07.08.2024 Справа № 363/2908/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мацьовитій Я.В.,
за участі прокурора Кривошеї С.В. ,
представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до Петрівської сільської ради Вишгородського району, ОСОБА_4 , третя особа: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,
встановив:
заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельної ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки»;
- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора № 29619030 від 17 травня 2016 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001;
- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації від ОСОБА_4 ;
- стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Свої вимоги мотивував тим, що оспорюваним рішенням Новопетрівської сільської ради №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року всупереч вимог земельного законодавства України, ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 для ведення особистого селянського господарства в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, за рахунок земель лісового фонду, які перебували у користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
ОСОБА_5 27 червня 2014 року продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №2001 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В.
В подальшому ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 об?єднано з земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:085:0019 та 3221886001:02:085:0034, в результаті об?єднання утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156.
Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції 21 липня 2014 року видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 за номером 24521500 на об?єднану земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 площею 0,9999 га.
В подальшому ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 поділено на три земельні ділянки, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6003 площею 0,0091 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 площею 0,9785 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002 площею 0,0123 га.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання «Укрдержліспроект» від 30 січня 2019 року № 39 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року частково відноситься до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
За таких обставин, вказане вище рішення Новопетрівської сільської ради прийняте з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки земельна ділянка, які зазначена в рішенні, відноситься до земель лісового фонду, у зв?язку з чим, рішення Новопетрівської сільської ради є незаконним, а рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню, та земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність.
Право користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» лісами площею 5,8 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, на час прийняття Петрівською сільською радою рішення від 10 червня 2014 року №792/4-32-VI та перебування її у державній власності, підтверджується планшетом №5 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станія» за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, планом лісонасаджень Старопетрівськоголісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» 2003 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, який погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Киівської області і затверджений начальником Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Таким чином, земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_5 за рахунок земель, що перебували в постійному користуванні державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», без виключення її з Державного лісового фонду України.
Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21 жовтня 2021 року № 680 ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (ЄДРПОУ 00152595) припинено в результаті реорганізації (запис ЄДР ЮО ФОП та ГФ № 1 0003 341 1200 16000813), правонаступником прав та обов?язків стало ДП «Клавдієвське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992065) до структури якого входить Старопетрівське лісництво.
Назву ДП «Клавдієвське лісове господарство» 09 січня 2023 року змінено на ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція».
В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Таким чином, Новопетрівською сільською радою, всупереч вимогам ст. ст. 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, відведено у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення без їх попереднього вилучення у постійного землекористувача ДП «Київська ЛНДС».
Представник відповідача Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно ухвали Вишгородського районного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 363/1013/19 органам прокуратури України, станом на квітень 2019 року було відомо про прийняте рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки».
Отже, строк позовної давності в три роки для звернення із вимогою про скасування рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки», за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації почав перебіг в квітні 2019 року та сплинув у квітні 2021 року.
В зв`язку з викладеним, просив застосувати строки позовної давності у цій справі.
Крім того зазначив, що в позовній заяві позивач вказує на те, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 30 січня 2019 року №39 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року частково відноситься до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДПІ «Київська лісова науково-дослідна станція».
Разом з тим, у вказаному листі відсутня інформація про розмір частки, яка відноситься до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
Крім того, в оскаржуваному рішенні йдеться мова про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155, а у вказаному листі не зазначено чи відноситься частка земельної ділянки 3221886001:02:084:0155 до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
Також зазначив, що в провадженні Вишгородського районного суду перебуває цивільна справа №363/3742/20 за позовом Першого заступника керівника Києво Святошинської місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки».
Виходячи з вищевикладеного, вважав, що позовна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_4 , третя особа Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою безпідставною, є такою, що порушує права відповідачів та не підлягає задоволенню.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до положень статтей 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем,
Якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.
Відповідно до вимог п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим кодексом.
Спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка розташована у лісовому масиві жодному вищезазначеному критерію, за якого земельна ділянка лісогосподарського призначення може перебувати у приватній власності фізичних та юридичних осіб не відповідає.
Відтак використання земельної ділянки не за цільовим призначенням с незаконним, а отже, не може визнаватися титульним володінням.
Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема лісогосподарського призначення.
Зазначив, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.
На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності. оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.
3 урахування вищевикладеного, зайняття спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з порушенням норм Земельного кодексу України треба розглядати як таке, що пе пов?язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громали.
Щодо належності та допустимості доказів прокурор зазначив, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання «Укрдержліспроект» №39 від 30 січня 2019 року та доданого фрагменту з публічної кадастрової карти, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, частково відносяться до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДПІ «Київська лісова науково-дослідна станція».
Земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 утворилась внаслідок об?єднання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 з земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:085:0019 та 3221886001:02:085:0034, в результаті чого утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156.
В подальшому ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 поділено на три земельні ділянки, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6003 площею 0,0091 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 площею 0,9785 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002 площею 0,0123 га.
Згідно листа ВО «Укрдержліспроски» від 29 січня 2016 року №39 та фрагменту з публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 частково накладається на землі лісового фонду 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» за даними лісовпорядкування 2004 року.
Щодо розгляду справи з тим самим предметом та з тих самих підстав, то прокурор зазначив, що вказаний позов у цивільній справі №363/3742/20 обґрунтований тим, що за інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/536 від 12 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 розташована біля Київського водосховища р. Дніпро та відноситься до земель водного фонду водного об`єкту загальнодержавного значення.
Таким чином, позовні вимоги у цивільній справі №363/3742/20 обґрунтовані іншими доказами та з інших підстав.
Прокурор в суді просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача ОСОБА_4 в суді в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки для лісових земель має застосовуватися віндикаційний, а не негаторний позов. Посилався на те, що лише частина земельної ділянки може накладатися на землі лісового фонду, а тому повернення всієї земельної ділянки є невиправданим, коли прокурором попередній позов про той самий предмет і з тих самих підстав в інтересах ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» залишено без розгляду, а тому повторно штучно поданий позов в інтересах Вишгородської районної державної адміністрації задоволенню не підлягає.
Представник Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області в суді просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, рішенням Новопетрівської сільської ради №792/4-32-VI від 10 червня 2014 року, ОСОБА_5 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155, площею 0,8039 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Дніпро-8».
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2001 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В., відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 ОСОБА_4 .
Згідно листа Головного управління Держземагенства у Київській області Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області №802 від 16 липня 2017 року, земельна ділянка ОСОБА_4 з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 площею 0,9999 га для ведення селянського господарства утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:085:0019 площею 0,0625 га, 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га та 3221886001:02:085:0034 площею 0,1335 га.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №324764682 від 03 березня 2023 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 площею 0,9785 га з 13 травня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_4 .
Згідно листа ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» №219 від 25 листопада 2014 року, квартал №161 Старопетрівського лісництва на території Новопетрівської сільської ради відповідно до матеріалів лісовпорядкування належить до земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». За період з 2008 року і по даний час погоджень на вилучення земельних лісових ділянок у кварталі 161 ДП «Київська ЛНДС» не надавала.
Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України №112 від 25 лютого 2015 року, межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 частково накладаються (площа накладки становить 0,5 га) на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» - квартал 161, ділянка 6 Старопетрівського лісництва.
З листа ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» №26 від 06 лютого 2019 року встановлено, що ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» висновків та погоджень на вилучення з постійного користування земель лісового фонду для відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 не надавала.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання «Укрдержліспроект» від 30 січня 2019 року № 39 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року часткового відноситься до 161 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
З листа Секретаріату Кабінету Міністрів України №6669/0/2-23и від 21 березня 2023 року вбачається, що Кабінет Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення , вилучення із постійного користування державного підприємства «Київська науково-дослідна станція» земельної ділянки із зазначенням у запиті кадастровим номером не приймалося.
З листа Київської обласної військової адміністрації №2958/08/09.02-N-2023 від 23 березня 2023 року встановлено, що за інформацією, наявною в департаменті, Київською обласною державною адміністрацією у період 2011-2023 років розпорядження щодо погодження зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться в 161 кварталі Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» не видавались.
Отже, згідно копії рішення Новопетрівської сільської ради № 502-22-6 від 25 квітня 2013 року, викопіювань з технічної документації, викопіювання з планшету № 5 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» Лісовпорядкування 2003 року, копії проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Київська ЛНДС» 2004 року, копії плану лісонасаджень Старопетрівського лісництва лісовпорядкування 2003 року, фрагментів кадастрової карти України з нанесеними межами Старопетрівського лісництва за даними лісовпорядкування за 2003 та 2004 роки, встановлено часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» - квартал 161, ділянка 6 Старопетрівського лісництва.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно ч. 2 ст. 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За положеннями пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
А тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України.
Як передбачено ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть н вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом
Вилучення земельних ділянок провадиться згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 142 зазначеного кодексу встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Разом з тим, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог про визнання рішення селищної ради недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем та її повернення на користь Вишгородської районної державної адміністрації не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування/витребування спірної земельної ділянки. Більше того, він призведе до необхідності пред`явлення нового позову за захистом речового права.
Витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння»). Подібний висновок є також у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 84).
У той же час, в п.п. 52-53 постанови ВПВС від 23 листопада 2021 року справі №359/3373/16-ц зазначено, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).
Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166,1167,1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).
Отже, суд доходить висновку про те, що заявлені в цій справі позовні вимоги про визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем та її повернення на користь Вишгородської районної державної адміністрації є вимогами негаторного позову.
Такі позовні вимоги, у разі їх доведення, жодним чином не відновлюють права позивача на користування земельною ділянкою.
У той же час, вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач не заявляв, суд же повинен діяти відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства і розглядати справи не інакше як за зверненням особи (частина перша статті 13 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах ВП ВС від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі №638/2422/19, ВС від 31 травня 2023 року у справі №363/849/21 та КЦС ВС від 03 квітня 2024 року у справі 363/3808/22).
Відтак, враховуючи, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
в задоволенні позову відмовити.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивачі: Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13.
Вишгородська районна державна адміністрація, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.
Відповідачі: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171.
Третя особа: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4.
Суддя
Суд | Вишгородський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2024 |
Оприлюднено | 20.08.2024 |
Номер документу | 121051938 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою |
Цивільне
Вишгородський районний суд Київської області
Чірков Г. Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні