Рішення

від 16.08.2024 по справі 500/4041/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4041/24

16 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Партнер-Україна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Партнер-Україна" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 070132 від 31.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про автомобільний транспорт, а саме: неповідомленням про розгляд справи.

Ухвалою від 05.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.07.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено наявність як у перевізника, так і у водія інших документів, визначених законодавством, а саме - товарно-транспортної накладної. Щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд акту представник відповідача зазначив, що позивач мав можливість своєчасно отримати повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи та прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, однак не скористався своїм правом. Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач також не був позбавлений права надати пояснення як усні так і письмові. Зазначає, що при зверненні до суду, позивачем не оспорюється факт порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

03.04.2024 контролюючими особами відділу державного нагляду Державної служби з безпеки на транспорті в Хмельницькій області проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників на автомобільній дорозі Н-03 178 км, Хмельницька область.

Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки VOLVO н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки WILCOX н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з свідоцтва реєстрації транспортного засобу власником є ТОВ "Євро-Партнер-Україна".

Під час рейдової перевірки було встановлено, що вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення, однак товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж для проведення перевірки надано не було.

За результатами перевірки складено акт перевірки №АР029059 від 03.04.2024.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР029059 від 03.04.2024 було призначено на 21.05.2024, у Відділі державного нагляду (контролю) в Тернопільській області про що позивача повідомлено листом та не заперечується в позовній заяві.

За заявою представника позивача справу для розгляду передано за місцем виявлення порушення, а саме до Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області.

Відділом державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області повідомлено позивача про розгляд справи листом від 23.05.2024, котрий був відправлений згідно місцезнаходження ТОВ «Євро-Партнер-Україна» та, відповідно трекінгу відправлення прибув в точку видачі 29.05.2024.

31.05.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 070132, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Однак, позивач лише 12.06.2024 отримав лист від відповідача, де було повідомлено про час і дату розгляду справи щодо порушення ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саму постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу отримав 18.06.2024.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугував висновок інспекторів про надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, з огляду на відсутність у водія товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж.

Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 47 Закону № 2344-ІІІ до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

У свою чергу, обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, призначеного для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та одного із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, прямо передбачена положеннями статті 48 Закону №2344- ІІІ.

Так, відповідно до зазначеної статті при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер 9 паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до статті 51-1 Закону № 2344-ІІІ Вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством. Положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила №363), у пункті 11.1 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, автомобіль марки VOLVO р.н. НОМЕР_1 та напівпричіп марки WILCOX н.з. НОМЕР_2 є власністю позивача та використовується останнім у власній господарській діяльності. Водій даного транспортного засобу на час проведення перевірки не мав при собі товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж, що відповідно до Правила №363 є обов`язковим.

Суд зауважує, що Позивач в позовній заяві жодним чином не довів і не намагався довести відсутність виявленого перевіркою порушення визначеного ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт", а посилався на протиправність постанови тільки виключно з підстав порушення порядку розгляду акту перевірки.

Окрім того, позивач сам клопотав про передачу адміністративної справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на розгляд за місцем виявлення порушення, тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, а тому, суд відхиляє доводи позивача про те, що він не був повідомлений про передачу справи , а також, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про місце, дату і час розгляду справи було відправлено позивачу вчасно.

Зазначене свідчить, що Позивач мав можливість своєчасно отримати повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи та прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, однак не скористався своїм правом.

Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо порядку розгляду матеріалів суд зазначає наступне:

У відповідності до частин четвертої - п`ятої статті 60 Закону № 2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, з правового аналізу зазначених норм права слідує, що суб`єкт господарювання повідомляється про розгляд справи про порушення законодавств про автомобільний транспорт або особисто під розписку або рекомендованим листом із повідомленням, який скеровується за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання). При цьому, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт законодавцем передбачена можливість розгляду такої справи за відсутності такого суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача на участь у розгляді справи, оскільки хоч повідомлення й було відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, позивач отримав його, проте в ньому містилась неправдива інформація щодо дати розгляду акта перевірки.

Проте, звертаючись в суд позивач не навів жодних доводів які б доводили відсутність допущених водієм порушень вимог законодавства у сфері безпеки на транспорті.

Суд зазначає, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийнятті оскаржуваних рішень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Жодних доказів зворотного судом не здобуто та матеріали справи не містять.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийняті постанови від 31.05.2024 №ПШ 070132 про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відтак оскаржена постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування відсутні.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Партнер-Україна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 070132 від 31.05.2024, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Партнер-Україна" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Галицька, 48 В,м. Монастириська,Чортківський р-н, Тернопільська обл.,48301, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845);

Головуючий суддяОсташ А.В.