Постанова

від 30.07.2024 по справі 501/3729/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4037/24

Справа № 501/3729/22

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час простою,

встановив:

У грудні2022року ОСОБА_1 звернувся досуду звказаним вищепозовом,у якомупросив визнатинакази в.о.директора ДП«МТП «Чорноморськ»«Про заходизапобігання поширеннюкоронавірусу COVID-19»№83від 18.03.2020року,№108від 02.04.2020року,№140від 23.04.2020року,№270від 27.08.2020року,№325від 29.10.2020року,№414від 30.12.2020року,№27від 28.01.2021року,№65від 25.02.2021року,№112від 29.03.2021року,№160від 28.04.2021року,№244від 25.06.2021року,№353від 11.10.2021року,№419від 29.12.2021року,№22від 31.01.2022року вчастині оголошенняпростою івстановлення йомуоплати праціз 19.03.2020по 11.05.2020,з 01.09.2020по 31.08.2021року,з 12.10.2021по 28.02.2022з розрахунку2/3середньорічної годинноїставки, незаконнимита скасувати;стягнути здержавного підприємства«Морський торговельнийпорт «Чорноморськ»на йогокористь середнійзаробіток зачас простоюне звини працівниказа періодироботи з19.03.2020по 11.05.2020,з 01.09.2020по 31.08.2021,з 12.10.2021по 28.02.2022 рокув розмірі62515,01грн,тавирішити питання щодо понесених ним судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 працював в ДП «МТП «Чорноморськ»» на посаді юрисконсульта соціальної служби державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

01.02.2018 року позивача було переведено на посаду начальника відділу документообігу служби адміністративно-господарського забезпечення ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - ВД САГЗ).

На підставі наказів в.о. директора Порту позивачу було оголошено простій з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021, з 12.10.2021 по 28.02.2022 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

Вказані накази позивач вважає незаконними, у зв`язку з тим, що відповідно до п.3.3.27. Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»» за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час.

Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», простій, якщо працівник находиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

Позивач вважає, що оскільки він не писав ніяких заяв, як-то передбачено п.3.3.27. діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», відповідач не мав правових підстав відправляти його додому та встановлювати заробітну плату з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Окрім того, положеннями Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» в разі оголошення простою працівникам, не передбачено встановлення заробітної плати з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, а передбачено оплату з розрахунку 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний і вечірній час, а працівникам, які находяться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається з розрахунку 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

Також позивач вважає, що ним дотримано строк звернення до суду з цим позовом, з огляду на його продовження на час дії карантину, встановленого КПУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази в.о.директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19» №83 від 18.03.2020 року, №108 від 02.04.2020 року, №140 від 23.04.2020 року, №270 від 27.08.2020 року, №325 від 29.10.2020 року, №414 від 30.12.2020 року, №27 від 28.01.2021 року, №65 від 25.02.2021 року, №112 від 29.03.2021 року, №160 від 28.04.2021 року, №244 від 25.06.2021 року, №353 від 11.10.2021 року, №419 від 29.12.2021 року, №22 від 31.01.2022 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021, з 12.10.2021 по 28.02.2022 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника за періоди роботи з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021, з 12.10.2021 по 28.02.2022 в розмірі 67582,44 грн.

В апеляційнійскарзі ДП«Морський торговельнийпорт «Чорноморськ»,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково вважав про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та дотримання ним визначеного ст. 233 КЗпП строку звернення з цим позовом. Положення колективного договору, укладеного у 2001 році, не регулюють відносини з оголошення простою через карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який віднесено до форс-мажорних обставин у 2020 році, встановлення ж оскаржуваними наказами здійснення оплати працівникам підприємства, з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки передбачено ч.2 ст. 113 КЗпП, зі змінами, внесеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVІD-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_2 , за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо встановлення простою з оплатою праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки є неправомірними і такими, що суперечать ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, ст. ст. 2, 2-1, 21, 213 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оплату праці", положенням п. 3.3.27 та п. 21 Додатку діючого колективного договору ДП "МТП "Чорноморськ" та порушують право позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирав і вільно погодився.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 43 Конституції України установлено, що кожен має кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини.

Сторони з 16.02. 2017 року перебували у трудових відносинах, позивач працював на посаді юрисконсульта соціальної служби державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ» або Відповідач).01.02.2018 позивача було переведено на посаду начальника відділу документообігу служби адміністративно-господарського забезпечення ДП «МТП «Чорноморськ».

18.03.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №83 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з оплатою з 19.03.2020 по 03.04.2020 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

02.04.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №108 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з оплатою з 03.04.2020 по 24.04.2020 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

23.04.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №140 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з оплатою з 24.04.2020 по 11.05.2020 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

Пунктом 2 наказів №108 та 140, в.о. начальника СУП або особі, яка його заміщує, при надходженні відповідних заяв працівників Підприємства наказано оформлювати накази про оголошення простою з можливістю перебування дому відповідно до п. 3.3.27 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» (за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів, яких відпустили до дому з їх письмової згоди, зберігається оплата в розмірі 2/3 годинної ставки без доплат за працю в нічний та вечірній час).

27.08.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №270 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з 01.09.2020 по 31.10.2020 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

29.10.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №325 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з 01.11.2020 по 31.12.2020 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

30.12.2020 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №414 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.01.2021 по 31.01.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

28.01.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №27 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.02.2021 по 28.02.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

25.02.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №65 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.03.2021 по 31.03.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

29.03.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №112 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.04.2021 по 30.04.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

28.04.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №160 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.05.2021 по 30.06.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

25.06.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №244 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.07.2021 по 31.08.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

Наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №300 «Про виведення працівників на робоче місце з оголошеного простою». Протягом цього часу більшість з двохста сорока дев`яти працівників знаходились в приміщенні Портклубу ДП «МТП «Чорноморськ».

11.10.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №253 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 12.10.2021 по 31.12.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

29.12.2021 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №419 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.01.2022 по 31.01.2022 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

31.01.2022 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №22 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» позивачу було оголошено простій з перебуванням вдома з 01.02.2022 по 28.02.2022 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

30.04.2022 року наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103/О-60 від 28.04.2022 року позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності працівників п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.15-36, 13-14).

Підставою для оголошення простою стало введення на всій території України карантину з 12.03.2020 року на підставі: пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2"з наступними змінами та необхідності вжиття з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом Covid-19 профілактичних заходів.

Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 за N 1645-III визначено, що карантин це адміністративні та медико-соціальні заходи, які застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних хвороб. Карантин встановлює та скасовує Кабінет Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідеміологічні та інші заходи, їх виконавці й терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб і додаткові обов`язки, що на них покладаються. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період може змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, а також можуть вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності (статті 1, 29).

Кабінет Міністрів України постановою "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 за N 211 установив всеукраїнський карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 року за N 641 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20.05.2020 N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 01 серпня до 19 грудня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 N 530-IX передбачені конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину. Цей Закон набув чинності 17.03.2020.

Згідно пункту сьомого, вищезгаданого Закону України N 530-IX, внесено зміни до статті 14.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" 02.12.97 N 671/97-ВР та визначено що, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною.

Також, підпунктом 2пункту 2розділу II "Прикінцеві положення" Закону України N 530-ІХ передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), за ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого органу може змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Окрім цього, з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 за N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який вніс низку уточнень та нововведень, зокрема, встановив порядок оплати роботи під час простою в карантинний період, врегулював режим дистанційної праці, можливість введення гнучкого режиму робочого часу (ГРРЧ).

Відповідно до ст. 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

При цьому, відповідно до положень статті 113 КЗпП простоєм вважається як призупинення роботи одного або декількох працівників, так і призупинення роботи структурного підрозділу чи всього підприємства.

Отже, системний аналіз норм чинного законодавства, дозволяє дійти висновку, що саме інші обставини, а конкретно введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, можуть бути причиною для запровадження простою.

Аналогічні роз`яснення неодноразово надавала Державна служба з питань праці. Зокрема, з метою реалізації заходів, передбачених законодавством у разі встановлення карантину, роботодавці зобов`язані вжити всіх можливих заходів, серед яких введення простою.

Таким чином, оголошення власником простою з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021 року, з 12.10.2021 по 28.02.2022 відбулося під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України і тривалість оголошеного власником простою повністю охоплювалась періодом карантину. Тож, оскаржуваний позивачем наказ в частині оголошення простою не суперечить нормам діючого законодавства, керівник ДП МТП "Чорноморськ" діяв в межах дискреційних повноважень.

Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Тобто, при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. А отже, застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), а також надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на запровадження простою на підприємстві законодавством не встановлено.

На відсутність необхідності в отриманні згоди працівника (навіть формальної) на запровадження простою на відміну від інших варіантів (відпустка, дистанційна робота) так само звертала увагу Державна служба з питань праці у своїх роз`ясненнях.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

В той же час норми і гарантії в оплаті праці, передбачені Кодексом законів про працю, є мінімальними державними гарантіями. Додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги може передбачати колективний договір.

У колективному договорі підприємства (установи) встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, питання оплати праці режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку (стаття 13 КЗпП).

З даними положеннями кореспондуються норми статті 15 Закону України "Про оплату праці", за змістом яких форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Таким чином, трудовим договором, колективними договорами, угодами можуть бути визначені вищі рівні оплати праці за час простою.

При цьому, під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюється, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 року N 805/13/155-13). Однак, зберігаються ті виплати, які є обов`язковими та напряму прив`язані до окладу, наприклад доплати за ступінь, стаж, звання тощо, якщо вони є. Доплата до мінімальної зарплати при простої не здійснюється (роз`яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), однак це при повному місяці простою.

В ДП МТП "Чорноморськ" діє Колективний договір 2001 року із змінами та доповненнями, укладений між уповноваженим власника та виборним органом профспілок порту згідно діючого законодавства. Таким чином, власником разом з виборним органом профспілки вирішені питання оплати праці працівників, форм і системи оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, та інші питання, які складають зміст колективного договору у відповідності до статті 247 КЗпП.

Відповідно до пункту 3.3.27 Колективного договору за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (крім докерів-механізаторів), яких відпустили додому за їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно пункту 21 Додатку 2 "Перелік доплат та надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам порту" до Колективного договору просій не з вини працівника оплачується:

- якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи 100 % годинної тарифної ставки з доплатою за роботу в нічний та вечірній час;

- якщо працівник структурного підрозділу, якого відпустили додому 2/3 годинної тарифної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а. с. 17).

Законодавство не визначає, які документи треба видати в момент уведення простою. Проте, усі значущі події на підприємстві мають оформлятися належними організаційно-розпорядчими (первинними) документами, що також стосується і випадків простою. Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві" від 23 жовтня 2007 N 257/06/187-07 зазначається, що на час простою не з вини працівника: оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи); на час простою не з вини працівника оформлюється наказ власника або уповноваженого ним органу; якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Питання щодо порядку оформлення простою також можуть визначатися правилами внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі підприємства.

26 серпня 2020 року оформлено протокол N 13 позачергового засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП МТП "Чорноморськ", за змістом якого вирішено забезпечити суворе виконання протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню Covid-19 (пункт 1); в.о. начальника кадрової служби підготувати проект наказу щодо виведення працівників підприємства на простій згідно наданих списків (пункт 7).

Законодавство також не визначає чітких вимог до складення наказу роботодавця. Як правило, у наказі зазначається підставу його запровадження; час простою; категорії працівників, на яких він поширюється (у разі індивідуального простою) або якого підрозділу (яких підрозділів) підприємства стосується простій; розмір оплати праці працівників під час простою; порядок оплати праці; необхідність присутності чи відсутність працівників на робочих місцях тощо.

Оскаржуваним наказом необхідність присутності або відсутності працівника на роботі не обумовлена. Із заявою (згодою) про знаходження вдома на період простою ОСОБА_1 у відповідності до п. п. 3.3.27 Колективного договору не звертався.

Визначальним вданому випадку є та обставина, що простійна період карантину, встановленого КМУ, оголошений власником не з вини працівника, і,виходячи зумов колективного договору, підставою для збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час є та обставина, що цих працівників відпустили додому з їхньої згоди.

Якщо ж працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100 % часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

Так як ОСОБА_1 не надав своєї письмової згоди на те, щоб його відпустили додому, на час оголошеного власником простою у зв`язку з встановленням КМУ карантину, тому в ДП "МТП "Чорноморськ" не було підстав для встановлення йому під час простою оплати праці з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021 року, з 12.10.2021 по 28.02.2022 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

При цьому необхідно врахувати, що так як роботодавець мав законні підстави для оголошення простою у зв`язку з введенням Кабінетом Міністрів України карантину (у зв`язку зі значним поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, що з 02.04.2020 віднесено до форс-мажорних обставин) без згоди працівника на оголошення простою, то під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюється, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 N 805/13/155-13). При цьому, зберігаються ті виплати, які є обов`язковими та напряму прив`язані до окладу, наприклад доплати за ступінь, стаж, звання тощо, якщо вони є.

З огляду на наведене та ураховуючи, що оскаржуваним наказом працівнику ОСОБА_1 була встановлена оплата праці з 19.03.2020 по 11.05.2020, з 01.09.2020 по 31.08.2021 року, з 12.10.2021 по 28.02.2022 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, що не узгоджується з умовами колективного договору, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між 100 % часовою тарифною ставкою, встановленою для ОСОБА_1 до видання відповідачем оспорюваних наказів, який обмежував оплату його праці, та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Твердження скаржника про те, що положення колективного договору, укладеного у 2001 році, не регулюють відносини з оголошення простою через карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який віднесено до форс-мажорних обставин у 2020 році, є безпідставними, оскільки, визначальним критерієм є та обставина, що оголошений власником простій через встановлення КМУ карантину відбувся не з вини працівника і тому умови колективного договору, які у встановленому порядку не були змінені, регулюють відносини між власником і працівником при оголошенні простою не з вини працівника, таким чином, що збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час можливо у разі, якщо цих працівників відпустили додому з їхньої письмової згоди. У випадку відсутності такої письмової згоди працівника оплата має здійснюватися у розмірі 100 % годинної тарифної ставки, встановленої працівнику.

Стосовно доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем, визначеного ст. 233 КЗпП строку, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень КЗпП, у редакції чинній на день звернення позивача із відповідним позовом, під час дії карантину, встановлено КПУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжується на строк дії карантину, тобто законодавець, попри протилежні твердження скаржника, визначив впровадження на території України карантину, встановлено КПУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), не як підставу для поновлення строку, визначеного ст. 233 КЗпП, а автоматично продовжив такий.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду не є релевантними, оскільки стосуються строків на апеляційне оскарження.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченями проти позовних вимог ОСОБА_1 , і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції, без посилення на обставини, що не були враховані судом під час вирішення справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Погоджуючись із висновками та мотивами суду, колегія суддів також ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Отже доводи апеляційної скарги ДП «МТП «Чорноморськ» не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

Порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, чи стали підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі ДП «МТП «Чорноморськ».

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача ДП «МТП «Чорноморськ» правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.А. Коновалова

М.В. Назарова