Рішення

від 08.08.2024 по справі 542/342/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/342/24

Провадження № 2/542/206/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2024 року представник позивача, адвокат Лисенко Світлана Сергіївна (надалі також - представник позивача), звернулась в інтересах ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі також - відповідач, ОСОБА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі також - третя особа-1, Служба у справах дітей), про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 39).

21 березня 2024 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі також, третя особа-2, Орган опіки та піклування), ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також- третя особа-3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с. 59-60).

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, в судове засідання викликані свідки (а.с. 103-104).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що під час його спільного проживання із ОСОБА_2 у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками, якого відповідно до свідоцтва про народження зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 . Вказав, що ОСОБА_2 , яка раніше проживала із позивачем, покинула дитину та пішла у невідомому напрямку і вже тривалий час місце її перебування не відоме.

Вказав, що разом із сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який належить його матері.

Позивач відвідує Андріївський заклад дошкільної освіти «Дзвіночок», цікавиться успіхами дитини, спілкується з вихователями, а мати останній час до садочка не з`являється.

Про доцільність позбавлення матері батьківських прав складений висновок органу опіки та піклування, відповідно до акта обстеження умов проживання дитини, дитина забезпечена усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля.

Зазначив, що факт не спілкування матері із сином можуть підтвердити свідки.

Враховуючи викладені обставини, спираючись на норми сімейного законодавства, позивач звернувся до суду із позовом про позбавлення матері, ОСОБА_2 , її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року відповідачці надавався строк для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами. Ухвала суду разом із копією позовної заяви з додатками направлялись відповідачці та отримані останньою 02 березня 2024 року (а.с. 43).

Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк відповідачка не скористалась.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачка своїм правом подати відзив на позов не скористався, з огляду на що суд прийшов до висновку про можливість вирішити спір за наявними матеріалами.

У судове засідання, призначене на 08 серпня 2024 року, позивач не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 90). У судовому засіданні, що відбувалось 27 червня 2024 року, позивач підтримав позовну заяву з підстав, викладених у ній.

27 червня 2024 року ОСОБА_1 надав до суду заяву, за змістом якої просив справу за його позовом розглядати без його участі, судові засідання проводити за участю його адвоката, позов підтримав (а.с. 136).

Представник позивача у судове засідання, призначене на 08 серпня 2024 року не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 135). У судовому засіданні, що відбувалось 27 червня 2024 року, представник позивача підтримала позовну заяву з підстав, викладених у ній.

08 серпня 2024 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без її участі (а.с. 143).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 139), клопотань про відкладення судового засідання не надсилала, про причини неявки не повідомляла.

Представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання, призначене на 08 серпня 2024 року, не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с. 134). Від Служби у справах дітей надійшла заява 07 серпня 2024 року про проведення судового засідання без участі представника, за змістом якої вказано про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 141).

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання, призначене на 08 серпня 2024 року, не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с. 140). Від Органу опіки та піклування надійшла заява 07 серпня 2024 року про проведення судового засідання без участі представника, за змістом якої вказано про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 142).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 138).

06 червня 2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла заява, за змістом якої він просив розглянути справу без його участі (а.с. 115-117).

У наданих до суду 02 квітня 2024 року поясненнях зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Доведення обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, яке може бути підставою позбавлення батьківських прав останнього, покладено на позивача. Вказав на можливість відмовити у задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (а.с. 68-69).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України, передбачено неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання 08 серпня 2024 року проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також пояснення представника Служби у справах дітей та Органу опіки та піклування, допитавши свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні 27 червня 2024 року, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини справа.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2018 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено відповідний актовий запис за № 16. Його батьками записані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с. 20).

На момент звернення до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надана довідка про склад сім`ї виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради № 02-27/1-1 від 04 січня 2024 року (а.с. 23).

Житловий будинок, у якому зареєстрований позивач із дитиною належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (матері позивача), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2020, індексний номер: 215020174 (а.с. 26).

Згідно з довідкою Комунального закладу Андріївський заклад дошкільної освіти «Дзвіночок» № 1 від 04.01.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує заклад дошкільної освіти з 20 квітня 2021 року і по даний момент включно (а.с. 27).

Відповідно до довідки Комунального закладу Андріївський заклад дошкільної освіти «Дзвіночок» № 2 від 04.01.2024, ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні сина, приводить та забирає сина із садочка, цікавиться його успіхами, спілкується з адміністрацією та вихователями закладу. Мати останній час до садочка не з`являється, не цікавиться справами сина, не приймає участі у житті дитини в дошкільному закладі (а.с. 25).

З довідки про трудові відносини № 295 від 25 січня 2024 року, виданої ТОВ «Чиста криниця», вбачається, що позивач працює на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин з 29.03.2023 по теперішній час (а.с. 24).

Висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженим рішенням Виконавчим комітетом Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 25 січня 2024 року за № 14 (а.с. 55) встановлено, що позивач та відповідачка перебували у цивільному шлюбі з 2015 року. Від спільного життя у батьків народився син - ОСОБА_3 . Після народження сина мати почала часто зловживати алкогольними напоями, вести аморальний спосіб життя. А з грудня 2023 року почала залишати малолітнього сина самого вдома, ідучи в невідомому напрямку. Мати перестала піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, що підтверджується відповідними довідками установ та закладів. Залишає дитину без нагляду, не здійснює підготовку до дорослого життя, не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Вказано, що умови проживання дитини добрі, дитина забезпечена усім необхідним. Враховуючи наведене, орган опіки та піклування вважав, що доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 (а.с. 54).

Зважаючи на те, що мати ОСОБА_2 ухиляється від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо сина, а саме: не проживає з ним, не займається його вихованням, не цікавиться його життям, батько, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина - ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами статей 150, 157 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про стан їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один із батьків.

Згідно з приписами пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Така правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Висновки щодо правозастосування

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовного її малолітнього сина ОСОБА_3 , позивач посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом із сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження того факту, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, не турбується про її здоров`я та життя позивачем надано довідку Комунального закладу Андріївський заклад дошкільної освіти «Дзвіночок» № 2 від 04.01.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні сина, а мати останній час до садочка не з`являється, не цікавиться справами сина, не приймає участі у житті дитини в дошкільному закладі.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідна довідка не містить вказівки на конкретний період, протягом якого мати не приймає участі у житті дитини.

Також, позовні вимоги обґрунтовані й висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав щодо сина. Зокрема, позивач посилався на викладені у висновку обставини того, що з грудня 2023 року ОСОБА_2 почала залишати малолітнього сина самого вдома, ідучи в невідомому напрямку, перестала піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, що підтверджується відповідними довідками установ та закладів. Залишає дитину без нагляду, не здійснює підготовку до дорослого життя, не проявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає про відсутність будь-яких довідок установ та закладів(окрім довідки із закладу дошкільної освіти), на які міститься посилання у висновку органу опіки та піклування,які підтверджують ту обставину, що мати не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду дитини.

Також, висновком встановлено, що мати почала залишати сина самого вдома без нагляду з грудня 2023 року, ідучи в невідомому напрямку.

Зі змісту висновку не підтверджується повідомлена позивачем обставина, що мати взагалі покинула сім`ю, а лише констатується факт, що мати періодично залишає дитину вдома без нагляду.

Свідком ОСОБА_4 , яка є сестрою позивача та працює поваром в Андріївському ліцеї, повідомлено, що спочатку в сім`ї все було добре, але потім відповідачка почала вживати алкогольні напої та вести аморальний спосіб життя, перестала приймати участь у вихованні дитини. Свідок повідомила, що зі слів ОСОБА_2 вона дізналась, що відповідачка вже позбавлена батьківських прав щодо інших дітей. Вказала, що батько забезпечував сім`ю фінансово, водив дитину в садочок, а мати інколи гуляла з дитиною та дарувала подарунки. Зі слів свідка, позивачка зникла у листопаді 2023 року.

На обставину вживання алкогольних напоїв та ведення аморального способу життя відповідачкою також наголошувала представник органу опіки та піклування.

Надаючи оцінку таким відомостям, суд зазначає, що на підтвердження вказаних обставин жодних доказів до суду не надано, як і не надано доказів перебування особи на обліку у зв`язку із алкогольною залежністю та позбавлення її батьківських прав щодо інших дітей, а також притягнення ОСОБА_2 до будь якої адміністративної відповідальності, пов`язаної із неналежним виконанням батьківських обов`язків.

Також, представником органу опіки та піклування у судовому засіданні зазначено, що спілкування із відповідачкою перед складанням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав не здійснювалось, оскільки в неї або не працював телефон, або вона не відповідала на дзвінки, і під час виїзду за місцем реєстрації відповідачки її вдома не було.

Крім цього, суд звертає увагу на достатньо кроткий термін, який пройшов з моменту залишення матір`ю дитини та до моменту звернення позивачем із вказаним позовом до суду.

Зокрема, свідком ОСОБА_4 зазначено, що мати зникла в листопаді 2023 року, а вже у лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавленням її батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Надані відповідачем докази доводять, що дитина зареєстрована разом з батьком - позивачем у справі, що мати протягом останнього часу не з`являється до закладу дошкільної освіти, однак такі докази не підтверджують, що відповідачка остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема, в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ,АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Лисенко Світлана Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09 липня 2019 року ПТ № 2900;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

третя особа - 1: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 44087981, вул. Миру, буд. 3, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область;

третя особа - 2: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04382613, вул. Миру, буд. 3, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область;

третя особа - 3:ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 16 серпня 2024 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва