Ухвала

від 16.08.2024 по справі 160/21545/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 серпня 2024 р.Справа №160/21545/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №160/21545/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа: Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа: Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду на 22 серпня 2024 року об 11:00 годині.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, проте, у зв`язку з тим, що за подання заяви про забезпечення позову позивачем не було повністю сплачено судовий збір, заява про забезпечення позову була повернута позивачу.

15 серпня 2024 року позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5220-53У від 16.10.2023 у виконавчому провадженні №74250768 від 23.02.2024 року, до набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/21545/24.

Згідно ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положеньКодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає про те, що складена відносно нього вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, оскільки на момент її складення 16.10.2023 реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця була припинена ще 09.11.2020, про що виконавчим комітетом Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачу не направлялася, а по її існування він дізнався вже в рамках відкритого виконавчого провадження №74250768 щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу.

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення проведення стягнень, які здійснюються на підставі оскаржуваної ним податкової вимоги від 16.10.2023 №Ф-5220-53У, до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/21545/24. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовує тим, що потенційне стягнення грошових коштів з позивача у виконавчому провадженні №74250768 до набрання законної сили рішенням суду призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду у даній справі в майбутньому. Зазначає, що оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку не зупиняє її дії. Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання в будь-який час після закінчення строку для оплати боргу в добровільному порядку, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі. Також, у випадку пред`явлення постанови до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір. Відтак, існують очевидні ознаки того, що невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову призведе до істотного ускладнення поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення судом поданого ним позову.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, судзазначає таке.

Відповідно до ч.1ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1ст.151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно доабз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду УкраїниПро практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справвід 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже,забезпечення позову- це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпеченняефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиттяцих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з пред`явленням оскаржуваної постанови до виконання.

Зокрема, у випадку пред`явлення постанови до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір. Крім того, позивача буде внесено до реєстру боржників, що спричинить негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, в тому числі і не тільки вплине на репутацію позивача, обмежить його господарську діяльність та доступ до грошових коштів, наявних на його рахунках.

Керуючись статтями 150,151,154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхомзупинення проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової вимоги Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5220-53У від 16.10.2023 у виконавчому провадженні №74250768, до набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні Відповідача - Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року.

Як було зазначено судом, позивачем наразі оскаржується в судовому порядку вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року.

З огляду на те, що стягнення з позивача суми штрафу може відбутись до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та тягне за собою наслідки, передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження». Відтак, вчинення державним виконавцем виконавчих дій дійсно може призвести до негативних наслідків для позивача.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII(далі - Закон№1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовимиактами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоюстатті 3 Закону №1404відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, якізакономвизнані виконавчими документами.

Частиною першоюстатті 26 Закону № 1404виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 26 Закону №1404виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомоюстатті 26 Закону №1404у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.

Також, на думку суду, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку боргу на підставі вимоги про сплату (боргу) недоїмки №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року, правомірність винесення якої оскаржується у судовому порядку, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити стягнення у виконавчому провадженні №74250768 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разізадоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом стягнення, яке здійснюється за оскаржуваною позивачем вимогою про сплату боргу (недоїмки), не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справіПантелеєнко проти України(Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справіДорани проти Ірландії(Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняттяефективний засібпередбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справиКаіч та інші проти Хорватії(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинити проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової Вимоги Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5220-53У від 16.10.2023 у виконавчому провадженні №74250768 від 23.02.2024 року, до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні Відповідача - Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року.

Відповідно до частини 1статті 156 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України«Про виконавче провадження»виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями150,151,154,156,243,248,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.

2. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №74250768, що здійснюється Солонянським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5220-53У від 16 жовтня 2023 року на суму 35588,74 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/21545/24.

3. Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

4. Боржник: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 44118658, адреса місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А)

5. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу та третій особі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 16 серпня 2027 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявкиучасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 16.08.2024.

Суддя А.О. Сластьон