Ухвала

від 14.08.2024 по справі 229/1438/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 229/1438/22

провадження № 61-11544ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ заступника начальника Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради Аксьонової А.Е. від 29 липня 2022 року № 51 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Дружківський міський суд Донецької області рішенням від 04 квітня 2024 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ заступника начальника Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради від 29 липня 2022 року № 51, яким оголошено догану головному лікарю Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» ОСОБА_1 за невиконання п.п. 2.1, 2.5, 2.8, 2.13, 2.17, 2.21 розділу ІІ посадової інструкції. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради залишив без задоволення, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 квітня 2024 року - без змін.

09 серпня 2024 року Міський відділ охорони здоров`я Дружківської міської ради подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Предметом спору та касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Спір між сторонами виник з трудових правовідносин.

Справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов