Ухвала

від 15.08.2024 по справі 674/1347/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 674/1347/23

провадження № 61-10760ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої

діє адвокат Керницька Оксана Вікторівна, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоконцепт», Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» про усунення перешкод у користування майном,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоконцепт» (далі -

ТОВ «Біоконцепт», Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» (далі -

АТ «Хмельницькобленерго»), в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй електромережею та обладнанням: РКТП 403, встановлений на ОП.148 ПЛ-10 кВ Л-72, спуски 10 кВ від РКТП-403 до КТП-403, КТП-403 (ТМ-160 кВ),

ПЛ-0,4 кВ від КТП-403 до приміщень, приладів обліку електроенергії, апарати захисту до і після розрахункового приладу обліку, електрообладнання та внутрішня електромережа 0,38-0,22 кВ, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія земельної ділянки кадастровий номер 6825883000:02:030:0035, площею 0,7867 га, шляхом покладання обов`язку на ОСОБА_1 надати фактичний доступ ОСОБА_2

до вказаної електромережі та обладнання для його перенесення в інше місце.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду

від 18 червня 2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Вирішено усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною

їй електромережею та обладнанням: РКТП 403 встановлений на ОП.148 ПЛ-10 кВ

Л-72, спуски 10 кВ від РКТП-403 до КТП-403, КТП-403 (ТМ-160 кВ), ПЛ-0,4 кВ

від КТП-403 до приміщень, приладів обліку електроенергії, апарати захисту

до і після розрахункового приладу обліку, електрообладнання та внутрішня електромережа 0,38-0,22 кВ, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія земельної ділянки кадастровий номер 6825883000:02:030:0035, площа 0,7867 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати фактичний доступ ОСОБА_2 до вказаної електромережі

та обладнання для його перенесення в інше місце.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

24 липня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керницька О. В., засобами поштового зв`язку, надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу

на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені

у малозначній справі, яка є незначної складності, тобто на рішення,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права

на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення

для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом

та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення

(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися

для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

У цій справі предметом позову є вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання до нього доступу.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим,

що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,

що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивність цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін

і суспільства, практику розгляду справ з цієї категорії.

Отже, ця справа є справою незначної складності.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на те, що ця справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики,

а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,

що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином,

в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ

до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином

не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень»

в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення

у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями

та принципами цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення

у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керницька Оксана Вікторівна, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2024 року

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоконцепт», Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» про усунення перешкод у користування майном відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська