля службовців.Додаткової заробітноїплати. Це-винагорода запрацю понадустановлені норми,за трудовіуспіхи тавинахідливість іза особливіумови праці.Вона включаєдоплати,надбавки,гарантійні ікомпенсаційні виплати,передбачені чиннимзаконодавством;премії,пов`язаніз виконаннямвиробничих завданьі функцій.Інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці.

В Інструкції № 114/8713 грошова компенсація за невикористану відпустку не віднесена до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2023 року у справі 640/8348/21 (провадження № К/990/34222/22) дійшов висновку, що "поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв`язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення".

Отже,вимога ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не підлягає оплаті судовим збором на підставі п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 127/2697/23 (провадження № 61-14163св23).

Однак, що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то така вимога підлягає оплаті судовим збором з огляду на таке.

Стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3 028 гривень.

Ураховуючи викладене, позивачу слід сплатити судовий збір за майнову вимогу про стягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні усумі 1211,20грн та надати суду докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Реквізити суду на оплату судового збору:

Отримувач коштів ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст. ст.175,177,185,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА