Рішення

від 16.08.2024 по справі 600/1668/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1668/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіорд до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фіорд звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма Н) від 25.03.2024 року за №0000028310409, яким на ТОВ Фіорд накладено штраф у сумі 3253,42 грн.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вказувалося про не порушення позивачем граничних термінів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних. Наголошувалося на тому, що позивачем було дотримано положення чинного податкового законодавства щодо термінів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, які відраховуються з моменту отримання таких розрахунків коригувань відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме протягом 15 календарних днів з дня отримання розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Проте при проведенні камеральної перевірки відповідачем не було взято до уваги докази, які підтверджують дати отримання позивачем розрахунків коригувань, та прийнято протиправне рішення про застосування штрафних санкцій. Водночас указано, що дати отримання позивачем (покупцем) від постачальника (продавця) розрахунків коригувань до податкових накладних, які були предметом перевірки, підтверджуються роздруківками протоколів руху документів, розрахунку коригувань та пов`язаних з ними повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС, якою користується позивач.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказано про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та безпідставність позову. Податковий орган просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи сторонами не подавалися.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фіорд щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За результатами камеральної перевірки складено акт від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фіорд граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 та п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме:

- розрахунок коригувань до податкової накладної №1 від 01.07.2022 зареєстровано 17.08.- 2022, граничний термін реєстрації 31.07.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 17;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №65899 від 02.03.2023 зареєстровано 17.04.2023, граничний термін реєстрації 05.04.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 12;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №44 від 10.05.2022 зареєстровано 19.07.2022, граничний термін реєстрації 14.07.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 5;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №2 від 14.07.2022 зареєстровано 26.08.2022, граничний термін реєстрації 31.07.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 26;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №113 від 18.05.2023 зареєстровано 19.06.2023, граничний термін реєстрації 18.06.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 1;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №7 від 30.11.2022 зареєстровано 23.01.2023, граничний термін реєстрації 15.12.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 39;

- розрахунок коригувань до податкової накладної №65 від 31.08.2023 зареєстровано 19.09.2023, граничний термін реєстрації 18.09.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації 1.

Позивачем були подані відповідачу заперечення на вказаний акт від 08.03.2024 року вих.38. В них, зокрема, повідомлялося про отримання ТОВ Фіорд податкових накладних та розрахунків коригування від контрагентів через програму М.Е.DОС, через яку і здійснюється реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування. Вказувалося, що після отримання таких і було здійснено їх реєстрацію через програму М.Е.DОС у межах установлених законом строків.

На підтвердження дат отримання розрахунків коригувань від контрагентів через програму М.Е.DОС податковому органу було надано протоколи руху документів, розрахунків коригувань з цієї програми.

За результатом розгляду заперечень позивача контролюючим органом прийнято рішення, оформлене листом від 21.03.2024 року, про те, що такі заперечення є необґрунтованими та не спростовують висновків акту перевірки.

На підставі акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 року №0000028310409, яким за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК, визначених п.201.10 ст.201 та п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, згідно п.120-1.1 ст.120-1 розділу II та п. 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіорд» штраф у сумі 3253 грн 42 коп.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З обставин справи вбачається, що позивач не погоджується та просить суд скасувати прийняте відповідачем рішення, яким застосовано штраф у сумі 3253 грн 42 коп. за порушення граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 та п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи незаконність такого рішення контролюючого органу, позивач зазначає про недопущення ним порушень граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які були предметом перевірки.

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України у редакціях, які стосуються спірних розрахунків коригування до податкових накладних) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Оскільки, як вбачається з наявних у справі матеріалів, у спірному випадку розрахунки коригування до податкових накладних, які були предметом камеральної перевірки відповідача, стосувалися зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, то обов`язок по реєстрації таких розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН покладався на покупця товарупозивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фіорд.

Указане не заперечувалося сторонами справи згідно змісту позову та відзиву.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.

Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що до Податкового кодексу України Законом України від 12.01.2023 р. № 2876-ІХ Про внесення змін до розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування, який набрав чинності 08.02.2023 р., були внесені зміни (далі Закон - №2876-ІХ)

Так, пунктом 89 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України у редакції Закону №2876-ІХ передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, вказаними змінами на період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування установлено відмінні від пункту 201.10 статті 201 ПК України граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН (збільшені у порівнянні із загальними строками, визначеними пунктом 201.10.статті 201 ПК України).

Пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлені штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, до 08.02.2023 граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН визначались пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а з 08.02.2023 граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН визначаються пунктом 89 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України у редакції Закону N 2876-IX. При цьому за порушення визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН підлягає застосуванню штраф згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а за порушення визначених пунктом 89 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України у редакції Закону №2876-ІХ граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН підлягає застосуванню штраф згідно пункту 90 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України у редакції Закону №2876-ІХ.

Проаналізувавши наведені норми, суд зауважує, що визначальним для застосування штрафних санкцій є встановлення дотримання чи не дотримання отримувачем (покупцем) строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які були складені його постачальниками (продавцями) та які стосувалися зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг.

При цьому, як вбачається зі змісту приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України, відлік указаних строків починається з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем/покупцем (у даному випадку ТОВ Фіорд).

Відтак, позивач зобов`язаний був виконати свій обов`язок щодо реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних протягом 15 календарних днів (а з 08.02.2023 протягом 18 календарних днів) з дня отримання від постачальника цих розрахунків коригування до податкових накладних.

Тому для правильного вирішення даного спору необхідним є встановлення дати отримання позивачем від постачальників розрахунків коригування до податкових накладних, які були предметом камеральної перевірки відповідачем.

При цьому суд звертає увагу на те, що в акті камеральної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, відповідачем не встановлювалася дата отримання позивачем від постачальників розрахунків коригування до податкових накладних. Натомість податковий орган, визначаючи граничні строки реєстрації та кількість днів затримки, виходив з дати виписки розрахунків коригування до податкових накладних.

Однак такий підхід відповідача є помилковим та безпідставним, адже суперечить приписам пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України ("протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем)", "протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем)").

Оскільки контролюючим органом не було визначено дату, з якою закон пов`язує початок перебігу строку для реєстрації розрахунків коригування до податкової накладної, то його висновки про порушення позивачем строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України та пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які були предметом камеральної перевірки , є необґрунтованими.

Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним рішенням.

При цьому суд звертає увагу на те, що у позовній заяві, як і в запереченнях, поданих відповідачу на акт камеральної перевірки, позивач вказував про дотримання ним граничних строків реєстрації розрахунків коригування, які були предметом перевірки.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається наступне.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №1 від 01.07.2022 є 16.08.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 17.08.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №65899 від 02.03.2023 є 06.04.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 17.04.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №44 від 10.05.2022 є 19.07.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 19.07.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №4 від 14.07.2022 є 25.08.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 26.08.2022 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №113 від 18.05.2023 є 19.06.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 19.06.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №7 від 30.11.2022 є 23.01.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 23.01.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Датою отримання позивачем розрахунку коригування №65 від 31.08.2023 є 19.09.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС. Датою реєстрації позивачем вказаного розрахунку коригування є 19.09.2023 року, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС та вбачається з акту камеральної перевірки від 27.02.2024 №2156/Ж5/24-13-04-09/31471346.

Наведені обставини свідчать про те, що усі зазначені вище розрахунки коригування, виходячи з дат їх отримання позивачем від постачальників, були направленні позивачем для реєстрації в ЄРПН з дотриманням граничних строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України та пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

При цьому суд вважає належними та достовірними доказами додані до позову протоколи руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС ТОВ «Фіорд», які також подавалася відповідачу до заперечення на акт камеральної перевірки, із зазначенням дат отримання позивачем (покупцем) від постачальників товарів/послуг складених ними розрахунків коригування до податкових накладних.

Те, що відомості (протоколи руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій, скріншоти з особистого кабінету) з програми М.Е.DОС платника податку (в даному випаду ТОВ «Фіорд») є належними та достовірними доказами свідчать висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.04.2020 у справі № 810/198/16, від 28.10.2020 у справі № 620/817/19, від 24.11.2021 у справі № 200/12604/19-а.

Як указано Верховним Судом у постанові від 22.11.2021 року по справі №160/10558/19: …позивач надавши суду докази направлення на реєстрацію податкових накладних, зокрема скрін-шоти програми m.e.doc, вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних....

Статтями 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У даному випадку позивач, надавши суду докази (такими є протоколи руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з програми М.Е.DОС) щодо дат отримання від постачальників розрахунків коригування до податкових накладних, вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження доводів позову про дотримання ним граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які були предметом камеральної перевірки, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень на підставі належних, достовірних та достатніх доказів не спростовано доводів позову щодо дат отримання позивачем розрахунків коригування та, відповідно, ним не доведено обґрунтованості висновків камеральної перевірки про порушення позивачем граничних строків реєстрації таких розрахунків коригування.

До цього варто зазначити, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 30.01.2018 у справі №815/2745/17, від 03.05.2018 у справі №818/1070/17, від 26.06.2018 у справі №808/2127/17, від 29.04.2021 у справі №640/18870/19, від 06.12.2021 у справі №200/2099/20-а, від 20.07.2023 у справі №500/1322/20 платник податків може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише якщо така несвоєчасна реєстрація зумовлена його винними діями.

При розгляді справ щодо накладення податковими органами штрафних санкцій на платника податків суд повинен встановити наявність чи відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість доводів позову про дотримання позивачем граничних строків реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування, які були предметом камеральної перевірки, що фактично свідчить про відсутність вини позивача, суд приходить до висновку про безпідставність застосування відповідачем до позивача штрафу згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 розділу II та пункту 90 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень у відзиві про недотримання позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, то такі суд відхиляє, адже питання дотримання позивачем вимог названого правового акту не було предметом камеральної перевірки позивача та не слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно тверджень у відзиві, що позивач не заперечує факт порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проте наголошує на необхідності застосування штрафних санкцій за зменшеними ставки, то такі є безпідставними, оскільки названі доводи відсутні у змісті позовної заяви ТОВ «Фіорд». Натомість в обґрунтування незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем наголошувалося саме про не порушення ним граничних термінів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, тобто про відсутність у діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до фінансової відповідальності, а не про необхідність застосування до нього штрафних санкцій за зменшеними ставки.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість позиція відповідача є помилковою та спростовується наведеними вище судом висновками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно приписів частин першої, третьої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до наявної у справі платіжної інструкції №7551 від 12.04.2024 року позивачем при звернені до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вказана сума судового збору.

Крім цього, з позову вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача і витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з-поміж інших, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі наявних у справі: договору про надання правової допомоги від 08.04.2024 року, розрахунку (кошторису) розмір витрат (послуг) за надання правової допомоги (професійної правничої допомоги), що є додатком №2 до вказаного договору, акту прийому-передачі надання послуг (професійної правничої допомоги) від 12.04.2024 року, що є додатком №1 до вказаного договору, платіжної інструкції №7556 від 15.04.2024 року, судом встановлено надання позивачу у цій справі правової допомоги адвокатом Дубіцьким А.В., за що останньому позивачем було сплачено кошти у розмірі 1500,00 грн.

Отже, проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 1500,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.

З огляду на викладене, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зміст наведених вище положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Суд також звертає увагу і на позицію суду касаційної інстанції в питанні розподілу витрат на правничу допомогу.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19.

У постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19 судом касаційної інстанції викладено правову позицію, відповідно до якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Однак у ході розгляду цієї справи відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Ним жодним чином не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесенні останнім судові витрати, а саме: 3028,00 грн сплачений судовий збір та 1500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фіорд до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 року №0000028310409, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Фіорд застосовано штраф у сумі 3253,42 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіорд судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16.08.2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фіорд (вул. Івасюка, 2, м. Чернівці, 58018, ЄДРПОУ 31471346), відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 44057187).

Суддя Лелюк О.П.