Рішення

від 16.08.2024 по справі 460/12786/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2024 року м. Рівне№460/12786/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Теплогазбуд" доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Теплогазбуд" (далі ПП "Теплогазбуд", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі-відповідач-1), Державної податкової служби України (далі-відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2023 №8359136/32300672;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Приватним підприємством "Теплогазбуд" від 20.12.2022 №19 днем фактичного подання на реєстрацію.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем-1 безпідставно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем було надано у повному обсязі документи, які підтверджують реальне здійснення господарської операції за податковою накладною.

Ухвалою суду від 31.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки платником податків, Приватним підприємством "Теплогазбуд", не надано повний пакет документів на підтвердження здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.

Позивачем подано суду відповідь на відзив, згідно з якою аргументи відповідачів, викладені ними у відзиві, є надуманими та такими, що не спростовують доводів позовної заяви.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство "Теплогазбуд" (ідентифікаційний код юридичної особи 32300672; місцезнаходження: вул.М.Чурай, буд. 9, м.Рівне, Рівненська область,33025) зареєстроване як юридична особа 23.01.2003 (номер запису: 16081200000005342), 28.01.2003 взяте на облік у контролюючому органі як платник податків, з 11.02.2003 взяте на облік як платник єдиного внеску. Видами економічної діяльності товариства за КВЕД є, зокрема, такі: 41.20.Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 43.99.Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. та ін. (а.а.с.23-25).

Згідно з витягом з реєстру платників податку на додану, Приватне підприємство "Теплогазбуд" з 06.10.2008 зареєстроване платником податку на додану вартість.

23.03.2020 між Приватним підприємством "Теплогазбуд" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод" (Покупець), укладено Договір №996 (далі Договір №996), предметом якого є поставка (продаж) у власність покупця щебеню вапнякового для скляної промисловості фракції 5-20мм (пункт 1.1. Договору) (а.а.с.26-29).

15.04.2020 сторонами Договору №996 було укладено Додаткову угоду №1, якою пункт 1.1. Договору №996 викладено в новій редакції, за якою предметом поставки є щебінь фракції 5-20 мм та/або фракції 20-50 мм, при цьому у пункті 5.1.1. Договору №996 Сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з дати поставки товару (а.с.30).

Згідно з п.3.3. Договору №996 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки DAP смт.Рокитне, склад Покупця (вантажоодержувача).

20.12.2022 на виконання умов Договору №996 ПП "Теплогазбуд" здійснило продаж для Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" вапнякового щебеню за видатковою накладною №РН-0000088 в кількості 26,460т загальною вартістю 25137 грн, в т.ч. ПДВ 4189грн. Товар було доставлено до місцезнаходження покупця за адресою: смт.Рокитне Рівненської області залученим позивачем перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛА-ТРАНС УКРАЇНА" (ідентифікаційний код юридичної особи 44572445) на підставі Договору про надання послуг по перевезенню від 19.12.2022 №19-12/01, що оформлено товарно-транспортною накладною від 20.12.2022 №19683 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2022 №ОУ-0000002 (а.а.с.38,78).

Розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками по рахунках за грудень 2022 січень 2023 років.

За наслідками господарської операції з постачання товару ПП "Теплогазбуд" сформовано податкову накладну від 20.12.2022 №19 на загальну суму 25137,00грн, у т.ч. ПДВ 4189,50грн, яку направлено для реєстрації в ЄРПН (а.с.11).

11.01.2023 ПП "Теплогазбуд" отримано квитанцію 9292968442, згідно з якою податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. Як зазначено в квитанції: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 20.12.2022 №19 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с.12).

24.02.2023 з метою підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній від 20.12.2022 №19, на розгляд комісії регіонального рівня позивачем було подано пояснення та копії підтверджуючих документів щодо господарської операції, на підставі якої було сформовано податкову накладну від 20.12.2022 №19, реєстрація якої була зупинена (а.а.с.13-16).

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2023 №8359136/32300672 було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.12.2022 №19 (а.с.17).

Підставою для такої відмови у вказаному рішенні зазначено: "ненадання платником податку копій документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Додаткова інформація: не надано оборотно-сальдової відомості по розрахунках з контрагентом та/або акту звірки з контрагентом для підтвердження факту здійснення господарської операції.

Рішення від 01.03.2023 №8359136/32300672 було оскаржене ПП "Теплогазбуд" в адміністративному порядку (а.с.18-21).

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України від 20.03.2023 №27681/32300672/2 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.22).

Вважаючи рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2023 №8359136/32300672 протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи наведені у п.201.16 ст.201 ПК України, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, який набрав чинності з 01.02.2020 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до п.п.4, 5 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку №1165 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом, реєстрацію податкової накладної від 20.12.2022 №19 зупинено з тих підстав, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У квитанції запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи наведені в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної підстави контролюючого органу, суд зазначає, що перелік критеріїв ризиковості здійснення операцій міститься в Додатку 3 до Порядку №1165.

Пунктом 1 зазначеного Додатку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такий критерій ризиковості здійснення операцій як: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

Отже, пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відносить операцію до ризикових, зокрема, у разі відсутності товару/послуги, зазначених у податковій накладній, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначених у податковій накладній, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).

Відповідно до п.12 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (п.13 Порядку №1165).

Згідно з п.14, п.15 Порядку №1165, таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Відповідно до п.16, п.17 Порядку №1165 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування

Пунктом 18 Порядку №1165 передбачено умови, за яких таблиця даних платника податку враховується в автоматичному режимі.

За правилами п.19 Порядку №1165 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо: стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1; до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку (п.20 Порядку №1165).

Згідно з п.21 Порядку №1165, якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платник податку.

Таким чином, Порядок №1165 передбачає:

1) можливість (право) платника податків подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5), яка підлягає розгляду із прийняттям рішення про її врахування чи неврахування;

2) можливість врахування таблиці даних платника податку в автоматизованому режимі;

3) якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку.

Суд зауважує, що відповідачами не надано обґрунтувань щодо застосування відповідних таблиць даних платника податку на додану вартість, зокрема, й щодо моменту їх подання позивачем до контролюючого органу, що впливає на механізм їх врахування контролюючим органом.

Також у порушення ч.2 ст.77 КАС України, відповідачами суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо перевищення або рівності обсягу постачання величини залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, належної мотивації таких висновків не наведено. Якою саме була величина залишку обсягу придбання такого товару та в який спосіб і на підставі яких документів вона була визначена, відповідачами суду не доведено, належними та достовірними доказами не підтверджено.

Суд зазначає, що у квитанції запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи наведені в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної підстави контролюючого органу, суд зазначає, що податковий орган конкретно не зазначив, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Зупинення реєстрації податкової накладної без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Зазначення податковим органом загального посилання на п.1 Критеріїв є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності. При цьому, допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 та від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, від 14.12.2022 у справі №560/11825/21.

Як було встановлено судом, ПП "Теплогазбуд" направлено на реєстрацію податкову накладну від 20.12.2022 №19.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2-4 Порядку №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної повинне містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, що були б достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем надавалися для контролюючого органу відповідні пояснення на підтвердження господарської операції з контрагентами.

Проте, відповідачем як підставу для відмови у реєстрації податкових накладних зазначено перелік документів, а саме:

договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;

первинних документів щодо постачання /придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити);

розрахункових документів та / або банківських виписок з особових рахунків.

Судом встановлено, що жодного підкреслення оспорюване рішення не містить.

Крім того, позивачем було подано повідомлення про надання пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною від 20.12.2022 №19.

Зокрема, позивачем було надано контролюючому органу: договір №996 від 23.03.2020 та додаткові угоди до нього, видаткову накладну №РН-0000088 від 20.12.2022, товарно-транспортну накладну №19683 від 20.12.2022, заключні виписки за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 по банківському рахунку позивача, акт звірки взаємних розрахунків з ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" за період 01.10.2022-10.02.2023, договір №23/03/2020-1 від 23.03.2020 зі специфікаціями, укладені з ПрАТ "Тернопільський кар`єр", видаткову накладну №9401 від 20.12.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період 2022р. позивача з ПрАТ "Тернопільський кар`єр" за договором №23/03/2020-1 від 23.03.2020, податкову накладну №129 від 20.12.2022, складену постачальником товару, квитанція №9298099337 про реєстрацію в ЄРПН податкової накладної №129 від 20.12.2022, договір про надання послуг по перевезенню №19-12/01 від 19.12.2022, укладений між позивачем та ТОВ "ЛА-ТРАНС УКРАЇНА", акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 20.12.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2022 між позивачем та ТОВ "ЛА-ТРАНС УКРАЇНА".

Зазначені пояснення та додаткові документи позивачем долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Сукупність наданих позивачем первинних документів виключає сумнів щодо реальності господарської операції, тому суд вважає, що наданий пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів щодо здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а також на факт подання таких документів контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Враховуючи те, що оспорюване рішення є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, яке, у свою чергу, перешкоджає платнику податків своєчасно і повністю виконати власні обов`язки та скористатися своїми правами, передбаченими податковим законодавством, що регулює порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права й охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких рішення протиправним та їх скасуванням.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року (заява №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п.65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до сформованої практики Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) від 13 січня 2011 року (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-яких підставних та правомірних зауважень до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача належить захистити як шляхом визнання протиправними та скасування спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, так і шляхом зобов`язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.

Відтак, покладання у цьому випадку на відповідача-2 обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява №11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (GrandeStevensandOthers v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява №18640/10).

Враховуючи викладене, суд задовольняє також позовні вимоги ПП "Теплогазбуд" в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.12.2022 №19.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову ПП "Теплогазбуд" згідно з платіжною інструкцією від 25.05.2023 №1309 сплачено судовий збір у сумі 2684грн (а.с.10).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у сумі 2684грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

За змістом ч.3 ст.134 КАС України, для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій справі надавала адвокат Лавренчук Т.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 22.05.2023 (далі Договір від 22.05.2023) (а.а.с.107-109).

Згідно п.1.1. Договору від 22.05.2023, його предметом є обов`язок адвоката надати правничу допомогу стосовно представництва інтересів в суді щодо оскарження рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2023 №8359136/32300672 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством "Теплогазбуд" податкову накладну від 20.12.2022 №19 днем її фактичного подання на реєстрацію.

Вартість правничої допомоги складається з гонорару і відповідно до пункту 3.1. Договору від 22.05.2023 становить 4000,00грн.

При встановленні розміру гонорару враховано складність справи, кваліфікація і досвід захисника, важливість справи для клієнта та інші істотні обставини (п.3.2 Договору від 22.05.2023).

Гонорар за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включає підготовку її до розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів по справі при потребі, участь в судових засіданнях при потребі тощо (пункт 3.3 Договору від 22.05.2023).

Відповідно до проміжного звіту про надану правову допомогу від 16.06.2023 встановлено, що надана позивачу правова допомога пов`язана з підготовкою позовної заяви та відповіді на відзив; загалом адвокатом затрачено 5 годин робочого часу. Позивачу виставлено рахунок від 16.06.2023 на оплату гонорару за правову допомогу в сумі 4000,00грн.

На момент ухвалення судового рішення доказів оплати правничої допомоги адвоката позивачем суду не надано.

Верховний Суд 21.01.2020 у справі №904/1038/19 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За обставинами справи, надана позивачу правова допомогу охоплювалася виключно підготовкою позовної заяви з додатками та відповіді на відзив. Судом першої інстанції справа вирішувалася за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим потреба участі позивача в судових засіданнях була відсутня.

Оцінивши загальну вартість правових послуг, суд вважає її розмір необґрунтованим, оскільки ця справа є справою незначної складності, по цій категорії справ склалася усталена судова практика, яка ґрунтується на численних рішеннях Верховного Суду з аналогічних спорів.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону №5076-VІ, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

З огляду на наведене, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 3000,00грн, а саме за надані послуги щодо підготовки позовної заяви з додатками та відповіді на відзив. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Отже, суд стягує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства "Теплогазбуд" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2023 №8359136/32300672.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.12.2022 №19, днем подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Теплогазбуд" солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00коп.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Теплогазбуд" солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000(три тисячі) гривень 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство "Теплогазбуд" (вул. М.Чурай, буд.9, м.Рівне, Рівненська область, 33025, ідентифікаційний код юридичної особи 32300672).

Відповідач-1: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166).

Відповідач-2: Державна податкова служба України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи 43005393).

Рішення складено 16 серпня 2024 року.

Суддя О.М. Дудар